Рішення № 106061858, 02.09.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2022 року Справа № 480/411/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/411/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Логістік Системс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Логістік Системс" (вул. Сумська, 4,м. Білопілля,Білопільський район, Сумська область,41800), звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14,м. Київ,01135) , в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №235292 від 30 листопада 2021 року.

Свої вимоги мотивує тим, що склад правопорушення, за вчинення якого його притягнуто до відповідальності, у цьому випадку відсутній, оскільки диспозиція абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що порушенням визнається перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону, в той час як склад правопорушення зазначений в акті як «перевізник не забезпечив водія належним чином оформленою товарно-транспортною накладною з зазначенням серії та номеру посвідчення водія». Тобто відповідальність настає за відсутність товарно-транспортної накладної, а не за наявність її, оформленою з помилкою, у перевізника на час рейдової перевірки державними інспекторами. Зазначає, що в силу ч.3 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 11.3 наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) обов`язок щодо правильного оформлення товарно-транспортної накладної покладений не на позивача як перевізника, а на вантажовідправника, яким є Приватне акціонерне товариство «Лебединський насіннєвий завод».

Ухвалою від 12.01.2022р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Того ж дня судом за клопотанням представника ТОВ «Агро Логістик Системс» винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови.

10.02.2022р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.36-41), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що спірна постанова є правомірною, оскільки позивачем допущено порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якими автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія, серед іншого, є товарно-транспортна накладна. При оформленні товарно-транспортної накладної автомобільний перевізник зазначає, в тому числі, такий обов`язковий реквізит як номер посвідчення водія. У задоволенні позову просив відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.52-53), в якій зазначено, що 6 жовтня 2021 року працівником вантажовідправника оформлено товарно-трайспортну накладну №ВА-00007281, яка підписана начальником цеху елеватора Білопільського відділення ПрАТ «Лебединський насіннєвий завод» ОСОБА_1 та яка містила недолік, а саме: відсутній номер посвідчення водія. Цього ж дня, до відправлення автомобіля в рейс, водій ОСОБА_2 виявив цей недолік, про що повідомив ОСОБА_1 . Останній оформив нову товарно-транспортну накладну, усунувши наявний недопік, та віддав її водієві. Близько 14 години цього дня на ділянці дороги: Р41 Батурин-Конотоп-Суми, 140, старший державний інспектор Костін Д.П. здійснив рейдову перевірку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 .

Під час перевірки водій надав інспектору всі наявні у нього документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію автомобіля, свідоцтво про реєстрацію напівпричепа, посвідчення водія, копію договору лізингу та дві товарно-транспортні накладні з номером №ВА-00007281, одна з яких містила недолік, а інша - ні. Інспектор виявив недолік у товарно-транспортній накладній, на що водій повідомив йому про наявність серед наданих ним документів ще однієї товарно-транспортної накладної - без недоліків. Однак ОСОБА_3 не взяв до уваги товарно-транспортну накладну, яка не містила недоліків, натомість зробив копію товарно-транспортної накладної з недоліком та склав акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №250655.

Отже, за твердженням представника позивача, водій здійснював перевезення вантажу на підставі належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, копія якої додана до позовної заяви.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Згідно з ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 9

статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги неприбуття в судове засідання представників сторін, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

06.10.2021 року о 14 годині 05 хвилин, на ділянці дороги: Р41 Батурин-Конотоп-Суми, 140, старший державний інспектор Костін Д.П., при здійсненні ним рейдової перевірки, зупинив автомобіль та склав акт № 250655, який містить відомості про порушення пункту 11.1 Наказу Міністерства транспорту і зв`язку України від 14 жовтня 1997 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», яке полягало в тому, що під час надання послуг перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія належним чином оформленою товарно-транспортною накладною з зазначенням серії та номеру посвідчення водія, чим порушено статтю 48 Закону.

Про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт перевізника повідомлено рекомендованим листом з повідомленням від 16.11.2021, який він отримав 20.11.2021.

30.11.2021р. представник позивача (уповноважена особа) на розгляд справи не з`явився, відповідно, розгляд справи відбувся без його участі.

За результатами розгляду справи згідно з актом винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №235292 від 30.11.2021р. (далі - Постанова) за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» .

01.12.2021р. на адресу позивача направлено копію постанови, поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до абз. 18 статті 1 якого, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частинами 14-17 ст. 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 було затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567,в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Абзацом 1, 3 пункту 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. (абз.3 п.20 Порядку №1567).

Згідно з абзацом 1 пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно здодатком 3.

Відповідно до відомостей, зазначених в акті перевірки від 06.10.2021р. №250655, при проведенні перевірки було встановлено, що у ТТН відсутні серія та номер посвідчення водія.

В спірній постанові зазначено, що ТОВ «Агро Логістік Системс» порушено вимоги ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно зі ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів саме за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, у даному випадку, адміністративно-господарський штраф застосовується за відсутність на момент перевірки товарно-транспортної накладної взагалі як документа, однак при перевезенні вантажу 06.10.2021 у водія була в наявності ТТН №ВА-00007281.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 (далі - Правила №363), вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Згідно з п. 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (пункт 11.3 Правил №363).

Згідно з пунктом 11.4 Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Відповідно до пункту 11.5 Правил №363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. При цьому, товарно-транспортна накладна виписується замовником, а отже саме замовник повинен відповідати за дотримання її форми та обов`язкових реквізитів. У автомобільного перевізника та водія, згідно чинного законодавства, відсутній обов`язок перевіряти правильність заповнення ТТН.

Як вбачається із копії ТТН №ВА-00007281, замовником у цьому випадку було ТОВ «Довіфра-06», вантажовідправником Приватне акціонерне товариство «Лебединський насіннєвий завод», а перевізником ТОВ «Агро Логістик Системс».

Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряться виключно наявність товарно-транспортної накладної, а не правильність її заповнення, а відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що до повноважень органів Державної служби з безпеки на транспорті не відноситься визнання товаро-транспортних накладних недійсними в зв`язку з відсутністю в них тих чи інших реквізитів.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як встановлено під час судового розгляду справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті спірної постанови дотримано не було.

Суд звертає увагу, що саме лише зазначення про відсутність певної інформації в товаро-транспортній накладній не є достатньою підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З документів, які надавались уповноваженим особам Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було можливо встановити перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, особу водія, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики, пункти навантаження та розвантаження, тощо.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач належних доказів на підтвердження правомірності винесення спірної постанови суду не надав.

З урахуванням викладених обставин суд вважає заявлені вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас щодо тверджень представника позивача про те, що під час рейдової перевірки водієм надавалося дві копії товарно-транспортної накладної №ВА-00007281, одна з яких містила недолік, а інша ні, суд вважає необхідним відмітити, що за результатами перевірки старшим державним інспектором складено акт №250655, в якому зазначені виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом з посиланням на порушену норму, при цьому у відповідній графі відсутні пояснення водія про причини порушень та про неврахування посадовою особою управління Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки другого екземпляру товарно-транспортної накладної, в якому були відсутні недоліки.

Крім того, уповноважена особа товариства не з`явилася на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, де б могла надати відповідні пояснення з цього питання.

Тому такі твердження представника позивача не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Згідно з приписами частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн. за подання позовної заяви, а також 681грн. за подання заяви про забезпечення позову, який слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Логістік Системс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №235292 від 30 листопада 2021 року.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги,14, м. Київ, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Логістік Системс" (вул. Сумська, 4, м. Білопілля, Сумська область, 41800, код ЄДРПОУ 43144949) судовий збір в сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн.) за подання позовної заяви, а також 681грн. (шістсот вісімдесят одна грн.) за подання заяви про забезпечення позову,

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова