Рішення № 106039632, 12.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2022 року м. Київ № 640/24855/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач, ОГП), в якому просив:

визнати бездіяльність Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) та ОГП при розгляді його звернень та скарг від 21.10.2019, 15.01.2020, 11.03.2020, 17.04.2020, 26.05.2020, 02.07.2020, 06.08.2020;

зобов`язати ОГП провести повну, всебічну та об`єктивну перевірку його звернень та скарг від 21.10.2019, 15.01.2020, 11.03.2020, 17.04.2020, 26.05.2020, 02.07.2020, 06.08.2020, за наслідками перевірки, за допущені порушення чинного законодавства вжити заходів реагування та надати відповідь відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 призначено судове засідання у справі.

В судовому засіданні 27.01.2022 протокольною ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

17.02.2022 в судовому засіданні вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежністю розгляду звернень та скарг позивача, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та, відповідно, про необхідність зобов`язати його вчинити певні дії.

Відповідач у поясненнях (т. 1 а.с. 114-126) стверджує про правомірність дій ОГП при розгляді звернень позивача і, як наслідок, просить відмовити у задоволенні позову.

Водночас, представник відповідача (т. 2 а.с. 75-78) просив залишити без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог - рапорту від 21.10.2019 та звернення від 15.01.2020, з огляду на пропущення позивачем строку на звернення до суду з такими вимогами, а саме: визнання бездіяльності ГПУ та ОГП при розгляді його звернень та скарг від 21.10.2019 та від 15.01.2020 та зобов`язання ОГП провести повну, всебічну та об`єктивну перевірку його звернень та скарг від 21.10.2019 та від 15.01.2020, за наслідками перевірки, за допущені порушення чинного законодавства вжити заходів реагування та надати відповідь відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

У відповіді на відзив (т. 2 а.с. 50-59) позивач фактично наводить ті самі аргументи та доводи, що і у позові, не зазначаючи нічого з приводу клопотання представника відповідача, у тому числі про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2022 клопотання представника ОГП задоволено, адміністративний позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про: визнання бездіяльності ГПУ та ОГП при розгляді його звернень та скарг від 21.10.2019 та від 15.01.2020, зобов`язання ОГП провести повну, всебічну та об`єктивну перевірку його звернень та скарг від 21.10.2019 та від 15.01.2020, за наслідками перевірки, за допущені порушення чинного законодавства вжити заходів реагування та надати відповідь відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

За таких умов, суд розглядає позовні вимоги за виключенням тих, які залишені вказаною ухвалою без розгляду.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Генерального прокурора країни з рапортом від 21.10.2019 (т. 1 а.с. 17-20, 151-154), в якому, посилаючись на обставини здійснюваної ним роботи, відкликав заяву про переведення на посаду прокурора ОГП та про намір пройти атестацію (т. 1 а.с. 137).

За результатами розгляду вказаного рапорту ГПУ листом від 13.12.2019 №11/1/1-2949вих-19 (т. 1 а.с. 59, 155) повідомило позивачу, що копію заяви для розгляду направлено для розгляду в межах компетенції до першої кадрової комісії. Також зазначено, що чинним законодавством не передбачено можливості відкликання раніше поданої заяви про переведення на посаду прокурора ОГП та про намір пройти атестацію.

За таких обставин та у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 у визначений кадровою комісією день, час та місце для складання іспиту, прийнято рішення про неуспішне проходження атестації (т. 1 а.с. 138), на підставі якого наказом Генерального прокурора від 15.11.2019 №1518-ц (т. 1 а.с. 136) позивача звільнено з посади прокурора.

В свою чергу, позивач звернувся до Генерального прокурора з заявою від 15.01.2020 (т. 1 а.с. 21-25, 158-162), в якій, висловлюючи незгоду зі звільненням з прокуратури, просив надати відповіді на всі питання, які він виклав у рапорті від 21.10.2019 та провести перевірку щодо необ`єктивного та з порушенням строку розгляду його рапорту, вжити відповідних заходів.

