Рішення № 106038285, 09.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 серпня 2022 року справа №826/7830/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доДепартаменту захисту економіки Національної поліції України (далі по тексту - відповідач, Департамент Нацполіції)про1) визнання протиправним та скасування наказу від 16 березня 2017 року №257; 2) визнання протиправним та скасування наказу від 16 березня 2017 року №104 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції; 3) поновлення майора поліції ОСОБА_1 з 16 березня 2017 року на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України; 4) стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про незаконність його притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його незаконно звільнено зі служби в поліції, оскільки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу про адміністративні правопорушення не вчиняв, відповідно відсутній склад дисциплінарного проступку.

Рішенням від 23 серпня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив частково позов ОСОБА_1 , визнав протиправним та скасував наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16 березня 2017 року №257 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , визнав протиправним та скасував наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України №104 о/с від 16 березня 2017 року «Щодо особового складу», поновив ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України, стягнув з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 201 877,89 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Постановою від 06 лютого 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд задовольнив частково апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України, змінив мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року, змінив пункти три, чотири, п`ять, сім резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року, виклавши їх в такій редакції: « 3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16.03.2017 р. № 104 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 ; 4. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 19 березня 2017 року. Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.03.2017 р. по день прийняття рішення в справі 198 153,45 гривень. 7.Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 19 березня 2017 року та стягнення середнього грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11 208,75 р. допустити до негайного виконання.», в решті рішення суду залишив без змін.

Постановою від 24 червня 2021 року Верховний Суд задовольнив частково касаційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України, скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, справу №826/7830/17 направив на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою від 19 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №826/7830/17 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у ході нового розгляду справи надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у позові у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 звільнено на підставі висновку про вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у недотриманні вимог законодавства та відмові від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин; службове розслідування проведене відповідно до вимог Дисциплінарного статуту та Інструкції.

У відповіді на відзив позивач повторно наголосив на обґрунтованості позовних вимог, оскільки факт відсутності адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу про адміністративні правопорушення, встановлено постановою Деснянського районного суду м. Києва у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року, «судами попередніх інстанцій не наведено наявності в постанові у справі №754/6338/17 підтвердженої інформації щодо предмету доказування, а саме: доведеного факту відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, як самостійного складу адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП, а також не встановлено точний час моменту проходження позивачем медичного огляду на стан сп`яніння та хронологічного періоду від моменту скоєння ДТП до моменту здійснення даного огляду, а також допустимості вказаних медичних довідок, наданих позивачем, що підтверджували неперебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.

Суд також звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновків про необґрунтованість доводів відповідача про вчинення дисциплінарного проступку, який виражений був у скоєнні позивачем ДТП у стані алкогольного сп`яніння, водночас не дослідили та не надали оцінки тому факту, що однією з підстав звільнення ОСОБА_1 було порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме - невиконання обов`язку позивача на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, а не перебування у цьому стані в момент вчинення ДТП.

Судами попередніх інстанцій також не досліджено та не надано належної правової оцінки висновку службового розслідування від 16.03.2017 за результатами порушення позивачем вимог п.1.ч.1.ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» і п. 2.5 Правил дорожнього руху, а також обставин, що лягли в основу даного висновку, за наслідками якого позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби».

Дослідивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 з 10 травня 2004 року проходив службу в органах внутрішніх справи та у подальшому в органах Національної поліції України.

Відповідно до наказу від 07 листопада 2015 року №62о/с позивача прийнято на службу до Національної поліції України.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 01 лютого 2017 року №26о/с позивача призначено на посаду старшим оперуповноваженим в особливо важких справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16 березня 2017 року за №257 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2.5 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 «Про правила дорожнього руху» на майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 27 листопада 2017 року №104о/с «Щодо особового складу» капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України, звільнено із служби в поліції згідно пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Як визначає частина друга статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, а тому на час виникнення спірних правовідносин на поліцейських поширювалася дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі по тексту - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, шляхом дотримання законності і статутного порядку.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Стаття 7 Дисциплінарного статуту установлює, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Відповідно до частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

За правилами цієї статті перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності є порушення службової дисципліни. Для притягнення до такої відповідальності необхідно з`ясувати всі обставини дисциплінарного проступку, учиненого особою начальницького складу під час службового розслідування.

При цьому, визначаючи вид дисциплінарного стягнення, мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Отже, з метою встановлення обставин дисциплінарного проступку, визначення його тяжкості, заподіяної шкоди та ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.

Вирішуючи цей спір, суд має виходити з обставин, встановлених службовим розслідуванням, характеру дисциплінарного проступку, мотивів, за яких його вчинено та якими доказами це підтверджується.

Суд встановив, що згідно з наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 15 березня 2017 року за №255, у зв`язку із отримання інформації про складання адміністративного протоколу відповідно до статті 130 Кодексу про адміністративні правопорушення стосовно майора поліції ОСОБА_1 , призначено проведення службового розслідування.

За результатами службового розслідування складено висновок про результати від 16 березня 2017 року, відповідно до якого, за допущення позивачем порушень службової дисципліни, невиконання вимог частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2.5 постанови КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 року №1306, його слід звільнити із служби в поліції.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що 14 березня 2017 року о 22 год. 15 хв., перебуваючи поза службою та знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , керуючи легковим автомобілем, Opel Vectra, номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Велика Васильківська, 94 у м. Києві, здійснив зіткнення з припаркованим легковим автомобілем BYD F3, номерний знак НОМЕР_2 . ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду в закладах охорони здоров`я на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Як вбачається зі змісту спірного наказу, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.5 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 «Про правила дорожнього руху», яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, дисциплінарний проступок позивача, що був підставою для звільнення, полягає, зокрема, у невиконанні на вимогу поліцейського обов`язку пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Так, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд встановив, що 14 березня 2017 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач зазначає, що від медичного огляду на стан сп`яніння не відмовлявся, а відмовився лише від проходження огляду на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу, який надав поліцейський. Пройти огляд в закладах охорони здоров`я на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейський взагалі не пропонував.

Порядок та процедура виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння регламентується Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі по тексту - Інструкція №1452/735).

Згідно з пунктом 7 Розділу І Інструкції №1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі по тексту - Порядок №1103).

Пунктами 6, 7 Порядку №1103, зокрема, передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту відмови позивача від медичного огляду на стан сп`яніння. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення від 15 березня 2017 року серії БР №113158 містить помітку «Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків», що також не підтверджує, що позивач відмовився від направлення для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 01 червня 2017 року у справі №754/6338/17, зокрема, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито - у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

У вказаній постанові суд встановив, що: «У матеріалах адміністративного провадження відсутні конкретні правові докази, які б спростовували доводи ОСОБА_1 про його відмову саме від медичного огляду на стан сп`яніння, а також докази, які б давали інспектору поліції правові підстави для зобов`язання ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння».

На підставі зазначеного у постанові суду встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у тому числі, в частині відмови від медичного огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача факту порушення вимог пункту 2.5 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 «Про правила дорожнього руху».

Також, відповідач будь-яким чином не обґрунтував та не надав відповідних доказів на підтвердження вчинення позивачем інших порушень законодавства в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, та відповідно порушення вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», як складової частини дисциплінарного проступку.

Враховуючи, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, через вчинення дій, що виразились у невиконанні на вимогу поліцейського, обов`язку пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача про вчинення дисциплінарного проступку, який став підставою для звільнення позивача зі служби в поліції.

При цьому, суд зазначає, що встановлення точного часу проходження позивачем медичного огляду на стан сп`яніння та хронологічного періоду від моменту скоєння ДТП до моменту здійснення даного огляду, а також допустимість медичних довідок, наданих позивачем на підтвердження не перебування його у стані алкогольного сп`яніння не входить до предмету доказування в межах цієї справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а тому оскаржувані накази в частині, що стосується позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи, що суд встановив факт незаконного звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, з метою відновлення порушеного права позивача на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині поновлення на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України, підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено 16 березня 2017 року (останній робочий день), суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді з 17 березня 2017 року.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок).

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

Згідно з довідкою про доходи від 21 червня 2017 року №363, виданою Департаментом захисту економіки Національної поліції України, грошове забезпечення позивача у січні 2017 року становило - 11 392,50 грн.; у лютому 2017 року - 11 208,75 грн.; фактична кількість відпрацьованих робочих днів становить 59 днів.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 383,07 грн. (22 601,25 грн. (11 392,50 грн. + 11 208,75 грн.) ч 59 днів).

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в цьому випадку з 17 березня 2017 року по 09 серпня 2022 року.

На підставі листів Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» суд встановив, що кількість робочих днів за вказаний період становить 1351 робочий день: за період з 17 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 196 робочих днів; у 2018 році - 250 робочих днів; у 2019 році - 250 робочих днів; у 2020 році - 251 робочий день; у 2021 році - 250 робочих днів; за період з 01 січня 2022 року по 09 серпня 2022 року - 154 робочі дні.

За таких підстав на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 517 527,57 грн. (383,07 грн. х 1251 робочий день).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність прийняття спірних наказів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16 березня 2017 року №257 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16 березня 2017 року №104о/с «По особовому складу».

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам в аграрному секторі та сфері земельних відносин управління протидії злочинності у фінансовій сфері та галузях економіки Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 17 березня 2017 року.

5. Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 517 527,57 грн. (п`ятсот сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень п`ятдесят сім копійок).

6. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць.

7. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

Департамент захисту економіки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; ідентифікаційний код 40111732).

Суддя В.А. Кузьменко