Рішення № 10609757, 27.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/26327.07.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Максімус"

про стягнення боргу 830 372,98 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача – Галицька Л.А. дов. № 6 від 11.01.10.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ульма Опалубка Україна” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Максімус»про стягнення 283989,57 грн. –основної заборгованості, 6658,58 грн. –інфляційних втрат, 10502,21 грн. –пені та 1678,62 грн. –3% річних та 527544,00 грн.-подвійної орендної плати.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати орендної плати за використання елементів опалубки відповідно до Договору оренди опалубки № 214-13/11-09 від 13.11.09 року.

Ухвалою від 07.06.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.06.10 року.

В судовому засіданні 14.07.10 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Через неявку сторін та невиконання вимог ухвал суду розгляд справи був відкладений на 27.07.10

Представник відповідача в судове засідання 27.07.10 року не з'явився, про причин неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином на адресу зазначену в позовній заяві, що підтверджено повідомленням про вручення поштового повідомлення з відміткою Укрпошти про вручення.

Відповідно до ст.87 ГПК України, ухвали розсилаються сторонам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку.

Відповідно до ст.93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Пунктом 11 ст.19 названого Закону встановлено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Тобто, у т.ч. відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Матеріалами справи доведено, що ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилалися судом за місцем державної реєстрації відповідача, яке значиться у Єдиному державному реєстру згідно витягу з ЄРДПОУ.

За загальними приписами господарського процесуального судочинства, судам ставиться в обов'язок лише повідомлення належним чином сторін у справі про час і місце розгляду справи, і не вимагається їх розшук, у випадку нез'явлення представників сторін у судове засідання.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений про час і місце засідання суду, але не використав свого права на участь у розгляді справи.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

13.11.09 між сторонами у справі був укладений договір оренди опалубки № 214-13/11-09 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 та додатку №2 (Специфікація) якого орендодавець та орендар в даному Договорі визначили умови передачі в оренду, експлуатацію, повернення, орендної плати елементів опалубки фірми.

Відповідно до пунктів 1.4, 2.1 Договору орендодавець передає в оренду елементи опалубки відповідно до актів приймання –передачі.

Згідно з пунктом 1.3 Договору орендар приймає в оренду елементи опалубки забезпечує їх схоронність, своєчасно проводить платежі по оренді, своєчасно та у справному стані повертає елементи опалубки у відповідності до строків оренди, які встановлені.

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що орендар вступає у строкове платне користування об’єктом оренди після підписання актів приймання –передачі в оренду.

Відповідно до пункту 3.2 Договору по закінченню строку оренди орендар зобовязаний повернути об’єкт оренди в узгоджений час очищеним від бетону бруду, поломок, тріщин інших несправностей

Пунктом 7.6 Договору сторони узгодили, що орендна плата сплачується не пізніше 10 числа кожного місяця, за ставкою визначеною в Специфікаціях (п.7.2).

Відповідно п.9.1 Договору строк його дії триває до 31.12.2009 року.

Пункт .9.3 Договору передбачає, що строк оренди об'єкта оренди розпочинається з дати прийняття Відповідачем об'єкту оренди за актом приймання-передачі в оренду і триває до його повернення Позивачу за Актом. Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов Договору передав відповідачу елементи опалубки, що засвідчується актами прийому –передачі № WZ –12502/ua від 13.11.09, № WZ –12521/ua від 26.11.09, № WZ –12528/ua від 30.11.09, № WZ –12554/ua від 10.12.09, № WZ –12555/ua від 10.12.09, № WZ –12558/ua від 11.12.09, № WZ –12570 від 22.12.

В свою чергу відповідач повернув частину обєкту оренди, що підтверджено актами прийому –передачі (повернення) №PZ-0473/ua від 23.03.10, №PZ-0474/ua від 23.03.10, №PZ-0479/ua від 26.03.10,№PZ-0482/ua від 30.03.10.

Направлені відповідачу і отримані ним , що стверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення з відміткою Укрпошти про вручення Акти здачі –приймання робіт № оу-130, оу-29оу-73, оу -1050 за грудень 2009-березень 2010 невмотивовано не підписані, акт оу-958 за листопад 2009 підписаній сторонами і скріплений печатками

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача непогашену орендну плату за користування елементами опалубки в сумі 283989,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2009 по квітень 2010 загальна сума орендної плати за користування елементами опалубки складає 332764,02 грн., проте відповідач за орендну плату розрахувався частково в сумі 48774,45 грн., що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 283989,57 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 283989,57 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 283989,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 11.2 Договору за несвоєчасну оплату орендної плати орендар платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 11.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10502,21 грн.

Здійснивши перерахунок пені господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в заявленій сумі 10502,21 грн. перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1678,62грн. та інфляційні втрати в сумі 6658,58 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, дати виникнення прострочення та строків проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а саме 3% річних в сумі 1678,62 грн. та інфляційні втрати в сумі 6658,58 грн., перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Враховуючи, що відповідач не повернув об'єкту оренди в строк, встановлений п.3.1 Договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача подвійну орендну плату в сумі 527544,00 грн. відповідно до ст. 785 ЦК України за час користування майном з січня 2010 року по квітень 2010 року.

Здійснивши перерахунок подвійної орендної плати, з урахуванням умов Договору, дати виникнення прострочення та строків проплат та періодів повернення об’єкту оренди, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі, перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Максімус»(місцезнаходження: 01030,м. Київ, вул.Б.Хмельницького,31/27 А, код ЄДРПОУ 34926316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ульма Опалубка Україна”(місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, к. 414; фактична адреса: 01013, м. Київ, пров. Деревообробний, 3, УСМ –2, 2 –й корпус, 3 поверх, код ЄДРПОУ 31563803). 283989,57 грн.- основного боргу, 6658,58 грн. –інфляційних втрат, 1678,62грн. –3% річних, 527544,00 грн.-подвійної орендної плати, 8303,73 грн. - державного мита та 236,00грн.. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.Д. Курдельчук