Рішення № 10609948, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/247-45/26026.07.10 За позовом:Дочірнього підприємства «Чернігівнафтогазгеологія «НАК «Надра України»

До відповідача 1:Державного комітету України з державного матеріального резерву

До відповідача 2:Державного казначейства України

За участю: Прокуратури міста Києва

Про:стягнення 139.533,52 грн.

Суддя С.В.Балац

Представники:

Позивача: Осмоловська Г.І.

Відповідача 1: Глузманова М.П.

Відповідача 2: не з’явилися

Прокуратури: не з’явилися

Суть спору: стягнення 139.533,52 грн. заборгованості, яка утворилася за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.07.2005 по 08.08.2008.

Позивачем заявлено позов про стягнення 105.484,32 грн. заборгованості, яка утворилася за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.07.2005 по 01.04.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов’язання за договором № 94 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 07.11.2002 в частині не відшкодування витрат, понесених зберігачем по утриманню (зберіганню) матеріальних цінностей.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що з поданих позивачем доказів на підтвердження розмірів понесених ним витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву не вбачається того, що такі витрати понесені позивачем у зв’язку із зберіганням матеріальних цінностей мобільного резерву. Крім того, відповідач вказує на те, що наданий позивачем кошторис не відповідає формі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1276.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2008 (суддя Кондратова І.Д.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2009, позов задоволено.

Постановою від 26.05.2009 Вищий господарський суд України Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2008 та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2009 скасував, та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно резолюції Голови Господарського суду міста Києва справа № 37/247 передана на новий розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою від 19.06.2009 прийнята до провадження судді Балац С.В справа № 37/247-45/260 та призначено її до розгляду на 27.07.2009 та залучено до участі у справі Державне казначейство України в якості відповідача 2.

Під час нового розгляду справи позивач надав суду письмові пояснення, в яких позов підтримав. Також позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 139.533,52 грн. за період з 01.07.2005 по 08.08.2008.

Відповідач 1 в письмових поясненнях проти задоволення позову заперечив та вказав, що окремі з витрат, включених судовим експертом до складу витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, до таких витрат не включаються. Також відповідач 1 зазначив, що судовим експертом помилково нараховано ПДВ на витрати по заробітній платі та амортизаційні відрахування.

Відповідач 2 надав суду письмові пояснення, в яких вказав що пояснень з приводу обставин справи надати не може.

В судовому засіданні 27.07.2009 сторони звернулися до суду зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 27.07.2009 клопотання сторін про продовження строку вирішення спору задоволено, а розгляд справи відкладено до 02.09.2009 у зв’язку з неявкою в судове засідання відповідача.

Ухвалою від 02.09.2009 розгляд справи відкладався на 07.10.2009.

Ухвалою від 07.10.2009 для роз’яснення питань, що виникли під час розгляду справи призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Чернігівському науково-дослідному інституту судових експертиз (14000, м. Чернігів, пр-т. Миру, 44).

Ухвалою від 14.05.2010 провадження у справі поновлено у зв’язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі відпали та призначено розгляд справи на 14.06.2010.

В судових засіданнях 14.06.2010 та 05.07.2010 оголошувалися перерви до 05.07.2010 та до 26.07.2010 відповідно, про що сторони повідомлені належним чином.

12.07.2010 до суду надійшло повідомлення Прокуратури міста Києва про вступ у справу.

Заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” позивач є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону України, номенклатура матеріальних цінностей державного резерву і норми їх накопичення, в тому числі незнижуваного запасу, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок розробки номенклатури матеріальних цінностей державного резерву і норм їх накопичення, у тому числі незнижуваного запасу, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

Мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим на основі пропозицій центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Міністерства оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, іншими зацікавленими органами виконавчої влади.

Норми накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на базі підприємств Державного комітету України по геології і використанню надр встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1997 № 1502-076 та доведені Державному геологічному підприємству “Чернігівнафтогазгеологія”, правонаступником якого є Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії “Надра України” “Чернігівнафтогазгеологія”, наказом Держкомгеології України від 08.01.1998 № 1т.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вищенаведеного було проведено накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву про що було складено специфікаційну відомість форми № 5, належним чином завірена копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Також факт зберігання у відповідача матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи, зокрема: Актом контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні позивача від 26.04.2002, Актом контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні позивача від 11.04.2003, Актом контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні позивача від 22.07.2005 та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Пунктами 4, 5 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою удосконалення механізму відшкодування витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, та відповідно до пункту 5 статті 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” Кабінетом Міністрів України Постановою від 12.04.2002 № 532 затверджено Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву (надалі - Порядок).

Цей Порядок запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям (далі - відповідальні зберігачі) витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат.

Відповідно до ч. 1 п. 2 вищезазначеного Порядку, сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Підприємствам, що здійснюють зберігання цінностей державного матеріального резерву, відшкодування витрат з державного бюджету передбачене п. 5 ст. 11 Закону.

При цьому, законодавством передбачено відшкодування тільки витрат, а не оплата послуг зі зберігання, тобто договір зберігання в даному випадку є безоплатним.

Обов’язок поклажодавця (відповідача 1) відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі при безоплатному зберіганні передбачений ст. 947 Цивільного кодексу України.

07.11.2002 між Державним комітетом з державного матеріального резерву (надалі –комітет) Дочірнім підприємством “Чернігівнафтогазгеологія” (надалі –зберігач) укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 94 (далі - Договір), відповідно до якого зберігання матеріальних цінностей державного резерву (надалі –цінності) здійснюються на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача.

Відповідно до п. 1.2. Договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю з актом форми № 1. Передбачені цим Договором форми актів затверджуються Комітетом.

Розділом 2 Договору визначено права та обов’язки зберігача, відповідно до яких щороку разом з річним звітом форми № 2 він має подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно з пунктом 10.3 Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства України, затвердженої Мінфіном 30.03.1996 № 111/03.

В свою чергу, відповідно до п. 3.1. Договору комітет зобов’язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі, оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово –відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки); контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан. (п.п. 3.2., 3.3. Договору).

Пунктом 2.8 Договору визначено, що зберігач щороку разом з річним звітом форми № 2 має подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно п. 10.3 Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства України, затвердженої Мінфіном № 111/03 від 30.03.1996.

Згідно п. 7.3. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей.

Відповідач 1 згідно розпорядження (нарад) від 22.08.2008 № 1020/5 розпорядився відпустити ДП «Ресурспостач»(ТОВ «Альтернатива груп») із мобілізаційного резерву в порядку розбронювання всі товари і матеріали, що знаходились у позивача.

Згідно довіреності серія ЯПЖ № 841051/812 від 08.09.2008 матеріальні цінності були відпущені представнику ДП «Ресурспостач»Шумило О.В.

Причина виникнення спору полягає в тому, що позивач, виконуючи свої обов’язки зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, вимагає відшкодування витрат, пов’язаних з таким зберіганням за період з 01.07.2005 по 08.08.2008, , а відповідач вважає, що таке відшкодування повинно здійснюватися виключно в межах бюджетних надходжень.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, кошториси загальних витрат бюджетних асигнувань на утримання мобілізаційного резерву по ДП “Чернігівнафтогазгеологія”, які заплановані на 2005 –2008 роки направлялися зберігачем до комітету разом із звітами, які розраховані згідно п. 5 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” на підставі “Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву”.

При цьому судом встановлено, що відповідач 1 жодного разу не погоджував кошторис витрат на наступний рік та звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного резерву).

Надіслані позивачем кошториси на 2007-2008 роки та звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2007 рік та за І півріччя 2006 року відповідач 1 листами № 73ДСК від 05.07.2006, № 171 ДСК від 18.01.2008 повернув позивачу на доопрацювання.

Позивач розглянув заперечення відповідача 1, які були викладені в листах № 73ДСК від 05.07.2006 та № 171 ДСК від 18.01.2008, врахував вказівки та зауваження відповідача 1, та на виконання вимог відповідача 10.08.2007 і 14.04.2008 позивачем повторно були надіслані опрацьовані з урахуванням вказівок відповідача 1 кошториси витрат на 2006 -2008 роки, а також звіти про витрати. Відповідач 1 надіслані позивачем кошториси та звіти прийняв, жодних зауважень щодо їх оформлення на адресу позивача не надсилав.

За таких обставин, заперечення відповідача 1 щодо неврахування позивачем вказівок відповідача при оформленні кошторисів та звітів визнаються судом необґрунтованими та безпідставними.

Посилання відповідача 1 на те, що окремі з витрат, включених судовим експертом до складу витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, до таких витрат не включаються судом відхиляють, оскільки вказані види витрат хоч і не включено до типового кошторису, проте належать до витрат пов’язаних зі зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву і включаються у графу «Інші витрати (розшифрування)*».

Посилання відповідача 1 на те, що понесені позивачем транспортні витрати на перевезення матеріальних цінностей, зокрема, труб на склад № 2, у зв’язку з їх поновленням не мають включатися до складу витрат на зберігання матеріальних цінностей мобрезерву, оскільки такий обов’язок позивача передбачено п. 4 ст. 10 Закону України «Про державний матеріальний резерв»судом відхиляється, виходячи з наступного.

Згідно п. 4 ст. 10 Закону України «Про державний матеріальний резерв»підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Вказаною нормою передбачено, що своєчасне освіження, заміну зберігачі здійснюють власними силами, тобто власними засобами не чекаючи надання таких засобів власником матеріальних цінностей, проте вказана норма не означає, що позивач за надання послуг з перевезення цінностей позбавлений права вимагати відшкодування їх вартості.

Щодо твердження позивача про те, що судовим експертом помилково нараховано ПДВ на витрати по заробітній платі та амортизаційні відрахування, то вказане твердження судом приймається виходячи з наступного.

Згідно з умовами Договору, ст. 947 Цивільного кодексу України відповідач 1 не сплачує послуги позивачеві, а відшкодовує позивачеві витрати, понесені останнім.

Відповідно, виходячи з норм Закону України «Про податок на додану вартість»витрати зберігача на заробітну плату та амортизаційні відрахування підлягають відшкодуванню відповідачем 1 без податку на додану вартість, нарахованому на вказані витрати. Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній в постанові від 30.03.2010 № 15/583-42/306.

Отже, при визначені розміру витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, не повинен враховуватись податок на додану вартість по витратах у витратах пов’язаних з амортизаційними відрахуваннями та по заробітній платі, оскільки в складі названих витрат цей податок відсутній. Тому висновки судового експерта в частині нарахування ПДВ на заробітну плату та амортизаційні відрахування судом відхиляються.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Не звільняють відповідача від виконання зобов’язання й норми Бюджетного кодексу України.

Тому посилання відповідача на те, що відшкодування витрат повинно здійснюватися виключно в межах фактичного бюджетного фінансування судом не приймається.

З матеріалів справи вбачається, що загальні витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 01.07.2005 по 08.08.2008 на складах позивача склав 121.329,45 грн. основних витрат та 3174,72 грн. додаткових витрат.

Проте, враховуючи норми Закону України «Про податок на додану вартість», постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»від 12.04.2002 № 532 та фактичну площу, яка використовується для зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 коштів в сумі 139.533,52 грн. підлягають задоволенню частково без врахування суми ПДВ нарахованого на заробітну плату та амортизаційні відрахування, за уточненим розрахунком суду, в сумі 123.691,60 грн.

Щодо відповідача 2, то останній відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України та Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Державне казначейство України не є учасником спірних відносин по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву і не може надати будь яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору. Відповідач 2 не порушував прав або охоронюваних законом інтересів позивача, а тому вимоги до відповідача 2 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ вул. Пушкінська, 28 код 00034016, з рахунку визначено Державним казначейством України) на користь Дочірнього підприємства «Чернігівнафтогазгеологія «НАК «Надра України»(14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул.. Шевченка, 15, код 01431535, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –123.691 (сто двадцять три тисячі шістсот дев’яносто одна) грн. 60 коп. - основного боргу, 1.236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 92 коп. - витрат по оплаті державного мита, 209 (двісті дев’ять) грн. 21 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 8135 (вісім тисяч сто тридцять п’ять) грн. 62 коп. –витрат на проведення судових експертиз.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               С.Балац