Рішення № 106082045, 06.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року Справа № 160/9685/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 21.06.2022 року №047250014278 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 15.06.2022 року та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 04.02.1989 року по 31.12.1997 року - в колгоспі ім. Крейсера «Аврора», з 27.07.1981 року по 05.04.1982 року - мовою оригіналу: «Новокаховском горбыткомбинате», з 27.05.1982 року по 15.10.1982 року - в Уманській фабриці з пошиття та ремонту одягу м.Умань обласного управління побутового обслуговування населення, з 21.01.1983 року по 17.01.1984 року - в Новоархангельській міжколгоспній інкубаторно-птахівничій станції Кіровоградської області.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до пенсійного органу із заявою та документами для призначення пенсії за віком.

В призначенні пенсії за віком позивачу було відмовлено, у зв`язку з тим, що відповідач не зарахував для призначення пенсії періоди роботи з 27.07.1981 року по 05.04.1982 року мовою оригіналу: в «Новокаховском горбыткомбинате», з 27.05.1982 року по 15.10.1982 року в Уманській фабриці з пошиття та ремонту одягу м.Умань обласного управління побутового обслуговування населення, з 21.01.1983 року по 17.01.1984 року в Новоархангельській міжколгоспній інкубаторно птахівничій станції Кіровоградської області, оскільки некоректно внесені дані ОСОБА_1 до її трудових книжок.

Крім того, пенсійний орган зазначив, що період роботи позивача в колгоспі імені Крейсера «Аврора», а саме, з 04.02.1989 року по 31.12.1997 року також не зарахований до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці колгоспника відсутні дані про встановлений мінімум та фактично відпрацьований час.

Тому, за відсутністю необхідного стажу роботи позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає таку відмову пенсійного органу протиправною, а тому, звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.07.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Відповідачем-1 було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Загальний страховий стаж позивача складає 26 років 06 місяців 10 днів. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу 29 років.

Відповідач-1 зазначає, що у трудовій книжці позивача відсутні дані про встановлений мінімум та фактично відпрацьований час в колгоспі імені Крейсера «Аврора» з 1985 року по 2000 рік, а відповідна уточнююча довідка ОСОБА_1 не надана.

Крім того, трудові книжки позивача № НОМЕР_2 від 10.03.1982 року та № НОМЕР_3 від 20.09.1986 року заповнені з порушенням п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1933 року, а саме, на титульних сторінках дата народження ОСОБА_1 заповнена не повністю. Тому, означені трудові книжки є недійсними, відомості, внесені до них, не можуть бути враховані до стажу позивача.

З огляду на відсутність необхідного страхового стажу пенсійний орган відмовив позивачу у призначені пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зважаючи на викладене, відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомило.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Програмним забезпеченням за принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії та документи, які були додані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.06.2022 року № 047250014278 «Про відмову в призначенні пенсії» позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, в означеному рішенні зазначено, що позивач має страховий стаж роботи 26 років 06 місяців 10 днів при необхідному 29 років, який передбачений ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, пенсійний орган зазначив, що до страхового стажу не зараховано, періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 10.03.1982 року та трудової книжки колгоспника НОМЕР_5 від 20.09.1986 року, оскільки на титульній сторінці дата народження позивача заповнена неповністю. Крім того, не зараховано до стажу період роботи у колгоспі ОСОБА_1 з 1985 по 2000 роки, оскільки відсутні відомості про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі. При цьому, позивачу рекомендовано для зарахування означеного періоду роботи до страхового стажу надати відповідну уточнюючу довідку.

Не погоджуючись з позицією пенсійного органу та вважаючи його дії протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII.

Згідно пункту "а" статті 3 вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Згідно ч. 3 ст.4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами ст. 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 29 років.

Статтею 56 Закону №1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, зокрема, роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Таким чином, надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 року і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Як слідує з копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_5 від 20.09.1986 року, ОСОБА_1 працювала (була прийнята у члени колгоспу) з 16.11.1985 року в колгоспі імені Крейсера «Аврора» у якості свинарки, який з 03.02.1995 року перейменований в КСП, а з 01.05.2000 року реорганізований в ТОВ "Аврора" та з 01.04.2004 року позивач звільнений у зв`язку з переведенням.

У трудовій книжці також зазначено про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві, тобто, кількість вироблених трудоднів, а саме, зазначено, що ОСОБА_1 відпрацювала:

- за 1985 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 62, при встановленому мінімумі 220 (робота з 05.10.1985 року);

- за 1986 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 112, при встановленому мінімумі 220 (поважна причина);

- за 1987 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 131, при встановленому мінімумі 200 (поважна причина);

- за 1988 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 95, при встановленому мінімумі 200;

- за 1989 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 212, при встановленому мінімумі 200;

- за 1990 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 205, при встановленому мінімумі 200;

- за 1991 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 264, при встановленому мінімумі 200;

- за 1992 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 248, при встановленому мінімумі 200;

- за 1993 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 215, при встановленому мінімумі 200;

- за 1994 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 135, при встановленому мінімумі 200;

- за 1995 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 254, при встановленому мінімумі 200;

- за 1996 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 332, при встановленому мінімумі 200;

- за 1997 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 355, при встановленому мінімумі 200;

- за 1998 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 328, при встановленому мінімумі 200;

- за 1999 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 359 при встановленому мінімумі 200;

- за 2000 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 343, при встановленому мінімумі 200;

- за 2001 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 309.

Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.

Підставою для відмови позивачу в зарахуванні до стажу роботи, що надає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи в колгоспі імені Крейсера «Аврора», зокрема, з 04.02.1989 року по 31.12.1997 року є відсутність уточнюючої довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьований час.

Проте, позивачем надано копію трудової книжки колгоспника із зазначеними відомостями.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 передбачено повноваження органу, що призначає пенсію, перевіряти подані для її призначення документи на наявність розбіжностей (невідповідностей) та з`ясовувати і усувати такі розбіжності (невідповідності) шляхом комунікації з фізичними особами, які їх подали, через вимогу дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих документів і подання додаткових документів.

Разом з тим, пенсійний орган у даному випадку проігнорував вказані приписи п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 та перевірив не належним чином трудову книжку ОСОБА_1 .

Отже, такі дії вчинені пенсійним органом не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, а, отже, є протиправними.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 дійсно працювала у спірний період, а саме, з 04.02.1989 року по 31.12.1997 року в колгоспі імені Крейсера "Аврора", що підтверджується відповідною трудовою книжкою колгоспника, в якій також зазначено про кількість відпрацьованих мінімумів трудової участі за рік.

Водночас, як вже зазначалось судом, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що у даному випадку пенсійний орган не в повній мірі використав надані йому повноваження щодо перевірки наявності підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача, а, отже, передчасно відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у колгоспі імені Крейсера «Аврора».

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 27.07.1981 року по 05.04.1982 року в «Новокаховском горбыткомбинате», з 27.05.1982 року по 15.10.1982 року в Уманській фабриці з пошиття та ремонту одягу м.Умань обласного управління побутового обслуговування населення, з 21.01.1983 року по 17.01.1984 року в Новоархангельській міжколгоспній інкубаторно птахівничій станції Кіровоградської області, оскільки на титульній сторінці дата народження позивача заповнена неповністю, то суд зазначає наступне.

На момент заповнення трудової книжки позивача вперше порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974р. №162 (далі Інструкція №162).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: - відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

- відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

- відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Згідно п. 2.3 Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 встановлено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, наявність будь-яких недоліків в оформленні трудової книжки позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162.

Суд зазначає, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 містять всю необхідну інформацію, зокрема, про спірний період роботи позивача та підстави внесення таких записів до трудової книжки, а також виконані без виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати. Крім того, означені записи у трудовій книжці скріплені підписами уповноважених осіб роботодавця та печаткою.

З огляду на викладене, суд критично ставиться до позиції пенсійного органу щодо зазначення ним у якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи спірних періодів, як не повне зазначення на титульних сторінках дати народження ОСОБА_1 .

Так, у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудових книжок позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, посилання відповідача на недоліки в оформленні трудових книжок позивача, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи до стажу його роботи.

Також приписами ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, у разі сумніву пенсійного органу у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Крім того, суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі № 446/656/17.

Таким чином, пенсійним органом протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу вказані вище періоди роботи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, стягненню з стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 248,10 грн. з кожного, сплата яких підтверджується квитанцією № 62190431 від 01.07.2022 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 21.06.2022 року №047250014278 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 15.06.2022 року та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 04.02.1989 року по 31.12.1997 року - в колгоспі ім. Крейсера «Аврора», з 27.07.1981 року по 05.04.1982 року - мовою оригіналу: «Новокаховском горбыткомбинате», з 27.05.1982 року по 15.10.1982 року - в Уманській фабриці з пошиття та ремонту одягу м.Умань обласного управління побутового обслуговування населення, з 21.01.1983 року по 17.01.1984 року в Новоархангельській міжколгоспній інкубаторно-птахівничій станції Кіровоградської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 248,10 грн. (двісті сорок вісім гривень 10 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 248,10 грн. (двісті сорок вісім гривень 10 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06.09.2022 року.

Суддя І.О. Лозицька