Рішення № 10607986, 10.06.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" червня 2010 р.Справа № 5/292

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Ковкін О.В. - дов. №01 від 09.06.10.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донкор" (м. Коростень)

про стягнення 61656,85грн

Спір вирішується в більш тривалий строк у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 61656,85грн заборгованості згідно договору поставки №2/11 від 02.11.09., з яких: 60834,34грн - основний борг, 717,51грн - пеня та 105,00грн - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що позивач на виконання договору поставки №2/11 від 02.11.09. поставив відповідачу металопрокат і металургійну сировину (товар), який останній повинен був прийняти та оплатити, проте, свої зобов'язання за договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Донкор" виконало не в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвали господарського суду Житомирської області направлялись на юридичну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а також у витягу з ЄДРПОУ, тобто - Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, 70-А.

У п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даній справі позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, 70-А. На цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донкор" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №2/11 (а.с.8-10), відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати (поставити) у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити металопрокат і металургійну сировину (товар) згідно додатків (специфікацій) до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

На кожну окрему поставку товару (партія товару) сторонами оформлюється додаток (специфікація) (п.1.2. договору).

Найменування, асортимент, кількість, одиниці виміру, ціна товару вказуються у відповідному додатку (специфікації) (п.2.1. і п.3.1. договору).

Відповідно до п.4.1. договору поставки №2/11 від 02.11.09. розрахунки по даному договору повинні бути здійснені шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника. Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем згідно специфікацій.

На виконання вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 75834,34грн, що підтверджується видатковою накладною №Ф-00000016 від 25.11.09. (а.с.11).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, сплативши позивачу за поставлений товар 15000,00грн, про що свідчать виписки з банку від 28.12.09. (на суму 5000,00грн) та від 15.12.09. (на суму 10000,00грн) (а.с.14-15).

Слід зазначити, що позивачем відповідачу в порядку ст.530 ЦК України направлялася вимога від 12.02.10. про сплату заборгованості за договором поставки №2/11 від 02.11.09. (а.с.12), яку останній отримав 15.02.10., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (зворотний бік а.с.12).

Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та без задоволення.

Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед ним становить 60834,34грн (75834,34грн - 15000,00грн).

Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Частина 1 статті 265 ГК України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 60834,34грн.

Крім того, позивач на підставі п.9.4. договору поставки №2/11 від 02.11.09., згідно якого у випадку порушення покупцем строку оплати товару, вказаного у відповідній специфікації, покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 717,51грн.

При цьому, в зазначеному пункті договору розуміється, що за порушення строку сплати за поставлений товар сторони передбачили такий вид штрафних санкцій, як пеня, оскільки нарахування даної неустойки здійснюється за кожен день прострочення оплати за товар.

Дійсно, відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, слід зазначити, що хоча сторони в п.9.4. договору встановили розмір неустойки, який складає 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, проте, в наданому разом з позовною заявою розрахунку позивач здійснює нарахування пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла станом на час нарахування пені, що, в свою чергу, відповідає вимогам ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши розрахунок пені, наданий разом з позовною заявою, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок її розміру, оскільки позивачем неправильно визначено період нарахування.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, нараховувати пеню необхідно, починаючи з 23.02.10.

Таким чином, сума пені за період з 23.02.10. по 09.03.10. (згідно розрахунку) складає:

20,50% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 60834,34грн (сума боргу) х 15 (кількість прострочених днів) / 100% = 512,50грн.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату за поставлений товар у розмірі 512,50грн.

Так як, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 717,51грн пені, то суд відмовляє в позові в частині стягнення 205,01грн (717,51грн - 512,50грн).

Також, позивач заявляє вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 105,00грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, наданий разом з позовною заявою, суд приходить до висновку про необхідність здійснення його перерахунку, оскільки, як суд зазначав вище, позивачем неправильно визначено період нарахування 3% річних.

Тобто, період нарахування 3% річних становить з 23.02.10. по 09.03.10.

Таким чином, сума 3% річних, яка підлягає стягненню, складає:

3% (річних) / 365 днів х 60834,34грн (сума боргу) х 15 (кількість прострочених днів) / 100% = 75,00грн.

Тому, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача 105,00грн - 3% річних, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 30,00грн (105,00грн - 75,00грн).

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів погашення боргу в повному обсязі не надав.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 60834,34грн основного боргу, 512,50грн пені й 75,00грн 3% річних, оскільки вони є обгрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи. У частині стягнення пені в розмірі 205,01грн і 3% річних у сумі 30,00грн суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав прокурора звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 625, 712 ЦК України, ст.ст.173, 193, 265 ГК України та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донкор" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, 70-А; ідент. код 32510899)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ферросплавна компанія" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42; ідент. код 35350616):

- 60834,34грн - борг;

- 512,50грн - пеня;

- 75,00грн - 3% річних;

- 614,22 - витрати, пов'язані зі сплатою державного мита;

- 235,10грн - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 205,01грн і 3% річних у сумі 30,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 14.06.10.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - позивачу: за адресами, вказ. у поз. заяві та 61002, м. Харків, вул. Сумська, 100, кв. 96, 4 - відповідачу