Рішення № 106038088, 08.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2022 року м. Київ № 640/17177/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 15.06.2021 №4886-п «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті";

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві направлені на виконання наказу від 15.06.2021 №4886-п «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті", а саме дій щодо прибуття ревізорів-інспекторів Головного управління ДПС у місті Києві за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті" для проведення перевірки.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що спірний наказ від 15.06.2021 №4886-п «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті" та дії відповідача щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті"напідставі вказаного наказу є протиправними, адже суперечить мораторію на проведення податкових перевірок, запровадженого абзацом 1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України).

Щодо посилань у спірному наказі на Постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (Постанова №89), позивач зауважив, що норми Постанови №89 прямо суперечать чинним положенням статей 2, 3, 5, 7, 20, 75 ПК України, статтям 8, 19, 92 Конституції України та не можуть регулювати питання призначення податкових перевірок.

Крім того, позивач звертає увагу, що вказана постанова прийнята на виконання пункту 4 Розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", що додатково свідчить про прийняття останньої не на виконання положень ПК України. Тому Постанова №89 не є складовою частиною податкового законодавства та не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2021 позовну заяву ТОВ "Алакор Сіті" прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи за спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у місті Києві видано наказ від 15.06.2021 №4886-п «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті".

Вказаний наказ прийнято на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, з урахуванням вимог абзацу 5 Постанови №89, у зв`язку із ненаданням ТОВ "Алакор Сіті" пояснень та їх документальних підтверджень на запити Головного управлінням ДПС у місті Києві.

16.06.2021 ТОВ "Алакор Сіті" отримало примірник вказаного наказу від 15.06.2021 №4886-п та направило до Головного управління ДПС у місті Києві пояснення, у яким повідомлено, що призначення вказаної перевірки суперечить пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Зауважили, що не заперечують проти проведення податкової перевірки, призначеної на законних підставах.

16.06.2021 працівники Головного управління ДПС у місті Києві прибули до ТОВ "Алакор Сіті" для проведення перевірки на підставі наказу від 15.06.2021 №4886-п, однак позивач відмивив їм у допуску до проведення перевірки про, що працівниками Головного управління ДПС у місті Києві складено акт про відмову в допуску до проведення перевірки/відмову в проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Алакор Сіті" від 16.06.2021 №2955/26-15-07-04-04-13.

Вважаючи протиправними наказ Головного управління ДПС у місті Києві від 15.06.2021 №4886-п та дії ревізорів-інспекторів Головного управління ДПС у місті Києві щодо прибуття за місцезнаходженням ТОВ "Алакор Сіті" для проведення перевірки, позивач звернувся до суду.

У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію за змістом якої у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Суд зазначає, що у даному випадку позивач не допустив контролюючий орган до проведення перевірки, призначеної згідно наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 15.06.2021 №4886-п, така перевірка фактично не проведена, адже відповідачем складено акт про відмову в допуску до проведення перевірки/відмову в проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Алакор Сіті" від 16.06.2021 №2955/26-15-07-04-04-13.

Відповідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 1.1 статті 1 ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У свою чергу, згідно з абзацу 1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 17.03.2020 №533-ІХ та Закону України від 13.05.2020 №591-ІХ) встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Отже, нормою закону про оподаткування - абзацом 1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - запроваджено загальне правило, у силу якого протягом дії карантину не призначаються документальні та фактичні перевірки за окремими винятками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 02.06.2021 №551) продовжено дію карантину з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2021 року на території України.

Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020 №909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Із посиланням на пункт 4 розділу II «Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020 №909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №89, де зазначено: скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. N 568-IX);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Тобто, постанова Кабінету Міністрів фактично змінює положення ПК України, що є неприпустимим з огляду на те, що відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84. 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

З урахуванням наведеного суд вважає, що Постанова №89 суперечить нормам пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Водночас, норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якою встановлений мораторій на проведення перевірок, є чинною та не була змінена.

Відповідно до частина третя статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Вищенаведена колізія є порушенням принципу "юридичної визначеності", а також принципу "якості закону".

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип "юридичної визначеності". Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Аналізуючи поняття "якість закону" Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі "Солдатенко проти України" (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини "закон" має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості"; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав.

З урахуванням наведеного, найбільш сприятливим для платника податку є підхід, коли у силу підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 5.2 статті 5 ПК України пріоритет у застосуванні належить віддати саме абзацу 1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Таким чином, не вдаючись до правової оцінки підстав призначення перевірки, передбаченої підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, суд дійшов висновку про незаконність її проведення у період мораторію, запровадженого на час карантину, що свідчить про протиправність та необхідність скасування наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 15.06.2021 №4886-п «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті".

Вказаний висновок у повній мірі узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена, зокрема, у постанові від 27.04.2022 у справі №140/1846/21.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовних вимог визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві направлені на виконання наказу від 15.06.2021 №4886-п, а саме дій щодо прибуття ревізорів-інспекторів Головного управління ДПС у місті Києві за місцезнаходженням ТОВ "Алакор Сіті" для проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETSN005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства, згідно зі частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Відповідно, дії суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі дії вчинені владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

В контексті наведеного, суд зазначає, що оскаржувані дії Головного управління ДПС у місті Києві направлені на виконання наказу від 15.06.2021 №4886-п щодо прибуття ревізорів-інспекторів Головного управління ДПС у місті Києві за місцезнаходженням ТОВ "Алакор Сіті" для проведення перевірки, суперечать вимогам законодавства.

Разом з цим, судом не встановлено, а позивачем не обґрунтовано, яким саме чином оскаржувані дії вплинули на права та обов`язки ТОВ "Алакор Сіті".

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказ від 15.06.2021 №4886-п «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті". Разом з цим, відсутні підстави для задоволення позову в іншій частині.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з двома вимогами немайнового характеру та сплатив судовий збір у загальному розмірі 4540 грн.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 2270 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідь "Алакор Сіті" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 15.06.2021 №4886-п «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті".

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідь "Алакор Сіті" (місцезнаходження юридичної особи: 02090, місто Київ, вулиця В.Сосюри, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33598293).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Суддя О.М. Чудак