Рішення № 10603936, 22.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.10                                                                                           Справа№ 11/38

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.          

За позовом: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м.Львів

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент», м.Миколаїв Львівської області

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

Про стягнення 182103,17грн.

Представники:

Від позивача –Нирка М.М. –представник, доручення № 03-3820 від 30.11.2009року

Від відповідача - не зявився

Від третьої особи –не зявився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Державною екологічною інспекцією в Львівській області до Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»про відшкодування збитків завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 182103,17грн.

Ухвалою господарського суду від 24.02.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.03.2010року. За клопотанням представника відповідача суд ухвалою від 23.03.2010р. залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго». Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 13.04.2010р., 27.04.2010р., 18.05.2010р. з підстав, викладених у даних ухвалах. В судовому засіданні 18.05.2010р. оголошувалась перерва до 01.07.2010р. Ухвалою суду від 01.07.2010р. розгляд справи відкладено на 22.07.2010р. у зв’язку з неявкою представників сторін. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав відповідно до заяви про уточнення позовних вимог та наполягає на їх задоволенні. Також сторонами у справі були подані клопотання про відкладення розгляду справи. Однак позивач в судове засідання зявився, відмовився від свого клопотання про відкладення розгляду справи. Проти клопотань відповідача та третьої особи про відкладення розгляду справи позивач заперечує і просить розглядати справу по суті. Клопотання відповідача та третьої особи судом відхиляються на підставі ст.69 ГПК України. Наявних матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не зявились.

У відзиві на позов представник відповідача заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у даному відзиві.

Представник третьої особи у відзиві(вих.№112-1623 від 27.04.2010р.) з приводу заявленого позову пояснив          , що жодних порушень умов Договору щодо надійності постачання електроенергією споживача (в даному випадку- ВАТ «Миколаївцемент»)зі сторони ВАТ «Львівобленерго»не було. Під час стихії 14.10.2009року через падіння дерева з-за меж охоронної зони повітряної лінії відбулося аварійне вимкнення однієї з ліній електропередач, при якому знеструмлення не відбулося, оскільки на підстанції МЦГК в роботі залишився один трансформатор Т-2, що отримує живлення від ПЛ-110 кВ «Розділ-МЦГК», яка не вимикалась. ВАТ «Львівобленерго»зазначив, що згідно договору про постачання електричної енергії №90167 від 03.04.2007р. відповідач є споживачем електричної енергії 2–ї категорії надійності електропоста-чання, для забезпечення електроенергією якої рекомендується підєднання до двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення. Відповідач підєднаний до двох незалежних взаємнорезервуючизх джерел живлення. Отже в момент вимкнення електроенергії на одній лінії електропередач, інша лінія електропередач, що живить обладнання, залишалась в роботі.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Державна екологічна інспекція в Львівській області відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого наказом Мінприроди від. 19.02.2007р. № 55 є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює державний контроль за:

- додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами;

- додержання правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами); виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди, скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, транскордонне переміщення об'єктів рослинного та тваринного світу;

-          виконує інші функції.

Інспекція має право:

-          обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації, військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби у місцях їх постійної дислокації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; -          складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення межах повноважень, визначених законом; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідокпорушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. 10.12.2009 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області було проведено перевірку з питань охорони та раціонального використання атмосферного повітря ВАТ «Миколаївцемент».

В ході перевірки (акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства № 210 від 10.12.2009 року) встановлено, що ВАТ «Миколаївцемент» в період з 01.10.2009р. по 10.12.2009р. на дж.№102 (обертова піч №2), дж.№103 (обертова річ №4,5), дж.№104 (обертова піч №6) , здійснювалися залпові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно передбачені технологічними регламентами і перевищують трикратне значення гранично допустимого викиду атмосферного повітря дозволеної величини, що є порушення чинного законодавства, в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 182103 грн. 17 коп.

На адресу відповідача Державною екологічною інспекцією в Львівській області скеровувалась претензія про добровільне відшкодування завданих державі збитків (№ 03-4109 від 21.12.2009року) на суму 182103грн. 17 коп., яка на момент подачі позову в суд залишилась без відповіді і задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, заподіяні збитки в розмірі 182103 грн. 17 коп. оплачено частково в сумі 139470,50 грн. (платіжне доручення №339 від 27.01.2010р.). Представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить зменшити позовні вимоги на суму 42632,67 грн., у зв’язку з сплатою ВАТ «Миколаївцемент»139470,50 грн. боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища

Абз. 2 ст. 51 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов’язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” підприємства, установи, організації та громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов’язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов’язані:

здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

Згідно ст. 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідач в своїх запереченнях на позов посилається на ту обставину, що наднормативні викиди забруднюючих речовин відбулися через негоду, що призвело до відключення електроенергії через пошкодження лінії електропередач 110кВ- 14.10.2009р., а також спад напруги живлення на лінії електропередач 110кВ- 29.10.2009р., що своєю чергою спричинило вимкнення очисного обладнання.

В подальшому відповідач здійснив запуск та експлуатацію технологічного обладнання при відключених газоочисних установках, в результаті чого було спричинено наднормативні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин. Таким чином, відповідальність за шкоду повинна бути покладена на ВАТ “Львівобленерго” (третю особу). Однак такі доводи відповідача судом до уваги не беруться, враховуючи наступне.

Відповідно до п.4.1.4. договору про постачання електричної енергії №90167 від 03.04.2007р., укладеного між відповідачем та третьою особою, постачальник (третя особа) не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому ПКЕЕ порядку.

Пунктом 6.1., 6.1.1 договору №90167 від 03.04.2007р. встановлено, що електропостачання споживача (відповідача) може бути обмежено або припинено постачальником (третьою особою) без попередження у разі виникнення аварійних ситуацій в електроустановках постачальника (третьої особи) –на час, що не перевищує визначеного ПУЕ для струмоприймачів споживача (відповідача) відповідної категорії.

Відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) в залежності від надійності електропостачання, струмоприймачі поділяються на три категорії. Так, згідно договору №90167 від 03.04.2007р., відповідач є споживачем 2-ї категорії надійності електропостачання. Пунктом 1.2.19. ПУЕ визначено, що струмоприймачі 2-ї категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаємнорезервуючих джерел живлення. При порушенні електропостачання від одного з джерел живлення допускаються перерви в електропостачанні на час, необхідний для ввімкнення резервного живлення діями оперативного персоналу або виїзної оперативної бригади.

Відповідач під’єднаний до двох незалежних взаємнорезервуючих джерел живлення –лінії електропередач. Таким чином, на момент вимкнення однієї з ліній електропередач (ПЛ-100 кВ “Південна Кагуїв-МЦГК”) відповідач був під’єднаний лише до однієї лінії електропередач –ПЛ-100 кВ “Розділ-МЦГК”.

Як вбачається з матеріалів справи, короткочасні вимкнення напруги допускаються постачальником згідно договору про постачання електричної енергії №90167 від 03.04.2007р., однак споживач не забезпечив виробничий процес у таких випадках альтернативними резервними джерелами електропостачання. Таким чином, відповідач не вжив всіх необхідних заходів щодо унеможливлення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки виключно на нього покладається забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів (ст. 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 42632грн. 67 коп.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити у зв’язку сплатою відповідачем заборгованості.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 51, 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 10, 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49,69, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Миколаївцемент”, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 00293025) на спеціальний рахунок Миколаївської міської ради Львівської області (р/р 31515921700332 в УДК у Миколаївському районі, ідентифікаційний код 23949770, МФО 825014, код платежу 24062100) 42632 грн. 67 коп.в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Миколаїв-цемент», м.Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 00293025) на користь державного бюджету 426 грн. 33 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя