Рішення № 10610465, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/22016.06.10 16.06.2010 № 52/220 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Поліклініки №3 Дарницького району м. Києва про стягнення 8350,98 грн. за участю представників позивача –Іваненко І.П., довіреність № Д07/2009/07/10-7 від 10.07.2009 р., відповідача –Ніженської Н.В., довіреність № 183 від 15.06.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 6938,21 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 705,86 грн. інфляційної складової боргу, 143,90 грн. 3% річних, 563,01 грн. пені, а загалом 8350,98 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором № 503, о/р3309503 на користування електричною енергією від 06.02.2002 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.06.2010 року.

У судовому засіданні 16.06.2010 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечував, і просив суд у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(електропостачальна організація) та Поліклінікою № 3 Дарницького району м. Києва (споживач) 06.02.2002 року укладено договір на користування електричною енергією № 503, о/р3309503, відповідно до умов якого електропостачальна організація зобов’язується постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

Договір укладається на термін до 31 грудня 2002 року, набирає чинності з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його терміну жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд (п. 13 договору).

Доказів дострокового припинення договору сторонами суду не надано.

Згідно п.5 додатку № 2.6 до договору щомісяця 20 числа споживач зобов’язується направляти уповноваженого представника до постачальника для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою. Крім цього, споживач надає підписані акт приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Відповідно до п.13 додатку № 2.6 до договору споживач до 25 числа поточного розрахункового місяця здійснює оплату 100% від фактично спожитого обсягу активної електричної енергії за розрахунковий період.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.09.2008р. по 01.04.2010р. виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію, яка станом на 01.04.2010р. складала 6938,21грн.

Поясненнями позивача, частково відповідача, поданими позивачем рахунками-розшифровками активної та реактивної електроенергії, на підставі звітів про використану спожиту електроенергію, актів приймання-передачі товарної продукції та довідки про погашення боргу за спожиту електроенергію стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором активної електричної енергії на суму 6938,21 грн., а також факт користування відповідачем цією електричною енергію.

Однак, до порушення провадження у справі відповідачем було сплачено частину основного боргу у розмірі 1300,00 грн., та частину основного боргу у розмірі 3836,35 грн. сплачено після порушення провадження у справі, що підтверджується довідкою про надходження коштів в погашення основного боргу за спожиту від АК «Київенерго»електроенергію та поясненнями сторін.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за спожиту електроенергію після порушення провадження у справі в сумі 3836,35 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору, державне мито в цій частині позову покладається на відповідача.

В позові в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 1300,00 грн. слід відмовити у зв’язку зі сплатою цієї суми до подання позову.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 801,86 грн.

Доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов в частині стягнення основного боргу в сумі 1801,86 грн..

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором та поставив відповідачу активну електричну енергію, а останній виконав неналежним чином взяті на себе зобов’язання з оплати спожитої активної електричної енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за договором на користування електричною енергією № 503, о/р 3309503 у сумі 1801,86 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1801,86 грн. основного боргу є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати електричної енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 705,86 грн. інфляційної складової боргу, 143,90 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 5.3 договору у випадку несплати до кінця розрахункового періоду спожитої активної і реактивної електроенергії з першого числа наступного за розрахунковим місяця нараховується пеня у розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежу по день фактичної оплати, але не більше розміру, визначеного чинним законодавством.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 930,81 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати спожитої активної та реактивної електричної енергії за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Державне мито у сумі 86,12 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 199,26 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

          На підставі викладеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 49, 75, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Поліклініки №3 Дарницького району м. Києва (02088, м. Київ, вул. Дяченка, буд. 12, код 01280987) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 1 801 (одну тисячу вісімсот одну) грн. 86 коп. основного боргу, 705 (сімсот п’ять) грн. 86 коп. інфляційної складової боргу, 143 (сто сорок три) грн. 90 коп. 3% річних, 563 (п’ятсот шістдесят три) грн. 01 коп. пені, 86 (вісімдесят шість) грн. 12 коп. державного мита та 199 (сто дев’яносто дев’ять) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3836,35 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          С.О. Чебикіна