Рішення № 106057931, 05.09.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 вересня 2022 року Справа № 280/3070/22 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд ускладі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ДоЗапорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далівідповідач), в якій позивач просить суд:

1.Стягнути з Держави України в особі Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, надбавки за вислугу років та премії, визначених за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 26 березня 2020 року у розмірі 1 189 326, 32 гри. (один мільйон сто вісімдесят дев`ять тисяч триста двадцять шість гривень 32 копійки).

2.Визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 27.03.2020 по 31.10.2021 року з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», та стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 недоотриману частину заробітної плати, визначеної за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 31.10.2021 у сумі 668 786, 92 грн. (шістсот шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 92 копійки).

3.Стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу та інші судові витрати

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працював в органах прокуратури з 2003 року по 2021 рік. Вказує, що у період з 01.07.2015 по 07.08.2020 заробітна плата позивача нараховувалась, виходячи з розміру посадового окладу, встановленогопостановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а нест. 81 Закону України «Про прокуратуру». Однак,Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р (ІІ) 2020 визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), окреме положення пункту 26розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу Україниу частині, яка передбачає, що норми і положеннястатті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зауважує, що Конституційним Судом України виявлено факт неконституційності зазначених законодавчих приписів, проте окреме положення пункту 26розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу Україниу відповідній частині було неконституційним і до 26.03.2020. За таких обставин вважає, що йому заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у невиплаченій у належному розмірі заробітній платі за період з 01.07.2015 по 26.03.2020, яку позивач оцінює у розмірі 1 189 326, 32 грн. Крім того вказує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не здійснення нарахування та виплати заробітної плати за період часу з 27.03.2020 по 31.10.2021 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеногост. 81 Закону України «Про прокуратуру», у сумі 668 786, 92 грн. З урахуванням вищевикладеного просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.05.2022 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 09.06.2022.

Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві (вх. №21428 від 13.06.2022) посилається на те, що згідно зістаттею 90 Закону України «Про прокуратуру»фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний період. Зауважує, що структура та умови оплати праці з 14.06.2012 встановлювалисьпостановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». За таких обставин, оскільки з часу набрання чинностіЗаконом України «Про прокуратуру»розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, і видатки на реалізацію положеньст. 81 Закону України «Про прокуратуру»не передбачались, відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати у спірний період поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Крім того вказує, щоРішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р(ІІ)2020 не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до його прийняття. Також, щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період з 27.03.2020 по 31.10.2021 зазначає, щоЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ(даліЗакон № 113) запроваджено реформування системи органів прокуратури. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020. Отже, у період з 27.03.2020 по 11.09.2020 обласні прокуратури створені не були. Позивач після утворення окружних прокуратур і до свого звільнення обіймав посаду у місцевій прокуратурі Запорізької області та був звільнений з неї у звязку з неуспішним проходженням атестації. Таким чином, самеЗакон № 113, а неБюджетний кодекс України(норма якого визнана неконституційною) передбачає оплату праці працівників Генеральної прокуратури, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», яка на сьогодні є чинною. Отже, Запорізька обласна прокуратура не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати у період з 27.03.2020 по 31.10.2021 у інший спосіб, ніж встановлений п. 3 р. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, що виключає бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 12.07.2022 відкладено підготовче засідання на 09.08.2022.

Ухвалою суду від 09.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд срави по суті в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 3 ст.194, ч. 9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 03.04.2003 по 01.11.2021, що підтверджується записами у його трудовій книжці (а.с. 29-30).

Як вбачається з довідки Запорізької обласної прокуратури від 01.02.2022 №21-37, позивачу у період з 01.07.2015 по 07.08.2020 заробітна плата нараховувалася та виплачувалася з урахуванням розміру посадового окладу: з 07.2015 1314 грн., з 01.12.20151724,00 грн.; з 15.12.20152048,00 грн.; з 06.09.20175660,00 грн.; з жовтня 20186226,00 грн.; при цьому у квітні 2019 року, у січні 2020 року, з березня по травень 2019 року, у листопаді 2020 року, та з березня по жовтень 2021 року 5660,00 грн. (а.с. 32-33).

Відповідно, премія, надбавки, матеріальна допомога та індексація заробітної плати обчислювалися з урахуванням розміру посадового окладу.

Не погоджуючись із тим, що у період з 01.07.2015 по 31.10.2020 заробітна плата виплачувалась із урахуванням посадового окладу, визначеногопостановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а не посадового окладу, визначеного у відповідності до положень ч. 3ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

14.10.2014 прийнятоЗакон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до частин 1-4статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин01.07.2015) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 8ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 № 80-VIIIустановлено у 2015 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIIIустановлено у 2016 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2016 року - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIIIустановлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIIIустановлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIIIустановлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IXустановлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до частини 2статті 8 Закону України «Про оплату праці»(далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цьогоЗакону.

Згідностатті 13 зазначеного Законуоплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно з частинами 1 та 2статті 23 Бюджетного кодексу Українибудь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1статті 51 Бюджетного кодексу Україникерівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами частини другоїстатті 89 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VIIфункції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.

Згідностатті 90 вказаного Законуфінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Схема посадових окладів працівників прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у спірний період посадовий оклад позивача нараховувався не у відповідності до положень ч. 3ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», а у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Так,Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), окреме положення пункту 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу Україниу частині, яка передбачає, що норми і положеннястатті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІзі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаногоРішення Конституційного Суду Українипередбачено, що положення пункту 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу Україниу частині, яка передбачає, що норми і положеннястатті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІзі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

В той же час, за положеннямист. 152 Конституції Українизакони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідаютьКонституції Україниабо якщо була порушена встановленаКонституцією Українипроцедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Так, уст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" № 2136-VIII від 13.07.2017передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Тобто, Рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.01.2021 у справі № 560/703/20.

Враховуючи, що спірні правовідносини стосуються, зокрема, періоду з 01.07.2015 по 26.03.2020, при цьому окреме положення пункту 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу Україниу частині, яка передбачає, що норми і положеннястатті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІзі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на момент нарахування та виплати позивачу заробітної плати за вищевказаний період не було визнано Конституційним Судом України неконституційним, отже воно підлягало застосуванню при визначенні суми заробітної плати позивача.

Наявністьрішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020у справі № 1-223/2018(2840/18) не змінює правового регулювання спірних правовідносин за період 01.07.2015 по 26.03.2020, оскільки дане рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу оплати праці у період з 01.07.2015 по 26.03.2020 у інший спосіб, ніж встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що виключає наявність підстав для стягнення з Держави України в особі Запорізької обласної прокуратурі на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляд неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, надбавки за вислугу років та премії, визначених заст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 26.03.2020 у розмірі 1 189 326, 32 грн.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Запорізької обласної прокуратурі щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 заробітної плати за період часу з 27.03.2020 по 31.10.2021 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеногост. 81 Закону України «Про прокуратуру», та стягнення із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 недоотриманої частини заробітної плати, визначеної заст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період часу з 27.03.2020 по 31.10.2021 у сумі 668 786, 92 грн. суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» 19.09.2019 № 113-IX, який набрав чинності 25.09.2019 та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, частини 3, 4ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»викладені у такій редакції: «Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.».

Таким чином, з 25.09.2019 положенняст. 81 Закону України «Про прокуратуру»встановлюють розміри посадових окладів прокурорів окружних та обласних прокуратур.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цимЗаконом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02.01.2020.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020.

Отже, у період з 27.03.2020 по 07.08.2020 обласні та окружні прокуратури створені не були.

Таким чином, діястатті 81 Закону України «Про прокуратуру»у редакції, дійсній у період з 27.03.2020 по 07.08.2020, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур, оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Суд звертає увагу, що положення до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX не визнані неконституційними.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу оплати праці у період з 27.03.2020 по 07.08.2020 у інший спосіб, ніж встановлений п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, що виключає наявність бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах щодо неналежного розрахунку та, відповідно, підстав для стягнення із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 недоотриманої частини заробітної плати за спірний період.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями241,243-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-А; код ЄДРПОУ 02909973) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно достатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленимистаттями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова