Рішення № 10605360, 12.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.10 р.                     Справа № 14/33пд                               

за позовом Комунального підприємства „Артемівськміськелектроавтотранс”,

ЄДРПОУ 33503442, м.Артемівськ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат

„Азовсталь”, ЄДРПОУ 00191158, м.Маріуполь

про визнання угоди недійсною

Суддя Левшина Г.В.          

Представники:

від позивача: Дємєнкова Є.С.-по дов.

від відповідача: Фурсова О.О.-юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 24.03. по 12.04.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Артемівськміськелектроавтотранс”, м.Артемівськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, про визнання недійсною угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на оспорювання відповідачем в судовому порядку пункту 4 угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09, що свідчить про відсутність у відповідача на момент підписання угоди про новацію реальних намірів її виконувати.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 23.03.2010р. №09-10/29, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним. При цьому, за твердженням відповідача, пункт 4 угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09 не відповідає вимогам ст.604 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

30.01.2009р. між Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу”, відповідачем та позивачем був підписаний договір №0163/13/09 про переведення боргу.

Згідно п.1 вказаного договору останнім регулюються відносини, пов’язані із заміною зобов’язаної сторони у зобов’язанні, що виникає із договору поруки №24 від 24.12.2008р., укладеного між позивачем, Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” та Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго”.

В п.2. договору від 30.01.2009р. №0163/13/09 передбачено, що Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” переводить на відповідача загальний борг у розмірі 1403023,10 грн., що виник на підставі договору поруки №24 від 24.12.2008р. та станом на 01.01.2009р. після виконання позивачем як поручителем зобов’язань Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” перед Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго”.

Відповідно до ст.604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

02.02.2009р. між позивачем та відповідачем був підписана угода про новацію №0163/15/09.

За змістом розділу 3 цієї угоди сторони досягли згоди про припинення первісного зобов’язання відповідача (та всіх, пов’язаних з ним додаткових зобов’язань) шляхом заміни його новим зобов’язанням. Відповідно до нового зобов’язання відповідач перераховує позивачу грошові кошти в сумі 1332871,94 грн. у наступному порядку:

-          133287,19 грн. до 10.02.2009р.;

-          199930,79 грн. до 01.03.2009р.;

-          999653,96 грн. до 01.04.2009р., а позивач приймає виконання нового зобов’язання як належне.

В п.4 угоди про новацію сторонами зазначено про відсутність претензій одна до одної за договором про переведення боргу №0163/13/09 від 30.01.2009р. у випадку належного виконання п.3 даної угоди до 01.04.2009р.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідач в порушення пунктів 3, 4 угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09 свої зобов’язання зі сплати суми боргу не виконав.

Крім цього, як вказує позивач, відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою по справі №35/337 про визнання недійсним п.4 угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09.

Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач ще на момент підписання угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09 знав про ті обставини, що він не буде виконувати пункти 3 та 4 цієї угоди.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсною угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 23.03.2010р. №09-10/29.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Як вказувалось вище, обгрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсною угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09 позивач посилається на ті обставини, що відповідач під час підписання спірного правочину знав про подальше невиконання цього правочину з його боку.

В обгрунтування наявності викладених обставин, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем пунктів 3 та 4 угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09, а також оспорювання відповідачем в судовому порядку п.4 даної угоди.

Як зазначено в абз.4 п.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. N02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

Тобто, неналежне виконання відповідачем умов підписаної між сторонами угоди не є підставою для визнання цієї угоди недійсною.

Одночасно, оспорювання в судовому порядку пункту 4 угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09 є правом відповідача, реалізація якого ніяким чином не свідчить про ті обставини, що на момент підписання угоди відповідач не збирався її виконувати.

За таких обставин, за висновками суду неналежне виконання відповідачем пунктів 3 та 4 угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09, а також оспорювання відповідачем в судовому порядку п.4 даної угоди, не може бути підставою для визнання недійсною угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09.

Інших підстав для визнання спірного правочину недійсним всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не визначено (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

На підставі викладеного, позовні вимоги про визнання недійсною угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09 підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 102,00 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 17,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства „Артемівськміськелектроавтотранс”, м.Артемівськ до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь про визнання недійсною угоди про новацію від 02.02.2009р. №0163/15/09.

Повернути Комунальному підприємству „Артемівськміськелектроавтотранс”, м.Артемівськ з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 17 грн. 00 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 12.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 12.04.2010р.

Суддя