Рішення № 10606434, 29.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

29.07.2010Справа №2-22/865-2010 За позовом – ТОВ «Альянс – СВ», м. Сімферополь, вул. Данилова, 33

до відповідача – ТОВ «Аеро – Експресс», м. Київ, Московський пр., 28а; Київська область, с. Щасливе, вул. Леніна, 9А

про стягнення 14251,38 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Фоміних С.С., представник, дов від 11.05.2010 року

від відповідача – Кунгуров Д.Л., дов від 04.01.2010 року

Обставини справи:

Позивач - ТОВ «Альянс – СВ» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Аеро – Експресс», просить суд стягнути з відповідача завдані пошкодженням вантажу збитки в сумі 14251,38 грн.

10.03.2010 року відповідач заявив клопотання про передачу даної справи за правилами підсудності до Господарського суду м. Києва, посилаючись на те, що юридична адреса відповідача - Київська область, с. Щасливе, вул. Леніна, 9А – згідно наданих суду реєстраційних документів.

Однак, судом вказане клопотання відповідача відхилено з огляду на те, що пунктом 5.3.8. Положення про Регіональний структурний підрозділ ТОВ «Аеро – Експресс» в м. Сімферополь встановлено, що директор Регіонального структурного підрозділу ТОВ «Аеро – Експресс» в м. Сімферополь представляє інтереси Компанії в державних органах, установах та організаціях в Регіоні, судах загальної юрисдикції та господарських судах Регіону за дорученням Дирекції компанії на підставі виданої Компанією довіреності та виключно в її межах.

В матеріалах справи, а.с. 57, наявна довіреність від 04.01.2010 року, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро – Експресс» на ім'я директора регіонального структурного підрозділу ТОВ «Аеро – Експресс» в Криму Кунгурова Дениса Леонідовича, строком дії до 31.12.2010 року, відповідно до якої Кунгуров Д.Л. має право бути представником в судових, арбітражних та адміністративних установах зі всіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу та третім особам, а також, виконувати інші необхідні дії, пов’язані з реалізацією даної довіреності.

Згідно частини 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Таким чином, даний спір підлягає вирішенню Господарським судом АР Крим.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

13.05.2010 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.05.2010 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

01.07.2010 року відповідач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані пошкодженням вантажу, в сумі 7297,90 грн.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Позивач надав суду пояснення по справі, просить суд заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

09 жовтня 2009 року між позивачем (клієнт) та відповідачем (виконавець) укладено договір перевезення СМ 2009/72 згідно якого виконавець зобов’язується надавати послуги з доставки відправлень клієнта до пункту призначення, за адресою, що сказана в транспортній накладній TNT та у відповідності з Генеральними умовами перевезень TNT. А клієнт зобов’язується сплачувати за перевезення відправлень встановлену плату у відповідності з тарифами.

Відповідно до пункту 3.1. договору виконавець зобов’язаний організовувати та виконувати експрес – перевезення або надавати послуги спеціального сервісу у відповідності до чинного законодавства України, генеральних умов перевезень TNT та положень цього договору; забезпечувати збереження відправлення з моменту прийому до перевезення до моменту передачі відправлення одержувачу за адресою, що вказана в Транспортній накладній TNT; видавати відправлення одержувачу за адресою, що вказана в транспортній накладній TNT. Факт одержання відправлення фіксується підписом одержувача на екземплярі транспортної накладної TNT або в листі доставок відправлень.

Згідно пунктів 3.3.2., 3.3.3. укладеного між сторонами договору, клієнт зобов’язаний правильно, чітко та розбірливо заповнювати, а також підписувати транспортну накладну TNT, що означатиме згоду клієнта з умовами перевезень; у випадку невиконання клієнтом умов даного пункту застосовуються ст.ст. 3, 11 Генеральних умов перевезень TNT; надавати всю необхідну та достовірну інформацію про вміст відправлення, а також не передавати до перевезення ювелірні вироби, дорогоцінне каміння та метали, тварин та рослини, вогнепальну зброю та її частини, вибухонебезпечні матеріали (згідно класифікації ІАТА), людські останки, товари, що потребують особливого режиму транспортування, антикваріат, хутро, кредитні картки, грошові знаки будь – яких валют, чеки, порнографію, а також інші предмети, заборонені до перевезення згідно з законодавством України та країни призначення відправлення. У відношенні до експорту, зокрема, будь – які документи, що посвідчують особу.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену Генеральними умовами перевезень TNT та чинним законодавством України.

