Постанова № 10609247, 25.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2010 року 12:05 № 2а-16229/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря ХижнякІ.В. та представників:

позивача: Кучер Т.М.;

відповідача: Мороза С.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Компаньйон”

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від29 липня 2009 року №0004062340

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 грудня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компаньйон" (далі по тексту позивач, ТОВ "Компаньйон") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просить: скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 липня 2009 року №0004062340, винесеного ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо порушення статті 3, статті 31 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, статті 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, яким до ТОВ “Компаньйон” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 7040,00 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-16229/09/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05 лютого 2010 року.

В судовому засіданні 05 лютого 2010 року судом оголошено перерву до 23 березня 2010 року. 23 березня 2010 року розгляд справи відкладено на 13 травня 2010 року, в звязку з необхідністю надання доказів та письмових пояснень. В судовому засіданні 13 травня 2010року оголошувалася перерва до 25 червня 2010 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29 липня 2009 року №0004062340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (далі по тексту рішення) до ТОВ “Компаньйон” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7040,00 гривень на підставі пункту 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, згідно зі статтею 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, та за порушення статей 3 та 31 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

В результаті адміністративного оскарження позивачем спірне рішення залишено без змін.

Зазначене рішення прийняте на підставі акта перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 14 липня 2009 року за №0408/26/53/23-31776580/2243 (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки, зокрема, зазначено, що згідно наданих договорів, актів виконаних робіт, касової книги, розписок про отримані готівкові кошти в період з 16 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року ТОВ “Компаньйон” здійснював реалізацію будівельних матеріалів (непродовольчих товарів) та виконував будівництво житла за індивідуальним замовленням за готівку без придбання відповідних торгових патентів (на здійснення торгівельної діяльності та здійснення діяльності з надання побутових послуг.

За таких підстав перевіряючи ми зроблено висновок про порушення позивачем статей 3 та 31 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

В Акті перевірки міститься відмітка про ознайомлення з Актом перевірки технічного директора Горай С.Д. та його відмову від надання письмових пояснень та підписання Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновками Акту перевірки, однак вважає, що штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідачем з порушенням строків їх застосування, виходячи з наступного.

У відповідності до частини першої статті 1 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, обєктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, субєктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та субєкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті.

Як встановлено в Акті перевірки та не заперечується позивачем, ТОВ “Компаньйон” за період з 16 квітня по 30 вересня 2007 року здійснювало реалізацію будівельних матеріалів (непродовольчих товарів) та виконувало будівництво житла за індивідуальним замовленням за готівку.

Згідно з пунктом 4.2 Статуту позивача, предметом діяльності товариства, зокрема, є ремонтно-будівельні роботи на замовлення населення та організацій та торгівля будівельними матеріалами, конструкціями, столярними та сантехнічними виробами, оздоблювальними матеріалами та фурнітурою.

Порядок придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлений в статті 3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, відповідно до частин першої, другої та четвертої якої, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

Вартість торгового патенту за календарний місяць на території міста Києва, обласних центрів встановлюється у межах від 60 до 320 гривень.

Враховуючи викладене, реалізація будівельних матеріалів повністю відповідає визначенню торговельної діяльності, а тому позивач, в силу вимог зазначеного Закону, зобовязаний був придбавати торговий патент на здійснення торговельної діяльності на повний термін такої діяльності.

Згідно вимог частин першої четвертої статті 31 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами.

Під побутовими послугами у цьому Законі слід розуміти діяльність, повязану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.

У разі коли субєкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу.

Вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження обєкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг.

Вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг за календарний місяць на території міста Києва, обласних центрів встановлюється у межах від 60 до 320 гривень.

В матеріалах справи містяться копії відповідних ліцензій на здійснення будівельної діяльності, видані ТОВ “Компаньйон”, а саме: Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 16 червня 2006 року №118402, та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Управління Державного архітектурно-будівельного контролю від 09 березня 2005 року №841753.

Будівництво житла за індивідуальним замовленнямвіднесено до Переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №576.

Таким чином, виконання позивачем будівництва житла за індивідуальним замовленням підпадає під визначення побутових послуг, а відтак ТОВ “Компаньйон” зобовязаний був придбавати торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг на повний термін такої діяльності.

Як встановлено судом та не спростовується позивачем, за період з 16 квітня по 30вересня 2007 року ТОВ “Компаньйон” відповідні торгові патенти не придбавало.

У відповідності до абзацу 4 статті 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, субєкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності субєктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, керуючись даною нормою застосувала до позивача наступні штрафні санкції: за здійснення торговельної діяльності без одержання торгового патенту - в розмірі 3520,00 гривень (320,00 гривень розмір вартості патенту за 1календарний місяць х 5 місяців + 160,00 гривень за 15 днів квітня 2007 року) х 2; заздійснення діяльності з надання побутових послуг без одержання торгового патенту врозмірі 3520,00 гривень (320,00 гривень розмір вартості патенту за 1 календарний місяць х 5 місяців + 160,00 гривень за 15 днів квітня 2007 року) х 2; всього у розмірі 7040,00 гривень.

Оскільки судом встановлено здійснення позивачем торговельної діяльності з реалізації будівельних матеріалів та надання побутових послуг із будівництва житла за індивідуальним замовленнямбез придбання відповідних торгових патентів, то застосування відповідачем до нього штрафних санкцій виправдане.

Поряд з цим, суд наголошує, що на застосування даних штрафних санкцій розповсюджуються обмеження стосовно строків застосування, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою штрафні санкції встановлені статтею 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статті 238 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до субєктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

З урахування викладеного, оскільки фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238 та 239 Господарського кодексу України, то вони повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Зазначену правову позицію підтримано в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2008 року №1776/100/13-08 “Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)”.

Так, статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що днем виявлення порушення позивачем статей 3 та 31 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, є дата складення Акту перевірки 14 липня 2009 року; днем порушення позивачем вказаних статей Закону є день реалізації будівельних матеріалів та будівництво житла без придбання відповідних торгових патентів - з 16 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року.

З огляду на викладене, штрафні (фінансові) санкції згідно з рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29липня 2009 року №0004062340, застосовані поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, а отже, визначені неправомірно.

Разом з тим, Окружний адміністративний суд міста Києва не приймає до уваги доводи позивача з приводу порушень порядку проведення перевірки, зокрема ненадання наказу на перевірку, проведення відповідачем повторної перевірки, тощо, керуючись наступним.

Порядок здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) передбачений статтею 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, якою встановлено, що такий контроль здійснюється податковими органами шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України.

При цьому, згідно з частиною першою статті 9 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

Пунктом 1 статті 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачені такі функції, як здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва як податковий орган має повноваження на здійснення контролю за додержанням встановленого законом порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) та за наявністю торгових патентів.

Статтею 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, вважаються позаплановими перевірками.

При цьому, даний Закон не ототожнює вказані перевірки за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) з плановими і позаплановими виїзними перевірками своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) ні в частині визначення підстав їх проведення, ні в частині встановлення процедури їх здійснення.

Тому, визначені вказаним Законом підстави та порядок проведення перевірок поширюються виключно на правовідносини з проведення планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), і жодним чином не стосуються правових відносин, що складаються з приводу перевірки щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

Оскільки Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, є спеціальним законодавчим актом у питаннях проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), то інші нормативні акти, у тому числі Закон України “Про державну податкову службу в Україні”, на дані правовідносини поширюються тільки в частині, не врегульованій Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

При проведенні перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій податкові органи керуються наказами Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2005 року №355 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків” та від 12 серпня 2008 року №534 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій”.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при проведенні перевірки співробітники ДПІ у Дніпровському районі м. Києва діяли в межах компетенції та порядку, визначених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття рішення від 29 липня 2009 року №0004062340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Компаньйон” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Компаньйон” задовольнити повністю.

2.Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 липня 2009 року №0004062340.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компаньйон” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко

Суддя В.А. Кузьменко