Рішення № 10602200, 27.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/16327.05.10 За позовом           Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об’єднання

«Практика»

до           Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2»

про                     стягнення 289802,45 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник –Шилова Н.В.

Від відповідача представник –Литвин А.С.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 252489,60 грн. заборгованості за договором субпідряду №27/05/09 від 27.05.2009р. та 2801,60 грн. трьох відсотків річних, 11867,00 грн. збитків від інфляції, 19144,25 грн. пені, 3500,00 грн. витрат на правову допомогу та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2010р. порушено провадження у справі № 8/163, розгляд справи призначений на 15.04.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. розгляд справи відкладений на 27.05.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами усіх витребуваних доказів; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 27.05.2010р. з‘явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача подав документи по справі, пояснив по суті заявлених вимог, просив суд задовольнити позов задовольнити повністю.

Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав, витребувані судом документи не надав, просив суд відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів.

У судовому засіданні представниками сторін подано клопотання про продовження строку розгляду даної справи.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні прохання відповідача про відкладення розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

27.05.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Промтехмонтаж-2»- «генеральний підрядник»та Закритим акціонерним товариством «НВО «Практика»- «субпідрядник»був укладений договір субпідряду №27/05/09 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «генеральний підрядник»доручив, а «субпідрядник»прийняв на себе зобов’язання виконати передбачені даним договором роботи по будівництву швейної фабрики, що знаходиться на земельній ділянці розміром 1,204 гектара, розташованої у селищі міського типу Гоща, Гощанський район, Рівненська обл., 35400, Україна, кадастровий номер 5621255100:01:001:0140 (надалі –об’єкт) і передати виконані роботи у встановлений даним договором строк.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріпленні печатками сторін і діє до повного виконання ними всіх взятих на себе зобов’язань, але в будь-якому випадку до 22.10.2009р. За домовленістю сторін термін дії договору може бути подовжено (п.14.1 договору).

Для цілей регулювання правовідносин сторін після завершення будівництва об’єкту дата оформлення актів форми КБ-2В і КБ-3 вважається датою завершення робіт (п.2.3 договору).

Згідно з п.3.1 договору, вартість робіт становить 552489,60 грн., у т.ч. ПДВ.

У відповідності до п.8.1 договору, здача-приймання фактично виконаних робіт щомісяця оформлюється актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3, підписаними вповноваженими представниками сторін.

Сторонами за договором були складені, підписані та скріплені печатками сторін акт виконаних робіт від 05.10.2009р. на суму 552489,60 грн., довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009р. на суму 552489,60 грн. та акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009р. на суму 552489,60 грн., які свідчать про виконання «субпідрядником»робіт та прийняття їх «генеральним підрядником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Умовами договору (п.3.2 договору) сторони погодили, що оплата за даним договором проводиться у наступному порядку: протягом 5 днів з дня підписання даного договору «генеральний підрядник»сплачує «субпідряднику»аванс у розмірі 212077,00 грн., у т.ч. ПДВ.; наступні платежі проводяться з періодичністю 1 раз на місяць, відповідно до актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), підписаними повноважними представниками сторін з відрахуванням раніше виданого авансу. Оплата проводиться на протязі 10-ти календарних днів після підписання актів виконаних робіт.

Позивач виконав власні зобов’язання належним чином. Відповідач в свою чергу не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконані позивачем роботи розрахувався частково в розмірі 300000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 4 ст. 837 ЦК України передбачено, що до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Частиною 3 ст. 875 ЦК України передбачено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк (пп.3.2.2 п.3.2 договору) відповідач розрахунки з відповідачем не провів.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 252489,60 грн., при цьому не врахував положень п.3.3 договору, згідно з яким «субпідрядник»перераховує «генеральному підряднику»3 % від суми договірної ціни за послуги генерального підряду.

В матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем відповідачу 3 % за послуги генерального підряду від суми договірної ціни, а саме в розмірі 16574,69 грн. (552489,60 грн. х 3% = 16574,69 грн.). Таких доказів позивачем суду не надано.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи за договором субпідряду №27/05/09 від 27.05.2009р. у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, та враховуючи положення п.3.3 договору, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 235914,91 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи за договором субпідряду №27/05/09 від 27.05.2009р. підлягає задоволенню частково в сумі 235914,91 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу слід відмовити.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 2801,60 грн. трьох відсотків річних, 11867,00 грн. збитків від інфляції, 19144,25 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем роботи виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору субпідряду №27/05/09 від 27.05.2009р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 11867,00 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 2801,60 грн. зазначених позивачем в розрахунку та переривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 11867,00 грн. правомірна та підлягає задоволенню у повному обсязі, вимога ж позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає задоволенню частково в розмірі 2598,30 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню на підставі п.11.2 договору, тоді як вказаним пунктом договору, передбачена відповідальність за порушення п.3.3 договору, яким встановлено обов’язок «субпідрядника»перерахувати «генеральному підряднику»3 % від суми договірної ціни за послуги генерального підряду.

Таким чином, враховуючи те, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання у вигляді пені за несвоєчасно проведені відповідачем розрахунки за договором субпідряду №27/05/09 від 27.05.2009р., не вчинений у письмовій формі, тому підстави для нарахування пені відсутні. У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 235914,91 грн. основного боргу, 2598,30 грн. трьох відсотків річних, 11867,00 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 250379,91 грн. В іншій позову слід відмовити.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 3500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (п.10 Роз’яснення ВАС України від 04.03.98 р. N 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 14.07.04р. № 01-8/1270).

Судом встановлено, що громадянка Шилова Н.В. не є адвокатом, про що, зокрема, зазначається у письмових поясненнях Шилової Н.В. від 26.05.2010р. та не має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю.

На підставі вищевикладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не правомірна, а тому не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позову пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 612, 625, 837, 875 ЦК України, ст. ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 42, 32, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -                                         

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2» (юридична адреса: 03037, м.Київ, вул. М.Кривоноса, буд. 19А; фактична адреса: 02091, м.Київ, Харківське шосе, 15, корпус 2; код 01414034) на користь Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об’єднання «Практика»(03164, м.Київ, вул. Малинська, 20/А; код 24733539) 235914 (двісті тридцять п’ять тисяч дев’ятсот чотирнадцять) грн. 91 коп. основного боргу, 2598 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 30 коп. трьох відсотків річних, 11867 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. збитків від інфляції, 2503 (дві тисячі п’ятсот три) грн. 80 коп. державного мита, 206 (двісті шість) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 26.07.2010р.