Рішення № 10606995, 29.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.10 р.                     Справа № 7/65                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” м.Дніпропетровськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Емас-Трамп” м.Курахове

Предмет спору: стягнення 19173, 39 грн.

За участю представників:

від позивача: Патан І.О. - доруч. №1 від 01.01.2010р.

від відповідача: не з"явився.

СУТЬ СПОРУ:                     

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” м.Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Емас-Трамп” м.Курахове про стягнення 19173,39грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №17 від 21.09.2009р.; видаткові накладні №ДА-0001575 від 19.10.2009р., №ДА-0001613 від 26.10.2009р., №ДА-0001615 від 26.10.2009р; рахунки-фактури №ДА-0001867 від 19.10.2009р., №ДА-0001912 від 26.10.2009р., №ДА-0001914 від 26.10.2009р.; акт звірки взаємних розрахунків від 01.02.2010р.

У заяві від 28.04.2010р. позивач повідомив про сплату відповідачем 3277, 47 грн. 17.02.2010р., в підтвердження чого надав відповідну виписку банку та платіжне доручення.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав відзив від 28.04.2010р., яким підтвердив факт поставки товару на спірну суму саме за договором №17 від 21.09.2009р. за вказаними позивачем видатковими накладними, визнав суму боргу у розмірі 6113, 25 грн., повідомив про сплату 3277, 47 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №17 від 21.09.2009р. (далі по тексту Договір), строк дії якого встановлено до 31.12.2009р. (п.16.1 Договору).

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, у відповідності з цим Договором продавець (позивач) зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити отриманий товар на умовах даного Договору.

Покупець оплачує товар за ціною, вказаною у рахунках-фактурах виставлених продавцем (п.6.1 Договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються у безготівковій формі на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання обома сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п.п.7.1-7.2 Договору).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу товар за видатковими накладними №ДА-0001575 від 19.10.2009р., №ДА-0001613 від 26.10.2009р., №ДА-0001615 від 26.10.2009р. на загальну суму 9390, 72 грн. та виставив відповідні рахунки-фактури на оплату. Зазначені видаткові накладні підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками обох підприємств. Факт отримання продукції на підставі Договору за вищевказаними видатковими накладними також підтверджено відповідачем у відзиві від 28.04.2010р.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманої продукції у встановлений Договором термін не виконав, отриманий товар не оплатив, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача в примусовому порядку 9390, 72 грн. боргу.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що 17.02.2010р. відповідачем сплачено на користь позивача 3277, 47 грн., тобто до подачі позову до суду (дата звернення до суду – 02.03.2010р.). Зазначений факт підтверджений позивачем у письмових та усних поясненнях, а також представленою позивачем випискою банку та відповідним платіжним дорученням.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 3277, 47 грн. заборгованості задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума заборгованості у розмірі 6113, 25 грн., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача за період з 09.11.2009р. по 24.12.2009р. 3% річних у сумі 34,64 грн., за листопад 2009р. інфляційні у сумі 103, 30 грн.

Судом здійснено розрахунок суми 3% річних та інфляційних з урахуванням дат отримання товару відповідачем та відповідно до приписів чинного законодавства, які відповідно складають:

3% річних – 34,73 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 34, 64 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства;

інфляційні – 103, 30 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 34, 64 грн. та інфляційних у сумі 103, 30 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.10.1 Договору, за несвоєчасне перерахування коштів згідно п.7.1 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в момент прострочення, за кожен день прострочення платежу. В разі прострочення сплати коштів понад 15 днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 100% від несплаченої суми.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 254, 01 грн. за період з 10.11.2009р. по 24.12.2009р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, а також штраф у сумі 9390, 72 грн.

Судом здійснено розрахунок суми пені та штрафу з урахуванням дат отримання товару відповідачем, умов Договору та відповідно до приписів чинного законодавства, які відповідно складають:

пеня – 237, 34 грн.;

штраф – 9390, 72 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 9390, 72 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, вимоги щодо стягнення пені – частково у сумі 237, 34 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Емас-Трамп” м.Курахове про стягнення 19173, 39 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Емас-Трамп” (85612, Донецька обл.., Мар’їнський р-н, м.Курахове, мікрорайон Південний, б.1, кв.17, п/р 26005352401 в АБ „Енергобанк” м.Курахове, МФО 335441, ЄДРПОУ 34570258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ” (49080, м.Дніропетровськ, вул.Висоцького, 4, п/р2600204300266 в Дніпропетровській філї ТОВ „Крпромбанк”, м.Дніпропетровськ, МФО 307208, ЄДРПОУ 33109363) – заборгованість у сумі 6113, 25 грн.; 3% річних у сумі 34 ,64 грн., інфляційні у сумі 103, 30 грн., пеню у сумі 237, 34 грн., штраф у сумі 9390, 72 грн. державне мито у сумі 158, 79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 195, 45 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя