Вирок № 106048535, 05.09.2022, Чернівецький районний суд Вінницької області

"05" вересня 2022 р.

Справа №153/1571/20

Провадження по справі №1-кп/150/9/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Цимбалюк Л.П,

при секретарі Вітковській О.С.,

з участю учасників кримінального провадження:

з участю прокурора Притуляка С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 (дистанційно),

захахисника обвинуваченого - адвоката Бровко О.С.,

потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Снітко В.А. (дистанційно),

потерпілої ОСОБА_3 (дистанційно),

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку між Чернівецьким районним судом Вінницької області, Ямпільським районним судом Вінницької області за участі потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Снітко В.А. та ДУ «Вінницька УВП (№1)» за участі обвинуваченого ОСОБА_1 кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12020020370000103 від 02.05.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , із неповною середньою освітою, непрацюючого, у відповідності до положень ст.89 КК України раніше не судимого

за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.05.2020 близько 13 години 00 хвилин гостював у будинку ОСОБА_4 , розташованого по АДРЕСА_1 , де спільно із господарем будинку та раніше знайомим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його співмешканкою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розпивали алкогольні напої.

У цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 розпочався конфлікт у формі психічного тиску (насильства) з боку ОСОБА_1 на грунті зневаги та особистих неприязних відносин, які виникли раніше з приводу неналежного догляду за матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , через що остання була вимушена покинути попереднє місце проживання та проживати у знайомих по даний час, а також через повідомлення ОСОБА_5 раніше за іншими фактами в поліцію щодо неправомірних дій ОСОБА_1 відносно нього, через що ОСОБА_1 притягався до встановленої законом відповідальності.

Під час вказаного конфлікту у ОСОБА_1 , який будучи незадоволеним поведінкою ОСОБА_5 щодо повідомлення в поліцію про неправомірні дії ОСОБА_1 , неналежного догляду за ОСОБА_7 та внаслідок сформованого негативного зневажливого ставлення до ОСОБА_5 через його асоціальний спосіб життя, виник умисел на протиправне позбавлення його життя, з мотивів помсти на грунті неприязних відносин, самоствердження та утвердження домінування і зверхності над потерпілим.

Діючи з прямим умислом з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині з вище вказаних мотивів, ОСОБА_1 взяв до рук металеву палицю із пластиковим руків`ям (тростину), за допомогою якої пересувався ОСОБА_4 та наніс даною палицею три удари ОСОБА_5 в область тулуба спереду, після чого завдав ударів в життєво важливий орган людини, а саме, наніс не менше двох ударів кулаками рук в область передньої частини голови спереду, а також декілька ударів вказаною металевою палицею в область лобової кістки голови спереду, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми: субдуральна гематома справа (в об`ємі до 200 мл), крововилив в м`які тканини голови в лобній ділянці, по центру, садна в ділянці чола, по центру, садно в лівій надбрівній ділянці, садно в лівій скроневій ділянці, синець в ділянці верхньої повіки правого ока, крововилив в слизову оболонку нижньої губи, які згідно висновків експертів №17 від 11.06.2020 та №95-К від 10.09.2020 виникли 02.05.2020 від дії твердого (твердих) предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які являються небезпечними для життя в момент їх заподіяння; синці в нижній частині живота по центру, садно на боковій поверхні грудної клітки зліва, виникли 02.05.2020 від дії твердого (твердих) предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від набряку та набухання речовини головного мозку, що виникло внаслідок закритої черепно - мозкової травми: субдуральна гематома справа (в об`ємі до 200 мл), крововилив в м`які тканини голови в лобній ділянці, по центру, садна в ділянці чола, по центру, садно в лівій надбрівній ділянці, садно в лівій скроневій ділянці, синець в ділянці верхньої повіки правого ока, крововилив в слизову оболонку нижньої губи. Між даними тілесними ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_5 є причинний зв`язок.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Крім того, ОСОБА_1 02.05.2020 близько 13 години 00 хвилин гостював у будинку ОСОБА_4 , розташованого по АДРЕСА_2 , де спільно із господарем будинку та раніше знайомим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його співмешканкою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розпивали алкогольні напої.

У цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 розпочався конфлікт на грунті особистих неприязних відносин, під час якого у ОСОБА_1 виник умисел на заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_1 взяв до рук металеву палицю із пластиковим руків`ям (тростину), за допомогою якої пересувався ОСОБА_4 , та наніс даною палицею два удари ОСОБА_3 в бокову поверхню живота справа, в нижній третині, чим заподіяв їй тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово - медичного експерта №29 від 04.05.2020 по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Окрім того, ОСОБА_1 в подальшому наніс вище вказаною палицею ОСОБА_3 один удар в тім`яну ділянку голови праворуч, один удар кулаком в ліве плече, чим заподіяв їй фізичного болю.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнає. Пояснив, що 2.05.2020 гостював у будинку ОСОБА_4 , розташованого по АДРЕСА_2 . Окрім нього були присутні ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 із дружиною ОСОБА_9 , з якими розпивали алкогольні напої. ОСОБА_1 спілкувався із ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 спілкувалася із ОСОБА_3 . Згодом ОСОБА_8 із дружиною ОСОБА_9 поїхали. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 неодноразово виходили на вулицю. Потім ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ще трохи випили, після чого ОСОБА_5 спав на дивані. Пізніше ОСОБА_1 вийшов з будинку на поріг і побачив, що ОСОБА_5 лежить біля дороги. З будинку вийшла ОСОБА_6 і сказала, що зателефонувала до батьків ОСОБА_5 , які після цього приїхали. ОСОБА_10 допоміг посадити ОСОБА_5 в салон автомобіля, із-за будинку вибігла ОСОБА_3 і сіла до автомобіля. Після цього ОСОБА_1 пішов назад до хати і продовжував пити. Зазначив, що ніякого конфлікту із ОСОБА_5 у нього не було, ніякої палиці він не бачив і до рук не брав, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не бив. ОСОБА_5 страждав алкогольною епілепсією,можливо сам падав та отримав тілесні ушкодження ,також припустив , що і ОСОБА_3 сама побилась.

Захисник обвинуваченого - адвокат Бровко О.С. заперечує проти притягнення його підзахисного ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125, ч.1 ст.115 КК України, зазначивши при цьому, що у ОСОБА_1 не було умислу на позбавлення життя ОСОБА_5 , його вина є недоведеною.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.115 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:

- даними в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_2 - матері ОСОБА_5 про те, що 02.05.2020 о 14 год. 15 хв. їй зателефонувала ОСОБА_6 і повідомила, що вони із її сином ОСОБА_5 знаходяться в домоволодінні ОСОБА_4 , що по АДРЕСА_2 , сказала, що ОСОБА_5 стало погано. Приіхавши до вище вказаного домоволодіння, ОСОБА_2 побачила, що її син ОСОБА_5 лежав на спині головою донизу на дорозі біля воріт, його обличчя було синього кольору, синець на правому оці, з носа кров, губи підбиті, з боку де селезінка був синяк від палиці, штани спущені. ОСОБА_6 почала вмивати його водою, однак, ОСОБА_5 був непритомним. На запитання ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 бив її сина, останній відповів, що не бив. Прийшла ОСОБА_3 , задерла кофту і показала синці від удару палицею, який наніс ій ОСОБА_1 . ОСОБА_11 забрала сина додому, її чоловік ОСОБА_12 разом із ОСОБА_1 занесли його до автомобіля, очей він не відкривав. В лікарню ОСОБА_5 не доставила, оскільки, думала, що він п`яний, а не побитий до смерті. ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_1 бив ОСОБА_5 ;

- даними в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що 02.05.2020 разом із своїм співмешканцем ОСОБА_5 ,, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 гостювали у будинку ОСОБА_4 , розпивали алкогольні напої. Окрім них ще були ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 виник конфлікт з приводу неналежного догляду за мамою ОСОБА_3 , вигнання її з будинку. Конфлікт тривав близько однієї години. ОСОБА_1 бив ОСОБА_5 палицею по голові та спині, декілька разів вдарив у груди. ОСОБА_3 бачила у ОСОБА_5 кров з носа, на роті було почервоніння. Також ОСОБА_1 наніс в бік ОСОБА_3 два удари металевою палицею. ОСОБА_3 вибігла з будинку, ОСОБА_5 залишився лежати в будинку. ОСОБА_6 зателефонувала до батьків ОСОБА_5 . ОСОБА_3 із будинку ОСОБА_4 поїхала разом із ОСОБА_5 та його батьками. ОСОБА_5 за руки і за ноги занесли під навіс і положили на диван, він був непритомним, не розмовляв, викликали швидку медичну допомогу.

- даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що 02.05.2020 разом із ОСОБА_14 приїхали додому до ОСОБА_4 , в якого пробув 20 хвилин, був ОСОБА_1 і ОСОБА_6 . В хаті на постелі спав ОСОБА_5 , в якого під носом була засохша кров, біля нього сиділа його співмешканка ОСОБА_3 , яка сказала, що ОСОБА_5 спить. Почались спори між ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 . Зазначив, що у ОСОБА_1 на долоні були червоні плями схожі на кров. Увечері того ж дня йому стало відомо про смерть ОСОБА_5

- даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_12 - батька померлого ОСОБА_5 про те, що 02.05.2020 о 14 год. 15 хв. До них зателефонувала ОСОБА_6 і повідомила , що вони із його сином ОСОБА_5 знаходяться в домоволодінні ОСОБА_4 , що по АДРЕСА_2 , сказала, що ОСОБА_5 стало погано. Прийшовши до вище вказаного домоволодіння, ОСОБА_12 побачив, що його син ОСОБА_5 лежав біля воріт, синець на правому оці, кров на обличчі, в носі, на волоссі, штани спущені. ОСОБА_5 був непритомним, до свідомості не прийшов. Разом із ОСОБА_1 занесли ОСОБА_5 до автомобіля та привезли додому. Приїхала швидка допомога, але ОСОБА_5 помер.

- даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14 , який суду показав, що 02.05.2020 він разом з ОСОБА_13 заїхав до ОСОБА_4 , у якого був ОСОБА_1 , вони сиділи за столом, а ОСОБА_5 спав на постелі. зазначив, що на обличчі ОСОБА_12 була червона пляма. ОСОБА_14 перебував у ОСОБА_4 5 хвилин. Ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_5 не говорили, що хтось бив останнього. Пояснив, що він був понятим при проведенні слідчого експерименту з участю ОСОБА_1 , який розповідав про всі обставини злочину.

- даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що вона зі своїм чоловіком ОСОБА_8 приїхали до ОСОБА_4 , потім приїхали ОСОБА_5 зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 , а ще згодом ОСОБА_1 із ОСОБА_6 . Після цього вона разом із чоловіком перебували у ОСОБА_4 ще хвилин п`ятнадцять. ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 сиділи біля столу, у її присутності конфлікту не було. Зі слів ОСОБА_4 їй стало відомо про те, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 раніше був конфлікт. Зазначила, що покази, дані нею на стадії досудового розслідування, підтримує, вони є правильними.

- даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_15 - медсестри ФАП про те, що 02.05.2022 до неї прийшла ОСОБА_16 - сестра ОСОБА_5 та повідомила, що ОСОБА_5 погано. Пояснила, що по приїзді побачила,що ОСОБА_5 був непритомним, знаходився на дивані під навісом, дихання було важке з хрипом, що могло бути наслідком черепно - мозкової травми. Близько 04 год. сталася зупинка серця. Штучне дихання, масаж серця не дали позитивного результату. Зазначила, що бачила в паху ОСОБА_5 синець розміром 3 см.х10 см.,та під оком також був синець.

- даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_17 суду показала, що коли помер ОСОБА_5 , шукали ОСОБА_1 ;

- даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що на ферму увечері возив ОСОБА_1 , а зранку - його син ОСОБА_19 . Зазначила, що ОСОБА_1 вона не бачила;

- даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що 02.05.2020 гостювала у будинку ОСОБА_4 , розташованого по АДРЕСА_2 , де спільно із господарем будинку, ОСОБА_5 і його співмешканкою ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розпивали алкогольні напої. ОСОБА_3 розповіла, що ОСОБА_5 ображає маму, вибив вікна в будинку, і ОСОБА_1 при цьому з приводу неналежного догляду за матір`ю ОСОБА_3 бив ОСОБА_5 палицею та кулаками по голові, спині. Після цього ОСОБА_5 ліг спати. ОСОБА_6 разом із ОСОБА_3 періодично виходили на вулицю, скандалили. ОСОБА_3 хотіла зателефонувати, однак, ОСОБА_1 забрав телефон у неї і передав його ОСОБА_6 ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_5 , і той лежав в коридорі, пізніше - лежав на вулиці. Зазначила, що у ОСОБА_5 була кров на обличчі, під носом засохша кров, синє обличчя. ОСОБА_6 зателефонувала батькам ОСОБА_5 . Була понятою при проведенні слідчого експерименту, підписала протокол та підтверджує викладене в ньому дійсним обставинам справи.

- протоколом огляду від 02.05.2020 домоволодіння, належного ОСОБА_12 , розташованого по АДРЕСА_2 та фототаблицями до нього , під час якого на дивані під навісом виявлено труп ОСОБА_5 , одяг, в який він був одягнений - одна пара шкарпеток, джинсові штани зі слідами РБК, спортивна куртка вітровка зі слідами РБК, кофта в полоску зі слідами РБК (том 3 а.к.п. 138-140, 141-150).

- протоколом огляду від 02.05.2020 домоволодіння, належного ОСОБА_4 , розташованого по АДРЕСА_2 та фототаблицями до нього, під час якого виявлено полімерні плашки, два скляних стаканчика, трость (палицю), два резинові шльопанці (том 3 а.к.п.152 - 154, 155 - 165).

- протоколом огляду від 03.05.2020, місцем огляду є приміщення моргу КНП «Ямпільська ЦРЛ» по вул. Пирогова, 1 в м. Ямпіль Вінницької області, в якому знаходився труп ОСОБА_5 та фототаблицями до нього. Під час зовнішнього огляду трупа виявлено ушкодження: в ділянці чола попереду три садна невизначеної форми бурого кольору розміром 0,3 на 0,2 до 1,0 на 1,0 см.; аналогічного характеру садна в лівій надбрівній ділянці - одне продовгуватої форми розміщено горизонтально розміром7,0 на 0,5 см. та одне садно в лівій виличній ділянці розмірами 1,0 на 1,5 см.; синець в ділянці верхньої повіки правого ока синюшного кольору розмірами 4,0 на 2,0 см.; крововилив у слизову оболонку нижньої губи синюшного кольору розмірами 2,0 на 1,5 см.; в нижній частині живота по центру два синці синюшного кольору, продовгуватої садни із засвітленням по центру розмірами 8,0 на 4,0 см. та 12,0 на 4,0 см. і один синець овальної форми розміром 6,0 на 4,0 см. по боковій поверхні грудної клітки, аналогічного характеру садно подовгуватої форми 5,0 на 0,4 см; в ділянці правої півкулі головного мозку виявлено масивний крововилив під тверду мозкову оболонку в об`ємі до 200 мл у вигляді згустків бурого кольору, які не спаяні з твердою мозковою оболонкою, виражений набряк речовини головного мозку (том 3 а.к.п. 167, 168-171)

- висновком експерта №17 від 22.06.2020 судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_5 , згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 були виявлені слідуючі пошкодження: закрита черепно-мозкова травма : субдуральна гематома справа (в об`ємі до 200 мл.), крововилив в м`які тканини голови в лобній ділянці, по центру, садна в ділянці чола, по центру, садно в лівій надбрівній ділянці,садно в лівій скроневій ділянці,синець в ділянці верхньої повіки правого ока,крововилив в слизову оболонку нижньої губи; синці в нижній частині живота, по центру, садно на боковій поверхні грудної кістки зліва. Тілесні ушкодження у ОСОБА_5 у вигляді закритої черепно-мозкової травми: субдуральної гематоми справа (в об`ємі 200 мл.), крововилива в м`які тканини голови в лобній ділянці, по центру, саден в ділянці чола, по центру, садна в лівій надбровній ділянці, садна в лівій скроневій ділянці, синця в ділянці верхньої повіки правого ока, крововилива в слизову оболонку нижньої губи могли виникнути від дії тупого (их), твердого (их) предмета (ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо 02.05.2020 року і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які являються небезпечними для життя на момент їх виникнення. (Наказ № 6 від 17.01.1995 року. «Правила оцінки ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.1.3.г). Смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від набряку та набухання речовини головного мозку,що виникло внаслідок закритої черепно - мозкової травми, субдуральної гематоми справа (в об`ємі до 200 мл.), крововилива в м`які тканини голови в лобній ділянці, по центру, саден в ділянці чола, що центру, садна в лівій надбрівній ділянці, садна в лівій скроневій ділянці, синця в ділянці верхньої повіки правого ока, крововилива в слизову оболонку нижньої губи. Між даними тілесними ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_5 є причинний звя`зок. Тілесні ушкодження у ОСОБА_5 у вигляді синців в нижній частині живота, по центру, садна на боковій поверхній грудної клітки зліва могли виникнути від дії тупого (их), твердого (их) предмета (ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо 02.05.2020 року і мають ознаки легких тілесних ушкоджень, відносно живих осіб. (Наказ № 6 від 17.01.1995 року. «Правила оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.3.5.) (том 3 а.к.п. 172-174);

- заявою ОСОБА_4 від 03.05.2020 про надання дозволу працівникам Ямпільського ВП Могилів - Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області на проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_20 та ОСОБА_3 у належному йому домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_2 (том 3 а.к.п. 182);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 03.05.2020 за участі свідка ОСОБА_6 у домоволодінні, належному ОСОБА_4 , розташованому по АДРЕСА_2 та оглянутим диском із відеофіксацією проведення слідчого експерименту від 03.05.2020 за участі свідка ОСОБА_6 у домоволодінні, належному ОСОБА_4 , яка розповіла як ОСОБА_1 штовхав ОСОБА_5 на дивані, виникла сварка між ОСОБА_21 та ОСОБА_5 , вході якої ОСОБА_1 взяв палку і наніс декілька ударів по голові ОСОБА_5 .Також наніс удари по животі і нозі ОСОБА_3 , тягнув її за волосся. Після цього ОСОБА_1 палицею сильно вдарив двічі ОСОБА_5 по животі, від удару останній приліг. Не бачила, але почула звук удару палицею по голові ОСОБА_5 , ОСОБА_3 просила, щоб ОСОБА_1 не бив ОСОБА_5 по голові. ОСОБА_1 почав бити палицею ОСОБА_5 , від чого той впав з дивана, сильно бив останнього по голові та плечах, після чого штовхнув ногою. У ОСОБА_5 з носа пішла кров, з рота піна, слина, був непритомним, часте дихання, був синій. ОСОБА_1 сказав, що йому байдуже до цього. Приїхали батьки ОСОБА_5 та забрали його до свого дому (том 3 а.к.п. 183-186, 187);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 03.05.2020 за участі ОСОБА_3 , у домоволодінні, належному ОСОБА_4 , розташованому по АДРЕСА_2 та оглянутим диском із відеофіксацією проведення слідчого експерименту, чим підтверджується нанесення ОСОБА_1 палицею ударів по животі та обличчі ОСОБА_3 , а також по животі та голові ОСОБА_5 , нанесення удару ОСОБА_1 кулаком в око ОСОБА_5 (том 3 а.к.п. 188-191, 192);

- висновком експерта №28 від 04.05.2020, відповідно до якого на підставі судово - медичної екекспертизи ОСОБА_3 , у останньої виявлені такі тілесні ушкодження: синці по боковій поверхні живота справа в нижній третині. Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли виникнути від дії тупого (их) твердого (их) предмета (ів) з обмеженою контактуючою поверхнею можливо 02.05.2020 і по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (том 3 а.к.п. 194-195);

- протоколом огляду від 03.05.2020 речей, які добровільно видає ОСОБА_3 , в яких вона була одягнута станом на 02.05.2020 та фототаблицями до нього, зокрема, спортивних штанів синього кольору із написом Sportic, кофту рожевого відтінку (том 3 а.к.п. 199, 200-202);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.05.2020 за участі свідка ОСОБА_4 , під час якого останній розповів про обставини події, що сталася 02.05.2020 у його домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_2 та оглянутим в судовому засіданні диском із відеозаписом проведення слідчого експерименту (том 3 а.к.п. 219-220, 221);

- заявою ОСОБА_4 від 14.05.2020 про надання дозволу на проникнення до його житла в АДРЕСА_2 та проведення там слідчого експерименту із участю свідка ОСОБА_9 (том 3 а.к.п. 222);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.05.2020, проведеного в домоволодінні, належному ОСОБА_4 , розташованому по АДРЕСА_2 , за участю свідка ОСОБА_9 та оглянутим в судовому засіданні диском із відеозаписом проведення слідчого експерименту (том 3 а.к.п. 223-224, 225);

- - заявою ОСОБА_4 від 14.05.2020 про надання дозволу на проникнення до його житла в АДРЕСА_2 та проведення там слідчого експерименту із участю свідка ОСОБА_8 (том 3 а.к.п. 226);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.05.2020, проведеного в домоволодінні, належному ОСОБА_4 , розташованому по АДРЕСА_2 , за участю свідка ОСОБА_8 та оглянутим в судовому засіданні диском із відеозаписом проведення слідчого експерименту (том 3 а.к.п. 227-228, 229);

- - заявою ОСОБА_4 від 14.05.2020 про надання дозволу на проникнення до його житла в АДРЕСА_2 та проведення там слідчого експерименту із участю свідка ОСОБА_14 (том 3 а.к.п. 230);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.05.2020, проведеного в домоволодінні, належному ОСОБА_4 , розташованому по АДРЕСА_2 , за участю свідка ОСОБА_14 та оглянутим в судовому засіданні диском із відеозаписом проведення слідчого експерименту (том 3 а.к.п. 231-232, 233);

- заявою ОСОБА_4 від 14.05.2020 про надання дозволу на проникнення до його житла в АДРЕСА_2 та проведення там слідчого експерименту із участю свідка ОСОБА_14 (том 3 а.к.п. 234);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.05.2020, проведеного в домоволодінні, належному ОСОБА_4 , розташованому по АДРЕСА_2 , за участю свідка ОСОБА_22 та оглянутим в судовому засіданні диском із відеозаписом проведення слідчого експерименту (том 3 а.к.п. 235-236, 237);

- висновком експерта №182 від 05.06.2020, відповідно до якого за результатми судово - імунологічної експертизи в слідах на речових доказах - джинсових штанах, куртці - вітровці, кофті, вилучених під час огляду трупа ОСОБА_5 знайдена кров людини і походження її, як від потерпілого ОСОБА_5 , так і від ОСОБА_1 не виключається (том 3 а.к.п.243-244);

- висновком експерта №185 від 05.06.2020, за результатами судово - імунологічної експертизи в слідах на спортивній кофті, добровільно виданих ОСОБА_3 встановлено наявність крові людини. Якщо кров походить від двох або декількох осіб, тобто є змішаною, що також не виключає домішок крові, як від потерпілого ОСОБА_5 , так і від ОСОБА_1 (том 3 а.к.п.245-247);

- висновком експерта №126 від 05.06.2022, відповідно до якого за результатами судово - цитологічної експертизи походження слідів крові в піднігтьовому вмісті правої руки підозрюваного ОСОБА_1 може бути від будь - якої однієї чи кількох осіб, в тому числі як від самого підозрюваного ОСОБА_1 , так і від трупа ОСОБА_5 не виключається. Крім того, походження епітеліальних клітин у піднігтьовому вмісті правої та лівої рук підозрюваного ОСОБА_1 може бути від будь - якої однієї чи кількох осіб, в тому числі як від самого підозрюваного ОСОБА_1 , та і від трупа ОСОБА_5 не виключається (том 3 а.к.п.249-253);

- висновком експерта №127 від 05.06.2022, згідно якого за результатами судово - цитологічної експертизи походження слідів крові в піднігтьовому вмісті правої руки трупа ОСОБА_5 можу бути від будь - якої однієї чи кількох осіб, в тому числі як від трупа ОСОБА_5 , так і від ОСОБА_1 не виключається. Походження слідів крові в піднігтьовому вмісті лівої руки трупа ОСОБА_5 може бути від однієї або декількох осіб, в тому числі як від самого трупа ОСОБА_5 , так і від ОСОБА_1 не виключається. Крім того, походження епітеліальних клітин в піднігтьовому вмісті правої та лівої рук трупа ОСОБА_5 може бути від будь - якої однієї чи кількох осіб, в тому числі як від трупа ОСОБА_5 , так і від ОСОБА_1 не виключається (том 4 а.к.п. 1-5);

- висновком експерта №29 від 04.05.2020, відповідно до якого за результатами судово - медичної експертизи у ОСОБА_3 виявлені такі тілесні ушкодження: синці по боковій поверхні живота справа, в нижній третині. Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли виникнути від дії тупого (их) твердого (их) предмета (ів) з обмеженою контактуючою поверхнею можливо 02.05.2020 і по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (наказ №6 від 17.01.1995 «Правила оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.3.5) (том 4 а.к.п.7);

- висновком експертів №95-к від 10.09.2020 судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_5 , згідно якого у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травма : субдуральної гематоми справа(в об`ємі до 200 мл.), крововиливу в м`які тканини голови в лобній ділянці, по центру,садна в ділянці чола по центру, садна в лівій надбрівній ділянці, садна в лівій скроневій ділянці,синець в ділянці верхньої повіки правого ока, крововиливу в слизову оболонку нижньої губи; синців в нижній частині живота, по центру, садна на боковій поверхні грудної клітки зліва. Вище зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_5 спричинені дією тупого предмета (предметів). За механізмом заподіяння синці та крововиливи виникли за механізмом удар, садна - за механізмом тертя. По давності виникнення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення експертизи - 02.05.2020. Виявлена у ОСОБА_12 закрита черепно - мозкова травма має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне для життя, згідно пунктів 2.1.1, 2.1.2 та 2.1.3 г/Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995, а виявлені у ОСОБА_5 садна на грудній клітці та синці на животі кожне окремо і всі в сукупності мають ознаки легких тілесних ушкоджень згідно пунктів 2.3.2.б/, 2.3.5. Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995. Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку. Між черепно-мозковою травмою та смертю ОСОБА_5 існує причинний зв`язок. Враховуючи вираженість трупних явищ на трупі ОСОБА_5 , судово-медична експертна комісія вважає, що смерть його настала в межах однієї доби до початку судово - медичної експертизи - 09 год. 00 хв. ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 4 а.к.п. 12-17);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 08.09.2022 за участю потерпілої ОСОБА_2 та оглянутим в судовому засіданні диском із відеозаписом проведення слідчого експерименту, під час якого остання розповіла про обставини смерті її сина ОСОБА_5 , про наявність у нього синяка під оком з правого боку, на животі сині полоси, в носі кров. Їй ОСОБА_3 розповідала, що ОСОБА_23 бив палицею ОСОБА_1 (том 4 а.к.п.18-24, 25);

- заявою ОСОБА_4 від 08.09.2020 про надання дозволу слідчому СВ Ямпільського ВП Могилів - Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області на проникнення на територію належного йому домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_2 з метою проведення слідчих експериментів із свідками ОСОБА_24 та іншими учасниками по даній справі (том 4 а.к.п. 26);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 08.09.2020 за участі свідка ОСОБА_13 та оглянутим в судовому засіданні диском із відеозаписом проведення слідчого експерименту (том 4 а.к.п. 27-30, 31).

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.1, ч.2 ст.84 КПК України).

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Надані потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та свідками показання, в яких вони ретельно описали події, які мали місце 02 травня 2020 року є чіткими, послідовними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи. Надані потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пояснення не викликають сумніву у своїй достовірності та узгоджуються між собою й іншими матеріалами справи, яким надано оцінку в ході розгляду кримінального провадження.

За змістом кримінально-процесуального закону до предмета показань свідка належать обставини, що мають пряме чи опосередковане відношення до події кримінального правопорушення, форми вини, наслідків кримінального правопорушення, даних, що належать до показань інших свідків, експертів, їх висновків, понятих і інших учасників процесу, відомості про факти, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та взаємовідносини свідка з ними і з потерпілим. Знання характеру цих взаємовідносин (нормальні, дружні, родинні, ворожі, неприязні, відсутні будь-які відносини, оскільки бачив (чув) вперше, тощо) дозволить дати правильну оцінку відповідних показань, висновків і процесуальних дій указаних осіб.

Частиною 1 статті 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.

Відповідно до ст.370 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного доведена.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого та перевіряючи доводи обвинуваченого та його захисника - адвоката Бровка О.С. щодо непричетності до кримінальних правопорушень, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» звернуто увагу на те, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

На підставі наведеного, суд, перевіряючи кваліфікацію дій обвинуваченого, виходить не тільки з наслідків, які настали від злочинних дій ОСОБА_1 - смерть ОСОБА_5 , а й з інших обставин кримінального правопорушення.

Суб`єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, у випадку заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті характеризується необережністю.

Відповідно до ст.24 КК України умисел поділяється на два види: прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Суд виходить з усіх обставин вчиненого ОСОБА_1 діяння та враховує спосіб і знаряддя злочину, за допомогою якого потерпілому були нанесено тілесні ушкодження, зокрема, металевою палицею.

Окрім того, судом враховується характер та локалізація тілесних ушкоджень у загиблого ОСОБА_5 . Так, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №17 від 22.06.2022 у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми : субдуральної гематоми справа (в об`ємі до 200 мл.), крововиливу в м`які тканини голови в лобній ділянці, по центру, саден в ділянці чола, по центру, садна в лівій надбрівній ділянці, садна в лівій скроневій ділянці,синця в ділянці верхньої повіки правого ока, крововиливу в слизову оболонку нижньої губи; синців в нижній частині живота, по центру, садна на боковій поверхні грудної кістки зліва.

Досліджені судом докази щодо характеру та локалізації тілесних ушкоджень свідчать про те, що потерпілий ОСОБА_5 зазнав з боку ОСОБА_1 суспільно небезпечного посягання достатньої інтенсивності та цілеспрямованість дій останнього у нанесенні ударів потерпілому, крім іншого, в область життєво важливого органу - голови. Зазначені пошкодження в області голови спереду та лобової кістки спереду, знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_5 . Удар ОСОБА_1 наносив металевою палицею значного розміру.

Обвинувачений під час судових дебатів заявив, що не бив ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_3 , з ОСОБА_23 він не сварився. Зазначив, що ніякої палиці він не бачив і до рук не брав. В кімнаті, в якій розпивали алкогольні напої, не було достатньо місця для розмахування і можливості нанесення ударів палицею ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

При цьому суд критично ставиться до таких пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 ,оскільки свідки на стадії досудового розслідування під час проведення слідчих експериментів розказували і показували яким саме способом ОСОБА_1 наносились удари як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_3 . Свої покази, дані на стадії досудового розслідування, підтримали під час судового розгляду. При цьому судом враховується, що висновком експертів №95-к від 10.09.2020 судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_5 підтверджено, що виявлена у ОСОБА_5 закрита черепно - мозкова травма має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне для життя, згідно пунктів 2.1.1, 2.1.2 та 2.1.3 г/Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995, смерть ОСОБА_5 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку. Між черепно-мозковою травмою та смертю ОСОБА_5 існує причинний зв`язок.

У висновку експерта №29 від 04.05.2020 зазначається, що за результатами судово - медичної експертизи у ОСОБА_3 виявлені такі тілесні ушкодження: синці по боковій поверхні живота справа, в нижній третині.

Вище зазначені експертизи, візуалізація свідчать про інтенсивність, послідовність нанесення із значною силою тілесних ушкоджень.

Окрім того, встановленим є той факт, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 склались неприязні стосунки, що потягло за собою і негативне ставлення з боку ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 . Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_2 ще за життя її покійного сина, ОСОБА_3 неодноразово телефонувала до неї, повідомляючи про те, що ОСОБА_1 б`є ОСОБА_5 , у зв`язку із чим ОСОБА_2 викликала працівників поліції.

Суд дійшов висновку, що мотивом злочинних дій ОСОБА_1 стали особисті неприязні стосунки, зневага, які виникли раніше, а також через повідомлення ОСОБА_5 раніше за іншими фактами в поліцію щодо неправомірних дій ОСОБА_1 відносно нього, через що ОСОБА_1 притягався до встановленої законом відповідальності, бажання розправитися із ОСОБА_5 .

Окрім того, суд критично ставиться до показів неповнолітнього свідка ОСОБА_1 , даних під час проведення слідчого експерименту від 14.05.2020 за його участі, оскільки, вони носять плутаний характер та спростовуються показами потерпілої ОСОБА_2 , яка зазначила, що неповнолітній ОСОБА_1 пояснив, що швидку допомогу викликали на місце події, що не відповідає дійсності, так як швидка допомога прибула до місця проживання ОСОБА_25 . При цьому суд бере до уваги той факт, що неповнолітній ОСОБА_1 перебував в будинку, належному ОСОБА_4 пару хвилин, що стверджується показами всіх свідків, які знаходилися на той час в будинку, а тому не міг бачити всіх обставин події. Окрім того, з показів свідків, присутніх на той час в будинку, вбачається, що біля будинку автомобіля разом із неповнолітнім ОСОБА_1 не бачили.

У Постанові ВСУ № 5-34кс14 від 27.11.2014 року вказується на те, що за нормативним визначенням умисне вбивство (стаття 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.

Доводи та припущення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бровко О.С. про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 можливо ,падали і самі отримали тілесні ушкодження, а також те, що ОСОБА_1 не бив ОСОБА_5 , спростовані в судовому засіданні дослідженими матеріалами справи та показами свідків, ОСОБА_1 було завдано ОСОБА_5 удари палицею по життєво важливому органу (голові) за відсутності невідкладної необхідності в заподіянні шкоди потерпілому, визначальним у поведінці ОСОБА_1 було бажання спричинити шкоду потерпілому ОСОБА_5 (розправитися),окрім того, судом при цьому враховується відсутність акту суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого ОСОБА_5 , а також зважаючи на поведінку ОСОБА_1 після вчинення кримінального правопорушення, зокрема, не вчинив жодних дій щодо усунення наслідків, а саме, не надав допомогу, не викликав швидку медичну допомогу.

Суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп`яніння, страждав алкогольною епілепсією, оскільки, вони не підтверджені належними та достатніми доказами, а є лише його особистими переконаннями. В матеріалах кримінального провадження міститься висновок експерта №17 від 11.06.2020, згідно якого при судово - медичній експертизі крові трупа ОСОБА_5 наявність метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено, що свідчить про тверезий стан ОСОБА_5 на момент смерті (том 3 а.к.п. 172-174).

ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 не акцентували увагу і не зазначали, що ОСОБА_5 , перебуваючи в будинку, належному ОСОБА_4 вживав алкоголь.

З показів свідка ОСОБА_15 - медсестри ФАП та потерпілої ОСОБА_26 -матері покійного ОСОБА_5 слідує, що ОСОБА_5 на епілепсію не хворів, та не перебував з цього приводу на обліку у лікаря.

Суд звертає увагу, що покази потерпілої ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_4 узгоджуються з обставинами справи, як під час проведення слідчих експериментів на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження, зважаючи на значний проміжок часу, знову дали аналогічні покази, розповідали про обставини вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, що свідчить про правдивість їх показів.

Вище зазначені обставини визнаються судом достатніми для того, щоб зробити безспірний і єдино правильний висновок про доводи щодо винуватості ОСОБА_1 у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_5 , а також в умисному нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , оскільки, дані факти знайшли своє безспірне підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року та «Коробов проти України» від 21.10.2011року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

При цьому суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

В ході судового розгляду суд дійшов до висновку про те, що докази, на яких ґрунтується обвинувачення є належними та достатніми, надають інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування.

Отже, встановивши обставини, які підлягали доказуванню в кримінальному провадженні і дослідивши всі зібрані докази в їх сукупності, які суд оцінює як достовірні та які встановлюють наявність суспільно - небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння,та інші обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, суд прийшов до висновку, що діяння ОСОБА_1 має наведені кваліфікуючі ознаки, які містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.125 КК України.

Здобуті на досудовому розслідуванні та досліджені в судовому засіданні докази є належними, достатніми, отриманими у передбаченому КПК України порядку, внутрішньо погодженими між собою і в сукупності доводять вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України - вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - умисному легкому тілесному ушкодженні.

Під час розгляду кримінального провадження не було встановлено підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого, оскільки сукупністю всіх обставин вчинених діянь були доведені зміст і спрямованість умислу ОСОБА_1 на вбивство потерпілого ОСОБА_5 та на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Здобуті на досудовому розслідуванні та досліджені в судовому засіданні докази є належними, достатніми, отриманими у передбаченому КПК України порядку, внутрішньо погодженими між собою, а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 Європейського суду з прав людини в справі «Яременко проти України», та таким чином в сукупності доводять вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.125 КК України.

Висновки експертів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, як процесуальні джерела доказів, ґрунтуються на відомостях, які експерти сприймали безпосередньо та стали їм відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення досліджень, висновки експертів ґрунтуються на доказах, що визнаються судом належними та допустимими, на підставі яких судом встановлено наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та є доведеними, зокрема, щодо події кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.125 КК України (часу, місця, способу вчинення кримінальних правопорушень), винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінальних правопорушень, обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, характеризують особу обвинуваченого.

Частиною 1 статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини (ч.1 ст.27 Конституції України).

Відповідно до абзацу 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» від 30.05.1997 року, №7, суди як органи державної влади зобов`язані своєчасно й дієво захищати ці права та свободи шляхом розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення.

Статтею 2 розділу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненою в Римі 4 листопада 1950 року (ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, дата набрання чинності для України - 11.09.1997 року) встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07.02.2003 року, №2 звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти життя та здоров`я особи. Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного статтями 3 і 27 Конституції України права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними злочинними діями незаконно позбавив ОСОБА_5 життя, що визнається Конституцією України найвищою соціальною цінністю.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07.02.2003 року звернуто увагу на те, що у справах про злочини даного виду суди зобов`язані як установлювати вину підсудних та призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 Кримінального кодексу України суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (пункт 2 Постанови Пленуму ВСУ від 07.02.2003 року, №2).

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Суд при призначенні покарання виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягара для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.211.2007 р.).

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання, воно повинно ґрунтуватися, зокрема на принципах індивідуалізації та справедливості.

Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Значення покарання визначається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучістю його застосування за злочин, вчинений ОСОБА_1 .

Крім того, застосовуючи ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, суд має на меті покарати винного, що необхідно для захисту суспільства і досягнення достатньої та справедливої сатисфакції потерпілої і суспільства в цілому.

Призначення покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на певний строк спричинить йому певні моральні страждання, ганьбу і сором, що є невід`ємною частиною здійснення кари, залишить сліди в його свідомості й сприятиме тому, щоб він усвідомив та спокутував свою вину перед потерпілою та суспільством.

Крім того, обираючи ОСОБА_1 зазначене покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд переконаний в тому, що шляхом активного примусового впливу на свідомість останнього, буде внесено корективи в його соціально - психологічні властивості, нейтралізовано негативні, криміногенні настанови, що змусить їх додержуватися положень кримінального закону, виробить законослухняність та позбавить його можливості знову вчиняти злочини.

При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного - посередньо характеризується по місцю проживання, в силу положень статті 89 КК України не судимий, відсутність у відповідності до ст.66 КК України обставин, які пом`якшують покарання; обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 у відповідності до положень ст.67 КК України, згідно обвинувального акту не встановлено, а згідно ст.337 КПК України, суд розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, і не має права вийти за вказані межі, якщо це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, тому приходить до висновку, що задля досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі, та зарахування у відповідності до ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_1 попереднього ув`язнення з часу затримання, тобто з 03.05.2020 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили змін не потребує.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню у відповідності до положень ч.9 ст.100 КПК України.

Відповідно до положень статті 118 КПК України витрати на правову допомогу, а також витрати, пов`язані із залученням експертів являються процесуальними витратами.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (ч.1 ст.125 КПК України).

Частиною 2 статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Процесуальні витрати по справі у розмірі 8853 (восьми тисяч вісімсот п`ятдесяти трьох) гривень 61 копійки, пов`язані із проведенням судово - імунологічної та судово - цитологічної експертиз, підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави відповідно до ст.118, 124 КПК України, оскільки їх розмір та підстава підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Докази (копія договору №30, укладеного 27.10.2020 року між ОСОБА_2 та адвокатом Снітко В.А., про надання правової допомоги; копія детального опису наданих послуг і виконаних робіт адвокатом, їх вартість при наданні правової допомоги від 27.10.2020, складеного адвокатом Снітко В.А.; квитанція №30 від 27.10.2020), подані потерпілою ОСОБА_2 для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, являються належними, допустимими та достатніми, оскільки, їх зміст свідчить про те, що останньою у зв`язку із поданням цивільного позову у межах кримінального провадження, скориставшись при цьому адвокатськими послугами, було понесено витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 2500 гривень (том 1 а.к.п. 51, 52, 53).

З наданих потерпілою доказів можливо визначити, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені саме потерпілою ОСОБА_2 і відповідно зазначені витрати є виправданими, підтверджені відповідною достатньою документацією та іншими належними доказами.

При вирішенні цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, про стягнення моральних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте, розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 і вважає, що завдана потерпілій моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення. Крім того, суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. В той же час, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв`язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Втрата рідних людей є найвищою немайновою втратою, яка не пілягає відновленню.

Крім того, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить із конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань; з того, що ці страждання потерпілої ОСОБА_2 , як матері, довічні.

Сама категорія визначень «душевні страждання», «втрата спокою», «зміна його повсякденного життя» передбачає необхідність грунтовного доведення.

Розмір суми моральної шкоди повинен бути таким, що не суперечить засадам розумності, виваженості та справедливості.

Суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи виписок з лікарні, якщо потерпіла зверталася по допомогу до психіатра, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних реабілітаційних тренінгів, що дало б можливість визначити глибину моральних страждань в повному обсязів.

Суд зазначає, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, однак, вважає заявлену до стягнення суму 1000000 грн. завищеною та не доведеною.

Отже, застосовуючи принцип розумності і справедливості, з урахуванням неможливості безпомилкового, математично виваженого підрахунку розміру компенсації моральної шкоди, суд вважає, що 300000 грн., буде тією мірою моральної компенсації в даному випадку, яка підлягає задоволенню та стягненню з обвинуваченого.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судом враховується тяжкість і суспільна небезпека кримінального правопорушення, характер, обсяг та глибина страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнала потерпіла ОСОБА_2 , зокрема, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади у зв`язку із втратою сина ОСОБА_2 , втратила впевненість у своєму майбутньому, відчуття безпеки. По сьогоднішній день відбулися зміни в її емоційному стані, індивідуально - психологічних проявах, таких як: переживання втрати фізичного благополуччя та емоційного комфорту, відчуття невизначеності, безпорадності та особистого безсилля перед перешкодами, переживання емоційного напруження через втрату можливості вести усталений активний спосіб життя та реалізовувати раніше намічені життєві плани.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115 КК України, ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.115 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Основне покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень виконувати самостійно.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_1 попереднє ув`язнення з 03 травня 2020 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно засудженого ОСОБА_1 - залишити незмінним.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судових експертиз у розмірі 8853 (восьми тисяч вісімсот п`ятдесяти трьох) гривень 61 копійки.

Речові докази по справі:

- джинсові штани із плямами коричневого кольору схожими на кров; спортивну куртку, вітровку, синього кольору із плямами коричневого кольору схожими на кров; кофту у полоску 13 плямами бурого кольору схожими на кров; одну пару шкарпеток чорного кольору, брудні, які вилучені під час огляду 02.05.2020 з трупа ОСОБА_5 , по АДРЕСА_2 , які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №1 Могилів - Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, - знищити;

- поліетиленову пляшку із написом «Караван» із залишками речовини червоного кольору; поліетиленову пляшку із написом «Караван Артезіанська», із залишками речовини рожевого кольору; два скляних стаканчики; пусту поліетиленову пляшку із написом «Караван Мохіто»;трость (палицю для ходьби) металеву із ручкою; дві резинові шльопанці чорного кольору, 42 розміру, які вилучені під час огляду 02-03.05.2020 з домоволодіння по АДРЕСА_2 , які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №1 Могилів - Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, - знищити;

- куртку сірого кольору та мобільний телефон марки Nokia з ІМЕІ НОМЕР_1 , із сім - картою абонентський номер НОМЕР_2 , які вилучені 03.05.2020 під час затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_1 , які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №1 Могилів - Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути власнику ОСОБА_1 ;

- спортивну кофту марки Аdidas, на якій виявлено сліди бурого кольору схожі на кров; футболку із візерунками; штани чорного кольору; одну пару шкарпеток, які вилучені 03.05.2020 в приміщенні Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області, який розташований по вул. Свободи, 120, м. Ямпіль Вінницької області, під час добровільної видачі одягу ОСОБА_6 , які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №1 Могилів - Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути власниці ОСОБА_6 ;

- спортивні штани синього кольору із написом Sportics; кофту рожевого відтінку, на якій виявлено сліди бурого кольору схожі на кров, які вилучені 03.05.2020 в приміщенні Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області, який розташований по вул. Свободи, 120, м. Ямпіль Вінницької області, під час добровільної видачі одягу ОСОБА_3 , які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №1 Могилів - Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути власниці ОСОБА_3 ..

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 300000 (триста тисяч ) гривень моральної шкоди, а також 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в суді, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК