Рішення № 10609399, 21.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.10 Справа № 3/199/09-8/143/10

Суддя

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі Філії “Донецьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” (83017 м. Донецьк, б. Шевченка, 27)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фобос –2004” (69068 м. Запоріжжя, вул. Червона, 26)

про звернення стягнення на предмет застави в сумі 60 000, 00 грн.

                               Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача – Юрина І.Є., дов. від 03.03.2010 р.

Відповідача –не з’явився

Заявлено позовні вимоги про звернення стягнення на корпоративні права відповідача у статутному капіталі (фонді) ТОВ “ВКФ “Ювас” в розмірі 60000 грн., що становить 24% статутного капіталу (фонду), шляхом переводу зазначених прав до позивача, про визнання права власності на корпоративні права у статутному капіталі (фонді) ТОВ “ВКФ “Ювас” в розмірі 60 000 грн.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області від 19.11.2009 р. справу № 3/199/09 передано на розгляд судді Поповій І.А. За запитом від 19.11.2009 р. дану справу направлено до Вищого господарського суду України. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2010 р. справа № 3/199/09 прийнята до провадження, справі присвоєно номер № 3/199/09-8/143/10, призначено судове засідання на 02.06.2010р. Розгляд справи відкладено на 21.06.2010р.

Ухвалою суду від 02.06.2010р. здійснено процесуальне правонаступництво позивача, замість Відкритого акціонерного товариства “Банк” Фінанси та кредит” вважати позивачем Публічне акціонерне товариство “Банк” Фінанси та кредит” в особі Філії “Донецьке регіональне управління “Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит”.

21.06.2010р. справу розглянуто, за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, просить на підставі ст.ст.526,572,589,590 ЦК України, ст.ст.1, 20,23 Закону України “Про заставу” звернути стягнення на корпоративні права відповідача у статутному капіталі (фонді) ТОВ “ВКФ “Ювас” в розмірі 60000 грн., що становить 24% статутного капіталу (фонду), шляхом переводу зазначених прав до позивача, про визнання права власності на корпоративні права у статутному капіталі (фонді) ТОВ “ВКФ “Ювас” в розмірі 60 000 грн. у зв’язку з невиконанням умов договору про невідновлювану кредитну лінію №52/2007р. від 08.05.2007р. (із подальшими змінами) та договору застави від 31.07.2007 р.

Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав з наступних підстав. Позивачем не надано підтверджуючих документів про видачу кредитних коштів. У порушення п.6.1 кредитного договору позивач не дотримався процедури та порядку дострокового повернення відповідачем суми заборгованості. Жодних повідомлень чи вимог від позивача відповідач не отримував, крім повідомлення із копіями документів про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса. Вартість предмета іпотеки складає 7 457 330 гривень і у випадку здійснення реалізації предмету іпотеки у м.Донецьк (будівля ресторану “Кіргізія”) суми, отриманої від реалізації, буде достатньо для покриття заборгованості за двома кредитними договорами. У лютому 2008р. у ТОВ “Фобос” було змінено директора і під час передачі справ новим директором не було отримано жодного документа про передачу в заставу корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ “ВКФ “ЮВАС”. Попередній директор без належних повноважень уклав договір застави майнових прав, а можливо і кредитний договір, не отримавши при цьому згоди від засновників відповідача. Відповідач вважає, що згідно з ч.1 ст.6 Закону України “Про заставу” повинна бути згода співвласників на передачу в заставу майна. Також звертає увагу, що договір застави було укладено з Банком “Фінанси та Кредит”, ТОВ, проте позивач просить суд здійснити стягнення на користь ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит”. Кінцевий термін виконання зобов’язань за кредитним договором не настав, а відтак, на думку відповідача, в силу вимог статей 589 ЦК, ст.20 Закону України “Про заставу”, позивач не має права на стягнення заборгованості у повному обсязі. Відповідач також зазначає, що корпоративні права ТОВ “Фобос-2004” у статутному капіталі ТОВ “ВКФ “ЮВАС” на сьогодні коштують не менше 15 000 000грн., у зв’язку з чим ним було заявлено клопотання про призначення судової експертизи оцінки та визначення вартості корпоративних прав. Ухвалою суду від 23.09.2009р. клопотання про призначення судової експертизи відхилено.

У судові засідання 02.06.2010р., 21.06.2010р. представник відповідача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. 21.06.2010р. судом отримано письмове клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв’язку з розглядом Верховним Судом України касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 27.01.2010р. Клопотання судом відхилено на підставі ст.79 ГПК України як необґрунтоване, доказів порушення провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України не надано. Оскільки нез'явлення сторони у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами, внаслідок того, що строк вирішення спору добіг до кінця.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 08.05.2007р “Банком “Фінанси і Кредит”, ТОВ (правонаступником якого згідно з статутом є Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит”) та товариством з обмеженою відповідальністю “Фобос-2004” укладено договір про невідновлювальну кредитну лінію № 52/2007, за умовами якого позивач зобов’язався надати позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії на загальну суму 9000000грн., а позичальник - повернути кредит відповідно до графіку погашення кредитної лінії з кінцевим строком погашення по 08 травня 2012р. та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 19% річних (п.п.1.1., 2.4). Договором №1 від 19.09.2007р. про внесення змін до кредитного договору № 52/2007 збільшена сума кредитної лінії до 10000000грн., встановлена комісійна винагорода за розрахунково-касове обслуговування в сумі 5000грн.

На забезпечення виконання умов кредитного договору №52/2007 від 08.05.2007р. позивачем та відповідачем 31.07.2007р. укладено нотаріально посвідчений договір застави корпоративних прав, зареєстрований в реєстрі за № 2305 (із змінами від 28.09.2007р.), за умовами якого у забезпечення виконання зобов'язання ТОВ “Фобос-2004” (боржника за кредитним договором №52/2007) перед заставодержателем заставодавець (відповідач по справі) надає заставодержателю в заставу корпоративні права у статутному капіталі (фонді) ТОВ “ВКФ “ЮВАС”, що належать заставодавцю на підставі Свідоцтва №3 про право власності на частку в Статутному фонді ТОВ та Статуту ТОВ “ВКФ “ЮВАС”, а саме: право власності на частку в статутному капіталі (фонді) ТОВ “ВКФ “ЮВАС” у розмірі 60000грн, що становить 24 відсотки статутного капіталу (фонду). Узгоджена сторонами вартість предмета застави на момент укладення даного договору становить 60 000грн. Обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить витяг № 14227296 від 04.09.2007 р.

Надання банком відповідачу кредитних коштів в розмірі, передбаченому договором, підтверджується меморіальними ордерами, які залучено до матеріалів справи.

Як вказує позивач, відповідач в узгоджені графіком строки та розмірах кредитні кошти своєчасно не повертав, проценти за користування кредитними коштами не вносив, внаслідок чого за ним станом на 15.07.2009р. склалася заборгованість за кредитним договором № 52/2007 від 08.05.2007р. у сумі 8 388 818,66грн., з яких заборгованість за кредитом –7 014000грн., несплачені відсотки –1097489,90грн., несплачена комісія –157815,00грн., пеня за прострочення виконання зобов’язань –119513,76грн. Факт часткового і з порушенням строків виконання зобов’язання відповідачем підтверджується копіями платіжних доручень, рахунком позичкової заборгованості, залученими до матеріалів справи.

Перевіривши розрахунок заборгованості, суд знаходить його вірним та здійсненим згідно з умовами договору та чинним законодавством.

Як передбачено приписами ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до закону чи договору. Згідно ст. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов’язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах встановлених договором. Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.1 кредитного договору Банк має право вимагати повернення кредитних коштів і сплати процентів за весь період користування кредитом до настання строку, вказаного в п.2.4 договору, а позичальник зобов’язаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити проценти протягом 1 дня з моменту отримання вимоги банку, у випадку, зокрема, якщо позичальник порушував будь-які умови договору, в тому числі: не сплатив проценти за користування кредитними коштами, мав місце факт прострочки сплати процентів.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченнями), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України “Про заставу”, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Статтею 576 ЦК України та статтею 4 Закону України “Про заставу” передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить витяг №14227296 від 04.09.2007р., що відповідає положенням ч. 3 ст. 577 ЦК України та ст. 11 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, де зазначено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про заставу” та ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Пунктом 7.2 договору застави від 31.07.2007р. передбачено, що заставодержатель має право в разі невиконання заставодавцем будь-якого із зобов’язань, забезпечених даною заставою, за своїм вибором здійснити стягнення на предмет застави або здійснити його відчуження.

Відповідно до ст. 592 ЦК України заставодавець має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, звернути стягнення на предмет застави: 1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; 2) у разі порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави; 3) в інших випадках, встановлених договором.

Як слідує із вищенаведених умов кредитного договору та договору застави, сторони досягли згоди щодо права Банка вимагати від позичальника дострокового повернення усього кредиту та щодо звернення стягнення на заставлені корпоративні права у разі недотримання позичальником умов кредитного договору.

Листом від 05.11.2008р. № 04/6072-1, направленим на адресу:м. Запоріжжя, вул.. Червона,26, яка згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є місцем реєстрації ТОВ “Фобос-2004”, Банк повідомив про наявність боргу за кредитним договором №52/2007 та вимагав дострокового повернення кредитних коштів. Крім того, здійснено попередження про звернення стягнення на предмет застави.

Доказів виконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів та інших, передбачених договором, відповідач суду не надав.

Доводи відповідача щодо неотримання ним повідомлення банку з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором суд вважає безпідставними. В матеріалах справи є копія поштового відправлення, з якого вбачається, що кореспонденція, направлена Банком на адресу відповідача, повернулася з відміткою пошти “За закінченням терміну зберігання”. Пунктом 8.5 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/602 від 24.12.1999 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право. Таким чином, банк має право вимагати виконання зобов'язань від позичальника відповідно до умов договору застави, оскільки, незважаючи на звернення стягнення за договором іпотеки, відповідач не надав доказів, зокрема, реалізації предмету іпотеки на момент винесення даного рішення суду, і погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі. У судовому засіданні оглянуті оригінали кредитного договору та договору застави корпоративних прав, які на момент прийняття рішення судом не визнанні недійсними, у тому числі з підстав їх укладення з перевищенням повноважень. Що стосується заяви відповідача, що корпоративні права на сьогодні коштують не менше 15 000 000грн., оскільки у власності ТОВ “ВКФ “ЮВАС” знаходиться рухоме та нерухоме майно, суд зазначає наступне. Відповідно до договору застави корпоративних прав, в заставу передано право власності на частку в статутному фонді ТОВ “ВКФ “ЮВАС” у розмірі 60 000грн., що становить 24 відсотки статутного капіталу (фонду). Відповідачем не доведено і судом не встановлено, що розмір статутного фонду товариства збільшено. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 09.06.2010р. ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “ЮВАС” має три учасники, і відповідно до нотаріально завірених заяв інші учасники відмовились від свого переважного права на придбання корпоративних прав ТОВ “ФОБОС-2004” та не заперечують проти переходу права власності на корпоративні права до позивача. (т.1 а.с.84-85). Суд враховує, що згідно з ст.167 Господарського кодексу України корпоративне право - право особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Відповідач помилково ототожнює розмір частки у статутному фонді із вартістю майна, яка виплачується товариством учаснику за певних обставин та визначається в установленому законом порядку, в тому числі з залученням відповідного фахівця-експерта. Інші заперечення відповідача, викладені у письмовому відзиві, спростовуються на наведених вище підставах.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог і задовольняє їх у повному обсязі.

Судові витрати відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, Закону України “Про заставу”, ст.ст. 572, 592 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Звернути стягнення на корпоративні права у статутному капіталі (фонді) товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Ювас”, а саме: право власності на частку в статутному капіталі (фонді) товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Ювас”, в розмірі 60 000,00 грн., що становить 24% статутного капіталу (фонду), та належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Фобос-2004”, юридична адреса: 69068, м.Запоріжжя, вул..Червона,26, код ЄДРПОУ 33011370, п/р №26002313116980 в філії “Донецьке РУ “ ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, МФО 335816, шляхом переводу зазначених прав до Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії “Донецьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” (83017, м.Донецьк, вул. Шевченка,27, код ЄДРПОУ 09807856).

Визнати право власності на корпоративні права у статутному капіталі (фонді) товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Ювас”, а саме: право власності на частку в статутному капіталі (фонді) товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Ювас”, в розмірі 60 000,00 грн., що становить 24% статутного капіталу (фонду) за Публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” в особі Філії “Донецьке регіональне управління“ Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” (83017, м.Донецьк, вул. Шевченка,27, код ЄДРПОУ 09807856).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фобос-2004” (юридична адреса: 69068, м.Запоріжжя, вул..Червона,26, код ЄДРПОУ 33011370, п/р №26002313116980 в філії “Донецьке РУ “ ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, МФО 335816) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “ Фінанси та Кредит” в особі Філії “Донецьке регіональне управління“ Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” (83017, м.Донецьк, вул. Шевченка,27, код ЄДРПОУ 09807856) суму 718 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано у повному обсязі 12.07.2010 р.