Рішення № 10607365, 28.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.04.10 р.                     Справа № 7/149                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” м. Донецьк

До відповідача: Приватного підприємства “Хотей” м. Макіївка

Предмет спору: стягнення 177 539, 78 грн.

За участю представників:

від позивача: Клименко Ю.В. - дов.

від відповідача: не з"явився.

СУТЬ СПОРУ:                     

Товариство з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “Хотей” м. Макіївка про стягнення 177 539, 78 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №82/10-08-ЛС від 01.01.2008р.; акт приймання-передачі паливних карт у користування від 01.01.2008р.; видаткові накладні за січень – листопад 2008р.;акт звірки станом на 31.01.2008р.; виписки з програми С щодо оплати відповідачем з 01.01.2008р. по 29.05.2009р.

У письмових та усних поясненнях позивач пояснив, що паливо, яке отримано відповідачем за паливними картами протягом січня-жовтня 2008р. повністю сплачено, проте паливо, отримане відповідачем у листопаді 2008р. не сплачено зовсім. Позивач також зазначив, що відповідач неодноразово не повертав видаткові накладні, які свідчать про факт поставки палива, у тому числі накладну за спірний період – листопад 2008р., проте здійснював оплату по таким накладним у відповідності до умов договору та по зазначених в накладних сумах, просить задовольнити позовні вимоги. В підтвердження факту отримання відповідачем нафтопродуктів за договором №82/10-08-ЛС, позивач, у тому числі, посилається на копії термінальних чеків, за якими відпуск нафтопродуктів здійснювався у спірний період, та які залучені до матеріалів справи, а також на податкову накладну за листопад 2008р. №1100003939. Повідомив, що відповідач не повернув видані йому паливні карти, у зв’язку з чим просить також стягнути вартість таких карт.

Відповідач у відзиві та у судових засідання проти позовних вимог заперечив, посилаючись на той факт, що у спірний період він не отримував нафтопродуктів.

В ході розгляду спору відповідач заявляв клопотання про призначення по справі комп’ютерно-технічної експертизи даних програмного забезпечення за допомогою якого позивачем збережена та надана інформація облік про відпуск пального у спірний період з 01.11.208р. по 30.11.2008р. та запропонував відповідні питання, які вважає за потрібне поставити перед експертом. Проведення експертизи просив доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Позивач по справі проти проведення зазначеної вище експертизи заперечив, вважає за потрібне, у разі призначення експертизи – призначити судову бухгалтерську експертизу, про що надав відповідне клопотання.

Зазначені клопотання сторін судом не задоволенні та судова експертиза по справі не проводилась у зв’язку з необґрунтованістю їх заявлення, а також з огляду на той факт, що наявних у матеріалах справи документів достатньо для повного та всебічного розгляду спору, у суду не виникло питань, які потребують спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку чи програмного забезпечення.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст..69 ГП України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №82/10-08-ЛС від 01.01.2008р. (далі по тексту договір).

Відповідно до п.5.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно п.1.1 договору, предметом цього договору є взаємні права та зобов’язання сторін, за якими продавець позивач) передає у власність покупця (відповідача), а покупець приймає та зобов’язується сплатити паливо (бензини автомобільні та паливо дизельне) в строки та на умовах визначених цим договором, шляхом здійснення заправки автомобілів покупця за паливними картами, протягом дії цього договору. Заправка (палива, бензину) здійснюється на автозаправних станціях партнерів продавця, а також на автозаправних станціях продавця та супроводжується видачею чеків терміналів пред’явнику паливної карти. Перелік АЗС вказується у додатку до договору.

Відповідно до п.1.4 договору, право власності на паливо та ризики випадкового знищення переходять до покупця з моменту отримання палива за паливною картою на АЗС. Обов’язок продавця передати паливо покупцю виникає з моменту звернення по заправці автомобіля паливом за паливною картою на АЗС. Факт виконання зобов’язань продавцем підтверджується фіксацією відпуску палива за паливною картою на АЗС. Інформація про відпуск палива (фіксації) зберігається у продавця та ця інформація використовується сторонами при здійсненні розрахунків.

Ціни, асортимент та кількість палива визначаються сторонами в момент заправки, у відповідності до ціни на АЗС (ціна реалізації) на умовах ЕДЛК. Ціна, асортимент та кількість палива на умовах роботи ЛТК визначається сторонами протягом дії договору та зазначається в рахунку на сплату. Загальною сумою договору є вартість палива, отриманого протягом дії договору та вказана у накладних (п.2.1 договору).

За закінченням кожного календарного місяця, на 5 робочий день місяця наступного за розрахунковим, продавець готує для покупця накладну (акт) із зазначенням точної кількості, асортименту та ціни палива, переданого покупцю за розрахунковий місяць. Дана накладна (акт) є невід’ємною частиною цього договору та повинна бути підписана уповноваженою особою – представником покупця до 10 робочого дня наступного за розрахунковим місяця. У разі не підписання такої накладної у встановлені строки або у разі відсутності інших заперечень з боку покупця (уповноваженої особи – представника покупця) дана накладна (акт), підготовлена продавцем, не можу бути оспорена покупцем в майбутньому та підтверджує факт виконання продавцем своїх зобов’язань за цим договором (п.2.2 договору).

Згідно п.2.6 договору, покупець зобов’язаний 1, 10, 20 числа кожного календарного місяця здійснювати оплату (авансові платежі) за отримуване паливо у розмірі 30% від суми, сплаченої у попередньому місяця. У разі, якщо оплата припадає на неробочий банківський або святковий день, оплата здійснюється у найближчий робочий банківський день. За бажанням продавця, він може отримати рахунок на сплату у покупця. Кінцевий розрахунок за паливо, яке отримане протягом звітного місяця, повинен бути здійснений покупцем до 10 робочого дня місяця наступного за звітним, на підставі даних накладної (акта) з урахуванням платежів, здійснених протягом звітного місяця.

Дослідивши даний договір, суд дійшов висновку, що він за своє правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу сторона – продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач відповідно до умов договору передав у власність відповідачу у листопаді 2008р. паливо на загальну суму 136406, 72 грн., та неодноразово направляв відповідачу для підписання відповідну видаткову накладну № 41308/2 від 30.11.2008р. В підтвердження такого направлення в матеріалах справи містяться опис вкладення до цінного листа з відміткою поштового відділення 09.07.2009р., поштова квитанція №2254 від 09.07.2009р. та поштова квитанція № 1404 від 25.05.2009р.

Відповідач вищевказану видаткову накладну № 41308/2 від 30.11.2008р., підписану зі свого боку, позивачу зворотно не повернув, у зв’язку з чим в матеріалах справи міститься дана накладна підписана одноособово позивачем. Разом з цим, у п. 2.2 договору сторонами передбачено, що у разі не підписання накладної у встановлені строки або у разі відсутності інших заперечень з боку покупця (уповноваженої особи – представника покупця) дана накладна (акт), підготовлена продавцем, не можу бути оспорена покупцем в майбутньому та підтверджує факт виконання продавцем своїх зобов’язань за цим договором .

У зв’язку з тим, що відповідачем до теперішнього часу не сплачена сума вартості отриманого палива від позивача за видатковою накладною від 30.11.2008р. ТОВ “Параллель-М ЛТД” звернулося до суду та просить стягнути цю суму у примусовому порядку.

В підтвердження факту поставки відповідачу палива на суму 136406, 72 грн., враховуючи умови договору (п.п. 1.4, 2.2 договору), позивач надав суду оборот з обслуговування за період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р. із зазначенням номерів паливних карт, які передані відповідачу та, за якими здійснювався відпуск палива з АЗС позивача для заправки автомобілів відповідача. Крім того, в підтвердження факту отримання відповідачем нафтопродуктів, в матеріалах справи містяться копії термінальних чеків за листопад 2008р.

В підтвердження того факту, що такі паливні карти належать відповідачу, в матеріалах справи містяться акт приймання-передачі паливних карт, аналогічні обороти з обслуговування за інші звітні періоди, докази оплати відповідачем палива за цими ж паливними картами, проте за інші звітні періоди.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач здійснив конклюдентні дії на визнання факту отримання палива від позивача по паливних картах, зокрема, користувався такими картами протягом січня – листопада 2008р., здійснював на користь позивача оплату за отримане паливо по цих картах протягом січня – жовтня 2008р.

Згідно пояснень позивача та матеріалів справи, будь-яких заперечень стосовно кількості отриманого палива відповідачем на адресу позивача не направлялось.

До того ж, відповідач мав можливість прибути до суду та надати свої пояснення чи заперечення стосовно цієї справи, проте не скористувався таким правом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 136406, 72 грн. заборгованості за поставлене у листопаді 2008р. паливо підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за листопад 2008р. – травень 2009р. інфляційні у сумі 16532, 42 грн. та з 15.11.2008р. по 29.05.2009р. 3% річних у сумі 2680, 07 грн.

Інфляційні перераховані судом відповідно до чинного законодавства, складають 17689, 73 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 16532, 42 грн., що не суперечить чинному законодавству.

3% річних нараховані позивачем у відповідності до приписів чинного законодавства та складають 2680, 07 грн.

Таким чином, сума інфляційних та 3% річних підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.2.9 договору, покупець за прострочку у виконанні зобов’язань по сплаті за паливо сплачує на користь продавця пеню, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, виходячи з ціни палива за кожен день прострочки.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 21440, 57 грн. за період з 15.11.2008р. по 29.05.2009р.

Сума пені нарахована позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов договору та підлягає стягненню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача компенсацію вартості неповернених паливних карт в сумі 480,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Пунктом 1.10 договору передбачено, що паливні карти, які видані у відповідності до цього договору, є власністю продавця.

Видача паливних карт оформлюється актом приймання-передачі паливних карт у користування, в якому вказується вартість паливних карт. Після отримання паливної карти, покупець (відповідач) відповідає перед продавцем (позивач) за збереження паливної карти та її використання (п.1.11 договору).

Згідно акта приймання-передачі паливних карт у користування від 01.01.2008р., підписаного обома сторонами без зауважень, позивач передав відповідачу паливні карти у користування на загальну суму 480, 00 грн.

Відповідно до п.1.9 договору, у разі спливу строку дії договору, продавець припиняє обслуговування паливної карти, а покупець зобов’язаний протягом 3 днів повернути продавцю паливні карти, що оформлюється актом здачі-приймання паливних карт, або відшкодувати продавцю вартість неповернених паливних карт, виходячи з вказаної в акті приймання-передачі паливних карт у користування.

Згідно усних та письмових пояснень обох сторін, після закінчення строку дії договору паливні карти відповідачем позивачу повернуті не були і іншого відповідачем не доведено.

Умовами договору не передбачений обов’язок позивача звертатися до відповідача з вимогою (претензією тощо) для повернення паливних карт, навпаки, обов’язок повернути такі карти в натурі або сплатити їх вартість на користь позивача прямо передбачена умовами договору, укладеного між сторонами, до того ж визначений строк їх повернення /відшкодування – 3 дні після закінчення строку дії договору.

У п. 5.1 Договору зазначено, що строк дії цього договору – до 31.12.2008р.

Таким чином, сторони самостійно дійшли згоди щодо строків повернення паливних карт, які є власністю позивача та/або відшкодування їх вартості останньому.

З матеріалів справи та пояснень представників обох сторін вбачається, що відповідач до теперішнього часу не повернув паливні карти позивачу та/або не сплатив їх вартість, чим порушив умови договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення вартості неповернених паливних карт в сумі 480,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 265 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” м.Донецьк до Приватного підприємства “Хотей” м. Макіївка про стягнення 177 539, 78 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Хотей” (86126, Донецька область, м.Макіївка. вул.Московська, 62, кв.14, ЄДРПОУ 31534531, п/р 2600612988 в ДОД „Райффайзн Банк Аваль”, МФО 335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” (юр.адреса: 83045, м.Донецьк, вул.Олімпієва, 2-б, ЄДРПОУ 24316073, п/р 26001959969593 в Донецькій філії ЗАТ „Перший Український Міжнародний Банк”, МФО 335537) заборгованість у сумі 136406, 72 грн., інфляційні у сумі 16532, 42 грн., пеню у сумі 21440, 57 грн., 3% річних у розмірі 2680, 07 грн., компенсацію вартості неповернених паливних карт у усім 480, 00 грн., державне мито у сумі 1775, 40 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312, 50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя