Рішення № 10610625, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/22726.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вільна Комерція"

простягнення 37 591,38 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гарматюк А.Д.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" (надалі –ТОВ "Уні-Пак") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна Комерція" (надалі –ТОВ "Вільна Комерція") про стягнення 37591,38грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №712 від 07.12.2009 р. позивач здійснив поставку поліетилиневої плівки, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 35 890,52 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 483,20 грн. та 3% річних у розмірі 217,66 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 02.06.2010 р.

31.05.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 35 890,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 169,92 грн., пеню у розмірі 2 793,08 грн. та 3% річних у розмірі 409,19 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 21.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2010 р. у зв’язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 26.07.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 24, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6039082 від 01.06.2010 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2009 р. між ТОВ "Уні-Пак" (постачальник) та ТОВ "Вільна Комерція" (покупець) було укладено договір поставки №712 (надалі –"Договір").

Положеннями п.п. 1.1, 1.2 Договору визначено, що постачальник зобов’язується передавати у власність покупцю плівку поліетиленову за ГОСТ 25951-83, в подальшому товар, відповідно до рахунків-фактур та накладних виписаних на підставі замовлень покупця, а покупець зобов’язується своєчасно приймати товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору. Товар передається покупцю частинами –партіями. Поставка кожної партії товару зазначається в товарно-транспортних накладних, складених на підставі замовлень покупця та по цінам, викладеним в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно із п. 2.1 Договору поставка товару проводиться за договірною ціною, яка вказується в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору постачальник поставляє покупцеві товар окремими партіями протягом терміну дії договору. Датою поставки партії товару вважається дата, вказана в товарно-транспортних накладних на цю партію.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: 100% відтермування, але не більше ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки.

Із змісту п. 11.2 Договору вбачається, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2009 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань згідно даного договору.

07.12.2009 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору (надалі –"Угода") якою було визначено асортимент, умови поставки та умови оплати товару.

На підставі Договору та Угоди, 14.12.2009 р. відповідач направив позивачу замовлення №01-14/09-12, в якому просив поставити плівку поліетиленову термоусадочну, що відповідає умовам угоди, у кількості 3000 кг.

На виконання умов Договору та Угоди, на підставі замовлення №01-14/09-12 від 14.12.2009 р. позивачем було виготовлено та поставлено відповідачу товар на загальну суму 48590,52 грн., що підтверджується видатковою накладною №492 від 25.12.2009 р.

На підставі здійсненої поставки товару позивачем було складено та направлено відповідачу рахунок №522 від 25.12.2009 р. на його оплату.

Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар у розмірі 12 700,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 35 890,52 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (видаткова накладна №492 від 25.12.2009 р.) підтверджується поставка відповідачу товару за Договором на загальну суму 48 590,52 грн., а проведенням часткової оплати згідно виставленого позивачем рахунку №522 від 25.12.2009 р. (призначення платежів містять посилання на такий рахунок) відповідачем відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України схвалено отримання такого товару.

Крім того, поставлений за видатковою накладною №492 від 25.12.2009 р. позивачем товар відповідає погодженому сторонами в Угоді та замовленому відповідачем в замовленні №01-14/09-12 від 14.12.2009 р. асортименту товару.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 6.2 Договору та п. 1.4 Угоди, відповідач був зобов’язаний виконати своє грошове зобов’язання по оплаті отриманої продукції до 25.01.2010 р. (оскільки останній день виконання грошового зобов’язання припадає на вихідний день –неділю (24.01.2010 р.)).. а заборгованість відповідача становить 35 890,52 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 35 890,52 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Вільна Комерція" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Уні-Пак" про стягнення з ТОВ "Вільна Комерція" заборгованості у розмірі 35 890,52 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 2 793,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем, за період прострочення з 26.01.2010 р. по 01.06.2010 р.

Суд здійснює перерахунок та вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 2 793,08 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1169,92грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання у період лютий-березень 2010 року та 3% річних у розмірі 409,19 грн., нарахованих у період прострочення з 26.01.2010 р. по 01.06.2010 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за визначений в позові період у розмірі 1169,92грн. та 3% річних у розмірі 409,19грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Уні-Пак" про стягнення з ТОВ "Вільна Комерція" заборгованості у розмірі 35 890,52 грн., пені у розмірі 2 793,08 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 169,92 грн. та 3% річних у розмірі 409,19 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна Комерція" (01033, м.Київ, вул. Жилянська, 24; ідентифікаційний код 36531179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уні-Пак" (03150, м. Київ, вул.Предславинська, 25, кв. 5; ідентифікаційний код 30371359) заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 37060,44 грн., пеню у розмірі 2 793,08 грн., 3% річних у розмірі 409,19грн., державне мито у розмірі 402,63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко