Постанова № 10609025, 13.07.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 липня 2010 р. № 2-а- 792/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А., Скріпнік О.М.

за участю:

представників позивача Мажари С.В., Поліщук В.А.

представників відповідача Байбак О.В., Туревич О.С., Іщук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елат"доЧугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської областіпро визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елат»звернулося до суду з адміністративним позовом до Чугуївської ОДПІ, у якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення рішення:

№ 0006172311/0 від 24.12.2009 яким йому визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 237217,50 грн., в тому числі по основному платежу 158145,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 79072,50 грн.

№ 000616211/0 від 24.12.2009 року, яким визначено зобовязання по податку на прибуток у розмірі 444355,60 грн., в тому числі по основному платежу 301841,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що підставою донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств контролюючим органом є невизнання фактичних витрат по утриманню бази відпочинку «Уют»та виключення зазначених витрат із валових витрат та податкового кредиту позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, у якому виклав свою правову позицію.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Елат»зареєстроване 24.07.2003 року Дергачівською районною державною адміністрацією за № 24129939ю0020193 та пізніше перереєстроване про що видане свідоцтво серія А 01 № 430725 від 11.02.2008 року, підприємство має правовий статус - юридична особа, організаційно-правова форма товариство з обмеженою відповідальністю.

Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області АА № 114192 одним із видів діяльності є здавання в оренду власного нерухомого майна. (код КВЕД 70.20.0).

На підставі направлень від 23.10.2009 року № 391 та від 06.11.2009 року № 405, виданих Чугуївською обєднаною державною податковою та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Елат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складений акт №1316/2311/32446326 від 18.11.2009 року, яким встановлено порушення п.п. 4.1.1 п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 п. п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 301841 грн. та п.п. 7.31 п.7.3, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97 ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 158145 грн.

На підставі порушень встановлених зазначеним актом перевірки фахівцями Чугуївської ОДПІ прийняті податкові повідомлення рішення:

№ 00061722311/0 від 24.12.2009 року, яким визначена сума податкового зобовязання у розмірі 237217,50 грн., в тому числі за основним платежем 158145,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 79072,50 грн.;

№ 0006162311/0 від 24.12.2009 року, яким визначена сума податкового зобовязання у розмірі 444355,60 грн., в тому числі за основним платежем 301841,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 142514,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача просив суд визнати нечинним № 0006162311/0 від 24.12.2009 року, яким визначена сума податкового зобовязання у розмірі 444355,60 грн., в тому числі за основним платежем 301841,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 142514,60 грн. з тих підстав, що при проведенні перевірки фахівцями ОДПІ неправомірно виключено із складу валових витрат підприємства суми витрат, понесених ним по утриманню бази відпочинку «Уют», яка належить ТОВ «Елат»на правах приватної власності та використовується підприємницькій діяльності (сплата за електроенергію, тепло, воду тощо). Крім того представник позивача послався на те, що товари та послуги отримані позивачем за договорами з ТОВ «Новострой»; ТОВ «Фронт»; ФОП ОСОБА_6; ФОП ОСОБА_5; ФОП ОСОБА_4; ТОВ «Стройбуд»не були безоплатними, а тому не можуть бути віднесені до безнадійної заборгованості.

Представник податкової інспекції проти цієї позовної вимоги заперечував пославшись на те, що при проведенні перевірки встановлено, що позивач по справі не декларував валових доходів від здачі в оренду бази відпочинку, таким чином в порушення вимог п.п..4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено валовий дохід на суму 20000 грн.

Крім того представник позивача зазначила, що позивачем по справі порушено вимоги п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 вказаного закону в частині не віднесення позивачем до суми валових доходів суми простроченої кредиторської заборгованості у розмірі 10060,00 грн.

Також представник позивача в обґрунтування заперечень на адміністративний позов в цій частині позовних вимог зазначила, що оскільки за цими зобовязаннями сплинув строк давності, то позивач мав віднести їх до валових доходів, оскільки ці зобовязання набули статусу доходів з інших джерел у вигляді вартості товарів, безоплатно наданих платнику податків.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт (послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, в тому числі суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку із підготовкою, організацією , веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3.-5.7 цієї статті.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем по справі відповідно до договору купівлі продажу від 21.11.2003 року придбано обєкт соціальної сфери базу відпочинку «Уют».

При проведенні перевірки фахівцям податкової інспекції були надані договори оренди: ФОП ОСОБА_7., код НОМЕР_1 договір оренди нежитлового приміщення б/н від 01.07.2008 року та ФОП ОСОБА_8, код НОМЕР_2 договір оренди нежитлового приміщення б/н від 31.01.2005 року. Інших документів щодо оренди бази відпочинку «Уют»перевіряючим надано не було. Дослідивши в судовому засіданні копії зазначених договорів суд встановив, що за умовами вони є ідентичними та обидва контрагента отримували в одночасну оренду базу відпочинку «Уют».

Крім того п.п.4.1. зазначених договорів «Порядок розрахунків»визначено, що орендна плата вноситься орендодавцями з урахуванням/одночасно із комунальними послугами.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що у підприємства наявні додаткові угоди, укладені з ОСОБА_7. (від 25.09.2005 року) та ОСОБА_8 (від 31.01.2005 року), які наявні у матеріалах справи, відповідно до яких визначено які саме обєкти передані контрагентам в оренду та визначено порядок здійснення комунальних платежів орендавець зобовязаний нести видатки по сплаті електроенергії, опаленню та інших видатків по утриманню обєкту оренди.

Суд також критично ставиться до посилань представника позивача на наявність на момент перевірки додаткових угод по оренді бази відпочинку «Уют»між ТОВ «Елат»та ведення претензійної роботи з СПДФО ФО ОСОБА_9 та СПДФО ОСОБА_7., у яких деталізовано обєкти оренди та порядок здійснення комунальних платежів та ведення претензійної роботи із зазначеними контрагентами, як підтвердження відсутності порушень податкового законодавства в частині віднесення до валових витрат, повязаних із сплатою за комунальні послуги з наступних підстав.

Підпунктами 5.1.,5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, в тому числі суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 3 статті 3 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Ненадання зазначених договорів до преревірки та представлення їх суду не може бути прийняте судом до уваги, оскільки встановлення факту порушення вимог податкового законодавства позивачем проводилося під час проведення перевірки і на підставі наданих перевіряючим документів. Суд перевіряє правомірність висновків податкового органу здійснених ним на момент перевірки на підставі наданих йому на той момент документів.

Щодо посилань представника позивача на ведення претензійної роботи із зазначеними особами в частині нездійснення ними оплати орендної плати та комунальних платежів, судом також до уваги не приймаються, оскільки із досліджених в судовому засіданні відповідей СПДФО ФО ОСОБА_9 та СПДФО ОСОБА_7. не можна зробити висновок про дату проведення такої роботи, а долучені до справи платіжні документи підтверджують факт сплати орендної плати та комунальних платежів в останній день перевірки або вже після її завершення, що на думку суду не може бути доказом правомірності віднесення до валових витрат сум по сплаті комунальних платежів.

Враховуючи викладене вище, проаналізувавши зміст зазначених договорів оренди, укладених з ФОП ОСОБА_7. та ФОП ОСОБА_8, суд вважає, що висновки фахівців податкової інспекції про порушення п.п. 4.1.1 п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 п. п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»правомірними, оскільки позивачем по справі не доведено факту здійснення фактичних витрат у вигляді сплати за комунальні послуги у його підприємницькій діяльності.

Щодо позиції представника позивача про неправомірність віднесення до суми валових доходів сум кредиторської заборгованості ТОВ «Елат»строк позовної давності по яких сплинув, з тих підстав, що договори з контрагентами не передбачали безоплатної передачі товарів (послуг), а п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачає збільшення валового доходу в разі закінчення строку позовної давності по кредиторській заборгованості, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом на підставі пояснень представників сторін встановлено, що за позивачем рахується прострочена кредиторська заборгованість по наступним контрагентам: ТОВ «Новострой»становить 335,01 грн., дата виникнення заборгованості 01.10.2004 року; ТОВ «Фронт»становить 5242,31 грн., дата виникнення заборгованості 01.01.2006 року; ФОП ОСОБА_6 становить 1000,00 грн., дата виникнення заборгованості 01.10.2004 року; ФОП ОСОБА_5 становить 636,00 грн., дата виникнення заборгованості 01.08.2005 року; ЮП ОСОБА_4 становить 3234,71 грн., дата виникнення заборгованості 01.06.2006 року; «Стройбуд»становить 650,00 грн., дата виникнення заборгованості 01.04.2005 року.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість - це, зокрема, заборгованість, по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності, який згідно ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

В судове засідання представником позивача не надано доказів проведення ТОВ «Елат»роботи по стягненню зазначеної заборгованості, внаслідок чого суд вважає правомірними висновки відповідача про віднесення кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «ТОВ «Новострой»,ТОВ «Фронт»ФОП ОСОБА_6 , ТОВ«Стройбуд», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 до безнадійної, товарів, робіт та послуг отриманих від цих контрагентів як безоплатно отриманих з відповідним віднесенням їх до доходів із інших джерел у вигляді вартості товарів, безоплатно наданих платнику податків.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00061722311/0 від 24.12.2009 року, яким визначена сума податкового зобовязання у розмірі 237217,50 грн., в тому числі за основним платежем 158145,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 79072,50 грн., суд зазначає наступне.

Із пояснень представника відповідача встановлено, що позивачем по справі у період, що ревізувався, до податкових зобовязань не включено суму орендної плати за договорами оренди нежитлових приміщень з ПП «РГР», ФОП ОСОБА_10, ОСОБА_11, чим порушено вимоги п.п.7.3.1. п.7.3. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість", якою визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки судовим розглядом встановлено неправомірність віднесення позивачем по справі до валових витрат сум по сплаті комунальних платежів, суд вважає правомірним висновок Чугуївської ОДПІ стосовно завищення позивачем суми податкового кредиту на 155293,00 грн.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні доведено, що оскаржувані повідомлення-рішення були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167,185,256 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елат"доЧугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської областіпро визнання податкового повідомлення-рішення нечинним - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

У повному обсязі постанова виготовлена 19.07.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.