Рішення № 10602137, 30.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/13830.06.10 За позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до 1. Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерементстрой»

про визнання недійсним договору

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Прокуратури Кузьміна К.Г. пом.прок., Горшков І.М. пом.прок.,

Від Позивача Ільюшина І.В., Токар Ю.В. предст.

Від Відповідачів 1. Сербулов О.В. предст.

2. не з'явилися

Обставини справи:

Київська транспортна прокуратура звернулася до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву з позовом доДержавного підприємства «Адміністрація річкових портів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерементстрой», та просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.05.2010 № 36/09г, визнати недійсним Договір про надання послуг № 86/02-12 від 28.12.2007, укладений між Відповідачами, припинивши його дію з моменту набрання рішенням законної сили, та зобовязати Відповідача-2 звільнити самовільно зайняте державне майно: пасажирську набережну (район 2-х східців 14 причалу, 67,5 погонних метри, за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька) та привести у придатний для використання стан у десятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач-1 при укладенні з Відповідачем-2 Договору про надання послуг № 86/02-12 від 28.12.2007 не мав необхідного обсягу прав для його укладення (цивільної дієздатності), а саме: відсутність договору доручення укладеного з Мінтрансзвязком, відсутність перебування державного майна на його балансі. Також в обґрунтування заявлених вимог, Прокуратура зазначила, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2007 у справі № 8/50 було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306-р «Про передачу державного майна до сфери Мінтрансзвязку»та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та звязку України від 19.07.2007 №1211/614 «Про передачу державного майна», а постановою того ж суду від 18.04.2008 у справі № 8/50 було визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306-р «Про передачу державного майна до сфери Мінтрансзвязку»та спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та звязку України від 19.07.2007 № 211/614 «Про передачу державного майна»(зі змінами внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та звязку України від 19.09.2007 № 1514/827). Крім того, Прокуратура посилається на те, що Договір про надання послуг № 86/02-12 від 28.12.2007 є фіктивним, оскільки за своєю правовою природою він є договором оренди майна визначеного індивідуальними ознаками. Укладаючи спірний Договір Відповідачами допущено порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та Закону України «Про управління обєктами державної власності», у звязку з чим було завдано істотної шкоди інтересам держави. Зокрема, Прокуратура зазначає, що Відповідач-2 безпідставно займає та використовує державне майно.

Позивач надав письмові пояснення по суті спору, в яких підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»заперечує проти позовних вимог з мотивів їх необґрунтованості, оскільки вважає, що спірне майно знаходиться на балансі Відповідача-1 та закріплене за ним на праві господарського відання. При цьому, Відповідач-1 зазначив, що ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2007 у справі № 8/50 було винесено після того, як майно було передано до сфери управління Мінтрансзвязку на баланс Відповідача-1, отже на момент укладення спірного Договору Відповідач-1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення спірного договору.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.12.2007 між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерементстрой»укладено Договір про надання послуг № 86/02-12 від 28.12.2007 (далі Договір), відповідно до умов якого Відповідач-1 зобовязався надати Відповідачу-2 послуги, а саме: стлянка біля пасажирської набережної (район 2-х східців 14 причалу, 67,5 погонних метрів (схема № 1), за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, для відстою стоїчного судна, а саме плавучої майстерні «Шаляпін», яка належить Відповідачу-2.

Строк дії вказаного Договору встановлено з 28.12.2007 до 01.01.2013 (п. 7.1, п. 7.2 Договору про надання послуг № 86/02-12 від 28.12.2007).

Посилаючись на відсутність у Відповідача-1 права на укладення Договору, а також на фіктивність Договору, який за своєю правовою природою є договором оренди Київська транспортна прокуратура міста Києва звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього кодексу. Частиною 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306 «Про передачу державного майна до сфери управління Міністерства транспорту та звязку України»до сфери управління вказаного міністерства було передано державне майно яке не увійшло до статутних фондів ВАТ «Київський річковий порт»та ВАТ «Кременчуцький річковий порт».

Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 № 1211/614 «Про передачу державного майна» зі змінами, внесеними спільним наказом від 19.09.2007 № 1514/827 «Про внесення змін до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 № 1211/614, наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.08.2007 року № 721 «Про впорядкування управління державним майном»до сфери управління Мінтрансзвязку було передано державне майно згідно з переліком, до якого увійшло майно, що є предметом оспорюваного Договору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2007 у справі № 8/50 було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306-р «Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзвязку»та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 № 1211/614 «Про передачу державного майна»(зі змінами внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 № 1514/827).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2008 у справі № 8/50, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008, було визнано протиправними та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306-р «Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзвязку» та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та звязку України від 19.07.2007 № 1211/614 «Про передачу державного майна»(зі змінами внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 № 1514/827).

Відповідач-1 стверджує, що на момент винесення ухвали Окружного адміністративного суду від 21.09.2007 у справі № 8/50, якою зупинено дію вищезазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306-р та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та звязку України від 19.07.2007 № 1211/614, за актом прийому-передачі від 19.09.2007 до сфери управління Міністерства транспорту та звязку України на баланс Відповідача-1 було прийнято державне майно, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт», в тому числі і майно, що є предметом оспорюваного Договору. Отже, Відповідач-1 на дату укладення Договору про надання послуг з Відповідачем-2 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Суд не погоджується з таким твердженням з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 14 статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»уповноважені органи управління мають право передати функції з управління об'єктами державної власності господарським структурам та уповноваженим особам, укладають з ними договори доручення і здійснюють контроль за ефективністю їх виконання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 9 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»наведено вичерпний перелік повноважень господарських структур з управління державним майном, яким не передбачено право господарських структур передавати державне майно іншим юридичним або фізичним особам, а також укладати відносно нього інших господарських договорів.

Акт приймання-передачі майна засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною майна та за своїми ознаками не відноситься до акту, який є правовстановлюючим документом. Таким чином, акт приймання-передачі не може бути прийнятий судом, як належний доказ у розумінні статті 34 ГПК України на підтвердження права Відповідача-1 укладати спірний договір.

Щодо твердження Прокуратури, що за своєю правовою природою оскаржуваний Договір є договором оренди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди;орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом, об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна, який розробляє і затверджує Фонд державного майна України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Частина 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»визначає, що загальнодержавне значення мають, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення тощо.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення чинного законодавства щодо договорів про надання послуг.

Нормами чинного законодавства не встановлено конкретних вимог до укладання договору про надання послуг, а умови спірного Договору містять всі необхідні вимоги до зазначеного виду договорів.

Таким чином, судом не приймається твердження, що оспорюваний Договір за своєю правовою природою є договором оренди, а тому є недійсним, як такий, що суперечить Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно з частиною третьою статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового покладаються відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір про надання послуг № 86/02-12 від 28.12.2007, укладений між Державним підприємстом «Адміністрація річкових портів»(04071, м. Київ, вул. Електриків, 14; 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного,12; код 33404067) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерементстрой»(02098, м. Київ, просп. Павла Тичини, 20, код 35207532), припинивши його дію на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерементстрой»(02098, м. Київ, просп. Павла Тичини, 20, код 35207532) звільнити самовільно зайняте державне майно: пасажирську набережну (район 2-х східців 14 причалу, 67,5 погонних метри, за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька) та привести в придатний для використання стан у десятиденний термін з дня набранням рішенням законної сили.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»(04071, м. Київ, вул. Електриків, 14; 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного,12; код 33404067) на користь Державного бюджету України 42,50 грн. грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерементстрой»(02098, м. Київ, просп. Павла Тичини, 20, код 35207532) на користь Державного бюджету України 42,50 грн. грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення:27.07.2010