Рішення № 10609982, 14.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/25614.07.10 За позовом          комунального підприємства «Вишнівськетеплоенерго»

До                    фізичної особи –підприємця Тригубенка Олександра Григоровича

Про                    стягнення 10976,26 грн.

          Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                               Карандюк М.В. (за дов.)

Від відповідача                    не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 10976,26 грн. за договором № 116 про постачання теплової енергії від 01.02.2005 р., а саме: 9968,49 грн. основного боргу, 1007,77 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 р. було порушено провадження у справі № 17/256 та призначено її до розгляду на 30.06.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2010 р. розгляд справи відкладався на 14.07.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача на розгляд справи.

Відповідач у судове засідання 14.07.2010 р. не з’явився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторона була повідомлена належним чином.

          За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі статті 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2001 р. між підприємством по експлуатації та ремонту котелень і теплових мереж міста Вишневого «Вишнівськтеплоенерго»(теплопостачальною організацією) та фізичною особою - підприємцем Тригубенком Олександром Григоровичем (споживачем) укладено договір про постачання теплової енергії № 116 ( далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді перегрітої води в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 5.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за тарифами, затвердженими виконкомом міста Вишневого.

При зміні тарифів за теплову енергію нові тарифи обов’язкові для сторін за Договором з моменту їх введення.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 5.3. Договору).

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами в такому порядку: перша оплата в розмірі 50% від вартості запланованих місячних об’ємів проводиться не пізніше, ніж за 5 банківських днів від початку місяця поставки теплової енергії; остаточний розрахунок проводиться на підставі виставлених рахунків споживання теплової енергії за звітний місяць до 10 числа місяця наступного за звітним.

З наданих позивачем актів наданих послуг, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, з листопада 2008 року по квітень 2009 року позивач надав, а відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 33420,68 грн.

Відповідач в рахунок оплати поставленої теплової енергії перерахував кошти в сумі 23452,19 грн., після чого залишилась заборгованість в сумі 9968,49 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

05.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив відповідача провести розрахунок за договором про постачання теплової енергії від 01.02.2005 р. № 116 та сплатити кошти в сумі 23272,93 грн. Докази направлення вказаної претензії рекомендованим листом містяться в матеріалах справи, з яких вбачається, що відповідач отримав вказаний рекомендований лист 31.03.2009 р..

01.04.2009 р. відповідач надіслав позивачеві лист, в якому повідомив, що у зв’язку з важким фінансовим становищем, пов’язаним з відсутністю діяльності підприємства, відсутня можливість провести оплати за спожиту теплову енергію, а також просив відстрочити оплату залишку заборгованості.

19.10.2009 р. відповідач надіслав позивачеві гарантійний лист № 15, в якому просив надати дозвіл погасити заборгованість в сумі 19968,49 грн., яка виникла в опалений період 2008-2009 рр. за спожиту теплову енергію таким чином: 10000,00 грн. оплатити до 31.10.2009 р., 9968, 49 грн. –до 30.11.2009 р..

02.02.2010 р. відповідач звернувся до позивача з претензією на суму 9968,49 грн., вимагав провести розрахунок за договірними зобов’язаннями та перерахувати кошти в сумі 9968,49 грн. Вказана претензія залишилась без відповіді та виконання відповідачем.

Інших доказів погашення заборгованості, окрім наданих позивачем, відповідачем не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином обґрунтований та доведений, відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9968,49 грн. підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі несплати у 10-денний термін з дня виставлення теплопостачальною організацією платіжних документів за послуги з постачання теплової енергії, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги те, що відповідач прострочив оплату наданих послуг, тому з нього на підставі пункту 7.2 Договору підлягає стягненню пеня в сумі 1007,77 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Зокрема, з останнього підлягає стягненню 109,76грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи –підприємця Тригубенка Олександра Григоровича (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 25, кв. 72, рахунок 26001481374001 у філії р/ц «Приватбанк», МФО 320649, код 2592609834) на користь комунального підприємства «Вишнівськтеплоенерго»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 11, рахунок 26001001000092 у ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111, код 19417197) 9968,49 грн. основного боргу, 1007,77 грн. пені, 109,76грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова

          Рішення підписано 26.07.2010 р.