Постанова № 10609248, 15.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2010 року           17:40           № 2а-6495/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АИЗ"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.11.2009 № 0007892309/0 та податкове повідомлення-рішення від 18.01.2010 № 0007892309/1 та від 17.03.2010 № 0007892309/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач необґрунтовано зробив висновок про заниження податку на прибуток, не врахувавши надані позивачем уточнюючі декларації та пояснення.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані рішення були прийняті відповідно до виявлених порушень та висновків, зроблених під час проведення перевірки. Том просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

29.10.2009 відповідачем була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 06.04.2006 по 31.03.2009.

Результати перевірки були оформлені Актом № 1899/23-09/32828901 від 29.10.2009.

За наслідками перевірки були зроблені висновки про порушення позивачем:

1. п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2 кв. 2008 р. на 756372 грн.;

2. ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»- несвоєчасне надходження коштів в іноземній валюті по експорту на загальну суму 560 дол. США.;

3. порушення вимог п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»- не подано декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.07.2006 та 01.10.2007;

4. п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 та п.п.19.2.а п. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 136014,07 грн. з нарахованого та виплаченого платнику податку доходу;

5. п.14 та 14-1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 № 1494 –заниження суми збору за використання водних ресурсів за ІІ квартал 2008 року.

13.11.2009 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007892309/0 за платежем податок на прибуток в сумі 756372 грн., штрафні санкції378186 грн., а всього 1134558грн.

Вказане повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, проте скарга позивача була залишена без задоволення. Відповідачем за результатами розгляду скарг позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.01.2010 № 0007892309/1 та від 17.03.2010 № 0007892309/2.

Під час розгляду справи представник позивача пояснив, що висновок про завищення валових витрат зроблено відповідачем через встановлене завищення убутку балансової вартості запасів. Також він пояснив, що за власною перевіркою обліково-сальдових відомостей було встановлено безперечний факт правильного відображення в оборотно-сальдових відомостях показників, проте в декларації за перше півріччя 2008 року було невірно перенесено значення балансової вартості запасів усього на початок звітного року, що є технічною помилкою, а не арифметичною чи методологічною. Позивачем у зв’язку з цим 30.11.2009 було подано уточнюючі декларації за 2008рік.

Примірники уточнюючих декларацій були додані позивачем до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Судом було встановлено, що позивач подав уточнюючі розрахунки вже після проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, під час оскарження такого рішення в адміністративному порядку. Зазначена підстава не може впливати на законність рішення суб’єкта владних повноважень оскільки не могла була бути врахована при його прийнятті. У той же час позивачем зміни у податковому обліку, що стались внаслідок подання уточнюючих розрахунків можуть бути відображені в наступних податкових періодах.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 та п.п. 6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. №268/5459,) у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом було запропоновано підтвердити наявність доказів виявлення помилки та вжиття заходів щодо осіб, винних в допущенні такої помилки. Разом з тим, позивач таких доказів суду не надав.

З огляду на це, суд вважає, що обставини, викладені в акті перевірки не спростовані позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що дії відповідача вчинені відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, та приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "АИЗ" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій