Постанова № 10608801, 26.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1707/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Вовченко Т.П.,

за участю:

представника позивача - Гольдінова Ю.Л.,

представника відповідача - Мовчан Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукметалосервіс"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукметалосервіс" (надалі - позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області(надалі - відповідач)про визнання частково нечинним, таким що суперечить нормам чинного законодавства, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0002072301/0/1107 від 09.04.2010 року в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 30150 грн. та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15075 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчукметалосервіс".

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, листопад 2008 року та травень 2009 року здійснювалось із дотриманням вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначав, що даний Закон не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів. Тому, вважає, що висновки відповідача, викладені у пунктах 3.2.3 та 4.3 акту перевірки від 30.03.2010 року стосовно заниження позивачем податку на додану вартість на суму 30150 грн. є безпідставними та такими, що не відповідають приписам законодавства, а прийняте відповідачем на підставі цих висновків податкове повідомлення-рішення № 0002072301/0/1107 від 09.04.2010 року в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 30150 грн. та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15075 грн. незаконним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач надав заперечення, в яких на підтвердження правомірності податкового повідомлення-рішення зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукметалосервіс" включено до складу податкового кредиту кошти податку на додану вартість, що перераховувались позивачем ТОВ "Нефтекор-СК" згідно податкових накладних без мети реального настання правових наслідків з метою заниження обєкта оподаткування. Зазначав, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні та дорожні листи, що підтверджували б фактичне отримання позивачем продукції від контрагента ТОВ "Нефтекор-СК". Крім того, ТОВ "Нефтекор-СК" знято з реєстру платників податку на додану вартість та станом на 12.03.2010 року до Товариства направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Згідно із розрахунком комунального податку, поданого ТОВ "Нефтекор-СК" в листопаді 2008 року, у Товариства відсутні основні фонди та працюючі особи. Із 04.12.2008 року керівником та бухгалтером ТОВ "Нефтекор-СК" є Малушко І.О., згідно пояснень якого останній ніякої діяльності від імені підприємства не вів, документів первинного бухгалтерського обліку та податкових документів не підписував, не має відношення до діяльності Товариства, та погодився на реєстрацію за винагороду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка ОСОБА_4, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у термін з 12.03.2010 року по 25.03.2010 року старшими державними податковими ревізорами - інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області Биковим Ю.О., Коноплицькою М.С., Ткаленко М.А. на підставі направлення від 12.03.2010 р. № 583/000583 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукметалосервіс", код за ЄДРПОУ 34958264, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.04.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.04.2007 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.03.2010 р. № 1232/23-209/34958264, в якому було відображено порушення позивачем пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 32150 грн., у тому числі: за жовтень 2008 року на суму 18408 грн., за листопад 2008 року на суму 11742 грн., за травень 2009 року на суму 2000 грн.

За висновками ревізорів дані порушення виникли через завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукметалосервіс" сум податкового кредиту за податковими деклараціями з ПДВ за жовтень 2008 р. на суму 18408 грн. та за листопад 2008 року на суму 11741 грн. 50 коп. по податковим накладним ТОВ "Нефтекор-СК" на підставі усного договору поставки сталевого листа, полос та кругів. Разом з тим, перевіряючими було встановлено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні та дорожні листи, що підтверджували б фактичне отримання позивачем продукції від контрагента ТОВ "Нефтекор-СК". ТОВ "Нефтекор-СК" знято з реєстру платників податку на додану вартість та станом на 12.03.2010 року до Товариства направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Згідно із розрахунком комунального податку, поданого ТОВ "Нефтекор-СК" в листопаді 2008 року, у Товариства відсутні основні фонди та працюючі особи. Із 04.12.2008 року керівником та бухгалтером ТОВ "Нефтекор-СК" є Малушко І.О., згідно пояснень якого (копія пояснень наявна у матеріалах справи) останній ніякої діяльності від імені підприємства не вів, документів не підписував, не має відношення до діяльності Товариства, та погодився на реєстрацію за винагороду.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесено податкове повідомлення рішення від 09.04.2010 року № 0002072301/0/1107, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 48225 грн., в тому числі за основним платежем 32150 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16075 грн.

З даним рішенням в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 30150 грн. та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15075 грн. позивач не погодився, та оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукметалосервіс" є платником податку на додану вартість із 07.06.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100044910 НБ № 018371, виданим 07.06.2007 р.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ "Нефтекор-СК" було укладено усний договір поставки сталевих листів, полос та кругів, які придбавались для подальшого їх продажу.

На виконання даного договору продавцем ТОВ "Нефтекор-СК" виписано Товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчукметалосервіс" податкові накладні № 1179 від 10.10.2008 р. на суму 110448 грн., в т. ч. ПДВ - 18408 грн., № 1292 від 13.11.2008 на суму 70449 грн. 01 коп., в т. ч. ПДВ - 11741 грн. 50 коп.

На підставі зазначених накладних у тому числі позивачем було сформовано податковий кредит за жовтень 2008 р. на суму 18408 грн. та за листопад 2008 року на суму 11741 грн. 50 коп.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що перевезення продукції, придбаної у ТОВ "Нефтекор-СК", здійснювалось автомобільним транспортом ПП ОСОБА_7 згідно укладеного договору про надання послуг № 09/01-Д-1 від 09.01.2008 року.

Із п.2.2.1 даного договору вбачається, що замовник зобовязаний подавати виконавцю замовлення встановленого зразка на автотранспорт за одну добу до початку робіт; для роботи в вихідні та святкові дні - за дві доби, на міжміські перевезення і на транспортні засоби, які потребують переобладнання - за три доби до часу виїзду у відрядження або початку робіт. Відповідно до п. 3.2 договору замовник зобовязується провести оплату за надані послуги протягом пяти банківських днів з дня отримання рахунку на оплату або на вимогу виконавця зробити попередню оплату. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Згідно із п. 4.1 цей договір набуває чинності з дня підписання та діє до 31 грудня 2008 року, але у всякому разі не менше ніж до повного розрахунку по фінансовим зобовязанням.

На підтвердження виконання умов даного договору, та відповідно, обставин фактичного надання послуг з перевезення продукції, придбаної у ТОВ "Нефтекор-СК", позивачем надано суду рахунки-фактури № СФ-0000041 від 10.10.2008 року на автопослуги Кременчук - Запоріжжя-Кременчук на суму 3502 грн. 80 коп. та № СФ-0000062 від 13.11.2008 року на автопослуги Кременчук-Запоріжжя-Кременчук на суму 3402 грн. 72 коп. та акти здачі-прийняття робіт згідно укладеного договору про надання послуг № 09/01-Д-1 від 09.01.2008 року: № РН-0000017 на суму 10950 грн. та № РН-0000018 на суму 8718 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для первинні документи бухгалтерського обліку для надання їм доказової сили мають містити обовязкові реквізити.

Зазначені вище акти здачі-прийняття робіт згідно укладеного договору про надання послуг № 09/01-Д-1 від 09.01.2008 року не містять таких обовязкових реквізитів як дату і місце складання, змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції.

Відсутність зазначених вище обовязкових реквізитів не дає можливості зробити висновок, що дані акти були складені саме на перевезення продукції (сталевих листів, полос та кругів), придбаної у ТОВ "Нефтекор-СК".

Згідно із положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що товарно-транспортні накладні не складались та перевіряючим у ході перевірки не надавались, що також підтверджується відомостями акта перевірки.

Зміст накладних, виписаних ТОВ "Нефтекор-СК" за № 1179 від 10.10.2008 року та за № 1292 від 13.11.2008 року також не відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За твердженням позивача придбана у ТОВ "Нефтекор-СК" продукція була ним продана ККУ "Кварц" та НПП "Фероліт" згідно із видатковими накладними № РН-0000234 від 13.10.2008 р., № РН-0000256 від 14.11.2008 року.

Разом з тим, суду не надані сертифікати якості на продукцію або інші документи на підтвердження продажу позивачем ККУ "Кварц" та НПП "Фероліт" саме тієї продукції, що придбавалася у ТОВ "Нефтекор-СК".

Таким чином, суду не були надані первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження фактичного виконання умов укладеного у усній формі договору, що вказує на безтоварність даної операції.

Крім того, судом взято до уваги розрахунок комунального податку (копія наявна у матеріалах справи), поданого ТОВ "Нефтекор-СК" в листопаді 2008 року, відповідно до якого у ТОВ "Нефтекор-СК" відсутні основні фонди та працюючі особи та письмові пояснення керівника та бухгалтера ТОВ "Нефтекор-СК" Малушка Івана Петровича, згідно із якими останній ніякої діяльності від імені підприємства не вів, документів не підписував, не має відношення до діяльності Товариства, та погодився на реєстрацію за винагороду.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

При цьому суд враховує вину позивача, яка виражається в намірі порушити публічний порядок, а саме, включення позивачем сум ПДВ по безтоварним операціям до складу податкового кредиту, наслідком чого стало зменшення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за відповідні періоди.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ "Нефтекор-СК" в усній формі договору. Згідно п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення.

Позивач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення, тому несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Згідно із абз. 2 пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно із пп. 7.2.6.), платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкового зобовязання), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно нараховано позивачу податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з метою, з якою ці повноваження надано. Спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Зважаючи на вищевикладене, вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукметалосервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 02 серпня 2010 року.

СуддяА.Б. Головко