Згідно акту огляду вантажу, а.с. 13, комісією у складі представників ТОВ «Альянс – СВ» та представника ТОВ «Аеро – Експресс» був здійснений огляд вантажу – сонячних колекторів у кількості 14 штук, доставлених позивачу з Туреччини відповідно до договору перевезення № СМ 2009/72 від 09.10.2009 року - 04.11.2009 року. В результаті огляду було виявлено, що цілісність пакування порушена, тара (2 дерев’яних ящика) пошкоджена, наявні виниклі в результаті транспортування вантажу механічні пошкодження на п’яти колекторах, а саме: деформований корпус, на лицьовій стороні колекторів – продавлене скло, продавлена тильна сторона колекторів, також наявні внутрішні пошкодження мідних трубок. Внаслідок пошкоджень п’ять колекторів не придатні до експлуатації.

Вказаний акт складений 04.11.2009 року о 17 годині 00 хвилин, у двох екземплярах, що підтверджено підписами членів комісії.

Відповідно до підпункту б) пункту 4 Генеральних умов перевезень, які є додатком до договору № СМ 2009/72 від 09.10.2009 року, укладаючи будь – який вид договору, в тому числі зазначені в пункті а) цієї статі, клієнт погоджується з наступним: якщо перевезення здійснюється автотранспортом, укладений між виконавцем та клієнтом договір є договором перевезення автомобільним транспортом; якщо перевезення здійснюється авіатранспортом, укладений між виконавцем та клієнтом договір є договором перевезення авіаційним транспортом.

Відповідно до підпунктів b), е) пункту 11 Генеральних умов перевезень, клієнт гарантує виконавцю, що вміст вантажу має правильне маркування, а відповідна етикетка чи етикетки надійно закріплені клієнтом на видному місці з зовнішньої сторони вантажу, до виконавець маже їх чітко бачити; повна адреса одержувача, включаючи поштовий індекс, внесена до транспортної накладної виконавця.

Відповідно до підпункту b) пункту 12 Генеральних умов перевезень встановлено, що якщо перевезення вантажу клієнта є виключно дорожнім та здійснюється в межах, з або в країну, яка є членом конвенції про угоди з міжнародних дорожніх перевезень товарів 1956 року (CMR), то відповідальність виконавця за втрату або пошкодження вантажу клієнта, або за шкоду, заподіяну цим третій стороні, обмежується 8,33 спеціальними правами запозичення за кілограм (приблизно 10 євро за кілограм, хоча курс обміну може змінюватись). В разі затримки, якщо клієнт може довести, що йому була заподіяна шкода, відповідальність виконавця обмежується поверненням клієнту суми, яку клієнт сплатив виконавцю за перевезення такого вантажу або його частини, що була затримана.

Відповідно до статті 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обгрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги брутто вантажу або його кількості, вираженій в інших одиницях виміру. Він може також вимагати перевірки вмісту вантажних місць. Перевізник може вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з такою перевіркою. Результати перевірок включають у вантажну накладну.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Відповідно до статті 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Розмір відшкодування не може, однак, перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто. «Франк» означає золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900.

Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

У випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення.

Більша компенсація може вимагатися тільки у випадку, якщо відповідно до статей 24 і 26 була задекларована вартість вантажу або спеціальний відсоток при доставці.

Згідно Протоколу до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 05 липня 1978 року розмір відповідальності перевізника обмежено 8,33 розрахунковими одиницями (спеціальними правами запозичення) за 1 кг ваги брутто, що не вистачає.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що до зобов'язань клієнта (позивача) входить гарантування того, що вміст багажу безпечно, акуратно та надійно упакований для захисту від звичайних ризиків при транспортуванні.

Позивач вважає, що Вантаж був упакований безпечно, надійно та акуратно. Так, псування Вантажу сталося не з причин його неякісного, небезпечного або неакуратного пакування, а у зв'язку із суттєвим зовнішнім механічним впливом, який спричинив псування дерев'яної упаковки та механічне псування частини вантажу. Слід зазначити, що Сонячні колектори складаються з міцного скла та металічного каркасу. При огляді Вантажу, було встановлено що, серед іншого, пошкоджені були металеві каркаси (що підтверджується фотографіями, доданими до акту огляду Вантажу). Металічний каркас неможливо назвати крихким, а його псування стало слідством механічного впливу на вантаж.

Стосовно відсутності маркування на вантажу, слід зазначити, що при прийманні вантажу на транспортування Відповідач провів огляд вантажу та його пакування, отримав всі необхідні супровідні документи та після цього прийняв його на транспортування. Відповідач був обізнаний, що вантаж упакований у дерев'яні ящики, та повинен був транспортувати вантаж безпечно та дбайливо, не допускати механічного впливу на вантаж та пакування.

Стосовно суми збитків, слід зазначити, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму реальних збитків. Так, собівартість товару (вантажу) для позивача складається не лише з його покупної ціни, а ще з витрат на транспортування, проходження митниць, трат по оформленню документів. Таким чином реальні витрати позивача є собівартістю товару для позивача, яка становить за відрахуванням суми частково компенсованих збитків відповідачем — 7 297,90 грн.

В інвойсі на вантаж, який було оформлено виробником з метою міжнародного перевезення чітко зазначено матеріал, з якого виготовлено вантаж – «Frosted tempered glass» - матове розжарене скло, однак перевізник будь-яких заперечень щодо неналежного пакування вантажу або необхідності дотримання особливих умов перечення для забезпечення збереження вантажу не заявив, доказів такого роду заяв суду не надав.

Згідно інвойсу, загальна вага вантажу брутто (cross weight) склала 730 кг, отже, вага 5 колекторів брутто складає 260 кг, а максимальна відповідальність перевізника складає 260 х 8,33 = 2165,8 SDR (спеціальних право запозичення) що за курсом до гривні на момент ухвалення судового рішення (29.07.2010 року) складає 25896,25 грн., виходячи з курсу СДР станом на 29.07.2010 року – 1195,69 СДР – 100,00 грн. (відповідно до даних, опублікованих на Інтернет – ресурсі http://banker.ua).

Відповідачем були частково відшкодовані збитки, завдані позивачеві, що підтверджується заявою позивача про зменшення суми позовних вимог та витягом з особового рахунку позивача, а.с. 97, 99.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Оскільки відповідачем не виконано положення частини 1 статті 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, господарський суд виходить з необхідності задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 7297,90 грн. збитків, завданих пошкодження вантажу.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 29 липня 2010 року.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ТОВ «Аеро – Експресс» (м. Київ, Московський пр., 28а; Київська область, с. Щасливе, вул. Леніна, 9А, рахунок № 26005101035052в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 322904, ЄДРПОУ 21613132) на користь ТОВ «Альянс – СВ» (м. Сімферополь, вул. Данилова, 33, рахунок № 26009223600500 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 25623937) 7297,90 грн. збитків, завданих пошкодження вантажу.

3.          Стягнути з ТОВ «Аеро – Експресс» (м. Київ, Московський пр., 28а; Київська область, с. Щасливе, вул. Леніна, 9А, рахунок № 26005101035052в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 322904, ЄДРПОУ 21613132) на користь ТОВ «Альянс – СВ» (м. Сімферополь, вул. Данилова, 33, рахунок № 26009223600500 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 25623937) 102,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ТОВ «Аеро – Експресс» (м. Київ, Московський пр., 28а; Київська область, с. Щасливе, вул. Леніна, 9А, рахунок № 26005101035052в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 322904, ЄДРПОУ 21613132) на користь ТОВ «Альянс – СВ» (м. Сімферополь, вул. Данилова, 33, рахунок № 26009223600500 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 25623937) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.