Рішення № 10610068, 23.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/5123.07.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Закритого акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква», м.Київ, ідентифікаційний код 33696497

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіо», м.Київ, ідентифікаційний код 24211500

про: стягнення заборгованості у розмірі 163 595,06 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Сисов В.С. (за довіреністю №1 від 15.06.2010р.;

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Мережа книжкових супермаркетів «Буква», м.Київ, ідентифікаційний код 33696497 (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіо», м.Київ, ідентифікаційний код 24211500 (далі –Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 132 441,58 грн., пені –15 901,42грн., інфляційних нарахувань –12918, 66 грн. та 3% річних у сумі –2333, 40 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір поставки №25/10/091 від 25.10.2009р., Довіреності на отримання товару № 90 від 06.11.2009р., № 96 від 19.11.2009 р., № 106 від 01.12.2009р., Видаткові накладні № 50893 від 02.11.2009р., № 50893 від 02.11.2009р., № 50576 від 13.11.2009р., № 50890 від 24.11.2009р., № 99 від 29.03.2010р., № 98 від 29.03.2010р., № 93 від 29.03.2010р., № 95 від 29.03.2010р., № 96 від 29.03.2010р., № 97 від 29.03.2010р., Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Довідку з Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Позивача, Статут Позивача, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб на фізичних осіб підприємців щодо статусу та місцезнаходження Відповідача від 15.06.2010р. та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 3, 49 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.22, 780 Цивільного кодексу України.

Через канцелярію суду 01.07.2010р. Позивач надав суду клопотання про уточнення суми позовних вимог із доказами направлення її Відповідачу, у зв’язку з поверненням Відповідачем товару, на суму 15104, 16 грн., що підтверджується видатковою накладною № 94 від 29.03.2010 на суму 15104, 16 грн. та випискою з банківського рахунку Позивача. Враховуючи зменшення позовних вимог, Позивач просить стягнути з Відповідача –основний борг у розмірі 114837, 42 грн., пеню у розмірі –17710, 84 грн., інфляційні нарахування у розмірі –13054, 06 грн. та 3 % річних у розмірі 2377, 20 грн.

Враховуючи приписи ст. 22 ГПК України щодо права Позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення.

Позивач у судове засідання 23.07.2010р. з’явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.06.2010р., щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Крім того, належним повідомленням Відповідача про дати судових засідань є й той факт, що через канцелярію суду Відповідачем подавались клопотання від 02.07.2010р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з відпусткою повноважного представника Відповідача та клопотання від 23.07.2010р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою представника Відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «Мережа книжкових супермаркетів «Буква»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скорпіо»(Покупець) був укладений Договір поставки №25/10/091 (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобов’язується систематично поставляти Покупцю для подальшої реалізації дитячі іграшки (далі - Товари) номенклатура та кількість яких визначається у відповідності з поданими Покупцем Замовленнями, а Покупець зобов’язується приймати і оплачувати Товари у порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.1.2. Договору усі ризики за отриманий Товар переходять до Покупця з моменту передачі Товару Покупцю та підписання сторонами накладної або/та податкової накладної.

Відповідно до п.1.3. Договору датою отримання товару від Постачальника є дата фактичного одержання Товару і зазначається у накладній.

Розділом 4 Договору сторони визначили ціну товару та порядок розрахунків, зокрема:

-          Вартість Товарів, що зазначається у накладних, має бути такою ж як у відповідних замовленнях. Покупець зобов’язується реалізовувати товар третім особам виключно за цінами встановленими Постачальником. (п.4.1.)

-          Покупець здійснюватиме оплату Товарів Постачальнику протягом 7 (семи) календарних днів від дати надсилання та складання звіту, але остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється не пізніше 60 (шістидесяти) календарних днів з моменту отримання товару по накладній.(п.4.2.)

Згідно п.7.1. Договору за прострочення поставки Товарів Постачальник зобов’язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно поставленої партії Товарів, зазначеної у Замовленні на таку партію Товарів, за кожний день прострочення.

Разом з тим, відповідно з п.7.2. Договору в разі несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 30 травня 2010р.(п.9.1 Договору).

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 229 552,37грн. Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується видатковими накладними №50893 від 02.11.2009р. на суму 140 870,88грн., № 50893 від 02.11.2009р. на суму 4557,84грн., № 50576 від 13.11.2009р. на суму 32514, 05 грн. та №50890 від 24.11.2009р.

Відповідач частково розрахувався з поставлений Товар на суму 7200, 00 грн., що підтверджується Випискою по рахунку та повернув Товар на загальну суму 105 014, 95 грн., що підтверджується видатковими накладними № 99 від 29.03.2010р., на суму 8193, 02 грн., № 98 від 29.03.2010р. на суму 24259,61 грн., № 93 від 29.03.2010р. на суму 4415,14 грн., № 95 від 29.03.2010р., на суму 9879,55 грн., № 96 від 29.03.2010р., на суму 25502,40 грн., № 97 від 29.03.2010р., на суму 17661,07 грн. № 94 від 29.03.2010р. на суму 15104,16 грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №25/10/091 від 25.10.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 229 552,37 грн. Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується видатковими накладними №50893 від 02.11.2009р. на суму 140 870,88грн., № 50893 від 02.11.2009р. на суму 4557,84грн., № 50576 від 13.11.2009р. на суму 32514, 05 грн. та №50890 від 24.11.2009р. на суму 51609, 60 грн.

Судом встановлено, що Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у сумі 7200,00грн. та повернув Товар на загальну суму 105014,95грн., що підтверджується видатковими накладними № 99 від 29.03.2010р., на суму 8193, 02 грн., № 98 від 29.03.2010р. на суму 24259, 61 грн., № 93 від 29.03.2010р. на суму 4415, 14 грн., № 95 від 29.03.2010р., на суму 9879, 55 грн., № 96 від 29.03.2010р., на суму 25502, 40 грн., № 97 від 29.03.2010р., на суму 17661, 07 грн. № 94 від 29.03.2010р. на суму 15104, 16 грн.

Відповідно до акту звіряння розрахунків підписаному з боку Позивача заборгованість станом на 30.06.2010р. складає 114837,42 грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним з боку Позивача актом звірення взаємних розрахунків, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 114 837,42 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 5.3. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 17 710,84 грн. за період з 02.01.2010р. по 30.06.2010р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 02.01.2010р. по 30.06.2010р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 2377, 20 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період з 02.01.2010р. по 30.06.2010р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 13 054,06 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з 02.01.2010р. по 30.06.2010р (кінцевий період нарахування встановлено Позивачем), а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 13 054,06грн.

Суд відмовляє у задоволенні вимог Позивача про вжиття судом заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти Відповідача в межах розміру позовної заяви, що знаходяться на рахунках в АТ «Ерсте Банк»м.Києва, МФО 380009 на банківському рахунку № 26007554 або в АТ «Сведбанк»м.Києва, МФО 300164 на банківському рахунку № 26006005875801.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов’язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов’язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку –Позивача.

Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття забезпечувальних заходів.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква», м.Київ, ідентифікаційний код 33696497 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіо», м.Київ, ідентифікаційний код 24211500 про стягнення суми основного боргу –114 837,42 грн., пені у розмірі 17 710,84грн., інфляційних нарахувань у розмірі –13054, 06 грн., 3 % річних у розмірі –2377, 20 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіо», м.Київ, ідентифікаційний код 24211500 на користь Закритого акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква», м.Київ, ідентифікаційний код 33696497 основну суму боргу у розмірі 114 837,42 грн., пені у розмірі 17 710,84грн., інфляційних нарахувань у розмірі –13054, 06 грн., 3 % річних у розмірі –2377, 20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорпіо», м.Київ, ідентифікаційний код 24211500 на користь Закритого акціонерного товариства «Мережа книжкових супермаркетів «Буква», м.Київ, ідентифікаційний код 33696497 державне мито в розмірі 1479,79 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 213,47 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.07.2010р. за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 23.07.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через Господарський суд міста Києва в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева