Рішення № 10606741, 15.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.10 р. Справа № 40/69

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Тітовій С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду Донецької області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Аргіус”, м. Донецьк

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ

про визнання права

за участю:

представників сторін:

від позивача: Кириллова С.В.- юрисконсульт.

від відповідача: Шарий А.М- ліквідатор.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аргіус” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про:

·визнання дійсними біржових контрактів №№ 3 та 4 від 16.02.10р., укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в особі ліквідатора Шарого Андрія Миколайовича та товариством з обмеженою відповідальністю „ Аргус”;

·визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „ Аргус” право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2158 га, житлова площа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

· визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „ Аргус” право власності на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 498,6 кв. м., житлова площа 169,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що не має можливості посвідчити біржові контракти нотаріально. Щодо вимог відносно визнання права власності на нерухоме майно, то це питання повинно вирішуватися згідно вимог законодавства та приписів ст.ст. 33, 36, 38 ГПК України.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, вислухавши доводи представника позивача та відповідача суд встановив:

Позов мотивовано тим, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в особі ліквідатора Шарого Андрія Миколайовича, який діє на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 29.10.09р. у справі про банкрутство №45/94б, від імені якого згідно договору доручення б/н від 18.01.10р. діє член товарної біржі „Універсал Полюс” Брокер №5 фізична особа підприємець ОСОБА_4, надалі відповідач, з однієї сторони, та товариством з обмеженою відповідальністю „ Аргус”, від імені якого на підставі договору доручення б/н від 12.01.10р. діє член товарної біржі „ Універсал Полюс” Брокер №1 фізична особа підприємець ОСОБА_5, з іншої сторони були укладені біржові контракти №3 та №4 від 16.02.10р. відповідно до умов яких, зокрема розділу 1 пункту 1.1, відповідач продав, а позивач придбав наступне майно:

Шземельну ділянку, загальною площею 0,2158 га, житлова площа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 498,6 кв.м., житлова площа 169,4 кв.м., що розташований на вищевказаній земельній ділянці.

За своїми правовими ознаками укладені між сторонами угоди є біржовими відповідно до вимог статті 15 Закону України „Про товарну біржу”, і відповідають умовам біржових операцій.

Пунктом 2.2 біржових контрактів встановлено, що переможець аукціону, надалі позивач, впродовж тридцяти днів з моменту затвердження протоколу аукціону, за виключенням гарантійних внесків в сумі 26518 грн. 85 коп. та 1014 грн. 94 коп. без урахуванням ПДВ, здійснює розрахунок за придбані обєкти шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. На виконання умов договору позивача здійснив оплату за придбані обєкти, про що свідчить розрахункові документи у вигляді платіжних доручень за №01 та №02 від 12.03.10р.

Згідно пункту 3.2.1 пункту 3.1 біржових контрактів №3,№4 від 16.02.10р. відповідач зобовязаний передати позивачу у власність придбані ним обєкти. На виконання вказаних умов контракту відповідачем було передане у власність позивача вказане вище майно, що підтверджує акт приймання-передачі від 12.03.10р.

Позивач посилається на те, що згідно ст.ст. 316, 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття право власності не встановлена судом. Особливості укладення договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах та аукціонах ( публічних торгах) визначено діючим законодавством , а саме приписами ст.ст. 650, 656 ЦК України та ст. 185 ГК України.

Втім, стаття 657 ЦК України містить особливості того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмової формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації.

Відповідно до вимог статті 209 ЦК України на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин може бути нотаріально посвідчений.

Позивач вважає, що біржові контракти №3, №4 від 16.02.10р. підлягають нотаріальному посвідченню, що безумовно вказує на відсутність будь-яких підстав для відмови відповідача задовольнити вимоги позивача про нотаріальне посвідчення контрактів, що укладені між сторонами. Дії відповідача порушують права та охоронювальні законом інтереси позивача, і є підставою згідно статті 219 ЦК України для визнання такого правочину дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від його волевиявлення для визнання біржових контрактів №3, №4 від 16.02.10р. дійсними у судовому порядку.

Тому до спірних правовідносин слід застосувати вимоги частини 3 статті 334 ЦК України та статті 392 ЦК України які надають можливість захистити порушене право власності на спірне нерухоме майно. Враховуючи приписи вказаних правових норм, у тому числі відмову відповідача від нотаріального посвідчення біржових контрактів, позивач наполягає на визнанні за ним права власності на спірне нерухоме майно, що відповідає способах захисту порушеного права, передбачених у статтях 15,16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Суд вважає доводи позивача про визнання дійсними біржових контрактів №№ 3 та 4 від 16.02.10р., укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в особі ліквідатора Шарого Андрія Миколайовича та товариством з обмеженою відповідальністю „ Аргус”, необґрунтованими за наступними обставинами:

Законодавець у пункті 2 статті 220 ЦК України вказує, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, задоволення таких позовних вимог можливе за наявністю таких умов:

§сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору;

§є письмове докази такої домовленості;

§відбулося повне або часткове виконання договору;

§одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач письмових доказів щодо повного або часткового виконання сторонами умов біржових контрактів №3, №4 від 16.02.10р., ухилення відповідача від їх нотаріального посвідчення не надав.

За такими обставинами у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Аргіус” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання дійсними біржових контрактів №№ 3 та 4 від 16.02.10р., укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в особі ліквідатора Шарого Андрія Миколайовича та товариством з обмеженою відповідальністю „ Аргус” слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Відносно вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Аргіус” щодо визнання на ним право власності на нерухоме майно, зокрема:

·земельну ділянку загальною площею 0,2158 га, житлова площа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

·житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 498,6 кв.м., житлова площа 169,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, то вони обґрунтовані і виходячи із наступного.

Матеріали справи та докази на їх підтвердження, свідчать про те, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов біржових контрактів, а тому вони вважається укладеним за вимогами закону відповідно до ст.ст. 208, 629, 638 ЦК України та ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч.1 ст. 181 ГК України. Однак, відбувається порушення відповідачем права власності позивача на нерухоме майно.

Законодавець встановлює, що позов про визнання права це превентивна форма захисту права. Такий позов може предявлятися, коли право ще не порушене, але існує загроза його порушення. Виходячи із змісту статті 16 ЦК України передбачає такий спосіб захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, як визнання права, який може виникати з рішення суду тільки у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства.

Частина перша статті 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Під захистом права розуміється державно примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Зазначена стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип “все дозволено”, крім того, що „заборонено” законом. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду. Стаття 334 ЦК України визначає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. За вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Тобто, позов про визнання права власності може предявлятися у тому випадку, коли зацікавлена особа яка звертається до суду з таким предметом позову, довела та надала суду докази з урахуванням конкретних обставин справи про вчинення відповідачем дій, які можуть бути розцінені як невизнання його права власності.

Факт невизнання такого права підтверджено матеріалами справи та доведено позивачем. В свою чергу відповідач таких доказів та заперечень відносно заявлених позивачем вимог суду не надав. Судом зясовано, що спірне майно відповідно до вимог Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень” від 18.11.03р. за № 1255 IV, із змінами та доповненнями не знаходиться під забороною, арештом та не належить на праві власності іншим субєктам господарювання. Крім того, до нього не застосовуються приписи Закону України „Про іпотеку”, як вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном.

На підставі викладеного. суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Аргіус” щодо визнання за ним права власності на нерухоме майно обґрунтовані та підлягають задоволенню. У звязку з чим слід визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Аргіус” право власності на нерухоме майно, зокрема:

·земельну ділянку загальною площею 0,2158 га, житлова площа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

· житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 498,6 кв.м., житлова площа 169,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, то вони обґрунтовані і виходячи із наступного.

Витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини 5 статті 49 ГПК України.

За згодою сторін у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 209, 220, 316, 328, 392, 628, 638 ЦК України, ст. 20, 180, ст. 181 ГК України ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ Аргіус” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „ Аргіус” право власності на нерухоме майно, зокрема:

·земельну ділянку загальною площею 0,2158 га, житлова площа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

· житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 498,6 кв.м., житлова площа 169,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, то вони обґрунтовані і виходячи із наступного.

3. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Аргіус” щодо визнання дійсними біржових контрактів №№ 3 та 4 від 16.02.10р., укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в особі ліквідатора Шарого Андрія Миколайовича та товариством з обмеженою відповідальністю „ Аргіус” відмовити.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер платника податків та інших податкових платежів НОМЕР_1 АДРЕСА_2, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Аргіус”, 83003, м. Донецьк, проспект Ілліча, 27, ід. код 36306820, судові витрати у вигляді державного мита в сумі 51 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. та видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя