Рішення № 10606422, 20.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2010Справа №2-31/2202-2010 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Бахчисарая» (98404, м. Бахчисарай, вул.Гагаріна, 6; ЗКПО 05450357)

до відповідача – Закритого акціонерного товариства «Кримський винно – коньячний завод «Бахчисарай» (98403, м. Бахчисарай, вул. Македонського, 1; ЗКПО 00411855)

про визнання невиконаними договірних зобов’язань та стягнення 260723,10 грн.

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Пімшин С.М., дов. у справі

Від відповідача – Дудкін В.С., дов. у справі

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м.Бахчисарая» звернулось до господарського суду АРК з позовом до Закритого акціонерного товариства «Кримський винно – коньячний завод «Бахчисарай», в якому просить визнати невиконаними відповідачем договірні зобов’язання за договором «Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003» на суму 166863,84 грн., стягнути з відповідача заборгованість за невиконану частину договірних зобов’язань за договором «Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003» у сумі 166863,84 грн., стягнути індекс інфляції у сумі 80100,15 грн., 3% річних у сумі 13759,11 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.09.2004 з відповідачем було укладено договір «Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003», за яким відповідач визнав, що має заборгованість перед позивачем в сумі 233568,59грн., але погасив заборгованість частково. Непогашена заборгованість складає 166 863,84грн., яка підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. В правове обґрунтування посилається на ст.526, 530, 625 ЦК України.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Вказує, що між сторонами в межах справи №2-21/6265-2003 було укладено мирову угоду від 13.05.2003 на суму боргу 322568,59грн., у зв’язку з чим ухвалою господарського суду АРК від 15.05.2003 провадження у справі було припинено. В межах виконавчого провадження за даною ухвалою суду позивач стягнув з відповідача 65704,75грн., виконавче провадження було закінчено. Постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження позивач не оскаржив, з іншими заявами про примусове виконання мирової угоди до органів державної виконавчої служби не звертався. Тому вважає, що позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду господарським судом, оскільки ухвала про затвердження такої угоди є виконавчим документом. Крім того, вказує, що позивач вже звертався з позовом до господарського суду АРК про стягнення цієї заборгованості у невиконаній частині мирової угоди і рішенням господарського суду АРК у справі №2-30/3936-2009 у позові відмовлено, позивач рішення суду не оскаржив. У грудні 2009 року позивач повторно звернувся до господарського суду АРК з позовною вимогою про визнання невиконаною мирової угоди по справі №2-21/6265-2003, рішенням суду від 11.02.2010 у позові відмовлено. Просить провадження у справі припинити на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Сторони заявили клопотання про продовження строку розгляду справи в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АРК від 01.06.2010 строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін.

Розгляд справи відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2003 року ухвалою господарського суду АРК у справі №2-21/6265-2003 за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая» до Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод» про стягнення заборгованості з оплати послуг водопостачання та водовідведення, яка складала 368904,43грн., затверджено мирову угоду, укладену між сторонами 13.05.2003, у зв’язку з чим провадження по справі припинено.

Відповідно до умов зазначеної мирової угоди, затвердженої судом, відповідач зобов’язався суму боргу в розмірі 322568,59грн. погасити до 31.12.2003 шляхом щомісячного перерахування по 35840,95грн.

Взяті на себе зобов’язання за мировою угодою ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» належним чином не виконав, у зв’язку з чим позивач 02.09.2003 звернувся до органу державної виконавчої служби за примусовим стягненням з боржника неодержаної суми в розмірі 65704,75грн.

Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК від 21.06.2007 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу – ухвали про затвердження мирової угоди у справі №2-21/6265-2003 закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку із стягненням з боржника суми заборгованості у повному обсязі в розмірі 65704,75грн.

Позивач зазначену постанову не оскаржував та не оспорював у судовому порядку.

Сторонами 02 вересня 2004 року було підписано доповнення до мирової угоди у справі №2-21/6265-2003, відповідно до якого сторони погодили, що сума боргу відповідача на момент її підписання у зв’язку з частковим погашенням складає 233568,59грн. ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» взяв на себе зобов’язання у добровільному порядку та у повному обсязі погасити заборгованість протягом 21 місяця щомісячними платежами у розмірі 11122,31грн до 25 числа кожного місяця.

Вважаючи доповнення до мирової угоди самостійним договором, за яким у відповідача виникли зобов’язання щодо сплати суми визнаної заборгованості, яка дотепер відповідачем не погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перереєстрував своє найменування з ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» на ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай», про що свідчить довідка головного управління статистики в АРК від 31.03.2010, зареєстрований за тією ж юридичною адресою і має той же самий ідентифікаційний код 00411855 (а.с.9).

Судом встановлено, що позивач вже звертався до господарського суду АРК з позовом до відповідача, в якому просив також визнати невиконаними ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» зобов’язання за договором «Доповнення до мирової угоди у справі №2-21/6265-2003» від 02.09.04 в частині непогашеної заборгованості у розмірі 166863,84грн.

При цьому, підставою позовної вимоги за позовом у справі №2-30/3936-2009 і за позовом у даній справі позивач визначив договір «Доповнення до мирової угоди у справі №2-21/6265-2003».

Рішенням господарського суду АРК від 19.10.2009 у справі №2-30/3936-2009 у задоволенні позову відмовлено, у тому числі за цією позовною вимогою з підстав невірно обраного позивачем способу захисту порушених прав.

Таким чином, судом вбачається що спір за позовною вимогою про визнання невиконаними ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» договірні зобов’язання за договором «Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003» на суму 166863,84грн. вже вирішено по суті, що не дозволяє позивачу повторно звертатись до суду за вирішенням спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відтак, в цієї частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 2 частині 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 166863,84грн. у невиконаній частині договірних зобов’язань за договором «Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003» та стягнення інфляції в сумі 80100,15грн., 3% річних в сумі 13759,11грн. за прострочку виконання грошових зобов’язань за договором «Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003», суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Як слідує з позовної заяви, позивач визначає підставою позову договір «Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003» і розглядає його як самостійний договір, за яким виникли зобов’язання у відповідача щодо погашення суми заборгованості в сумі 166863,84грн. за укладеною мировою угодою, незалежно від затвердженої судом мирової угоди у справі №2-21/6265-2003.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності припинення провадження у справі за даними позовними вимогами і не вбачає підстав для припинення провадження у даній справі відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки у справах господарського суду АРК №2-30/3936-2009 і №2-21/255-2010 позивач звертався з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 166863,84грн., визначивши іншу підставу – мирову угоду від 13.05.2003. Отже, судом вбачається, що за даним позовом позивач звернувся з тією ж вимогою, але за іншою підставою, тому позовні вимоги підлягають розгляду у даній справі по суті.

Суд вважає, що за наведеними позивачем підставами позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 166863,84грн. задоволенню не підлягають через відсутність у відповідача такого зобов’язання саме за договором «Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003».

Так, пунктом 3 Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003 сторони визначили, що обов’язок боржника щодо погашення заборгованості, яка визначена мировою угодою від 13.05.2003, виникає з дати затвердження судом цього Доповнення.

Пунктом 5 Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003 сторони узгодили, що дане Доповнення набирає чинності з моменту затвердження його судом за місцем виконання рішення.

Але, доказів того, що доповнення до мирової угоди було затверджено судом позивачем не надано.

Крім того, таке доповнення й не могло бути затверджено судом, оскільки провадження у справі №2-21/6265-2003 вже було припинено на момент укладення Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003.

Отже, судом вбачається, що доповнення до мирової угоди не набрало чинності, а відтак у відповідача не виникло зобов’язання щодо сплати суми заборгованості за нечинною угодою.

В свою чергу, відсутність грошового зобов’язання не може бути підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних в розумінні приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором «Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003» , інфляційних втрат та 3% річних необґрунтовані та безпідставні, а тому не підлягають задоволенню.

Інших підстав позовних вимог позивачем не наведено, заяв про зміну предмета або підстав позову позивач до суду не надавав.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Відповідно до ст.85 ГПК України рішення оформлено та підписано 26.07.2010.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, п.2 ч.1 ст.80, ст.ст.82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В частині позовних вимог про визнання невиконаними ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» договірні зобов’язання за договором «Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003» на суму 166863,84грн. провадження у справі припинити.

2. В іншій частині позовних вимог про стягнення з ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» 166863,84грн. заборгованості за невиконану частину договірних зобов’язань за договором «Доповнення до мирової угоди по справі №2-21/6265-2003», індексу інфляції у сумі 80100,15 грн. та 3% річних у сумі 13759,11 грн., у задоволенні позову відмовити.

Копію рішення надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.