Рішення № 10610546, 06.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/14506.07.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» До          Приватного підприємства «Сінтек-Про»

Про          стягнення 216754,31 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Цибенко В. В. –предст. (дов. № 20 від 19.01.2009 р.)

Від відповідача           не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Сінтек-Про»(далі –відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 216 754,31 грн. (183 954,31 грн. – основний борг, 32 800,00 грн. - штрафу) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору фінансового лізингу № 01-25/08-обл від 21.02.2008 р.

Ухвалою суду від 19.04.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/145 та призначено розгляд справи на 18.05.2010 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 18.05.2010 р. не направив.

Ухвалою суду від 18.05.2010 р. відкладено розгляд справи на 06.07.2010 р. в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, повторно зобов’язано сторін виконати вимоги Ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/145.

Представник відповідача в судове засідання 06.07.2010 р. знову не з’явився, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.07.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2008 р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 01-25/08-обл (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язався набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння і користування майно відповідачу згідно специфікації (додаток № 2 до договору), а відповідач зобов’язувався прийняти вказане майно та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.5 додатку № 4 до договору якщо передача майна відповідачу відбулася до 15 числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного 5 числа місяця, інакше, чергові лізингові платежі сплачуються кожного 20 числа місяця.

На виконання умов договору позивач 25.02.2008 р. за Актом приймання-передачі передав відповідачу у фінансовий лізинг майно, вказане в специфікації (додаток № 2 до договору).

Згідно п. 7.2.1 додатку № 4 до договору відповідач зобов’язався щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна, що передано в лізинг шляхом направлення позивачеві звіту у формі, встановленій Сторонами у додатку № 3 до договору.

Проте за третій та четвертий квартали 2009 р. звіти в установленій формі відповідач не надав.

Також відповідач має прострочену заборгованість по лізинговим платежам.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача по лізинговим платежам становить 183 954,31 грн. за період з 20.12.2008 р. по 16.02.2010 р.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення штрафу, що згідно розрахунку становить 32 800,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 183 954,31 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 4.2.5 Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем умов п. 9.2 договору та умов пунктів 2.2, 6.7, 6.8, 6.10 –6.12, 7.2, 9.6 додатку № 4 до договору, він сплачує позивачеві штраф у розмірі 5% від загальної вартості майна, що передано в лізинг за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума штрафу складає –32 800,00 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми штрафу відповідачем суду не надано. Розрахунок штрафу відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 32 800 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Сінтек-Про»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, код 32594680, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, код 30575865) 183954 (сто вісімдесят три тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 31 коп. основного боргу, 32800 (тридцять дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. штрафу, 2167 (дві тисячі сто шістдесят сім) грн. 54 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко