Рішення № 10610440, 12.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/27912.07.10 За позовом                    Державного науково –виробничого підприємства «Об’єднання Комунар»в особі філії науково-технічного спеціального конструкторського бюро «Полісвіт» До                              Державної митної служби України

Про                              зобов’язання припинити господарські зобов’язання

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача           Знобищева О. Г. (за дов.)

від відповідача          Москаленко С. О. (за дов.)

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулось з позовом державне науково –виробниче підприємство «Об’єднання Комунар»в особі філії науково –технічного спеціального конструкторського бюро «Полісвіт» про припинення усіх господарських зобов’язань позивача за контрактом № 37/4 від 27.07.1999 року укладеним з Державною митною службою України та зобов’язання відповідача примусово виконати обов’язки за контрактом № 37/4, а саме: прийняти у позивача сплачену та належну йому науково –технічну продукцію, для чого встановити рішенням суду чіткий строк передачі продукції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, за умовами спірного контракту, повинен був зберігати на безоплатній основі створену ним науково –технічну продукцію, що ним і проводилось, проте, враховуючи, що строк дії вказаного контракту закінчився 31.12.2009 року, відповідач має вказану продукцію у позивача забрати чого, незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідача, останнім зроблено не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 року порушено провадження у справі № 6/279.

В засіданні суду оголошувалась перерва, за заявою сторін ухвалою суду від 22.06.2010 року строк вирішення спору продовжений, за згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.07.1999 р. державне науково-виробниче підприємство «Об’єднання Комунар»в особі філії науково-технічного спеціального конструкторського бюро «Полісвіт»(виконавець) та Державна митна служба України уклали контракт №37/4 (далі - Контракт).

Відповідно до умов Контакту (п. 1) відповідач доручає, а позивач приймає на себе проведення робіт: «Розроблення рентгеноінтроскопічного комплексу для контролю морських контейнерів та автофургонів».

Додатковою угодою № 6-174/4 від 30.12.2008 р. сторони доповнили Контракт наступними пунктами:

- позивач забезпечує у себе належне зберігання на безоплатній основі створену науково-технічну продукцію, яка залишилась після виконання роботи до отримання розпорядження від відповідача про порядок її використання (п. 6.5);

- після отримання розпорядження від відповідача дослідний зразок науково –технічної продукції, що пройшов матеріально-технічне приймання, готується до передання на випробування, упаковується позивачем та пломбується його пломбами та пломбами відповідача. Про цілісність тари, упаковки, пломб або стану зразка, що не підлягає пакуванню в тару, позивач та відповідач складають Акт (п. 6.6).

Як слідує зі змісту вказаної додаткової угоди, передача позивачу на відповідальне зберігання науково-технічної продукції, яка була останнім виготовлена за умовам Контракту, обумовлена тим, що, станом на дату підписання додаткової угоди № 6-174/4 питання виділення землі під будівництво приміщення для рентгеноінтроскопічного комплексу контролю морських контейнерів знаходиться в стадії вирішення й видатки на будівництво зазначеного приміщення в Державному бюджеті України на 2009 рік не передбачені.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що позивачем роботи, передбачені Контрактом, а саме: «Розроблення рентгеноінтроскопічного комплексу для контролю морських контейнерів та автофургонів»виконані в повному обсязі, проте вказана науково-технічної продукція за умовами додаткової угоди № 6-174/4 від 30.12.2008 року передана позивачу на відповідальне зберігання.

Позивач листами № 116/150 від 16.04.2009 року, № 184/150 від 23.06.2009 року, № 225/150 від 28.07.2009 року звертався до відповідача з проханням вирішити питання щодо використання відповідачем виготовленої позивачем за умовами Контракту продукції. Належні докази направлення вказаних листів залучені до матеріалів справи.

Відповідач на вказані листи не відповідав.

Крім того 13.01.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 06/СКБ30, в якій зазначив, що у зв’язку із закінченням терміну дії Контракту позивач просить протягом 20 днів з дати отримання відповідачем вказаної претензії прийняти виготовлену науково-технічну продукцію. На доказ отримання відповідачем вказаної претензії до матеріалів справи залучено належним чином засвідчену копію фіскального чеку № 4002 від 13.01.2010 року та повідомлення про вручення поштового відправлення № 1055969 з відміткою відповідача про отримання 18.01.2010 року.

Відповідач на вказану претензію не відповів, науково –технічну продукцію у позивача не отримав, наслідком чого стало звернення останнього з позовом до суду.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено вище, п. 6.5 Контракту сторони визначили обов’язок позивача зберігати виготовлену ним за умовами Контракту науково –технічну продукцію.

Частиною 1 ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Пунктом 3 додаткової угоди № 6-174/4 від 30.12.2008 року сторонами погоджено, що строк дії Контракту встановлюється з 01.07.1999 року по 31.12.2009 року.

Отже, позивач за умовами Контракту мав зберігати науково –технічну продукцію протягом дії Контакту, що позивачем і було виконано.

Проте, з 01.01.2010 року Контакт припинив свою дію, а отже обов’язок позивача зберігати науково-технічну продукцію припинився, і, відповідно, відповідач зобов’язаний прийняти у позивача спірну науково-технічну продукцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача примусово виконати обов’язки за Контрактом, а саме: прийняти у позивача належну відповідачу науково-технічну продукцію визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги позивача про припинення усіх господарських зобов’язань позивача за Контрактом, задоволенню не підлягають. Зокрема, відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення, що не є тотожним припиненню зобов’язань. Підстави припиненню зобов’язань передбачені главою 50 ЦК України, відповідно до якої серед яких рішення суду відсутнє. Отже, вчинення вказаних дій не відноситься до повноважень суду.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Крім того, слід зазначити наступне.

Позивачем при зверненні до суду з позовом державне мито сплачено в сумі 170 грн. (платіжні доручення № 98 від 01.04.2010 року та № 417 від 23.04.2010 року, в той час які відповідно до п.п. б) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року №7-93 із позовних заяв немайнового характеру державне мито сплачується у розмірі п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Отже, позивачем при зверненні до суду зайво плачене державне мито в сумі 85 грн., яке підлягає поверненню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, ідентифікаційний код 00033005) виконати обов’язки за контрактом № 37/4 від 27.07.1999 р., а саме: прийняти у Державного науково-виробничого підприємства «Об’єднання Комунар»в особі філії науково-технічного спеціального конструкторського бюро «Полісвіт»(61070, м. Харків, вул. Григорія Рудика, 1, ідентифікаційний код 22656899) науково-технічну продукцію протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Днгтярівська, 11-г, ідентифікаційний код 00033005) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Об’єднання Комунар»в особі філії науково-технічного спеціального конструкторського бюро «Полісвіт»(61070, м. Харків, вул. Григорія Рудика, 1, ідентифікаційний код 22656899) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та 236 грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                 С. А. Ковтун

Рішення підписано 28.07.2010 р.