Постанова № 10608685, 26.07.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2010 р. № 2а-8217/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі

Головуючого - судді - Качур Р.П.

Судді: Кравчука В.М.

СуддіМоскаля Р.М.

ВАТ "Бориславський хлібокомбінат"

до Державна податкова інспекція у м.Бориславі

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , з участю представників:

від позивача: Манько Л.І.

від відповідача: Даців І.В., Харечко О.І.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Бориславський хлібокомбінат»звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Бориславі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем неправильно визначено продажну ціну майна, яке реалізоване за договором купівлі-продажу, відтак неправомірно визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість і застосовано п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Також зазначає про те, що податковим органом неправомірно донараховано зобовязання з податку на прибуток за не включення до валового доходу сум кредиторської заборгованості з покликанням на процедуру ліквідації підприємства відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, надав усні пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у Запереченні на позовну заяву № 1033/9/10-009 від 08.02.2010 р.

Зокрема, вказує, що при визначенні звичайної ціни, яка повинна бути продажною ціною для нерухомого майна, проданого за договорами купівлі-продажу, виходив з положень п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, відповідно до якого якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Щодо нарахованого податкового зобовязання з податку на прибуток, зазначає про те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення кредиторської заборгованості, а тому позивач неправомірно зменшив валовий дохід. Поза цим пояснює, що в акті перевірки підставою донарахування вказано ліквідацію підприємства. Вважає, що ця підстава зазначена перевіряючим помилково.

З урахуванням викладеного відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив та оцінив докази, які мають значення для справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями.

Державною податковою інспекцією у м. Бориславі проведено виїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Бориславський хлібокомбінат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 1052/230/00376461 від 02.09.2009 року.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000412341/0 від 15.09.2009 р., яким донараховано податок на додану вартість 968958,00 грн. (в т.ч. основний платіж 646516,00 грн., штрафна санкція 322442,00 грн.), № 0000402341/0 від 15.09.2009 р., яким донараховано податок на прибуток 5609,00 грн. (в т.ч. основний платіж 5099,00 грн., штрафна санкція 510,00 грн.), № 0001242381 від 15.09.2009 р. про застосування штрафної санкції за перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства на суму 10564,34 грн.

Перевіркою встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01.08.2008 р. ВАТ «Бориславський хлібокомбінат»передано у власність покупцеві фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 нежитлові будівлі у м. Бориславі по вул. Коновальця, 11а.

Вартість нежитлових приміщень за цим договором складає 440000,00 грн., в т.ч. ПДВ 73333,3 грн.

Крім того, відповідно до договору № 6/17 від 01.08.2008 р. ВАТ «Бориславський хлібокомбінат»передав у власність ОСОБА_4 майно, вартістю 100 000 грн., в т.ч. ПДВ 16666,7 грн.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що недотримання позивачем під час укладання договорів купівлі-продажу з гр.. ОСОБА_4 нежитлових приміщень вимог , передбачених п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно застосування звичайних цін призвело до заниження обсягу продажу і як наслідок занижено податкове зобовязання від ліквідації основних фондів І групи за цінами, менше їх балансової вартості.

Вартістю заниження бази оподаткування, на думку відповідача, є сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу, що частково включена до валових витрат платника податку в сумі 1179000,00 грн., згідно п.п. 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями.

Зокрема, балансова вартість проданого майна складає 3662184 грн. Продано дане майно за ціною 440000 грн., в т.ч. ПДВ 73333,3 грн. та за ціною 100000 грн., в т.ч. ПДВ 16666,7 грн., що є нижче балансової вартості будівель основних фондів І групи. Відтак, ДПІ у м. Бориславі донараховано податок на додану вартість за серпень 2008 року в розмірі 642437 грн.

При визначенні бази оподаткування, відповідач керувався п. 1.4, п. 4.1, п. 4.2, п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями.

Згідно п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставка майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п. 4. 1 ст. 4 вказаного Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Згідно п. 4.2 ст. 4 цього Закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також повязаній з продавцем особі чи субєкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п. 4.9 ст. 4 цього Закону, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

В акті перевірки відповідач зазначає, що звичайною ціною для основних засобів І групи є залишкова вартість на момент продажу.

