Рішення № 10603693, 22.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.10                                                                                           Справа № 2/83

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Жевнова Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Проектно-конструкторського приватного унітарного підприємства “Вельд”, Республіка Білорусь, м. Мінськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Гранула”, м. Львів про стягнення 8700,00 євро.

В С Т А Н О В И В:

Проектно-конструкторське приватне унітарне підприємство “Вельд”, Республіка Білорусь, м. Мінськ звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Гранула”, м. Львів про стягнення 8700,00 євро.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 21.05.2010р. призначив розгляд справи на 22.06.2010р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг. Позивач свої зобов’язання щодо надання послуг виконав в повному обсязі, однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості робіт виконав частково. На дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 5750,00 євро. У зв’язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано пеню в сумі 2950,00 євро.

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 21.05.2010р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25 березня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №248/2008 відплатного надання послуг з додатками.

За цим договором замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе виконання розробки Основних технічних рішень “Організація виробництва блоків з пористого бетону на площадці Роздільського заводу ЖБІ”.

Згідно п. 2.1. договору №248/2008 відплатного надання послуг від 25.03.2008р., договірна ціна за даним договором у відповідності з протоколом погодження договірної ціни складає 13570,00 євро, в тому числі 11500,00 євро перераховується виконавцю, 2070,00 євро утримується замовником на території України в якості ПДВ.

У відповідності до п. 2.2. договору №248/2008 відплатного надання послуг від 25.03.2008р., до початку робіт замовник здійснює авансовий платіж в розмірі 50% від вартості робіт по договору, що складає 5750,00 євро –перераховується виконавцю протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання договору, 1035,00 євро –утримується замовником на території України в якості ПДВ.

Відповідно до умов договору №248/2008 відплатного надання послуг від 25.03.2008р., позивач виконав роботи, що підтверджується актом здачі-прийняття проектної продукції (робіт, послуг) від 09.06.2008р. на загальну суму 6785,00 євро (з яких 5750,00 євро перераховується виконавцю) та актом здачі-прийняття проектної продукції (робіт, послуг) від 11.11.2008р. на загальну суму 6785,00 євро (з яких 5750,00 євро перераховується виконавцю). Роботи були виконані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було.

Пунктом 2.3. договору №248/2008 відплатного надання послуг від 25.03.2008р. передбачено, що замовник проводить остаточну оплату у відповідності з протоколом погодження договірної ціни не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт обома сторонами з врахуванням авансу і попередніх платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманих послуг виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 5750,00 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 123 ГПК України, іноземні суб’єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов’язки, що і суб’єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 124 ГПК України встановлено, що підсудність справ за участю іноземних суб’єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 3 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р. (ратифікована Верховною Радою України 19.12.1992р.), господарюючі суб’єкти кожної з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав мають на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав право без перешкод звертатися до судів, арбітражних (господарських) судів, третейських судів та інших органів, до компетенції яких належить вирішення справ, зазначених у статті 1 цієї Угоди (в подальшому - компетентні суди), можуть виступати в них, порушувати клопотання, висувати позови та здійснювати інші процесуальні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р., компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

Пунктом 5.2. договору №248/2008 відплатного надання послуг від 25.03.2008р. сторони визначили, що спори по даному договору вирішуються в арбітражному суді м. Львова.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України “Про міжнародне приватне право”, іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 32 Закону України “Про міжнародне приватне право” зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до ст. 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб’єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

Пунктом 4.1. договору №248/2008 відплатного надання послуг від 25.03.2008р. узгодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по даному договору виконавець і замовник несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством Російської Федерації.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про міжнародне приватне право”, при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 307 Цивільного кодексу Російської Федерації (ЦК РФ), в силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити в користь другої особи (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші і т.п., або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 8 ЦК РФ, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 ЦК РФ, договором є домовленість двох або декількох осіб про встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно ч. 1 ст. 314 ЦК РФ, якщо зобов’язання передбачає або дозволяє визначити день його виконання або період часу, протягом якого воно повинно бути виконано, зобов’язання підлягає виконанню в цей день, або, відповідно, в будь-який момент в межах такого періоду.

Частиною 1 ст. 408 ЦК РФ встановлено, що належне виконання припиняє зобов’язання.

Відповідно до ст. 309 ЦК РФ, зобов’язання повинні виконуватися належним чином у відповідності з умовами зобов’язання і вимогами закону, інших правових актів, а при відсутності таких умов і вимог –у відповідності із звичаями ділогового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 310 ЦК РФ одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна його умов не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником (відповідачем), що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 1 ст. 330 ЦК РФ встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у разі прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.4. договору №248/2008 відплатного надання послуг від 25.03.2008р., при порушенні строків розрахунків замовник на вимогу підрядника виплачує йому пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 2950,00 євро.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 5750,00 євро основного боргу, 2950,00 євро пені.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 7, 32, 73 Закону України “Про міжнародне приватне право”, ст.ст. 8, 307, 309, 310, 314, 330, 408, 420 ЦК РФ, ст.ст. 3, 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р. та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116, 123, 124 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Гранула”, м. Львів, вул. Навроцького, 1а (ідентифікаційний код 32483808) на користь Проектно-конструкторського приватного унітарного підприємства “Вельд”, м. Мінськ, вул. Корженевського, 2-а, офіс 5, Республіка Білорусь (ОКПО 37394755) 5750,00 євро основного боргу, 2950,00 євро пені, 87,00 євро державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя