Рішення № 10610545, 14.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/15214.07.10 За позовом          Закритого акціонерного товариства "Механізація будівництва" До                              Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄДІТЕПЕ"

Про                    стягнення 8 168,87 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача           Рудюк І. В. –предст. (дов. б/н від 15.01.2010 р.)

Від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄДІТЕПЕ" про стягнення грошових коштів у розмірі 8 168,87 грн. (5 808,26 грн. –основний борг, 2 047,77 грн. –збитки від інфляції, 312,84 грн. – 3% річних) через неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов’язань по оплаті за надані послуги.

Ухвалою судді Прокопенко Л.В. від 07.12.2009 р. заяву повернуто на підставі п. п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 р. № 05-5-12/33729 Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 р. скасовано, позовну заяву ЗАТ "Механізація будівництва" з додатками повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. позовну заяву ЗАТ "Механізація будівництва" з додатками передано на розгляд судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою суду від 29.04.2010 р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 30.06.2010 р.

В судове засідання 30.06.2010 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 30.06.2010 р. відкладено розгляд справи на 14.07.2010 р. в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, повторно зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 29.04.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/152.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.2010 р. знову не з’явився, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.07.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 02.10.2006 р. на адресу позивача було направлено гарантійний лист № 434 та наряд-закази № 483 от 01.11.2006 р., № 538 від 01.12.2006 р. відповідно з якими позивач прийняв на себе зобов’язання надати відповідачу автомобілі, будівельно-дорожні машини і механізми, а також виконати за їх допомогою певні роботи для відповідача, який в свою чергу зобов’язався оплатити ці роботи і витрати на відрядження працівників позивача.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом підписання гарантійного листа та наряд-заказів на надання техніки та виконання робіт було укладено Договір підряду, за яким позивач зобов'язався надати будівельно-дорожню техніку та виконати певні роботи для відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти їх, сплатити їх вартість та витрати на відрядження працівників позивача.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивач свої зобов’язання виконав. Відповідач свої зобов’язання виконав не в повному обсязі. Станом на 27.11.2009 р. частково несплаченими залишились підписані відповідачем акти про вартість виконаних робіт:

-          за листопад 2006 р. від 30.11.2006 р. на суму 1 383,26 грн. (рахунок-фактура № 1299 від 30.11.2006 р.);

-          за грудень 2006 р. від 29.12.2006 р. на суму 2 175,00 грн. (загальна сума акту 50550,94 грн. частково сплачена за платіжним дорученням № 38 від 22.01.2007 р. у розмірі 48375,94 грн. рахунок-фактура № 1430 та № 1502 від 29.12.2006 р.);

-          рахунок-фактура № 1501 від 11.12.2006 р. (довідка-рахунок витрат на відрядження за листопад 2006 р.) на суму 2 250,00 грн.

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день розгляду спору складає 5 808,26 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення 3% річних, що згідно розрахунку становить 312,84 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 2 047,77 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 5 808,26 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 312,84 грн., збитків від інфляції –2 047,77 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 321,84 грн. та збитків від інфляції у розмірі 2 047,77 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 202, 205, 526, 530, 625, 626, 629, 638, 639 ЦК України, ст. ст. 181, 193 ГК України, ст. ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄДІТЕПЕ" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 1-А, код 32045372, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства "Механізація будівництва" (99053, м. Севастополь, шосе Фіолентовське, 1, код 22288148) 5808 (п’ять тисяч вісімсот вісім) грн. 26 коп. - основного боргу; 312 (триста дванадцять) грн. 84 коп. –3% річних, 2047 (дві тисячі сорок сім) грн. 77 коп. –збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                           Л.В.Прокопенко