Рішення № 10610667, 05.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.10                                                                                 Справа № 8/155

За позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, -

про стягнення 1504226 грн. 34 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Коваленко Л.М. –головний юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №5/10 від 11.01.10 року;

від відповідача –Друппов М.Ю. –начальник юридичного відділу, - довіреність №1-3/3д-23 від 10.12.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений в період з жовтня по грудень 2008 року та з січня по травень 2009 року природний газ у сумі 1155393,00 грн., пеню за період з 11.12.09 року по 11.06.10 року у сумі 118032,64 грн., інфляційні нарахування 185530,56 грн., 3% річних у сумі 45270,14 грн., нараховані у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №06/08-1179 ТЕ-20 постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, укладеного між сторонами 29.09.08 року.

          До початку судового засідання 05.07.10 року від представників сторін надійшло клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

          У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав у повному обсязі (відзив на позов від 05.07.10 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встанови наступні фактичні обставини справи.

          29.09.08 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №06/08-1179ТЕ-20 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно якому постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов’язується прийняти його та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1).

Постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця (п.4.1).

Відповідно до умов пункту 5.1 сторони визначили ціну за 1000 куб. м на жовтень-грудень 2008 року. Вони також домовилися щодо умов та порядку внесення змін до рівня ціни (пункти 5.2-5.3).

Оплата за газ та послуги за його транспортування здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

перша оплата –у розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу –не пізніше 10 числа поточного місяця;

подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.7.1). У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2) (а.с.18-23).

Сторони уклали низку додаткових угод до цього договору, а саме: 26.11.08 року - додаткову угоду №1, якою визначили рівень ціни на листопад 2008 року (а.с.24-26); 30.01.09 року –додаткову угоду №2, якою: визначили ціну на газ на січень 2009 року; продовжили термін дії договору до 30.04.09 року та встановили об’єм газу для постачання на січень-квітень 2009 року (а.с.27-28); 27.04.09 року –додаткову угоду №3, згідно якій встановили рівень ціни на газ на травень 2009 року та продовжили термін дії договору до 30.09.09 року (а.с.29); 28.04.09 року –додаткову угоду №4, якою встановили ціну вартості газу з 01.01.09 року по 12.01.09 року (а.с.30); 30.04.09 року –додаткову угоду №5, якою зупинили дію другого речення п.6.4 основного договору; термін дії додаткової угоди встановили з 01.05.09 року по 30.09.09 року (а.с.31).

Позивач надав до справи документальні докази факту постачання ним на користь відповідача природного газу, а саме: підписані сторонами за цим спором акти передачі-приймання природного газу:

№б/н від 31.10.08 року –на поставку 105,008 тис. куб.м газу на суму 159559,66 грн.;

№б/н від 30.11.08 року –на поставку 372,346 тис. куб. м газу на суму 628926,37 грн.;

№б/н від 31.12.08 року –на поставку 540,866 тис. куб. м газу на суму 1004556,91 грн.;

№б/н від 31.01.09 року –на поставку 561,210 тис. куб. м газу на суму 1442702,54 грн.;

№б/н від 28.02.09 року –на поставку 440,435 тис. куб. м газу на суму 1132226,26 грн.;

№б/н від 31.03.09 року –на поставку 406,279 тис. куб. м газу на суму 1044421,43 грн.;

№б/н від 30.04.10 року –на поставку 74,278 тис. куб. м газу на суму 190946,46 грн.;

№б/н від 30.04.09 року –на поставку 561,210 тис. куб. м газу на суму 1521181,50 грн.,

№б/н від 31.05.09 року –на поставку 7,758 тис. куб. м газу на суму 20319,70 грн. - а всього на загальну суму 5.702.138,29 грн. (а.с.32-40).

Позивач стверджує, що відповідач частково –на суму 4.546.745,29 грн. - сплатив вартість отриманого газу, у зв’язку з чим залишок основного боргу на день вирішення спору становить 1.155.393,00 грн., на яку позивач, керуючись чинним законодавством та умовами договору, нарахував:

          пеню за період з 11.12.09 року по 11.06.10 року у сумі 118032,64 грн.;

          інфляційні нарахування за період з листопада 2008 року по березень 2009 року у сумі 185530,56 грн.;

          3% річних за період з 11.11.08 року по 11.06.10 року у сумі 45270,14 грн., - а всього 1.504.226,34 грн., - які позивач просить стягнути з відповідача.

          Останній позов визнав.

ІІ. Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).                     Уклавши вищезгаданий договір купівлі-продажу, сторони взяли на себе низку зобов’язань та отримали низку прав.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, при цьому згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, мають комплексний характер та належать до відносин купівлі-продажу та надання послуг.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

          З обставин справи вбачається, що позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662,663 та 901 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлений договором та протранспортований об’єм природного газу.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) сказано, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами, законами або договором.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

          Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для її стягнення встановлено річний термін.

          Позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, дотримався вимог чинного законодавства.

           При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита.

Так, відповідно до п. «а»ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 «Про державне мито»за звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (яким є даний позов) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% його вартості, тобто у даному випадку – 15042,26 грн., однак позивач згідно платіжному дорученню №695 від 10.06.10 року сплатив державне мито у сумі 15042,50 грн., тобто на 0,24 грн. більше (15042,50 грн. –15042,26 грн.).

Надмірно сплачене державне мито підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49,ст.75, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит», ідентифікаційний код 32320704, яке знаходиться за адресою: місто Ровеньки, вул. Комуністична, 6 Луганської області, - на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ідентифікаційний код 31301827, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1, - основний борг у сумі –1 155 393 (один мільйон сто п’ятдесят п’ять тисяч триста дев’яносто три) грн. 00 коп., пеню у сумі 118 032 (сто вісімнадцять тисяч тридцять дві) грн. 64 коп.; 3% річних у сумі 45 270 (сорок п’ять тисяч двісті сімдесят) грн. 14 коп., інфляційні нарахування у сумі 185 530 (сто вісімдесят п’ять тисяч п’ятсот тридцять) грн. 56 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 15042 (п’ятнадцять тисяч сорок дві) грн. 26 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ідентифікаційний код 31301827, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1, - надмірно сплачене державне мито у сумі 0 (нуль) грн. 24 коп.

Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення суду, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 05.07.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 09 липня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа