Рішення № 106088329, 24.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2022 року м. Київ № 640/414/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФерроМет1" до третя особа, Державної служби геології та надр України яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Кривий Ріг Цемент»провизнання протиправними дій, скасування рішенняВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» з позовом до Державної служби геології та надр України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» (далі - третя особа) та просить суд:

- визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо прийняття Наказу Державної служби геології та надр України №916 від 29.11.2021 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами», прийнятий за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» вих. №11/027/18-2 від 11.07.2018 року (вх. №14253/02/12-18 від 12.07.2018 року) на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної служби геології та надр України №916 від 29.11.2021 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами»;

- зобов`язати Державну службу геології та надр України видати наказ про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку корисних копалин без аукціону ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області, на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» вих. №11/027/18-2 від 11.07.2018 року (вх. №14253/02/12-18 від 12.07.2018 року) про отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку корисних копалин без аукціону ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що ним вчинено всі передбачені Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, дії з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, що підтверджується у тому числі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №280/4380/19. При цьому, ТОВ «ФерроМет1» вказує, що спірний наказ прийнятий без належного на те обгрунтування, без правових підстав і всупереч висновкам, викладеним у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №280/4380/19, адже прийнятий до виготовлення останнім повного тексту судового рішення, тобто без врахування висновків, які викладені судом у вказаному рішенні. Разом з цим, позивач наполягає, що під час розгляду поданої ним заяви від 12.07.2018 відповідач мав керуватися положеннями законодавства, яке діяло станом на час подання останньої. Окрім цього ТОВ «ФерроМет1» зазначає, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі висновку (рекомендацій) (протоколу) Робочої групи з питань надрокористування, яка, у свою чергу, станом на час подання позивачем відповідної заяви створена не була. На переконання позивача, в межах спірних правовідносин наявні правові підстави для застосування принципу «мовчазної згоди» шляхом зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл (видати наказ).

Представником відповідача подано відзив на позову заяву, де останній наполягає на правомірності спірного наказу та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, Держгеонадра вказує, що заява позивача із доданими до неї документами була розглянута ним на виконання рішення суду в адміністративній справі №280/4380/19 і, за наслідком її розгляду, встановлено, що подані документи не відповідають вимогам Порядку №615 від 30.05.2011 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №124). Водночас, відповідач вказує, що оскаржуваний наказ прийнято, з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16. Представник відповідача вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є одним із способів виконання рішення у справі №280/4380/19. Також Держгеонадра стверджує про безпідставність доводів позивача в частині втручання у будь-які правовідносини Робочою групою, оскільки остання є дорадчо-консультативним органом та не є суб`єктом, який приймає наказ про надання спеціального дозволу на користування надрами або відмову у його видачі.

Представником третьої особи подано письмові пояснення, де останній стверджує про правомірність прийнятого відповідачем наказу та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, ПрАТ «Кривий Ріг Цемент» стверджує, що Держгеонадра правомірно застосовано до спірних правовідносин вимоги Порядку №615 від 30.05.2011 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №124), з огляду на що заява ТОВ «ФерроМет1» не відповідала та не відповідає вимогам пункту 8 Порядку №615. Поряд з цим, представник третьої особи зазначає про виконання відповідачем рішення в адміністративній справі №280/4380/19, у той час коли ТОВ «ФерроМет1» намагається переглянути постанову у справі №280/4380/19 шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянуту одну і ту ж заяву, яка, у свою чергу вже була розглянута останнім.

Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» 12.07.2018 подано до Державної служби геології та надр України заяву із відповідними документами на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку корисних копалин без аукціону ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області (супровідний лист вих. №11/027/18-2 від 11.07.2018 (вх. №14253/02/12-18 від 12.07.2018)).

Протягом семи днів з моменту реєстрації заяви Державна служба геології та надр України не повернула пакет документів заявнику та звернулася з відповідними листами до Міністерства екології та природних ресурсів України (вих. №13812/03/12-18 від 19.07.2018), Дніпропетровської обласної ради (вих. №13813/03/12-18 від 19.07.2018), Державної фіскальної служби України (Департамент погашення боргу) (вих. №13601/03/12-18 від 18.07.2018), Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Державної служби фінансового моніторингу України, Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки Служби безпеки України (вих. №13710/03/12-18 від 18.07.2018).

Як зазначає позивач, на вказані листи Держгеонадра отримала відповіді, проте рішення про надання спеціального дозволу без проведення аукціону відповідно до пункту 9 Порядку №615 (в редакції, чинній станом на момент подання такої заяви 12.07.2018) не прийняла.

У зв`язку з поверненням Держгеонадра заяви та доданих до них документів ТОВ «ФерроМет1» 06.09.2019 звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України.

За результатами розгляду справ в різних інстанціях та за результатом нового розгляду Третім апеляційним адміністративним судом 17.11.2021 прийнято постанову, якою (з урахуванням ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 про виправлення описки):

- визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології і надр України щодо не розгляду заяви ТОВ «ФерроМет1» від 12.07.2018 на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобутку корисних копалин вапняків ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків в Апостолівському районі Дніпропетровської області та неприйняття рішення у відповідності до пунктів 8, 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ №615 від 30.05.2011;

- зобов`язано Державну службу геології і надр України розглянути заяву ТОВ «ФерроМет1» від 12.07.2018 на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобутку корисних копалин вапняків ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків в Апостолівському районі Дніпропетровської області та прийняти рішення у відповідності до пунктів 8, 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ №615 від 30.05.2011.

29.11.2021 Держгеонадра на виконання рішення суду та з врахуванням рекомендацій Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 25.11.2021 р. №28 - РГ/2021) видала спірний Наказ №916 від 29.11.2021 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами» (далі - оскаржуване та/або спірне рішення, наказ).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Кодексу України про надра його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 13 Кодексу України про надра користувачами надр (далі - надрокористувачі) можуть бути: підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).

Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до пункту 3 Положення №1174 основними завданнями Держгеонадра є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Згідно із підпунктом 9 пункту 4 Положення № 1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі - Порядок №615).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 29.11.2021 прийнято спірний наказ у зв`язку із невідповідністю документів, поданих суб`єктом господарювання, вимогам пункту 8 Порядку №615 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №124), керуючись пунктом 19 Порядку №616, на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №280/4380/19, з урахуванням рекомендацій Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 25.11.2021 № 28-РГ/2021), а також висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16.

У той же час, ТОВ «ФерроМет1» у позовній заяві вказує, що відповідач при прийнятті спірного наказу мав керуватися положеннями законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 12.07.2018 (дата подання заяви до Державної служби геології та надр України із відповідними документами на отримання спеціального дозволу на користування надрами), оскільки безпосередньо щодо розгляду такої заяви і було встановлено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №280/4380/19 протиправну бездіяльність Державної служби геології та надр України, і на виконання якої, в свою чергу, останнім прийнято оскаржуване рішення.

Натомість відповідач, на спростування доводів позивача посилається на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №803/1546/16 та зазначає про те, що ним правомірно застосовано положення Порядку №616, у редакції чинній станом на час прийняття спірного наказу.

Аналогічну позицію підтримує і представник Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» у поданих до суду письмових поясненнях по справі від 23.06.2022.

Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін в цій частині суд вкаже про наступне.

Досліджуючи зміст постанови Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 року у справі №803/1541/16, суд зверне увагу на наступне.

У справі №803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав про наступне: «Питання щодо того, яка саме редакція Постанови №615 застосовується до правовідносин, подібних до тих, що слугували підставою для звернення до суду з цим позовом, було предметом з`ясування судом касаційної інстанції.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №816/1053/16 колегія суддів зазначила, що зважаючи на неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплену у частині першій статті 58 Конституції України, ДСГНУ під час розгляду заяви позивача повинен був керуватись нормою підпункту 8 пункту 8 Порядку №615, яка була чинною на момент подання позивачем заяви про видачу спеціального дозволу на користування надрами (31.03.2016), незалежно від того, що у подальшому (з 12.04.2016) норма даного підпункту виключена Постановою №277.

Правову позицію аналогічного змісту наведено у постановах Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №826/1236/17, від 22.12.2020 у справі №817/856/16.

Натомість, у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №826/10971/16 колегія суддів, з посиланням на частину другу статті 19 Конституції України, дійшла висновку, що, попри те, що позивач подав заяву про надання спеціального дозволу на користування надрами 30.03.2016, тобто до внесення змін до Порядку №615 Постановою №277, зважаючи на те, що на час розгляду цієї заяви була відсутня правова підстава для його видачі, у суб`єкта владних повноважень не було законних підстав для видачі дозвільного документу. При цьому, суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про те, що на момент звернення із заявою зазначена підстава існувала, оскільки це не може скасовувати пряму дію закону в часі, навіть, якщо призводить до зміни умов надання дозволу. Рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу приймається за законом, що діє на час прийняття рішення.

Усуваючи розбіжність у застосуванні норм матеріального права, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду бере до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

Постанову № 277 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень щодо здійснення управління надрами як об`єктом права власності Українського народу, у частині визначення дозвільного порядку користування надрами. Цими змінами не було скасовано право позивача на користування надрами та не звужено зміст та обсяг цього права. Однак державою, в особі уповноважених органів, було змінено підходи щодо порядку його реалізації для забезпечення публічного інтересу гарантування ефективного використання надр як загальнонародної власності.

З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).

Відповідно, Судова палата вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №816/1053/16, від 02.10.2020 у справі №826/1236/17, від 22.12.2020 у справі №817/856/16 та інших, де його застосовано.».

Отже, фактично у вказаній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що правильним є підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою) та вважала за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №816/1053/16, від 02.10.2020 у справі №826/1236/17, від 22.12.2020 у справі №817/856/16 та інших, де його застосовано.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду керувалася при цьому тим, що з прийняттям Постанови №277 державою, в особі уповноважених органів, було фактично змінено підходи щодо порядку реалізації права на користування надрами для забезпечення публічного інтересу гарантування ефективного використання надр як загальнонародної власності. Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову №277, не визначив перехідного періоду та особливостей застосування законодавства за заявами, розгляд яких не закінчено на момент її прийняття. Отже, Постанова №277 і змінений нею Порядок №615 підлягали застосуванню до відповідних спірних правовідносин.

Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Досліджуючи обставини даної адміністративної справи суд вважає за необхідне відступити від висновків, які викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 із наступних мотивів.

У групі постанов Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (провадження ВП ВС № 11-377апп18), від 5 грудня 2018 року в справі № 818/1688/16 (провадження ВП ВС № 11-892апп18), а також від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16 (провадження ВП ВС № 11-669апп18) Суд уперше системно обґрунтував відступлення від своїх попередніх правових позицій із застосуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме Рішення ЄСПЛ у справі "Chapman v. the United Kingdom" ("Чепмен проти Сполученого Королівства") від 18 січня 2001 року, заява № 27238/95.

У § 70 цього рішення ЄСПЛ наголосив на тому, що "в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не має відступати від попередніх рішень за браком належної для цього підстави".

Саме з цього постулату Верховний Суд вивів ключові принципи, покликані гарантувати стабільність та незмінність власної судової практики:

По-перше, причинами для відступу від попередньої практики можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість) чи зміна суспільного контексту.

По-друге, відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

Суд враховує, що у судовій практиці має враховуватися принцип юридичної визначеності як мірило обґрунтованості застосування в судовій практиці оцінних понять, пов`язаних із застосуванням критерію подібності при відступі від усталеної судової практики Верховного Суду.

Частиною 1 статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом Доповіді «Верховенство права», схваленої Європейською комісією «За демократію через право» (Венеційська комісія) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), одним із складових елементів принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, згідно з яким держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44). Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія юридичних норм також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві, позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки, але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси особи (пункт 46).

На додачу до цього, парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів. Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб. Юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань») (пункти 47-48).

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Ольссон проти Швеції №1» (Olsson v. Sweden №1) від 24.03.1988 (заява №10465/83), норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки (п. 61).

За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб надати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення у справі "С.G. та інші проти Болгарії" (С.G. and Others v. Bulgaria) від 24.04.2008, п. 39, у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013, п. 170).

Окрім того, Європейський Суд з прав людини у пункті 65 свого рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 зауважив, що у зв`язку із тим, що багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, їх тлумачення й застосування є питанням практики (див., mutatis mutandis, рішення у справах "Газета "The Sunday Times" проти Сполученого Королівства (№1)" (The Sunday Times v. United Kingdom (no. 1)), n. 49, та "Коккінакіс проти Греції" (Kokkinakis v. Greece), п. 40). Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France)).

Разом з тим, Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Європейський суд з прав людини констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія-97» проти України», заява № 19164/04, § 47).

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанова від 21.02.2020 у справі № 813/2646/18). Велика Палата Верховного Суду робить акцент, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля (постанова від 28.02.2018 у справі № 800/284/17; 22.05.2018 у справі № 800/474/16; 07.11.2018 у справі № 214/2435/17; 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц; 03.07.2019 у справі № 127/2209/18).

Необхідно наголосити, що в даній адміністративній справі позивач 12.07.2018 на основі чинного на той час законодавства, зокрема, статті 16 Кодексу про надра України та підпункту 1 пункту 8 Порядку №615, звернувся до відповідача із заявою (супровідний лист вих. №11/027/18-2 від 11.07.2018 (вх. №14253/02/12-18 від 12.07.2018) про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобутку корисних копалин без аукціону ділянки Центральна (північна і південна частини) Марийського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області. До заяви було надано відповідний пакет документів.

Однак, у межах процедури реалізації позивачем свого права, передбаченого підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615, Кабінет Міністрів України Постановою №124, яка набрала чинності 25.02.2020, відповідну норму змінив шляхом встановлення нових вимог для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а саме здійснення заявником за власні кошти геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подання документів на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

Отже, станом на час подання позивачем заяви, реалізація права на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону не пов`язувалось із необхідністю здійснення заявником геологічного вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку.

Суд звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України №124 від 19.02.2020, яка набрала чинності 25.02.2020 центральним органом виконавчої влади не було визначено порядку та способу його застосування до правовідносин, що виникли до моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо встановленої цією нормою заборони зворотної дії законів у часі.

Зокрема, у рішенні від 13.05.1997 №1-зп Конституційний Суд України зауважив, що норма статті 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України вказав на те, що принцип закріплений у статті 58 Конституції України треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, у рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України принцип означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Варто наголосити, що Постанова №124 від 19.02.2020, набрала чинності 25.02.2020 та офіційно опублікована 25.02.2020 в Урядовому кур`єрі. Звідси слідує, що Постанова №124 від 19.02.2020 не була проголошена наперед, у зв`язку із чим не може вважатися такою, що відповідає критерію передбачуваності. Суд наголошує, що Постанова №124 від 19.02.2020 фактично змінила підставу, із виконанням якої пов`язується реалізація права заявника на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, однак не передбачила жодних перехідних періодів, у тому числі порядку розгляду тих заяв, які були подані заявниками на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №333, у тому числі тих щодо яких наявний судовий спір.

Вказане, в свою чергу, на переконання суду, призводить до автоматичного позбавлення заявників, які подали заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону до 25.02.2020 на отримання відповідного дозволу без оцінки поданих ним документів на підставі Порядку №615 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №333.

Як зазначено у згаданому вище рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Варто зауважити, що визначення процедури такого переходу повинно бути безпосередньо застережене у тому нормативно-правовому акті, який запроваджує нову форму регулювання суспільних відносин. У разі ж відсутності прямої вказівки у нормативно-правовому акті про надання його нормам зворотної дії в часі, презюмується, що останні мають загальний порядок, тобто пряму дію норм в часі, які повинні застосовуватись виключно до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом юридичної (правової) визначеності.

На переконання суду, у цій справі спірні правовідносини розпочалися із поданням позивачем заяви відповідачу 12.07.2018 та повинні були завершитись прийняттям рішення про задоволення такої заяви і надання спеціального дозволу або про відмову в його наданні. Тому, спірні правовідносини мають усі ознаки триваючих правовідносин, адже має місце розрив між зверненням позивача та прийняттям рішення відповідачем як суб`єктом владних повноважень.

Необхідно наголосити, що триваючі правовідносини за їх правовою природою потрібно розрізняти на ті, які існують у межах здійснення певної адміністративної процедури між особою та суб`єктом владних повноважень, а також ті, які вже були «санкціоновані», тобто, отримали правове оформлення з боку держави і продовжують тривати після цього.

У межах даної справи, спірні правовідносини виникли саме в межах здійснення адміністративної процедури, оскільки були направлені на отримання позивачем певного результату (надання йому спеціального дозволу на користування надрами) за наслідками звернення до відповідача як уповноваженого державою органу.

Таким чином, ці спірні правовідносини мають триваючий безперервний характер та повинні бути завершені прийняттям певного рішення, а тому існують підстави для поширення на такі правовідносини дії норми підпункту 1 пункту 8 Порядку №615, в редакції Постанови №333 при визначенні відповідачем наявності чи відсутності у позивача права на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону саме у тій редакції, що була чинною на момент, коли такі відносини були розпочаті, зокрема, на момент подання заяви позивачем, у якого існувало відповідне право.

Відмова у отриманні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону із підстав невідповідності документів Порядку №615, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №124, яка станом на час подання заявником відповідної заяви не діяла, на переконання суду не може вважатися правомірною, адже станом на час подання заявником заяви такі вимоги не існували у чинному на момент його звернення законодавстві й, в подальшому його зміна, у тому числі вимог до поданих документів не може ставиться у провину заявника та вказувати про недодержання ним вимог відповідно порядку.

При цьому, суд вважає, що поширення на спірні правовідносини в цій частині норм Порядку №615, в редакції Постанови №124, за умови відсутності у ній прямої вказівки про таке, суперечить принципу юридичної (правової) визначеності та свідчить про надання відповідачем нормам цієї Постанови характеру ретроактивних на власний розсуд та за відсутності для цього належних правових підстав.

Окрім цього, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що заява позивача (супровідний лист вих. №11/027/18-2 від 11.07.2018 (вх. №14253/02/12-18 від 12.07.2018)) про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобутку корисних копалин ділянки Центральна (північна і південна частини) Марийського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області фактично була протиправно не розглянута Державною службою геології та надр України і така протиправна поведінка тривала не один рік.

Наведене підтверджено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №280/4380/19, де суд, серед іншого вказав про наступне: «Не зважаючи на те, що у вересні 2018 року у Державної служби геології і надр України були в наявності всі документи для розгляду заяви ТОВ «Ферромет 1» від 12.07.2018 про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону та абзацом 2 пункту 8 Порядку встановлений 30-денний строк розгляду заяви після отримання всіх документів, Державна служба геології і надр України тільки через рік листом №18701/01/12-19 від 09.09.2019 повернула заяву з доданими документами, зазначивши, що в заяві відсутній номер телефону, адреса електронної пошти, вихідна дата, номер; у повідомленні про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, не вказаний реєстраційний номер; у пояснювальній записці та протоколі Державної комісії України по запасах корисних копалин вказана різна потужність підприємства; згідно пункту 4 протоколу засідання робочої групи Державної служби геології і надр України №121 від 22.03.2019 зупинений пункт протоколу засідання робочої групи Державної служби геології і надр України №70 від 01.12.2017 щодо схвалення протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин №3964 від 13.06.2017 (т2ас159).

Сам по собі такий невиправданий тривалий не розгляд заяви позивача є грубим порушенням пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ №615 від 30.05.2011, та принципів і засад діяльності державного органу, передбачених частиною 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Причини повернення заяви більше ніж через рік після надходження в зв`язку з відсутністю номеру телефону, адреси електронної пошти, вихідного номеру, іншими суто технічними помилками в оформленні є занадто формальними, невиправданими, надуманими, такими що явно свідчать про відверте небажання державного органу, його посадових осіб виконувати покладені законодавством обов`язки та розглядати заяву.».

Отже, бездіяльність відповідача визнана судом протиправною та Державну службу геології і надр України було зобов`язано розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферромет 1» від 12.07.2018 на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобутку корисних копалин вапняків ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків в Апостолівському районі Дніпропетровської області та прийняти рішення у відповідності до пунктів 8, 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ №615 від 30.05.2011. При цьому, відповідач прийняв рішення відносно ТОВ «ФерроМет 1» посилаючись додатково у спірному наказі на іншу справу № №803/1541/16 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Волинська старательська артіль" до Державної служби геології та надр України, треті особи - Волинська обласна рада, Державна служба з питань праці, Міністерство екології та природних ресурсів України про визнання протиправною бездіяльності ДСГНУ щодо нерозгляду у встановлений законодавством строк заяви ТОВ "ПВСА" на отримання спеціального дозволу на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою покладів бурштину на ділянці "Галузія", що знаходиться в Маневицькому районі Волинської області на південний схід від села Галузія; зобов`язання ДСГНУ укласти з ТОВ "ПВСА" угоду про користування надрами; зобов`язання ДСГНУ видати спеціальний дозвіл ТОВ "ПВСА" на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою покладів бурштину на ділянці "Галузія", що знаходиться в Маневицькому районі Волинської області на південний схід від села Галузія), що не підлягало praejudicialis в спірних правовідносинах та, фактично ігнорувавши висновки Третього апеляційного адміністративного суду.