Листом від 04.03.2020 №10/1/1-6905-19 (№10/1/1-21930вих-20) (т. 1 а.с. 60) відповідач повідомив позивачу, що його звернення розглянуто, встановлено, що постановою першого заступника Генерального прокурора у відповідному кримінальному провадженні, на підставі статті 37 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), змінено групу прокурорів, в той час як з інших питань, зазначених у зверненні, позивача проінформовано 13.12.2019 листом №11/1/1-2949вих-19.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 11.03.2020 (вхідний №52532-20 від 12.03.2020) (т. 1 а.с. 26-32, 164-170), в якій стверджує, що не отримав відповіді по суті свого рапорту, з огляду на що просить те саме, що і у листі від 15.01.2020.

За наслідками розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 14.04.2020 №06-606-20 (№06/1/1-34937вих-20) (т. 1 а.с. 62-64, 173-175) повідомив позивачу, що його рапорт від 21.10.2019 щодо відкликання заяви про переведення на посаду прокурора в ОГП та про намір пройти атестацію не містив адреси проживання і відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не підлягав розгляду та вирішенню. Поряд з цим, його розглянуто відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221. Зокрема, Департаментом кадрової роботи та державної служби 22.10.2019 рапорт направлено голові першої кадрової комісії ОСОБА_2 для вирішення питання в межах компетенції кадрової комісії, а також його копію - першому заступнику Генерального прокурора України Каську В.В. для розгляду в межах компетенції. У зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 кадровою комісією відповіді на рапорт, після надходження до Департаменту кадрової роботи та державної служби матеріалів атестації (протоколів, рішень тощо), листом від 13.12.2019 №11/1/1-2949вих-19 позивачу повідомлено про прийняте кадровою комісією рішення.

Стосовно внесення змін до штатного розпису ГПУ позивача проінформовано, що накази Генерального прокурора від 07.10.2019 №61-шц (т. 1 а.с. 139) та від 23.10.2019 №74-шц (т. 1 а.с. 140-141) видані у межах повноважень та у відповідності з вимогами статей 8, 9, 14 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ), в редакції, чинній на час видання наказів.

Крім того, зміна структури та штатного розпису стосувалась не тільки Управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності. У період з вересня по грудень 2019 року видано близько 20 наказів Генерального прокурора про реорганізацію структурних підрозділів ГПУ та утворення нових підрозділів, в яких також відбувалось скорочення штатних одиниць.

Незважаючи на проведення реорганізації, змін у структурі та штатному розписі ГПУ, звільнення прокурорів відбувалося лише з підстав, визначених у пункті 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, у зв`язку з неподанням прокурором заяви про переведення на посаду прокурора в ОГП та про намір пройти атестацію або відповідно до рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

З приводу не попередження ОСОБА_1 про можливе звільнення у зв`язку з структурними змінами у листі вказано, що відповідно до пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

За таких обставин, у листі зазначено, що попередження про звільнення прокурорам ГПУ, у тому числі і позивачу, не вручалося.

Усі прокурори і слідчі Генеральної прокуратури України, у тому числі й ті, посади яких скорочено, відповідно до пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, мали подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в ОГП. Переважна більшість з них скористалася цим правом і прийняла участь в атестації.

Що стосується питань проходження атестації у листі повідомлено, що відповідно до поданої 15.10.2019 позивачем заяви про переведення на посаду прокурора в ОГП та про намір пройти атестацію рішенням першої кадрової комісії від 18.10.2019 ОСОБА_1 включено до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Перешкоджань у складанні цього іспиту не було.

В подальшому, у зв`язку з неявкою позивача, першою кадровою комісією на підставі пунктів 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, пункту 11 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, обґрунтовано прийнято рішення від 04.11.2019 №244 про неуспішне проходження атестації.

Таким чином, згідно з рішенням першої кадрової комісії від 04.11.2019 про неуспішне проходження атестації, відповідно до вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора від 15.11.2019 №1518-ц ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.11.2019.

У зв`язку з оскарженням до Окружного адміністративного суду міста Києва вказаного наказу, оцінку його законності буде надано судом.

Також позивачу повідомлено, що за інформацією Департаменту нагляду за спеціальними органами правопорядку постановою Генерального прокурора від 20.11.2020 у відповідному кримінальному провадженні, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису ГПУ, змінено групу прокурорів, з якої, зокрема, виключено ОСОБА_1 у зв`язку з звільненням з органів прокуратури.

При цьому, у листі відмічено, що правовою підставою вказаного рішення були вимоги частини 3 статті 37 КПК України, відповідно до якої, якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через звільнення з органу прокуратури, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури.

За вказаних обставин, з посиланням на частину 1 статті 36 КПК України, позивачу повідомлено, що порушень вимог діючого законодавства чи фактів зневажливого ставлення до нього при наданні начальником відділу ОГП Ущапівським Я.В. попередньої відповіді, не встановлено.

З наявного в матеріалах справи списку відправлень від 14.04.2020 (т. 2 а.с. 4-7) вбачається, що лист від 14.04.2020 №06-606-20 (№06/1/1-34937вих-20) направлено позивачу в день його підписання - 14.04.2020, про що свідчить відбиток поштового штемпелю та чек.

В наступному, позивач звернувся до відповідача з листом від 17.04.2020 (вхідний №78845-20 від 24.04.2020) (т. 1 а.с. 44-51), в якому, зазначаючи фактично те саме, що і у рапорті та попередніх листах, просив розглянути його рапорт і звернення відповідно до чинного законодавства, а також дати відповідь на поставлені питання.

За результатами розгляду такого листа, відповідач листом від 08.05.2020 №10/2/1-6905-19 (т. 1 а.с. 61, 176) повідомив позивача, що його чергове звернення щодо законності його звільнення, підстав зміни групи прокурорів у кримінальних провадженнях та з інших питань розглянуто та, фактично, зазначено те саме, що і у попередніх відповідях, зокрема, у листі від 14.04.2020 №06-606-20 (№06/1/1-34937вих-20).

В матеріалах справи міститься список відправлень від 21.05.2020 (т. 2 а.с. 8-11), з якого вбачається, що вказаний лист направлено позивачу 21.05.2020, про що свідчить чек.

Листом від 26.05.2020 (вхідний №100948-20 від 01.06.2020) (т. 1 а.с. 52-58, 183-188) позивач звернувся до відповідача, в якому, стверджуючи про безпідставність скорочення його посади, неповідомлення про вивільнення тощо, просив розглянути його рапорт і звернення відповідно до чинного законодавства, дати відповідь на поставлені питання.

Розглянувши вказане звернення, відповідач листом від 24.06.2020 №07-606-20 (вихідний №07/1/1-57118вих-20) (т. 1 а.с. 67-68, 193-195) повідомив позивачу те саме, що і у попередніх відповідях, а також проінформував позивача, що за результатами розгляду Генеральною інспекцією ОГП зазначених у зверненні доводів у частині можливих неправомірних дій працівників Департаменту кадрової роботи та державної служби щодо незаконного отримання та приватизації житла, звільнення та прийняття знову на роботу з метою перерахунку пенсії, отримання вихідної допомоги, нагородження, класних чинів тощо встановлено, що у зверненні відсутні конкретні фактичні дані, зокрема прізвища працівників кадрового підрозділу. З огляду на викладене, відсутні підстави для вжиття заходів реагування, у тому числі й ініціювання питання про призначення службового розслідування.

У зв`язку з чим позивачу роз`яснено, що у разі наявності у нього достатніх фактичних даних, які можуть свідчити про вчинення конкретними працівниками кадрового підрозділу кримінального правопорушення, він має право відповідно до вимог статті 214 КПК України звернутися з заявою або повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до уповноваженого правоохоронного органу.

Одночасно ОСОБА_1 повідомлено, що у разі надходження звернень з тих самих питань, на які вже раніше надавалися відповіді, листування з ним буде припинено.

З наявного в матеріалах справи списку відправлень від 25.06.2020 (т. 2 а.с. 12-15) вбачається, що лист від 24.06.2020 №07-606-20 (вихідний №07/1/1-57118вих-20) направлено позивачу 25.06.2020, про що свідчить відбиток поштового штемпелю та чек.

В подальшому, листом від 02.07.2020 (вхідний №129499-20 від 09.07.2020) (т. 1 а.с. 33-38, 196-201) позивач звернувся до відповідача, в якій, вкотре посилаючись на незаконність скорочення його посади, просить надати йому відповіді про безпідставне виключення з групи прокурорів, порушення закону при скороченні посади тощо.

За результатами розгляду зазначеного листа, відповідач листом від 03.08.2020 №07-606-20 (вихідний №07/1/1-71729вих-20 від 03.08.2020) (т. 1 а.с. 69-70, 202-203) вкотре повідомив позивачу ту саму інформацію, що і у попередніх листах стосовно атестації прокурорів, підстав зміни групи прокурорів у кримінальних провадженнях, відсутності правових підстав для вручення попередження про звільнення та інше.

Наявний в матеріалах справи список відправлень від 04.08.2020 (т. 2 а.с. 16-18) свідчить про направлення вказаного листа позивачу 04.08.2020, що підтверджує відбиток поштового штемпелю та чек.

Листом від 06.08.2020 (вхідний №15744-20 від 13.08.2020) (т. 1 а.с. 39-43, 204-208) позивач звернувся до відповідача, в якому просив надати відповідь чи законним було скорочення його посади під час перебування у відпустці, чи попереджено його про вивільнення за два місяці тощо.

Розглянувши вказаний лист, відповідач листом від 11.09.2020 №07-606-20 (вихідний №07/1/1-85524вих-20 від 11.09.2020) (т. 1 а.с. 71, 211) вчергове повідомив позивачу вже зазначену у попередніх листах інформацію, а також зазначив, що Окружним адміністративним судом міста Києва розглядається позовна заява позивача до ОГП про визнання протиправними та скасування наказів про скорочення посади і про звільнення, в межах розгляду якої їм буде надано правову оцінку.

З наявного в матеріалах справи списку відправлень від 14.09.2020 (т. 2 а.с. 19-22) видно, що лист від 11.09.2020 направлено позивачу 14.09.2020, про що свідчить відбиток поштового штемпелю та чек.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача при розгляді його звернень, у тому числі щодо строків розгляду, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

За змістом статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина.

Частиною 1 статті 20 вказаного Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Так, предметом розгляду в межах даної адміністративної справи є результати та строки розгляду звернень позивача від 11.03.2020, 17.04.2020, 26.05.2020, 02.07.2020, 06.08.2020.

З аналізу змісту таких звернень позивача видно, що вони полягають у незгоді позивача зі зміною групи прокурорів у кримінальних провадженнях, до якої він входив, неповідомленням його про наступне вивільнення за два місяці, скороченням його посади в період, коли він перебував у відпустці, зайняттям його кабінету іншою особою та, з рештою, зі звільненням, що він неодноразово підкреслює як у своїх зверненнях, наприклад, у зверненні від 11.03.2020 (т. 1 а.с. 165 третій абзац зверху, а.с. 166 останній абзац), від 26.05.2020 (т. 1 а.с. 183 другий абзац зверху, а.с. 184 другий абзац знизу, а.с. 185 останній абзац), від 02.07.2020 (т. 1 а.с. 199 третій абзац знизу, а.с. 201 останній абзац), так і підтвердив у судовому засіданні.

При цьому, з аналізу змісту наданих позивачу листів вбачається неодноразове надання відповідей за результатами розгляду його звернень з приводу одних і тих саме питань, зокрема:

(1) стосовно зміни групи прокурорів повідомлено, у тому числі, що постановою Генерального прокурора від 20.11.2020 у відповідному кримінальному провадженні, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису ГПУ, змінено групу прокурорів, з якої, зокрема, виключено ОСОБА_1 у зв`язку з звільненням з органів прокуратури;

(2) щодо неповідомлення про вивільнення за два місяці, з посиланням на пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, вказано, що попередження про звільнення прокурорам ГПУ, у тому числі і позивачу, не вручалося;

(3) про скороченням посади та, відповідно, зайняття робочого місця позивача іншим працівником зазначено, що наказами Генерального прокурора від 07.10.2019 №61-шц та від 23.10.2019 №74-шц, які видані у відповідності з вимогами статей 8, 9, 14 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX, в редакції, чинній на час видання наказів, змінено структуру та штатний розпис, що стосувалось не тільки Управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності, оскільки період з вересня по грудень 2019 року видано близько 20 наказів Генерального прокурора про реорганізацію структурних підрозділів ГПУ та утворення нових підрозділів, в яких також відбувалось скорочення штатних одиниць;

(4) з приводу звільнення повідомлено, що усі прокурори і слідчі Генеральної прокуратури України, у тому числі й ті, посади яких скорочено, відповідно до пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, мали подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в ОГП, що також зроблено і позивачем 15.10.2019, а рішенням першої кадрової комісії від 18.10.2019 ОСОБА_1 включено до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Проте, у зв`язку з неявкою позивача прийнято рішення від 04.11.2019 №244 про неуспішне проходження атестації, що і стало підставою, відповідно до вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, для прийняття наказу Генерального прокурора від 15.11.2019 №1518-ц про звільнення позивача з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.11.2019. При цьому, такий наказ оскаржено позивачем до суду.

(1) Дійсно, згідно з частиною 3 статті 37 КПК України якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через, зокрема, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури.

Поряд з цим, відповідно до частини 1 статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

З огляду на викладене, позивачу повідомлено про підстави прийняття прокурором постанови про зміну групи прокурорів, з якої, зокрема, виключено ОСОБА_1 у зв`язку з звільненням з органів прокуратури.

(2) Відповідно до пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, позивача повідомлено про причини неповідомлення йому про вивільнення.

(3, 4) Позивачу, як про підставу скорочення, повідомлено про наказ Генерального прокурора від 07.10.2019 №61-шц, а також зазначено про законодавчі та фактичні підстави для прийняття наказу від 15.11.2019 №1518-ц про його звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.11.2019.

Зі змісту пункту 19 Закону №113-IX вбачається, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї з таких підстав, зокрема: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Згідно з пунктом 11 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

У зв`язку з неявкою позивача, першою кадровою комісією прийнято рішення від 04.11.2019 №244 про неуспішне проходження атестації, що і стало підставою для прийняття вказаного наказу про звільнення позивача.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання протиправними та скасування наказів Генерального прокурора України: від 07.10.2019 №61шц про скорочення посади, яку він обіймав, від 15.11.2019 №1518ц про звільнення позивача з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України - начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності ГПУ та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.11.2019, поновлення на посаді, стягнення з ГПУ на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 21.11.2019 по день винесення судом рішення про поновлення на посаді, в межах якої (справа №640/1963/20) і буде надано правову оцінку правомірності вказаним наказам, тобто тому, з приводу чого він звертався до відповідача зі зверненнями.

Отже, сама по собі незгода позивача з законодавчими змінами та певною діяльністю органу, пов`язану з такими змінами, не свідчить про неповноту відповіді чи її нечіткість, в той час як у разі порушення тих чи інших прав позивача в межах проходження публічної служби, він може звернутися за захистом своїх прав до суду, що останнім і зроблено в межах справи №640/1963/20.

Що стосується строків розгляду рапорту позивача від 21.10.2019, про що він зазначає у своїх зверненнях, суд зауважує, що рапорт є внутрішнім службовим документом і на нього не поширюються вимоги Закону України «Про звернення громадян», відповідно до частини 1 статті 3 якого під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, а відтак і строки розгляду.

Крім того, згідно з частиною 7 статті 5 названого Закону ? , ', ?, ?, ? , , ?, , .

1 8 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

? , від 21.10.2019 не відповідає вимогам до звернення з позиції відсутності у ньому такого обов`язкового реквізиту як місце проживання громадянина, тому його розглянуто відповідачем саме як рапорт, в протилежному випадку, в силу вимог 1 8 Закону України «Про звернення громадян», він розгляду не підлягає.

Судом також враховується, що відповідачем надано позивачу відповіді і на інші супутні питання, які ним заявлено у зверненнях, зокрема, щодо ставлення до нього, на що ОСОБА_1 повідомлено, що порушень вимог діючого законодавства чи фактів зневажливого ставлення до позивача при наданні відповіді, не встановлено, стосовно доводів у частині можливих неправомірних дій працівників Департаменту кадрової роботи та державної служби щодо незаконного отримання та приватизації житла, звільнення та прийняття знову на роботу з метою перерахунку пенсії, отримання вихідної допомоги, нагородження, класних чинів тощо встановлено, що у зверненні відсутні конкретні фактичні дані, зокрема прізвища працівників кадрового підрозділу, зважаючи на що відсутні підстави для вжиття заходів реагування, у тому числі й ініціювання питання про призначення службового розслідування.

Крім того, суд зауважує, що позивачем не конкретизовано яке саме звернення та з приводу саме чого він не отримав відповіді та/або в якій частині відповідь не є повною та/або вичерпною.

Враховуючи викладене у сукупності, суд не вбачає неповноти та/або необ`єктивності розгляду звернень позивача від 11.03.2020, 17.04.2020, 26.05.2020, 02.07.2020, 06.08.2020 з боку відповідача, з огляду на що у суду відсутні належні правові підстави для визнання бездіяльності ОГП в цій частині.

Що стосується строків розгляду звернень позивача від 11.03.2020, 17.04.2020, 26.05.2020, 02.07.2020, 06.08.2020, суд зважає на наступне.

Будь-яких доказів на підтвердження направлення/вручення вказаних запитів позивачем відповідачу з відповідною відміткою про їх безпосереднє отримання, ОСОБА_1 суду не надано, у зв`язку з чим суд обраховує початок відліку строку розгляду звернень відповідачем, виходячи з дати реєстрації такої вхідної кореспонденції останнім.

Як вже встановлено судом, заява від 11.03.2020 зареєстрована, а відтак і отримана відповідачем 12.03.2020, в той час як відповідь надана листом від 14.04.2020 і направлена в той же день.

Отже, останній день надання відповіді припадає на 13.04.2020, оскільки 11.04.2020 (останній - 30 день надання відповіді) та 12.04.2020 є вихідними днями - субота та неділя, тобто відповідь мала бути складена та направлена не пізніше 13.04.2020, що свідчить про порушення відповідачем вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян».

На лист від 17.04.2020, зареєстрований та, відповідно, отриманий 24.04.2020 відповідачем надано відповідь листом від 08.05.2020, який направлений позивачу 21.05.2020, що свідчить про відсутність порушення строків розгляду та надання відповіді.

Лист від 26.05.2020 відповідачем отримано та зареєстровано 01.06.2020, а відповідь надано листом від 24.06.2020, направлений позивачу 25.06.2020, що також свідчить про відсутність зазначених порушень з боку відповідача.

09.07.2020 відповідачем отримано та зареєстровано лист позивача від 02.07.2020, а відповідь направлено ОСОБА_1 04.08.2020, що відповідає встановленим статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» строкам надання відповіді на звернення.

На лист позивача від 06.08.2020, отриманий та зареєстрований 13.08.2020 він отримав відповідь листом ОГП від 11.09.2020, направленим ОСОБА_1 14.09.2020, а оскільки останній (тридцятий) день надання відповіді припав на суботу - 12.09.2020, то останнім днем надання відповіді є саме 14.09.2020 (перший робочий день після вихідних), що свідчить про відсутність порушень строків розгляду такого звернення позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи вбачається допущення бездіяльності, яка не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Водночас, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пунктом 4 частини 3 статті 2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

За вказаних обставин та наведеного правового регулювання, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо дотримання встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» строку розгляду звернення позивача від 11.03.2020.

З огляду на встановлене та наведене судом, а також виходячи з того, що позивач отримав відповідь на своє звернення від 11.03.2020, хоча і з порушенням строку, суд не вбачає належних правових підстав для зобов`язання ОГП провести повну, всебічну та об`єктивну перевірку звернень та скарг позивача від 11.03.2020, 17.04.2020, 26.05.2020, 02.07.2020, 06.08.2020, за наслідками перевірки, за допущені порушення чинного законодавства вжити заходів реагування та надати відповідь відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

При цьому, питання порушення строку надання відповіді на звернення від 11.03.2020 позивач у своїх зверненнях не підіймав та не просив вжити відповідних заходів реагування (на відміну від строків надання відповіді на рапорт від 21.10.2019), відповідно, суд не розглядає це питання в площині даної справи, оскільки захист права на майбутнє (у разі відмови ОГП позивачу у вжитті заходів реагування до відповідальної особи за порушення строків надання відповіді на звернення від 11.03.2020) чинним законодавством не передбачено.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 3 статті 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо дотримання встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» строку розгляду звернення ОСОБА_1 від 11.03.2020.

У задоволенні решти позовних вимоги відмовити.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00034051).

Суддя О.М. Чудак