Рішення № 106038667, 10.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2022 року м. Київ №640/1057/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:

-визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ференець Світлани Сергіївни від 10 грудня 2021 року, які винесені в рамках виконавчого провадження №66086305, а саме:

-про стягнення виконавчого збору;

-про накладення штрафу;

-про арешт коштів боржника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 липня 2021 року Прилуцьким відділом ДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відносно позивача було відкрите виконавче провадження №66086305 на підставі ухвали Прилуцького міськрайонного суду від 09 липня 2021 року №2-з/742/38/21 про забезпечення позову шляхом повернення дитини до фактичного місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті та вступу у законну силу судового рішення. У подальшому дане виконавче провадження передано для виконання за місцем проживання позивача, до Деснянського РВ ДВС у м. Києві.

Деснянським РВ ДВС у м. Києві при примусовому виконанні ухвали Прилуцького міськрайонного суду від 09 липня 2021 року №2-з/742/38/21 про забезпечення позову були винесені 10 грудня 2021 року оскаржувані постанови, які позивач вважає неправомірними та просить скасувати з огляду на наступне.

Стосовно постанови по стягнення виконавчого збору позивач посилається на норми пункту 1 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню, виконавчий збір не стягується.

Щодо постанови про накладення на позивача штрафу, то позивач вважає її прийнятою з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідальність за неявку за викликом державного виконавця настає лише у разі такої неявки без поважних причин і така відповідальність передбачена статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Втім в оскаржуваній постанові відсутнє будь-яке посилання виконавця на причини неявки позивача за викликом державного виконавця. Крім того застосовано штраф у розмірі 3400,00 грн, в той час як згідно з положеннями статті 75 вказаного Закону за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, передбачено накладення на боржника - фізичну особу штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 грн. До того ж, з оскаржуваної постанови позивачу не зрозуміло, за яке саме порушення (неявка чи невиконання рішення суду) на нього накладено штрафну санкцію.

У зв`язку з протиправністю, на думку позивача, постанов про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу протиправною також є і постанова про арешт коштів боржника, оскільки майнових зобов`язань позивач не має, тому й відсутні підстави для накладення арешту на кошти боржника.

За наведених обставин позивач вважає своє право порушеним, а тому звернувся до суду у заявлений у позові спосіб для захисту своїх прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 29 червня 2022 року.

Також вказаною ухвалою зобов`язано відповідача надати суду копії матеріалів виконавчого провадження №66086305.

В зв`язку з неявкою сторін у судове засідання 29 червня 2022 року розгляд справи відкладено на 05 липня 2022 року.

У судове засідання 05 липня 2022 року учасники справи не прибули.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, одночасно проінформувавши, що постановою Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року (справа №742/2502/21) скасовано ухвалу Прилуцького міськрайонного суду від 09 липня 2021 року №2-з/742/38/21 про забезпечення позову шляхом повернення дитини до фактичного місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті та вступу у законну силу судового рішення, та скасовано постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року в частині задоволення вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом повернення дитини.

Представник відповідача також просив здійснювати розгляд справи без його участі та повідомив, що матеріали виконавчого провадження передані до Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Свого відношення до позову відповідач не висловив.

За наведених обставин суд вирішив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Крім того, ухвалою суду від 05 липня 2022 року витребувано у Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) матеріали виконавчого провадження №66086305.

Вирішуючи спір за наявними матеріалами судом встановлено наступне.

На підставі ухвали №2-з/742/38/21, виданої 09 липня 2021 року Прилуцьким міськрайонним судом, та якою забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання місцем проживання дитини з матір`ю шляхом повернення ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до фактичного місця реєстрації останнього, а саме: АДРЕСА_1 , до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті та вступу у законну силу судового рішення, - постановою державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 14 липня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП №66086305.

Пунктом 2 резолютивної частини даної постанови зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

В подальшому, постановою старшого державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 10 серпня 2021 року виконавче провадження ВП №66086305 передано для примусового виконання до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

18 серпня 2021 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження ВП №66086305.

При примусовому виконанні ухвали Прилуцького міськрайонного суду від 09 липня 2021 року №2-з/742/38/21 про забезпечення позову державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлено Виклик державного виконавця від 18 серпня 2021 року №66086305/15 щодо необхідності прибути до виконавця 10 вересня 2021 року.

В матеріалах виконавчого провадження міститься Акт державного виконавця від 23 серпня 2021 року, згідно змісту якого виходом державного виконавця за адресою, що вказана у постанові про передачу матеріалів виконавчого провадження від 10 серпня 2021 року, боржника не розшукано.

Відповідно до змісту Акта державного виконавця від 10 вересня 2021 року боржник за викликом від 18 серпня 2021 року не з`явився; пояснень або заяв від боржника до відділу не надходило.

Викликом державного виконавця від 20 вересня 2021 року №66086305/15 боржника ОСОБА_1 зобов`язано з`явитись до державного виконавця 30 вересня 2021 року.

30 вересня 2021 року боржник до відділу не прибув, пояснень чи інших заяв до відділу не надходило, про що складено відповідний Акт від 30 вересня 2021 року.

05 жовтня 2021 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про передачу виконавчого провадження ВП 66086305 до Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

29 жовтня 2021 року Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виніс постанову про передачу виконавчого провадження ВП 66086305 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

В свою чергу, постановою від 16 листопада 2021 року Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняв виконавче провадження ВП 66086305.

Викликом державного виконавця від 17 листопада 2021 року №66086305 боржника ОСОБА_1 зобов`язано з`явитись до державного виконавця 26 листопада 2021 року.

Згідно Акту державного виконавця від 19 листопада 2021 року боржника не розшукано.

22 листопада 2021 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про проведення виконавчих дій, згідно з якою державному виконавцю Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) пропонувалось з`явитись 22 листопада 2021 року о 16.00 за адресою Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області та під час допиту боржника прокурором Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області за виконавчим провадженням ВП №66086305 відібрати пояснення у боржника ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду в рамках виконавчого провадження ВП №66086305.

На виконання зазначеної постанови старшим державним виконавцем Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відібрані пояснення ОСОБА_1 , про що складено відповідний Акт від 22 листопада 2021 року.

Згідно відібраних 22 листопада 2021 року у ОСОБА_1 пояснень, останній з ухвалою суду ознайомлений, однак з даним рішенням суду не погоджується, в зв`язку з чим ним подані документи на апеляцію. Крім того боржник повідомив, що перешкод у виконанні рішення суду не чинить, утім вважає необхідним враховувати бажання дитини.

Відповідно до складеного державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Акту від 23 листопада 2021 року, боржник ОСОБА_1 прибув до відділу, однак від подачі пояснень щодо виконання рішення суду та отримання наручно вимоги державного виконавця відмовився.

В той же час, відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 24 листопада 2021 року рішення суду не виконане, при цьому перешкод у виконанні рішення суду він не чинить.

24 листопада 2021 року державним виконавцем винесено Вимогу, отриману боржником ОСОБА_1 24 листопада 2021 року, згідно з якою державний виконавець вимагав з`явитись боржнику до відділу 02 грудня 2021 року для виконання рішення суду.

З Акту державного виконавця від 02 грудня 2021 року вбачається, що боржник на вимогу виконавця до відділу не прибув, причини не відомі, в зв`язку з чим виконавчі дії не відбулися.

Утім, згідно заяви ОСОБА_1 від 01 грудня 2021 року отриманої відділом 02 грудня 2021 року, він не зміг прийняти участь у виконавчих діях через хворобу та просив відкласти виконавчі дії на 10 робочих днів. До заяви доданий медичний висновок від 01 грудня 2021 року (роздрукований з відповідно сайту 02.12.2021), за яким період непрацездатності особи 01.12.2021 - 04.12.2021.

За вимогою виконавця від 02 грудня 2021 року боржнику пропонувалось прибути до відділу для виконання рішення суду 10 грудня 2021 року.

Крім того, 02 грудня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, у відповідності до якої за невиконання рішення суду до ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі 1700,00 грн.

08 грудня 2021 року Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано клопотання представника боржника від 07 грудня 2021 року вих. №07/12/21 про закінчення виконавчого провадження №66086305 в зв`язку з скасуванням Прилуцьким міськрайонним судом 03 грудня 2021 року заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 09 липня 2021 року.

10 грудня 2021 року Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано клопотання представника боржника від 10 грудня 2021 року вих. №10/12/21 про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №66086305 до набрання законної сили ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 03 грудня 2021 року.

З Акту державного виконавця від 10 грудня 2021 року вбачається, що на виконання вимоги виконавця від 02 грудня 2021 року боржник до відділу не прибув.

10 грудня 2021 року внесено Начальнику Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві подання державного виконавця про притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 .

Крім того, 10 грудня 2021 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 3400,00 грн.

Також 10 грудня 2021 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12000,00 грн. та постанову про арешт коштів боржника.

Не погоджуючись із винесеними 10 грудня 2021 року постановами державного виконавця про накладення штрафу, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону).

Згідно частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини шостої цієї статті за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Ухвала Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області №2-з/742/38/21 від 09 липня 2021 року про забезпечення позову шляхом повернення дитини до фактичного місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті та вступу у законну силу судового рішення, як зазначено в останній, виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Отже, як слідує з ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області №2-з/742/38/21 від 09 липня 2021 року боржником вимоги цієї ухвали повинні були бути виконані негайно.

При невиконанні рішення суду боржником у добровільному порядку, згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, згідно з положеннями частини третьої цієї статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

У відповідності з нормами частини четвертої цієї статті вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

В свою чергу, відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до частини восьмої цієї статті особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

За змістом статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

В силу положень статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 63).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63).

Відповідно до частини третьої цієї статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі врегульовано статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно з частиною першою цієї статті у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до частини другої цієї статті у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як вже було зазначено вище, ухвала Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області №2-з/742/38/21 від 09 липня 2021 року про забезпечення позову шляхом повернення дитини до фактичного місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті та вступу у законну силу судового рішення - підлягала негайному виконанню.

Боржник за виконавчим провадженням №66086305 - ОСОБА_1 був обізнаний зі змістом цієї ухвали від 09 липня 2021 року, однак станом на час винесення відповідачем оскаржуваних постанов від 10 грудня 2021 року вимоги Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, викладені в ухвалі від 09 липня 2021 року боржником не виконані.

Позивач свою незгоду зокрема з накладенням на нього штрафу у розмірі 3400,00 грн обгрунтовує та пов`язує з наявністю, на його думку, поважних причин, за яких він не змін прибути на вимогу державного виконавця до відділу 02 грудня 2021 року та 10 грудня 2021 року, перебуваючи на лікуванні.

Утім, до позивача державним виконавцем застосовано штрафну санкцію не за неприбуття до відділу у визначений строк, а, з огляду на вимоги положень статті 63 та статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», - за невиконання рішення суду без поважних причин, яке ж до того мало бути виконано негайно.

«Поважність причин» це оціночне поняття.

Поважні причини - це обставини, що діють на волю суб`єкта, з яким законодавець пов`язує звільнення цього суб`єкта від виконання покладених на нього обов`язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки.

До поважних причин можуть бути віднесені будь-які обставини навколишнього світу. Це можуть бути як дії фізичних або юридичних осіб, так і явища, які не залежать від волі людини. Такі обставини мають впливати на волю суб`єкта відповідних правовідносин. Саме внаслідок дії цих обставин, що виникли раптово або закономірно, він не має змоги належним чином виконувати покладені на нього обов`язки.

Обставини, що визначаються законом як поважні причини, звільняють суб`єкта цих правовідносин від виконання покладених на нього обов`язків або негативних для нього наслідків.

В той же час, зважаючи на матеріали виконавчого провадження №66086305, позивач, починаючи з 09 липня 2021 року (з дати винесення ухвали суду про забезпечення позову), не навів жодних поважних причин, які б унеможливили виконання вказаного рішення. Позивач у своїх поясненнях вказував лише на те, що він не погоджується з таким рішенням суду, ним подані документи на апеляцію та те, що він не чинить перешкод для виконання рішення суду.

Наявність причин неприбуття у певну дату до відділу не нівелює обов`язку негайного виконання рішення суду з моменту його ухвалення.

Щодо розрахунку суми штрафу, то як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №66086305 постановою від 10 грудня 2021 року до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 3400,00 грн. у відповідності до частини другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» як за повторне невиконання рішення суду без поважних причин (штраф у розмірі 1700,00 грн. застосований постановою державного виконавця 02 грудня 2021 року і доказів оскарження вказаної постанови учасниками справи не надано).

Отже, застосування відповідачем до позивача штрафу у розмірі 3400,00 грн. постановою від 10 грудня 2021 року повністю узгоджується з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а відтак підстави для визнання вказаної постанови протиправною та скасування відсутні.

Що стосується постанови державного виконавця від 10 грудня 2021 року про арешт коштів боржника, то суд зазначає про наступне.

Частиною першою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина третя цієї статті).

З наведеного слідує, що арешт може бути накладений на майно (кошти) боржника не лише при майнових зобов`язаннях за виконавчим документом, але і для забезпечення стягнення, зокрема витрат виконавчого провадження, штрафів, виконавчого збору тощо, та є одним із заходів примусового виконання рішень.

Таким чином, ухвалюючи постанову про накладення арешту на майно (кошти) боржника від 10 грудня 2021 року виконавцем не було допущено порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», а відтак підстави для скасування такої постанови відсутні.

Що стосується постанови від 10 грудня 2021 року про стягнення виконавчого збору, слід звернути на таке.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої цієї статті за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

В той же час, частиною п`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначені випадки коли виконавчий збір не стягується.

Виконавчий збір не стягується, зокрема: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Як неодноразового було наголошено вище, виконавчий документ - ухвала Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області №2-з/742/38/21 від 09 липня 2021 року про забезпечення позову шляхом повернення дитини до фактичного місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті та вступу у законну силу судового рішення - підлягала негайному виконанню.

Отже, в силу положень пункту 1 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», за примусове виконання ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області №2-з/742/38/21 від 09 липня 2021 року про забезпечення позову виконавчий збір не мав стягуватись.

Таким чином постанова державного виконавця від 10 грудня 2021 року про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню судом, а позов в цій частині задоволенню.

Стосовно повідомлення позивача, що постановою Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року (справа №742/2502/21) скасовано ухвалу Прилуцького міськрайонного суду від 09 липня 2021 року №2-з/742/38/21 про забезпечення позову шляхом повернення дитини до фактичного місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті та вступу у законну силу судового рішення, та скасовано постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року в частині задоволення вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом повернення дитини, - то дані обставини мали місце після прийняття відповідачем оскаржуваних позивачем постанов від 10 грудня 2021 року. При цьому ухвала Прилуцького міськрайонного суду від 03 грудня 2021 року, якою скасовано заходи забезпечення позову, станом на 10 грудня 2021 року була такою, що не набрала законної сили.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та, відповідно, часткове їх задоволення судом.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір згідно квитанцій: 0.0.2409478047.1 від 10 січня 2022 року у розмірі 992,40 грн., 0.02435461580.1 від 26 січня 2022 року у розмірі 1984,80 грн.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та у відповідності до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню позивачу сума судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 139 241-246, 287, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ) Ференець Світлани Сергіївни від 10 грудня 2021 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №66086305.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Київ, вул. Бальзака, 64, 02138, ЄДРПОУ 34972294) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко