Рішення № 10609380, 07.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.10 Справа № 27/105/10

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дон.Пак”, м. Донецьк-59

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, м. Запоріжжя

про стягнення 384 722 грн. 71 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Співак І.В., дов. б/н від 06.07.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 07.07.2010 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дон.Пак”, м. Донецьк-59” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, м. Запоріжжя про стягнення 346649,85грн. заборгованості за поставлений товар та 38072,86грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 12.04.2010р. порушено провадження у справі № 27/105/10, судове засідання призначено на 17.05.2010р.

Ухвалою суду від 17.05.10 р. продовжено строк розгляду спору до 17.07.10 р., на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України. Судове засідання призначено на 07.07.10 р.

07.07.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/105/10.

07.07.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 07.07.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 07.07.2010 р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

07.07.2010 р. на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд розглянути справу без участі свого уповноваженого представника. Своє клопотання обґрунтовує тим, що у Запорізькому окружному адміністративному суді призначено розгляд справи № 2а-2175/10/0870 за позовом ВАТ “ЗКФ” до СПДІ по роботі з великими платниками податків на 07.07.10 р. о 12-00 год., а також у зв’язку із призначенням у господарському суді Харківської області судового засідання для розгляду справи № 05/179-10 за позовом ВАТ “ЗКФ” до ТОВ “Куп’яновський Торговий Дім” на 07.07.10 р. о 15-30 год., тому відповідач не має можливості забезпечити явку компетентного представника у судове засідання.

Клопотання відповідача прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

У матеріалах справи міститься письмовий відзив відповідача, наданий у судовому засіданні, відкритому 17.05.2010 р., в якому відповідач проти позовних вимог заперечив частково. В частині стягнення боргу за видатковими накладними № 390 від 22.09.09 р., на суму 54594 грн. 56 коп., № 407 від 28.09.09 р. на суму 46176 грн. 70 коп., № 431 від 06.10.09 р. на суму 37542 грн. 76 коп., № 432 від 07.10.09 р. на суму 16511 грн. 24 коп., № 446 від 14.10.09 р. на суму 50008 грн. 42 коп., № 465 від 21.10.09 р. на суму 46179 грн. 54 коп. на загальну суму 251013 грн. 22 коп. позов не визнає.

Звертає увагу суду, що генеральний директор ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” Немзер А.М. не мав повноважень для укладення договору № 15/09 від 15.09.08р., оскільки відповідно до п.6 п.11.7 Статуту товариства до повноважень директора віднесено прийняття рішень про укладання право чинів на суму, що не перевищує 15% статутного капіталу товариства. Просить суд у задоволенні суми позовних вимог відмовити частково – 251 013,22грн.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні 07.07.2010 р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 15.09.2008 р. між ТОВ “Дон.Пак” (продавець) та ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” (покупець) укладено договір поставки № 15/09.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується систематично поставляти, а покупець приймати та своєчасно оплачувати гофроящик в асортименті.

Згідно з п. 2.1 договору ціна за одиницю товару встановлюється на кожну окрему поставку товару та фіксується в Специфікації, яка відповідає даній поставці.

Згідно з п. 3.1 договору пункт поставки: DDU м. Запоріжжя вул. Чапаєва, 14, вул. Артема, 7.

Відповідно до п. 3.3 договору строк поставки товару на протязі 4-х днів від дати підписання специфікації.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100 % на рахунок постачальника на протязі 30-ти календарних днів з моменту надходження товару на скалд покупця.

Позивач у повному обсязі виконав умови договору № 15/09, що підтверджується накладними на загальну суму на загальну суму 1924323 грн. 31 коп., у т.ч. 320720 грн. 55 коп., а саме: факт поставки підтверджується накладними № 471 від 01.10.08 р., № 479 від 02.10.08 р., № 489 від 08.10.08 р., № 508 від 17.10.08 р., № 539 від 03.11.08 р., № 572 від 21.11.08 р., 577 від 26.11.08 р., № 593 від 05.12.08 р., № 606 від 12.12.08 р., № 615 від 19.12.08 р., № 617 від 23.12.08 р., № 619 від 25.12.08 р., № 623 від 26.12.08 р., № 627 від 29.12.08 р., № 9 від 17.01.09 р., № 10 від 17.01.09 р., № 18 від 23.01.09 р., № 22 від 28.01.09 р., № 25 від 04.02.09р., № 29 від 06.02.09р., № 35 від 11.02.09р., № 36 від 12.02.09р. № 54 від 05.03.09р., № 58 від 11.03.09 р., № 63 від 16.03.09р., № 70 від 21.03.09р., № 72 від 23.03.09 р, № 75 від 25.03.09р.,№ 83 від 28.03.09р., № 94 від 09.04.09р., № 97 від 10.04.09р., № 106 від 14.04.09р., №116 від 17.04.09р., № 141 від 01.05.09р., № 157 від 15.05.09р., № 193 від 05.06.09р., № 208 від 17.06.09р., № 221 від 25.06.09р., № 231 від 01.07.09р., № 252 від 13.07.09р., № 258 від 16.07.09р., № 266 від 21.07.09р., № 269 від 22.07.09р., № 270 від 22.07.09р., № 290 від 04.08.09р., № 308 від 14.08.09р., № 313 від 20.08.09р., № 318 від 21.08.09р., № 326 від 26.08.09р., № 328 від 27.08.09р. № 337 від 31.08.09р., № 357 від 08.09.09р., № 381 від 17.09.09р., № 390 від 22.09.09р., № 407 від 28.09.09р., № 431 від 06.10.09р., № 432 від 07.10.09р., № 436 від 08.10.09р., № 446 від 14.10.09р., № 465 від 21.10.09р. (копії накладних містяться в матеріалах справи).

В порушення умов договору, відповідач оплатив отриману продукцію частково та з порушенням строків оплати в сумі 1950259 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ 325043 грн. 16 коп., що підтверджується банківськими виписками по рахункам.

          На день звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач не здійснив оплату вартості товару у повному обсязі, що є порушенням умов договору, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 346 649 грн. 85 коп.

          Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними договору, який породив взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало постачання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов’язком відповідача –прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених договором.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору, а саме: не здійснення оплати за поставлений товар, заборгованість ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” перед ТОВ “Дон.Пак” склала 346 649 грн. 85 коп.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем господарському суду не надано.

Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-вимогами про сплату суми заборгованості у розмірі 346649 грн. 85 коп., які залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Господарським встановлено та підтверджено матеріалами справи, що факт поставки позивачем товару, об'єми та його вартість відповідачем не оспорюється.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що додані до позовної заяви видаткові накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей не доводять факту виникнення у відповідача зобов’язань перед позивачем з оплати товару, оскільки дані цінності відпускаються або передаються за довіреністю одержувача. Позивач не надав до позову доказу отримання товару уповноваженою особою відповідача за довіреністю –належним чином засвідченої довіреності на отримання товару уповноваженим представником від відповідача.

Заперечення відповідача стосовно відсутності довіреностей судом не приймаються, оскільки твердження відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Умовами укладеного сторонами договору, а саме пунктами 3.2, 4.1 передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями згідно специфікації, а приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності до Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966 р. № П-7.

Доказів звернення до продавця з претензією по кількості та якості отриманої продукції (із складанням відповідного Акта, що передбачено Інструкціями №№ П-6 та П-7), відповідачем не надано. Відсутні також претензії з боку відповідача щодо надання позивачем в повному обсязі передбаченого п. 3.2 договору пакету документів, яким супроводжується поставка.

Для підтвердження факту поставки та приймання товару, достатньо видаткової накладної, яка є первинним документом.

В даному випадку, долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних, які залишені відповідачем без оплати, містять підпис уповноваженого представника покупця (відповідача) та завірені печаткою складу ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика”.

Крім того, відповідно п. 3.4.1 “Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлення на виготовлення печаток і штампів” затв. Наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника.

Щодо відсутності у спірних видаткових накладних посилання на укладений між сторонами договір, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов’язковості такого визначення, а докази існування між сторонами іншого договору відсутні.

Заперечення відповідача стосовно відсутності повноважень генерального директора Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика”, м. Запоріжжя Немзер А.М. для укладення договору № 15/09 від 15.09.08 р. не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у деяких випадках в установчих документах встановлюються обмеження щодо можливості здійснення певних дій органами управління. Так, у статутах підприємницьких товариств дуже часто встановлюються види договорів, які не має право укладати керівник юридичної особи без попереднього рішення загальних зборів чи наглядової ради чи іншого органу управління. Але у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. З наданих доказів суд вбачає, що керівник відповідача Немзер А.М. знав про встановлені обмеження щодо укладення певних договорів, але все ж таки укладав такі договори та отримували відповідні товари.

Тому для попередження таких ситуацій необхідно у договорах зазначати про те, що сторони ознайомлені з установчими документами.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі –стаття 92 ч.4 ЦК України.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов’язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.

Аналіз обставин справи дає підстави для висновку про невідповідність поведінки відповідача у спірних відносинах загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості та добросовісності, які передбачають відповідність поведінки суб’єктів пануючим у суспільстві морально-етичним і моральним нормам; фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 38 072 грн. 86 коп. пені за період з 17.09.2009 р. по 21.10.2009 р.

Відповідно до п. 5.2 договору, у разі несвоєчасної оплати покупцем товару за даним договором, постачальник нараховує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до договору, пеня у розмірі 38 072 грн. 86 коп. заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дон.Пак” правомірно звернулося до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізька кондитерська фабрика” (69063 м. Запоріжжя вул. Артема, 7, код ЄДРПОУ 00382094, р/р 26008031460001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дон.Пак” (83059 м. Донецьк-59 пр. Ілічча, 90а, ЗКПО 30393697, р/р 26001119653 в ОАО «Райффайзен Банк Аваль»м. Донецька, МФО 380805) 346649 (триста сорок шість тисяч шістсот сорок дев’ять) грн. 85 коп. основного боргу, 38072 (тридцять вісім тисяч сімдесят дві) грн. 86 коп. пені, 3847 (три тисячі вісімсот сорок сім) грн. 23 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 09.07.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.