Тобто, податковим органом самостійно визначено вартість нежитлових приміщень позивача за звичайними цінами.

Поняття звичайних цін міститься у п. 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення рівня звичайних цін після проведення перевірки та складання акту перевірки № 1052/230/00376461 від 02.04.2009 року відповідачем було скеровано запит до ВАТ «Бориславський хлібокомбінат»№ 7790/10/23-009 від 04.09.2009 року, в якому він просив надати обґрунтування договірних цін при продажу нежитлових приміщень згідно договору купівлі-продажу від 01.08.2008 року.

Позивач листом від 10 вересня 2009 року надав відповідачу відповідь, в якій обґрунтував рівень ціни продажу нежитлових приміщень.

В судовому засіданні встановлено, що запит з вимогою обґрунтувати рівень цін скеровувався податковим органом після проведеної перевірки та викладення висновків за наслідками її проведення у акті перевірки. Інших запитів для зясування рівня справедливих ринкових цін податковим органом не скеровувалося.

Суд, приймаючи рішення, виходив з наступного.

Ціна товарів (робіт, послуг) відповідно до приписів підпункту 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначається сторонами договору.

Відповідно до пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів 1 групи за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

З наведеної норми вбачається, що операція купівлі-продажу не є ліквідацією основних фондів для цілей оподаткування.

Також Суд зазначає про те, що відповідачем не доведено, що ціна договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладених ВАТ «Бориславський хлібозавод»не відповідає рівню звичайних цін, оскільки ним не вивчався ринок цін, не скеровувалися запити в торгово-промислову палату чи інші установи для зясування рівня цін на продане майно, відтак позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000412341/0 від 15 вересня 2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 968958 грн. підлягають до задоволення.

Що стосується вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402341/0 від 15 вересня 2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 5609 грн., в цій частині позовні вимоги теж підлягають до задоволення з наступних підстав.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідачем визначено позивачу податок на прибуток у звязку з порушенням п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР і не включення до валового доходу суми кредиторської заборгованості у звязку з ліквідацією підприємства по одержаних товаро-матеріальних цінностях, що числяться на рах. 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками»в сумі 20397,00 грн., зокрема: ЗАТ «Прикарпатхліб»на суму 3251,90 грн., Комбінат комунальних підприємств на суму 3295,40 грн., ПП «Ягуар»в суму 12400,00 грн., Бориславський профдезвідділ»в сумі 1449,90 грн.

В судовому засіданні представником відповідача надано додаткові пояснення і зазначено, що ним помилково в акті перевірки вказано про ліквідацію підприємства, як підставу для донарахування податкового зобовязання.

Вважає, що підставою для донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток слід вважати пропуск строку позовної давності по стягненню заборгованості перелічених підприємств.

Суд вказані доводи відповідача вважає необгрунтованими, оскільки підставою для нарахування податкових зобовязань є порушення законодавства, вказані в акті перевірки, а не встановлені податковим органом після проведеної перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень. Крім того, Суд зазначає про те, що відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України № 429 від 16.09.02 р., факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що під час проведення перевірки не досліджувалися первинні документи, які б дали змогу встановити факт пропуску строку позовної давності щодо стягнення кредиторської заборгованості перелічених підприємств, а тому в акті перевірки ним це не відображено.

Враховуючи те, що підставою для донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток була ліквідація підприємства, що не відповідає приписам підпункту 9.8 ст. 9 закону України «Про податок на додану вартість», на яку покликається відповідач в акті перевірки, Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Що стосується позовної вимоги про скасування рішення ДПІ у м. Бориславі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001242381 від 15.09.2009 року, в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем не наведено аргументів про неправомірність прийняття вказаного рішення та не спростовано фактів, які свідчать про правопорушення та відображено в акті перевірки.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Бориславі № 000412341/0 від 15 вересня 2009 року.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Бориславі № 000402341/0 від 15 вересня 2009 року.

4.В задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Бориславі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001242381 від 15 вересня 2009 року - відмовити.

5.З державного бюджету України стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Бориславський хлібокомбінат»судовий збір в розмірі 2 (дві) грн. 26 (двадцять шість) коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 29 липня 2010 року

Суддя Качур Р.П.

СуддяВ. Кравчук

СуддяР. Москаль