Враховуючи наведене у сукупності, суд відступає від висновків, які викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 та приходить до висновку про безпідставне застосування відповідачем до спірних правовідносин положення Порядку №615, у редакції Постанови №124 та вирішує спір по суті із застосуванням положень Порядку №615, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №333.

Суд вказує, що твердження відповідача про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є одним із способів виконання рішення у справі №280/4380/19 не відповідає дійсності та є помилковим, оскільки в межах адміністративної справи №280/4380/19 досліджувалось питання щодо протиправної бездіяльності Держгеонадра в частині повернення заяви позивача, у той час коли, в межах даної справи розгляду оцінці підлягає наказ про відмову у видачі відповідного дозволу. Наведені обставини стали підставою для прийняття судом ухвали від 22.08.2022 № 640/414/22 щодо відмови у задоволенні клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» про залишення позовної заяви без розгляду в частині.

Суд наголошує, що прийняття спірного наказу дійсно здійснено на виконання постанови в адміністративній справі №280/4380/19, проте, суд в межах останньої, не встановлював спосіб виконання судового рішення шляхом прийняття відповідачем рішення (наказу) про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а зобов`язав Держгеонадра повторно розглянути подану ТОВ «ФерроМет1» заяву та прийняти відповідне рішення у порядок та спосіб встановлений законом, а саме відповідно до пунктів 8, 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ №615 від 30.05.2011.

У свою чергу, предметом розгляду даної адміністративної справи є вже безпосередньо прийнятий Держгеонадра оскаржуваний наказ і судом здійснюється перевірка правових підстав для прийняття останнього.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з цим, суд вказує, що у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а висловлена правова позиція, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що спірний наказ є таким, що не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а дії відповідача щодо прийняття останнього є протиправними.

Суд вкотре, наголошує, що наявність протиправної бездіяльності відповідача, яка встановлена судовим рішенням в адміністративній справі №280/4380/19 щодо розгляду заяви ТОВ «ФерроМет1» та подальша зміна законодавства, що регулює спірні правовідносини, які, у свою чергу встановлюють додаткові вимоги безпосередньо до пакету документів, які мають бути надані заявником з метою отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону і, як наслідок, додаткові підстави для відмови у його наданні, не можуть ставитися в провину суб`єкту звернення із відповідною заявою, оскільки станом на час подання ним заяви такі вимоги не існували та, з незалежних від нього причин така заява не була розглянута на підставі законодавства, яке було чинним станом на час звернення до суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з цим, суд залишає поза увагою посилання позивача як підстави для задоволення позовних вимог на те, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем раніше, аніж судом виготовлено повний текст рішення суду, оскільки наведене не випливає на вирішення спору по суті та не має визначального характеру при наданні оцінки спірним правовідносинам.

Також не заслуговують на увагу твердження позивача, як підстави для задоволення позовних вимог те, що Робоча група з питань надрокористування була створена після подання ним заяви про отримання спеціального дозволу мотивуючи це наступним.

При оцінці даних тверджень важливим є розрізнення у застосуванні суб`єктом владних повноважень законодавства в частині норм матеріального права, яке регулює підстави для видачі або/відмови у видачі спеціального дозволу на користування надрами та фактично норм процесуального права в частині регулювання відносин щодо процедурних аспектів прийняття таких рішень.

Згідно із пунктами 1 - 4 Положення про Робочу групу з питань надрокористування, затвердженого Наказом Держгеонадр від 16.12.2020 №584 (далі - Положення №584), з метою попереднього розгляду матеріалів щодо надання, продовження строку дії, зупинення дії, поновлення дії, переоформлення, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи), внесення змін до дозволу, а також виконання рішення адміністративного суду (у разі необхідності) у Держгеонадрах утворюється Робоча група з питань надрокористування (далі - Робоча група), яка діє у складі, що затверджується наказом Держгеонадр.

Робоча група є постійно діючим дорадчо-консультативним органом Держгеонадр.

Завданнями Робочої групи є: попередній розгляд заяв та доданих до них документів, наданих суб`єктами господарювання для отримання дозволів без проведення аукціонів відповідно до пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі - Порядок), документів щодо продовження строку дії, переоформлення, внесення змін до дозволу, зупинення, поновлення дії, анулювання дозволу відповідно до пунктів 14, 16, 17, 21 та 22 Порядку, а також виконання рішення адміністративного суду (у разі необхідності) та інших документів, наданих структурними підрозділами Держгеонадр, спеціалізованими державними геологічними підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління Держгеонадр; надання пропозицій та рекомендацій Голові Держгеонадр щодо надання дозволів, продовження строку дії, переоформлення, внесення змін до дозволу, зупинення, поновлення дії, анулювання дозволу, надання термінів для усунення порушень; погодження проектів дозволів; попередній розгляд інших питань, що виникають в процесі опрацювання документів, що стосуються питань надрокористування.

Робоча група для виконання покладених на неї завдань в установленому порядку має право: отримувати для роботи заяви, надані суб`єктами господарювання для отримання дозволів без проведення аукціонів відповідно до пункту 8 Порядку, та додані до них документи, а також документи щодо продовження строку дії, переоформлення, внесення змін до дозволу, зупинення, поновлення дії, анулювання дозволу відповідно до пунктів 14, 16, 17, 21 та 22 Порядку та інші матеріали, необхідні для розгляду зазначених питань; отримувати від структурних підрозділів Держгеонадр, спеціалізованих державних геологічних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Держгеонадр, роз`яснення, обґрунтування, довідки, інформацію, висновки, консультації; вчиняти інші дії відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, аналізуючи мету створення Робочої групи з питань надрокористування, покладені на неї завдання та надані права, реалізуючи які вона може виконувати ці завдання, можна дійти висновку, що Робоча група є виключно консультативним постійно діючим колегіальним органом, що здійснює попередній розгляд документів, у тому числі, щодо зупинення дії спеціальних дозволів надає пропозиції і рекомендації Голові Держгеонадр.

Суд наголошує, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення із тих підстав, що на переконання суду, Держгеонадра при розгляді заяви позивача застосувала норми права, які станом на час подання позивачем заяви не діяли та, у свою чергу встановлювали додаткові вимоги та, й відповідно підстави для відмови у видачі відповідного дозволу.

Тобто, в межах спірних правовідносин спосіб розгляду відповідачем заяви позивача не має визначального значення, у свою чергу має значення виключно норми матеріального права, які були застосовані ним при розгляді останньої.

Отже, наведені вище доводи ТОВ «ФерроМет1» суд відхиляє та вказує, що останні не є та не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.

Однак, позовні вимоги підлягають до задоволення із мотивів та підстав, які викладені судом вище, з урахуванням відступу суду від висновків, які викладені, у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16.

Вирішуючи позовні вимоги в частині наявності/відсутності правових підстав для зобов`язання відповідача видати наказ про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку корисних копалин без аукціону ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області, на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» вих. №11/027/18-2 від 11.07.2018 року (вх. №14253/02/12-18 від 12.07.2018 року) про отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку корисних копалин без аукціону ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області суд керується положеннями законодавства, яке діяло станом на час подання позивачем відповідної заяви, а саме 12.07.2018, тобто Порядком №615, у редакції Постанови №333 від 25.04.2018.

Відповідно до частини 1 статті 16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку №615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

За правилами підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

Аналіз підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 дає суду підстави дійти до висновку, що останній передбачає дві самостійні виключні підстави надання дозволу без проведення аукціону при дотриманні чітко визначених складових умов кожної з підстав.

Перша підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо:

а) заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ;

б) заявник подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження підрахунку запасів.

Друга підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо:

а) заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ та

б) за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

Також пунктом 8 Порядку №615 регламентовано, що документи, що не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові. Інформація про повернення документів протягом трьох робочих днів з моменту прийняття рішення про повернення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу.

Дозвіл без проведення аукціону не може бути надано особі, що не виконує програми робіт на ділянках надр, на користування якими їй вже надано дозвіл, або щодо якої виявлені порушення правил користування надрами на таких ділянках, що зафіксовані в актах перевірок, приписах або розпорядженнях відповідних органів у сфері надрокористування до моменту їх усунення.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінприроди, передбачених пунктом 25 цього Порядку. Інформація про предмет зазначеного рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Надання дозволу без проведення аукціону здійснюється протягом 20 робочих днів після сплати у повному обсязі збору за надання спеціального дозволу.

Органом з питань надання дозволу надсилається запит правоохоронним органам та суб`єктам фінансового моніторингу, в якому зазначається код згідно з ЄДРПОУ суб`єктів господарювання - резидентів України, для виявлення суб`єктів господарювання, що здійснюють фінансування тероризму в Україні.

У разі ненадання правоохоронними органами та суб`єктами фінансового моніторингу відповіді на запит протягом 30-денного строку вважається, що за результатами його розгляду не виявлено суб`єктів господарювання, що здійснюють фінансування тероризму в Україні.

Крім того, органом з питань надання дозволу надсилається запит органам ДФС щодо перевірки факту наявності у заявника боргу із сплати податків та загальнообов`язкових платежів станом на останній звітний період.

У разі ненадання органами ДФС відповіді на запит протягом 30-денного строку вважається, що факту наявності у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період не виявлено.

Надання дозволів у випадках, передбачених підпунктами 1-14 і 16-18 цього пункту, здійснюється за рішенням органу з питань надання дозволу.

У випадку, передбаченому підпунктом 15 цього пункту, дозволи надаються за поданням Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції.

Пунктом 9 Порядку №615 регламентовано, що надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції та у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, погоджується з: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення.

Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту.

Дії щодо погодження видачі дозволу вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу.

Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше ніж протягом шести робочих днів з дати реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому і третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але у будь-якому разі не пізніше ніж через 45 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

Погодження надання надр у користування на виконання угод про розподіл продукції здійснюється у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про угоди про розподіл продукції" і відповідними угодами про розподіл продукції.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому, четвертому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження надання дозволу відповідно до підпункту 16 пункту 8 цього Порядку не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу вважається, що надання дозволу ними погоджено.

Положеннями пункту 25 Порядку №615, серед іншого визначено, що про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Держгеонадра інформують Мінприроди про надходження заяв і документів, зазначених у додатку 1, про надання та продовження строку дії дозволів з одночасним надсиланням копій цих документів не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня їх реєстрації.

Мінприроди в строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня надходження документів, зазначених в абзаці другому цього пункту, надсилає до Держгеонадр пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів разом із зазначенням умов, за яких можливе користування надрами на запропонованих ділянках надр, в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства або зауваження щодо надання чи продовження строку дії дозволів. Зауваження надсилаються у таких випадках: ненадання до Мінприроди копій документів в повному обсязі згідно з вимогами цього Порядку; встановлення законодавством обмежень щодо провадження діяльності з користування надрами на території, на якій запланована така діяльність; невиконання умов користування надрами, передбачених дозволом або відповідною угодою, у разі продовження строку дії дозволу на користування надрами (крім випадку, визначеного абзацом дванадцятим пункту 14 цього Порядку); наявність рішення про обмеження користування надрами відповідно до законодавства у разі продовження строку дії дозволу на користування надрами; невиконання вимог природоохоронного законодавства з підтримання належного стану навколишнього природного середовища під час користування надрами.

У разі ненадання Мінприроди пропозицій щодо надання чи продовження строку дії дозволів разом із зазначенням умов, за яких можливе користування надрами на запропонованих ділянках надр, в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства протягом 15 робочих днів з дня надходження від Держгеонадр документів у повному обсязі вважається, що пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів відсутні.

Пропозиції та зауваження Мінприроди щодо надання чи продовження строку дії дозволів, передбачені абзацами третім - восьмим цього пункту, є обов`язковими для врахування Держгеонадрами під час прийняття рішень щодо надання чи продовження строку дії дозволів.

Наказ Держгеонадр про надання дозволу розміщується протягом п`яти днів на офіційному веб-сайті Держгеонадр.

Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу.

Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання дозволу, рішення про відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що між ТОВ «Ферромет 1» та ТОВ «Геопроф» укладений договір №32-17 від 25.04.2017, на виконання якого, ТОВ «Геопроф» підготувало звіт «попередня геолого-економічна оцінка ділянок «північний кар`єр» і «південний кар`єр» Мар`янського родовища вапняків в Апостолівському районі Дніпропетровської області.

Згідно протоколу засідання Державної комісії України по запасах корисних копалин №3964 від 13.06.2017 розгляду матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків як окремого об`єкту надрокористування, поданих на розгляд ТОВ «Ферромет1»:

2.1 подані на розгляд матеріали попереднього геолого-економічної оцінки ділянки, з урахуванням додатково наданих на вимогу експертизи доповнень і пояснень, містять необхідні дані для характеристики геологічної будови родовища, якості і технічної властивості вапняків, гірничо-геологічних і гірничо-технічних умов розробки, обгрунтування параметрів підрахунку запасів корисних копалин і промислової оцінки ділянки родовища;

2.2 геолого-економічне обгрунтування виділення ділянки Центральна Мар`янського родовища вапняків як окремого об`єкта надрокористування проведене в 2017 році ТОВ «Геопроф» за технічним завданням ТОВ «Ферромет1»;

2.3 геологічна будова родовища вивчена і висвітлена у звіті з повнотою, достатньою для підрахунку запасів вапняків в межах ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища;

2.7 гідрогеологічні умови ділянки Центральна сприятливі для її розробки відкритим способом;

2.8 гірничо-геологічні умови ділянки Центральна сприятливі для видобування вапняків відкритим способом;

2.11 експлуатація ділянки не спричинить наднормативної шкоди навколишньому природному середовищу, під час експлуатації ділянки передбачається повне використання корисної копалини та відходів виробництва і раціональне розміщення розкривних порід на місцевості;

2.12 в цілому геологічна будова ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків, умови залягання якість корисних копалин вивчені в достатній мірі, матеріали геолого-економічної оцінки запасів містять необхідну інформацію для подальшого геологічного вивчення і промислової розробки на умовах економічного ризику; ділянка підготовлена для подальшого геологічного вивчення і промислової розробки на умовах економічного ризику;

3.1 виділити в окремий об`єкт надрокористування ділянку Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків в Апостолівському районі Дніпропетровської області;

3.6 визнати ділянку Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків підготовленою до подальшого геологічного вивчення та промислової експлуатації на умовах економічного ризику;

3.9 рекомендувати користувачу надр протягом 5 років після отримання спеціального дозволу на користування надрами опрацювати та подати на державну експертизу матеріали детальної геолого-економічної оцінки запасів вапняків; довивчити розкривні породи в межах ділянки Центральна в якості корисних копалин; провести технологічні дослідження для отримання портландцементних клінкерів; контролювати якість корисних копалин і готової продукції.

Додатками до протоколу є експертний висновок, оцінка розвіданих корисних копалин та апробація прогнозних ресурсів корисних копалин, як це передбачено пунктом 4 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою №615.

Згідно пункту 2.2 протоколу засідання робочої групи Державної служби геології і надр України №70 від 01.12.2017 схвалений протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин №3964 від 13.06.2017 із затвердженими запасами вапняків ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища станом на 01.01.2017. В протоколі зазначено, що, подані на розгляд матеріали попередньої геолого-економічної оцінки ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків як окремого об`єкту надрокористування, з урахуванням додатково наданих на вимогу експертизи доповнень і пояснень, містять необхідні дані для характеристики геологічної будови родовища, якості і технологічних властивостей вапняків, гірничо-геологічних і гірничо-технічних умов розробки, обгрунтування параметрів підрахунку запасів корисної копалини і промислової оцінки ділянки родовища та складені згідно з вимогами Державної комісії України по запасах корисних копалин. Геологічна будова родовища вивчена і висвітлена у звіті з повнотою, достатньою для підрахунку запасів вапняків. Гідро-геологічні та гірничо-геологічні умови ділянки сприятливі для її розробки відкритим способом. Державною комісією України по запасах корисних копалин апробовано станом на 01.01.2017 балансові запаси вапняків загальнодержавного значення ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища, що відповідають вимогам ТУ У 27.1-14085879001-2008 «сировина для виробництва портландцементного клінкеру» і придатні для виробництва портландцементу М400 і М500.

Як вже було вказано судом вище, ТОВ «Ферромет1» 12.07.2018 подало до Державної служби геології і надр України заяву на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобутку корисних копалин вапняків ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків в Апостолівському районі Дніпропетровської області в середній частини і балки Березнеговата за 2,5 км на північний схід від с. Мар`янське, 1,3 км на північ від каналу Дніпро - Кривий Ріг, 8 км на південний захід від залізничної станції Тік.

До заяви додані документи у відповідності до пункту 2 Переліку документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону згідно із додатком №1 до Порядку №615, а саме:

- пояснювальна записка з характеристикою об`єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки, обґрунтуванням необхідності використання надр (т1ас15);

- каталог географічних координат кутових точок ділянки надр;

- оглядова карта ділянки;

- ситуаційний план з нанесеними межами площі видобування та графічними координатами її кутових точок;

- план підрахунку запасів корисної копалини на топографічній основі з нанесеними межами категорії запасів;

- повідомлення про планову діяльність підприємства, яка підлягає оцінці впливу на довкілля;

- програма введення в експлуатацію ділянки Центральна;

- згодом подані звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля.

На виконання вимог абзацу 31 пункту 8 Порядку №615 від 30.05.2011, Державною службою геології і надр України 18.07.2018 за №13710/03/12-18 направлені запити до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Державної служби фінансового моніторингу України, Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України стосовно здійснення фінансування тероризму.

Згідно листа Державної служби фінансового моніторингу України №3112/461-04 від 08.08.2018, ТОВ «Ферромет1» не здійснює фінансування тероризму.

На виконання вимог абзацу 33 пункту 8 Порядку №615, Державною службою геології і надр України 18.07.2018 за №13601/03/12-18 направлений запит до Державної фіскальної служби України стосовно наявності боргу із сплати податків та інших платежів.

Згідно листа Державної фіскальної служби України №13910/5/99-99-17-02-16 від 03.08.2018, у ТОВ «Ферромет1» відсутня заборгованість із сплати податків, зборів, загальнообов`язкових платежів.

На виконання вимог абзацу 8 пункту 9 Порядку №615, Державною службою геології і надр України 19.07.2018 за №13813/03/12-18 подані документи направлені на адресу Дніпропетровської обласної ради для погодження надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Згідно листа Дніпропетровської обласної ради вих-2994/0/2-18 від 03.09.2018, на пленарному засіданні 11.10.2017 ухвалено рішення №252-10/VII про погодження надання ТОВ «Ферромет1» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування вапняків ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища в Апостолівському районі Дніпропетровської області.

На виконання вимог абзацу 2 пункту 25 Порядку №615, Державною службою геології і надр України 19.07.2018 за №13812/03/12-18 подані документи направлені на адресу Міністерства екології і природних ресурсів України для надання пропозицій стосовно видачі спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Згідно листа Міністерства екології і природних ресурсів України №5/4-11/9505-18 від 06.09.2018, запропоновано надати ТОВ «Ферромет 1» спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування вапняків ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища в Апостолівському районі Дніпропетровської області.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що у вересні 2018 року у Державної служби геології і надр України були в наявності всі документи для розгляду заяви ТОВ «Ферромет1» про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобутку корисних копалин вапняків ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовищавапняків в Апостолівському районі Дніпропетровської області та прийняття за наслідками розгляду заяви рішення про надання такого дозволу або відмову в наданні.

Аналогічні обставини встановленні судовим рішенням в адміністративній справі №280/4380/19.

У відповідності до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з урахуванням положень частини 4 статті 78 КАС України наведені обставини не підлягають доказуванню в межах даної адміністративної справи.

Більше того, суд звертає увагу на те, що ані відповідачем, ані третьою особою не наведено жодних доводів, у тому числі із наданням належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б спростовували вище викладене.

У той же час при вирішенні спору по суті суд враховує, що відповідно до пункту 1.4. Порядку державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 14.06.2013 №263 (далі Порядок №263), державній реєстрації підлягають роботи і дослідження, пов`язані із геологічним вивченням надр (надалі - РДГВН), що проводяться на основі діючого спеціального дозволу на користування надрами.

Державну реєстрацію РДГВН здійснює Держгеонадра відповідно до вимог цього Порядку шляхом проставлення відтиску штампа на переліку об`єктів РДГВН за формою № 3-гр згідно з додатками до цього Порядку та внесення запису в журнал державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (пункт 1.3. Порядку № 263).

21.10.2019 Держгеонадра на підставі поданих ТОВ «ФерроМет1» документів на державну реєстрацію робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр було зареєстровано за № 466 Перелік об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр на 2019-2021 роки, шляхом проставлення відтиску штампу за формою 3-гр.

Положеннями абзаців 5, 6 пункту 1.7. Порядку № 263 передбачено, що РДГВН обов`язково реєструються до початку їх проведення і підлягають перереєстрації, якщо сталися зміни даних, за якими вони початково зареєстровані. РДГВН підлягають перереєстрації, якщо після державної реєстрації відбулися зміни, в тому числі щодо площі або району робіт.

Набувши законне право на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку корисних копалин без аукціону ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області відповідно до Протоколу № 3964 від 13.06.2017, ТОВ «ФерроМет1» зменшив місце розташування об`єкта робіт (адміністративне положення, географічні координати, площу) в межах вже виділеної позивачу території.

ТОВ «ФерроМет1» на державну експертизу було надано підраховані станом на 01.10.2019 року балансові запаси вапняків загальнодержавного значення ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища, оформлені Звітом ТОВ «Геопроф» від 2019, який Державна комісія України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України розглянула на засіданні, що оформлено Протоколом № 4945 від 25.10.2019.

У Протоколі № 4945 від 25.10.2019 для визначення кількості запасів, що залишалась за межами ділянки надр, яка виділялась в окремий об`єкт надрокористування, вказувалось на вилучення кількості апробованих запасів у межах ділянки надр із кількості затверджених запасів родовища, що обліковувались у Державному балансі запасів корисних копалин України на час оцінок. Кількісно запаси по Протоколу № 3964 від 13.06.2017 значно перевищують запаси, що апробовані Протоколом ДКЗ № 4945 від 25.10.2019 року, ступінь геологічного вивчення таких запасів також є вищим.

Пунктом 3.1. Протоколу № 4945 виділено в окремий об`єкт надрокористування ділянку Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків в Апостолівському районі Дніпропетровської області.

Згідно пункту 3.8. Протоколу ДКЗ № 4945 від 25.10.2019 з метою коректного обліку запасів вапняків Мар`янського родовища, що залишаються після виділення в окремий об`єкт надрокористування ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків, вирішено внести в Протокол ДКЗ № 2910 від 30.04.2013 такі зміни: вилучити із загального обсягу затверджених запасів вапняків Мар`янського родовища запаси ділянки Центральна (північна і південна частини), що апробовані згідно з пунктом 3.4. цього протоколу як такі, що вилучені з цього родовища в окремий об`єкт надрокористування ділянку Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища вапняків, як результат відзначити наявність на Мар`янському родовищі за межами ділянки Центральна (північна і південна частини) залишкових запасів вапняків у кількості (тис. т): Північний кар`єр 48925 (категорія СІ); Південний кар`єр 64807, у т.ч. за категоріями: А 10574, В 17588, СІ 33645; що підлягають обліку.

Відповідно до пункту 3.9. Протоколу № 4945, у зв`язку із апробацією запасів вапняків ділянки Центральна (північна і південна частини) Марийського родовища вапняків, відповідно до пункту 3.3. цього Протоколу вважати таким, що втратив чинність Протокол ДКЗ від 13.06.2017 № 3964 у частині щодо апробації запасів вапняків ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища та їх техніко-економічних показників. Вважати цей Протокол доповненням до Протоколу ДКЗ № 3964 від 13.06.2017.

Держгеонадра схвалено Протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин №4945 від 25.10.2019 із апробованими запасами вапняків ділянки Центральна північна і південна частини) Мар`янського родовища та повернуто зазначений протокол до Державної комісії України по запасах корисних копалин для подальшої його передачі до ДНВП «Геоінформ України» (вихідний лист Держгеонадр від 31.10.2019 року №22047/03-10- 19). Після схвалення Протоколу № 4945 від 25.10.2019 інші рішення стосовно запасів ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища не приймалися.

У Протоколі № 4945 від 25.10.2019 для визначення кількості запасів, що залишалась за межами ділянки надр, яка виділялась в окремий об`єкт надрокористування, вказувалось на вилучення кількості апробованих запасів у межах ділянки надр із кількості затверджених запасів родовища, що обліковувались у Державному балансі запасів корисних копалин України на час оцінок. Кількісно запаси по Протоколу № 3964 від 13.06.2017 значно перевищують запаси, що апробовані Протоколом ДКЗ № 4945 від 25.10.2019, ступінь геологічного вивчення таких запасів також є вищим.

Протоколом № 153 від 31.10.2019 засідання Робочої групи Держгеонадр з розгляду протоколів ДКЗ затверджено Протокол №4945 від 25.10.2019, який є доповненням до Протоколу №3964 від 13.06.2017, та яким вносилися зміни у частині апробації запасів вапняків ділянки та їх техніко-економічних показників.

Суд вказує, що об`єктом надання дозволу згідно Протоколу ДКЗ України № 4945 від 25.10.2019 року є ділянка Центральна Мар`янського родовища вапняків розташована у 2,5 км на північний захід від с. Мар`янське в Апостолівському районі Дніпропетровської області і представлена двома частинами: північною та південною. Площа північної частини складає 34,1 га, південної частини 54,3 га, що у сумі становить 88,4 га. Географічні координати кутових точок ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища наведені у додатку № 10 до Протоколу ДКЗ України № 4945 від 25.10.2019 (перелік об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр на 2019-2021 роки, форма 3-гр), тобто внесені зміни до об`єкту надання дозволу, шляхом зменшення вже виділеної ділянки позивачу на підставі Протоколу ДКЗ України № 3964 від 13.06.2017.

У разі зменшення площі ділянки надр внесення змін до спеціального дозволу можливі, що і підтверджує сам Держгеонадра своїм дозволом на апробацію запасів відповідно до Протоколу ДКЗ №4945, та дослідження питання, що не мало місце зміна кількості корисних копалин і координат родовища після прийняття Протоколу ДКЗ № 4945 від 25.10.2019.

Відповідно до пункту 4 Порядку №615 дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 865 залежно від ступеня підготовленості до промислового освоєння запасів корисних копалин державна експертиза може завершуватися: апробацією запасів корисних копалин попередньо розвіданих родовищ, підготовлених до доведення розвідувальних робіт; затвердженням запасів корисних копалин розвіданих родовищ, призначених для проектування й будівництва нових, продовження терміну роботи діючих гірничодобувних і переробних підприємств.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 865 державна експертиза та оцінка запасів корисних копалин доводиться на підставі звітів, які містять в собі матеріали з геологічного вивчення родовищ корисних копалин, підрахунок їх запасів та техніко-економічне обгрунтування промислового значення (далі - геолого-економічна оцінка). У разі необхідності за рішенням ДКЗ доводиться перевірка достовірності матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин безпосередньо на місці геологорозвідувальних робіт.

Приписами пунктів 16 та 17 Положення № 865 визначено, що матеріали геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин подаються до ДКЗ користувачами надр або уповноваженими ними особами.

Після одержання матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин ДКЗ України укладає договори із надрокористувачами або уповноваженими ними особами на проведення робіт з експертизи та оцінки запасів корисних копалин і виконує їх в обумовлений у договорі термін.

Відповідно до пунктів 15, 26 Положення № 865 запаси корисних копалин підлягають підрахунку та обліку відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр. ДКЗ систематично проводить аналіз державного балансу запасів корисних копалин і дає рекомендації для користувачів надр щодо подання на повторну або первинну державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки відповідних родовищ корисних копалин.

Відповідно до висновків встановлених у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №826/6766/18 підсумовано, що підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 передбачає дві самостійні виключні підстави надання дозволу без проведення аукціону при дотриманні чітко визначених складових умов кожної з підстав.

Перша підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо:

а) заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ;

б) заявник подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

Друга підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо:

а) заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ та

б) за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України - десяти років з моменту надання дозволу.

Верховний Суд у зазначеній вище справі встановив, що такий підхід випливає з аналізу норми підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615, яка пов`язує можливість надання дозволу без отримання аукціону з виконанням логічного ряду умов і лише реалізація таких умов у сукупності призводить до виникнення підстав для надання дозволу без звернення до процедури проведення аукціону.

Як вже було вказано судом вище, об`єктом надання дозволу згідно Протоколу ДКЗ України №4945 від 25.10.2019 року є ділянка Центральна Мар`янського родовища вапняків розташована у 2,5 км на північний захід від с. Мар`янське в Апостолівському районі Дніпропетровської області і представлене двома частинами: північною та південною. Площа північної частини складає 34,1 га, південної частини 54,3 га, що у сумі становить 88,4 га. Географічні координати кутових точок ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища наведені у додатку № 10 до Протоколу ДКЗ України №4945 від 25.10.2019 року (перелік об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр на 2019-2021 роки, форма 3-гр), тобто внесені зміни до об`єкту надання дозволу, шляхом зменшення вже виділеної ділянки позивачу на підставі Протоколу ДКЗ України №3964 від 13.06.2017.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 615 внесення змін до дозволу здійснюється на підставі заяви та поданих надрокористувачем (або правонаступником - у випадку, передбаченому підпунктами 8 і 10 цього пункту) документів або інформації Мінприроди за результатами оцінки впливу на довкілля у разі: зменшення площі ділянки надр за ініціативою надрокористувача або відповідних контролюючих органів.

Суд вказує, що фактично зміни в кількості запасів вапняків ділянки та їх техніко-економічних показників, які здійснювались ДЗК не вплинули на можливість позивача отримати дозвіл на користування родовищем надр.

Суд наголошує, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем наведене не спростовано.

У той же час, вказані твердження позивача не спростовані і третьою особою.

Приймаючи до уваги наведене суд приходить до висновку, що позивачем виконано вимоги підпункту 1 пункту 8 Порядку №615 станом на час подання заяви про отримання спеціального дозволу без проведення аукціону (12.07.2018).

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7.4 протоколу засідання Робочої групи з питань надрокористування від 25.11.2021 № 28-РГ/2021 (https://www.geo.gov.ua/nadrokorystuvannya/robochi-hrupy/) як підставу для відмови у видачі спеціального дозволу на користування надрами, за інформацією Департаменту правового забезпечення ОСОБА_1 стосовно справи ТОВ «Ферромет 1» вказано лише про наявність адміністративної справи № 280/4380/19 із описом резолютивних частин рішень, які були проголошені в межах останньої.

Жодних зауважень щодо поданих позивачем документів протокол засідання Робочої групи з питань надрокористування від 25.11.2021 № 28-РГ/2021 в частині, що стосується ТОВ «Ферромет1» не містить.

Натомість, як вже було вказано судом вище, відмова у видачі спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону обумовлено виключно застосуванням відповідачем положень Порядку №615 у редакції Постанови №124, що, на переконання суду, є протиправним з мотивів та підстав, які викладені у даному рішенні при оцінці правомірності оскаржуваного наказу.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

У постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18 вказано, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» №30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №802/1286/18-а.

Між тим, суд наголошує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі №826/17220/17, від 10.09.2020 у справі №806/965/17, від 13.05.2021 у справі №1.380.2019.003259.

В даному випадку судом встановлено, що позивачем виконано всі вимоги Порядку №615, у редакції станом на час подання ним заяви про видачу спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а відповідачем вказаних обставин не спростовано належними та достатніми доказами.

У той же час судом також встановлено протиправність спірного наказу та прийняття останнього Державною службою геології та надр України із застосування вимог законодавства, яке станом на час подання ТОВ «ФЕРРОМЕТ1» заяви не діяло.

Отже, на переконання суду, в межах даної адміністративної справи наявні підстави, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України.

Тобто, наведене у своїй сукупності формує висновок суду про те, що зобов`язання Державної служби геології та надр України видати наказ про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку корисних копалин без аукціону ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області, на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» вих. №11/027/18-2 від 11.07.2018 року (вх. №14253/02/12-18 від 12.07.2018 року) про отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку корисних копалин без аукціону ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області матиме своїм наслідком забезпечення судом ефективного захисту порушеного права позивача та його відновлення.

При цьому, суд не вбачає в межах даної адміністративної справи ознак втручання у дискреційні повноваження Державної служби геології та надр України, оскільки по-перше, в ході розгляду справи підтверджено обставини виконання позивачем вимог чинного законодавства з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону (станом на час подання відповідної зави), а по-друге встановлено протиправність спірного наказу про відмову у його видачі.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь із відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, б. 9, код ЄДРПОУ 32341106) до Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, б. 16, код ЄДРПОУ 37536031) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Кривий Ріг Цемент» (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, б. 15А, код ЄДРПОУ 00292923) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо прийняття Наказу Державної служби геології та надр України №916 від 29.11.2021 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами», прийнятий за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» вих. №11/027/18-2 від 11.07.2018 року (вх. №14253/02/12-18 від 12.07.2018 року) на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної служби геології та надр України №916 від 29.11.2021 «Про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами».

4. Зобов`язати Державну службу геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, б. 16, код ЄДРПОУ 37536031) видати наказ про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, б. 9, код ЄДРПОУ 32341106) спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку корисних копалин без аукціону ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області, на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» вих. №11/027/18-2 від 11.07.2018 року (вх. №14253/02/12-18 від 12.07.2018 року) про отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку корисних копалин без аукціону ділянки Центральна (північна і південна частини) Мар`янського родовища у Апостолівському районі Дніпропетровської області.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, б. 16, код ЄДРПОУ 37536031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФерроМет1» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, б. 9, код ЄДРПОУ 32341106) сплачений ним судовий збір у розмірі 9 080 (дев`ять тисяч вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева