Рішення № 106046298, 15.08.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17143/21

Провадження № 2/752/3065/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.08.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ракоїд Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 про припинення поруки,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк» про визнання припиненою поруку за Договором поруки № 39.29-50/091п від 23.05.2006 р., укладеним між сторонами у справі та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 травня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 , укладено договір №39.29-50/231к, згідно якого останньому надано кредит в розмірі 216000,00 доларів США, зі сплатою 12,05 процентів річних.

Згідно п.п. 1.1.1 договору кредиту Позичальник щомісячно 23 числа кожного місяця рівними частинами сплачує Кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 2 413 дол. США з кінцевим строком погашення заборгованості за кредитом до 23 травня 2026 року.

Відповідно до п.4.4 договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків визначених п.п.3.3.2.-33.8., 3.312.-3.3.14., 3.3.20 та 3.3.21 цього договору протягом більше ніж 10 робочих днів, строк користування Кредитом вважається що сплив, та відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту. а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Позивач посилається на те, що 23 травня 2006 року між нею, Відповідачем та третьою особою укладено договір поруки №39.29-50/091п. Згідно п.1.1 Договору поруки Позивач зобов`язалась перед Відповідачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), в строки та в порядку передбачених Договором кредиту № 39.29-50/231к.

Як зазначає позивач, в червні 2016 року Відповідач звертався до Шевченківського районного суду м.Києва із позовною заявою до 3 особи про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 і такі вимоги були задоволені.

Крім цього, в 2015 році Банк також звертався із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №39.29-50/231к від 23.05.2006 р.

08 червня 2016 року відповідна позовна заява залишена без розгляду. Ухвала набрала законної сили 21.07.2016 року.

Тобто, як зазначає позивач, Банк змінив строк виконання основного зобов`язання ще в 2015 році.

Оскільки Кредитор будь-яких претензій протягом строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, до поручителя не пред`явив, позивач просить визнати припиненою поруку за договором поруки № 39.29-50/231к.

12.07.2021 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

25.11.2021 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву у справі.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, надав згоду на ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином.

В зв`язку з повторною неявкою представника відповідача в судове засідання, за згодою позивача, на підставі положень ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність відповідача.

Третя особа повторно в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 травня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «АЛЬФА-БАНК», та ОСОБА_2 , укладено договір №39.29-50/231к, згідно якого останньому надано кредит в розмірі 216000,00 доларів СІНА зі сплатою 12,05 процентів річних.

Згідно п.п. 1.1.1 договору кредиту Позичальник щомісячно 23 числа кожного місяця рівними частинами сплачує Кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 2 413 дол. США з кінцевим строком погашення заборгованості за кредитом до 23 травня 2026 року.

Відповідно до п.4.4 договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків визначених п.п.3.3.2.-33.8., 3.312.-3.3.14., 3.3.20 та 3.3.21 цього договору протягом більше ніж 10 робочих днів, строк користування Кредитом вважається дю сплив, та відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 23 травня 2006 року між ОСОБА_1 , ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №39.29-50/091п.

Згідно з п.1.1 Договору поруки Поручитель зобов`язалась перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), в строки та в порядку передбачених Договором кредиту № 39.29-50/231к.

Як встановлено судом в 2015 році Банк звернувся до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з позовом про солідарне стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №39.29-50/231к від 23.05.2006 р.

30.07.2015 р. у даній справі Святошинським районним судом м.Києва було відкрито провадження і відповідно до ухвали від 08.06.2016 р. зазначений позов залишено без розгляду.

Крім того, в червні 2016 року Банк звертався до Шевченківського районного суду м.Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 39.29-50/231к.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 19.08.2016 р. позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 вимоги Банку були задоволені частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №39.29-50/101і від 23.05.2006 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С. та зареєстровано в реєстрі за №1744, а саме на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк за кредитним договором №39.29-50/231к від 23.05.2006 року в сумі - 265918 доларів США 286 центів, що еквівалентно - 6 699 885 гривень 79 коп. за курсом Національного банку України станом на 05.05.2016 року. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк як Іпотекодержателем від свого імені на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження предмета іпотеки - нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , будь-якій особі покупцеві за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна на момент продажу, на умовах та в порядку, викладеному в ст.38 Закону України «Про іпотеку». В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Умовами Кредитного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» було передбачено зміну строку виконання заобов`язання у разі порушення Позичальником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та нарахованих відсотків.

Судом встановлено, що Банк в липні 2015 р. звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення з Позичальника та Поручителя заборгованості за Кредитним договором, чим змінив строк виконання зобов`язань.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу положень п. 6.2 Договору поруки він діє до повного виконання всіх вимог, забезпечених порукою, визначених п.2.1 цього Договору.

В силу положень п.2.1 Договору поруки визначено зміст забезпеченого порукою зобов`яання, його розмір, строк та порядок виконання.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 року у справі № 61-5541св18.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Договором поруки, укладеним між сторонами, не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання всіх вимог, забезпечених порукою. Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного виконання вимог Кредитора не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

Відповідач, звернувшись в липні 2015 року до суду з позовом до Позичальника та Поручителя про дострокове погашення заборгованості змінив строк виконання зобов`язань, однак, в подальшому такий позов залишив без розгляду.

В червні 2016 року Банк звернувся з вимогами до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, захистивши своє право у такий спосіб.

Будь-яких інших вимог, після залишення позовому Банку до ОСОБА_1 без розгляду відповідач до Поручителя не пред`являв.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З боку відповідача суду не надано доказів, що протягом строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» пред`явив вимогу в судовому порядку до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 про припинення поруки задовольнити.

Визнати припиненими правовідносини за Договором поруки № 39.29-50/091п від 23.05.2006 р., укладеним між ОСОБА_1 , ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_2 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк»(м.Київ, вул.В.Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 908 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, на підставі заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя