Рішення № 10604137, 22.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

22.07.2010Справа №2-31/10260-2008 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР 4 ЛТД» (98612, м.Ялта, вул.Південнобережне шосе, 25)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Леді-Брам» (98600, м.Ялта, вул.Фурмана, 26)

про повернення майна та стягнення 27733грн. неустойки

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «САПФІР 4 ЛТД» звернулось до господарського суду АРК до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леді-Брам» з позовними вимогами про зобов’язання відповідача звільнити виробничі й побутові приміщення загальною площею 1325,3кв.м. у будинку, розташованому за адресою: м.Ялта, смт.Масандра, вул.16 Квітня 1944 року (вул.Верхня), будинок 17, а також просить стягнути з відповідача 27733грн. неустойки відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.ст.782, 785 ЦК України та фактично обґрунтовані безпідставним займанням відповідачем спірного приміщення, оскільки позивач відмовився від договору оренди №1 від 01.10.2007 через несплату відповідачем орендної плати з листопада 2007 року, тобто більше трьох місяців підряд.

Відповідач відзиву на позов з викладенням підстав своїх заперечень суду не надавав, будь-яких доказів в обґрунтування своїх заперечень суду не представив.

Ухвалою суду від 19.01.2009 за клопотанням відповідача, проти задоволення якого позивач не заперечував, суд зупинив провадження по справі до вирішення господарським судом пов’язаної справи №2-6/5426-2008.

У зв’язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 07.05.2010 провадження по справі поновлено.

З огляду на неявку сторін у судові засідання, клопотання позивача про відкладення розгляду справи, ухвалами суду від 25.05.2010, від 08.06.2010 та від 29.06.2010 розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 08.06.2010 представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання уточнень до позовної заяви, проте уточнень будь-яких клопотань або заяв суду не надіслав.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, за адресами вказаними позивачем у позові.

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України від 18.09.97р. №02-5/289 (із змінами та доповненнями в редакції від 29.12.2008р.) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, позивач та відповідач вважаються повідомленими про час і місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У зв’язку з чим, що сторони не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сапфір 4 ЛТД» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Леді-Брам» (орендар) укладено договір №1 оренди нерухомого майна (далі – Договір).

Згідно пункту 1 договору орендодавець передає в оренду нерухоме майно, яке належить йому на праві власності: виробничі та побутові приміщення будівлі, загальною площею 1325,3 кв.м., яке розташовано за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Масандра, вул. 16 Апреля 1944 року (вул. Верхня), буд. 17, а орендар приймає його в оренду за актом прийому-передачі (Додаток 1) під статутну діяльність.

Актом приймання-передачі від 01.10.2007, підписаного між орендодавцем та орендарем, нерухоме майно - виробничі та побутові приміщення будівлі, загальною площею 1325,3 кв.м., яке розташовано за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Масандра, вул. 16 Апреля 1944 року (вул. Верхня), буд. 17, було передано відповідачу у користування (а.с.8).

Відповідно до п.7.1 договору оренди, термін дії договору – з 01.10.2007 по 01.10.2008.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його дії, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.

Листом від 28.05.2008 вих.№17 ТОВ «САПФІР 4 ЛТД» повідомив відповідача про те, що відмовляється від договору оренди нерухомого майна в порядку ст.782 ЦК України і просить звільнити займані приміщення до 29 червня 2008 року. Зазначений лист був отриманий відповідачем 11.06.2008, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відмова відповідача повернути орендоване майно у добровільному порядку з’явилась підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України та ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно статі 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, – це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений сторонами договір оренди №1 від 01.10.07р. є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов’язань. Недійсним у судовому порядку вказаний договір оренди не визнавався, доказів наявності таких обставин суду не надано.

Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 526 Цивільного кодексу.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору сторонами узгоджено строки сплати орендарем орендної плати, яка здійснюється щомісяця до 15 числа поточного місця в розмірі 4000,00грн.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду АРК від 29.07.2008р. у справі №2-30/6961-2008 стягнута з відповідача заборгованість з орендної плати за даним договором на користь позивача в сумі 24000,00грн. з 15 листопада 2007 троку по 15 травня 2008 року за шість місяців. Зазначене рішення суду відповідачем не оскаржувалось і набрало законної сили.

Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведене свідчить про те, що починаючи з листопада місяця 2007 року відповідач взагалі не вносив орендну плату.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Питання дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін врегулюванні ч. 3 статті 291 Господарського кодексу України, якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору майна в порядку, встановленому статті 188 цього Кодексу.

В силу частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною третьої статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положення статті 782 Цивільного кодексу України передбачають право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Право на відмову від договору найма слід відрізняти від розірвання договору на вимогу однієї зі сторін, оскільки право наймодавця на відмову від договору найма у разі порушення наймачем зобов’язань щодо сплати орендної плати свище трьох місяців, прямо передбачено законом і не вимагає отримання згоди наймача.

Такої ж правової позиції додержується Вищий господарський суд України у свої постанові від 09 червня 2009 року у аналогічній справі № 34/174-08-3857.

Враховуючи, що відповідач з листопада 2007 року і до травня 2008 року протягом шості місяців підряд не вносив орендну плату, у позивача виникло право відмовитися від договору оренди.

Судом встановлено, що 28.05.2008 позивач на підставі ст.782 ЦК України надіслав відповідачу повідомлення про відмову від договору оренди у зв'язку з несплатою ним орендної плати та запропонував повернути орендоване приміщення до 29.06.2008 (а.с.9).

Вказане повідомлення було отримано відповідачем 11.06.2008 (а.с.10).

Таким чином, враховуючи положення статті 782 Цивільного кодексу України, договір оренди №1 від 01.10.2007 є припиненим з 11.06.2008 р.

В силу статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.3 договору оренди сторони визначили, що повернення орендарем нерухомого майна орендодавцю з оренди здійснюється за актом приймання-передачі.

Відповідачем на надано суду доказів повернення майна позивачу за актом приймання-передачі, тому вимога позивача про зобов’язання відповідача звільнити приміщення, які були надані йому у оренду, є такою, що грунтується на законі і підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до вимог частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у разі затримки передачі речі наймодавцю після припинення договору незалежно від підстав припинення договору, наймач зобов’язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки. Наймач звільняється від сплати неустойки, якщо затримка передачі речі зумовлена діями або бездіяльністю наймодавця.

Проте таких доказів суду відповідачем не надано.

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку за безпідставне користування приміщенням за весь час прострочення виконання зобов’язання щодо повернення майна починаючи з 30.06.2008р. по 14.10.2008 включно, що складає 27733,00грн.

Суд вважає, що такі вимоги є обґрунтованими, оскільки обов’язок повернути майно у відповідача виник з моменту отримання повідомлення про відмову від договору, тому в силу приписів частини другої статті 785 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки за весь час прострочення ним виконання свого зобов’язання щодо повернення орендованого майна.

Враховуючи встановлені обставини та приписи зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «САПФІР 4 ЛТД» ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи, і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст..49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Леді-Брам» (98600, м.Ялта, вул.Фурмана, 26; ЗКПО 30122617) звільнити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР 4 ЛТД» (98612, м.Ялта, вул.Південнобережне шосе, 25; ЗКПО 34557043) виробничі й побутові приміщення загальною площею 1325,3кв.м. у будинку, розташованому за адресою: м.Ялта, смт.Масандра, вул..16 Квітня 1944 року (вул.Верхня), будинок 17.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леді-Брам» (98600, м.Ялта, вул.Фурмана, 26; ЗКПО 30122617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР 4 ЛТД» (98612, м.Ялта, вул.Південнобережне шосе, 25; ЗКПО 34557043) 27733,00грн. неустойки за безпідставне користування майном, 277,33грн. державного мита та 118,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати на адреси сторін поштою.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.