Рішення № 10606984, 29.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.10 р.                     Справа № 4/54                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Білоконь О.П. – довіреність,

від відповідача – не явився,

за позовом - Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „ТІС” м. Донецьк

до відповідача - Приватного підприємства „Планета офіс” м. Донецьк

про стягнення 10256,39грн. заборгованості, індексу інфляції, 3%річних,пені, -

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 10256,39грн., з яких: 8941,54грн. – заборгованість, 520,40грн. – інфляційних за період з листопада 2009р. по лютий 2010р., 101,42грн. - 3%річних за період з 23.10.2009р. по 10.03.2010р., 693,03грн. – пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір №04/011 від 20.05.2009р., рахунки №38421 від 07.10.2009р. на суму 5550,71грн., №38449 від 08.10.2009р. на суму 2003,03грн., №38491 від 08.10.2009р. на суму 976,32грн., №38565 від 09.10.2009р. на суму 3238,51грн., які виставлені відповідачу, податкові накладні, накладні №6577 від 07.10.2009р. на суму 5550,71грн., №6603 від 08.10.2009р. на суму 2003,03грн., №6622 від 08.10.2009р. на суму 976,32грн., №6675 від 12.10.2009р. на суму 3238,51грн. та довіреності №224 від 07.10.2009р., №227 від 08.10.2009р., №230 від 11.10.2009р., на підставі яких поставлений товар відповідачу, акт звірки взаємних розрахунків, гарантійний лист відповідача від 04.11.2009р.

Також просить стягнути з відповідача 1000,00грн. витрат за послуги адвоката.

В підтвердження надав договір на адвокатське обслуговування №3 від 01.03.2010р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2254.

Відповідач не одержав від суду ухвалу про порушення справи, про що свідчить повернуті Повідомлення про вручення поштового відправлення з довідкою про відсутність за вказаною адресою відповідача. Оскільки відповідач не міг одержати документи і підготуватися до слухання справи, господарський суд відкладав вирішення спору з ціллю виклику в судове засіданні представника відповідача на підставі ст. 77 ГПК України.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Крім цього, судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора, так і ухвали суду були направлені боржнику - стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за адресою, вказаною у свідоцтві про держреєстрацію.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір без явки представника сторони на підставі ст. 75 ГПК України.

2

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що спір стосується виконання сторонами договору купівлі-продажу №04/011 від 20.05.2009р.

Судом встановлений факт укладання сторонами договору купівлі-продажу №04/011 від 20.05.2009р., в якому передбачені всі істотні умови: предмет поставки, ціна, строк дії договору тощо.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу товар в асортименті, кількістю зазначеними в товарних накладних, які являються невід’ємною частиною договору (п. 1 договору), а покупець оплатити товар протягом 10 банківських днів з моменту отримання продукції на склад (п. 2.1 договору).

Днем виконання продавцем зобов’язання щодо поставки товару вважається факт відвантаження товару представнику покупця. (п. 2.2 договору).

Таким чином, сторонами в договорі передбачений конкретний порядок та строк оплати товару.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем відповідачу попередньої поставці виставлені рахунки №38421 від 07.10.2009р. на суму 5550,71грн., №38449 від 08.10.2009р. на суму 2003,03грн., №38491 від 08.10.2009р. на суму 976,32грн., №38565 від 09.10.2009р. на суму 3238,51грн.

Всього на загальну суму 11768,57грн., в яких обумовлений асортимент товару, його кількість, ціна та загальна вартість.

Позивачем поставлений, а відповідачем на підставі довіреностей №224 від 07.10.2009р., №227 від 08.10.2009р., №230 від 11.10.2009р. отриманий товар по податковим накладним, накладним №6577 від 07.10.2009р. на суму 5550,71грн., №6603 від 08.10.2009р. на суму 2003,03грн., №6622 від 08.10.2009р. на суму 976,32грн., №6675 від 12.10.2009р. на суму 3238,51грн.

Всього на загальну суму 11768,57грн., тобто на всю суму, яка зазначена в рахунках.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі будь-якого порушення постачальником умов договору щодо якості товарів покупець має право відмовитися від прийняття товарів, що не відповідають зазначеним умовам, і від їх оплати.

Оскільки, відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору, товар оплачений частково в сумі 2827,03грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку.

Таким чином, сума заборгованості на час звернення із позовом складає 8941,54грн., що не заперечується і відповідачем в підписаному ним акту звірки взаємних розрахунків та гарантійному листі, який направлений ним на адресу позивача.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його часткової оплати, що є порушенням умов договору, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 8941,54грн. в повному обсязі.

Також позивач, крім заборгованості, просить стягнути з відповідача 520,40грн. інфляційних за період з листопада 2009р. по лютий 2010р., 101,42грн. 3%річних за період з 23.10.2009р. по 10.03.2010р., 693,03грн. двійної ставки НБУ (пеня).

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

3

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

          Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання (п. 2.1 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені (п. 3.1 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 693,03грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, боржник зобов’язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 520,40грн. інфляційних за період з листопада 2009р. по лютий 2010р., 101,42грн. 3%річних за період з 23.10.2009р. по 10.03.2010р., суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем доведений факт прострочення оплати товару та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 1000,00грн. витрат на правову допомогу.

В підтвердження надав договір на адвокатське обслуговування №3 від 01.03.2010р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2254.

Що стосується цієї вимоги позивача, суд дійшов наступного:

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Господарський суд виходить з того, що саме реальна, тобто фактично здійснена на момент розгляду справи оплата за юридичні послуги є необхідною умовою стягнення цих сум з іншої сторони, так як стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом можу бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Приймаючи до уваги, що у відповідності з п. 6 договору на адвокатське обслуговування №3 від 01.03.2010р. позивач зобов’язаний оплатити адвокату 1000,00грн. протягом 10 днів з моменту вступу в силу наказу господарського суду або списання коштів з боржника, тобто грошові кошти на час звернення із позовом позивачем не надано доказів про списання з рахунку підприємства 1000,00грн. за послуги адковата, тому господарський суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати.

4

На підставі ст.ст. 268,526,530,549,610,612,625,629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 44,49,82,84, 81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „ТІС” м. Донецьк до Приватного підприємства „Планета офіс” м. Донецьк про стягнення 10256,39грн. заборгованості, індексу інфляції, 3%річних, двійної ставки НБУ (пені) в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства „Планета офіс” м. Донецьк-83001, пр. Миру, 5-4, ЄДРПОУ 36011132 на користь Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „ТІС” м. Донецьк заборгованість в сумі 8941,54грн., 520,40грн. – інфляційних за період з листопада 2009р. по лютий 2010р., 101,42грн. - 3%річних за період з 23.10.2009р. по 10.03.2010р., 693,03грн. - пені, 102,56грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на адвокатські послуги в розмір 1000,00грн. за недоведеністю перерахування.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 29.04.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.