Рішення № 10602036, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/26421.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-інжинірингова фірма

«Топеко»

про стягнення заборгованості та процентів за користування коштами

                                                                                           Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Шепель В.Г. (довіреність № ДП-11/10 від 01.07.2010р.);

Руденко Б.Б. (довіреність № 000/01-10 від 28.12.2009р.);

від відповідача: Басистий О.В. (довіреність від 15.07.2010р.);

21.07.2010р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера-Україна»(надалі ТОВ «ТЕК «Ітера Україна», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-інжинірингова фірма «Топеко»(надалі ТОВ «Сервісно-інжинірингова фірма «Топеко», відповідач) боргу за договором про сервісне технічне обслуговування № 000-07-276 від 30.11.2007р. з урахуванням процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5519, 30 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором про сервісне технічне обслуговування № 000-07-276 від 30.11.2007р., рахується заборгованість через ненадання послуг, які є оплаченими на суму 5040 грн., у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення зазначеного боргу в судовому порядку. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив про безпідставність заявлених вимог, оскільки з липня 2009р. відповідач був позбавлений можливості надати позивачеві відповідну послугу, через те, що останній не погодив із ним графік відвідувань обладнання та не повідомив дати та часу технологічної зупинки обладнання для здійснення його превентивного обслуговування.

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2007р. між ТОВ «ТЕК «Ітера Україна»та ТОВ «Сервісно-інжинірингова фірма «Топеко»укладено договір № 000-07-276 згідно з яким виконавець (відповідач у справі) зобовязувався за завданням замовника надавати за плату послуги по технічному обслуговуванню та ремонту газокомпресорного та іншого пов’язаного з ним обладнання, розташованого на автомобільних компресорних станціях (АГНКС) замовника, а замовник (позивач у справі) зобовязувався прийняти та оплатити вказані сервісні послуги.

Про вартість послуг, що надаються за договором сторонами укладались додаткові угоди № 01 від 30.11.2007р., № 02 від 31.07.2008р., що повністю відповідає умовам договору (п. 3.1, 3.2, 3.3).

Згідно з п. 7.1 договору в редакції додаткової угоди № 03 від 18.11.2008р., договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009р., а в частині взаєморозрахунків –до їх повного виконання.

При виконанні договору сторонами складались акти наданих послуг, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств, наявні в матеріалах справи.

В силу положень договору (п. 3.2) за надання послуг превентивного обслуговування обладнання замовник вносить передоплату в сумі, передбаченій відповідною додатковою угодою до договору, за 5 банківських днів до початку місяця, в якому буде здійснюватись обслуговування.

Невиконаними перед позивачем залишились зобов’язання за здійсненою передплатою 06.07.2009р. на загальну суму 5040 грн., яка заявляється до стягнення з відповідача в межах заявленого позову.

В силу ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору про надання послуг. Відносини сторін що виникають по договору з приводу надання послуг регулюються положеннями глави 63 розділу 3 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду (п. 1.1 договору).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Кошти в сумі 5 040 грн. сплачені позивачем по виконанню договору за передплатою, що передбачено договором згідно з положеннями п. 3.2, в рахунок оплати за обслуговування за липень 2009р..

У вказаному періоді та на вказану суму оплати акту про надання послуг сторонами не складалось, доказів зворотнього суду не представлено і зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Враховуючи, закінчення строку дії договору № 000-07-276 від 30.11.2007р. та наявність заборгованості відповідача по договору через ненадання послуг на суму перерахованого авансу в розмірі 5040 грн., позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. 1/10-99 від 18.05.2010р. у якій просив повернути передплату у розмірі 5040 грн.. Лист у якому 21.05.2010р. було направлено відповідачу зазначену претензію повернуто поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою, однак зважаючи що адреса на яку направлено претензію є юридичною адресою підприємства яка міститься в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, враховуючи положення ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” згідно з якими відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, неотримання листа за адресою що міститься в реєстрі як адреса місцезнаходження підприємства допущено саме з вини боржника.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, строк виконання зобов’язання по поверненню суми передплати на яку не надані послуги згідно договору, є таким що настав 28.05.2010р. (у семиденний строк від дня звернення позивача з відповідною вимогою), повернення коштів у вказаній сумі на рахунок позивача відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми в розмірі 5040 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, посилання відповідача на непогодження з ним графіку відвідувань судом не приймається, оскільки зазначені обставини не є такими, що ставлять в залежність виконання договірних зобов’язань, не звільняють від обов’язку повернути кошти в сумі ненаданих послуг. Жодних належних доказів порушення в цій частині позивачем умов договору матеріали справи не містять, документів, звернень відповідача з цього приводу до позивача, суду не надано. Надання послуг здійснювалось за замовленням позивача, відповідно непогодження графіку відвідувань мало місце і при наданні послуг за договором, що свідчить про досягнення згоди по цьому питанню взаємно між сторонами.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 479, 30 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, що діяла в періоді з 06.07.2009р. по 07.06.2010р., задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Кошти в сумі 5 040 грн. позивачем на користь відповідача перераховані в силу умов договору, обов’язку щодо їх повернення негайно при їх отриманні – 06.07.2009р. з договору № 000-07-276 від 30.11.2007р. для відповідача не виникало.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави «Виконання зобов'язання»свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава «Забезпечення виконання зобов'язань»), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава «Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання»).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем згідно з положеннями ст. 1048 ЦК України в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки між сторонами розмір відсотків не погоджувався, таких домовленостей не існує. Не встановлений він в даному випадку і законодавством, оскільки вказані у п. 6 ст. 231, п. 4 ст. 232 ГК України проценти є саме штрафними санкціями за порушення договірних зобов'язань між сторонами.

Посилання позивача на ст. 1048 ЦК України суд визнає безпідставним, оскільки вказана стаття регулює відносини що виникли з договору позики (передбачає сплату процентів за договором позики). В даному випадку договірних відносин позики з приводу перерахування грошових коштів в сумі 5 040 грн. між сторонами не існувало, доказів зворотнього суду не представлено.

За укладеним договором на відповідача були покладені обов’язки з надання послуг сервісного обслуговування обладнання, а положення договору № 000-07-276 від 30.11.2007р. не передбачають зобов’язань ТОВ «Сервісно-інжинірингова фірма «Топеко»щодо повернення грошових коштів в разі ненадання послуг на певну дату, не містять строку для виконання зобов’язань з повернення передплати, а відтак виходячи зі встановлених обставин справи щодо відсутності відповідних умов в договорі, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами обрахованими за період з 06.07.2009р. задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 307, 58 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-інжинірингова фірма «Топеко»(юрид. адреса: 03115, м. Київ, вул. Святошинська 34; адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського 119, оф. 16, п/р 260080131891 у ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»м. Києва, МФО 320627, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35371552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «ІТЕРА Україна»(01042, м. Київ, вул. Чигоріна 2, п/р 260010130820 у ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»м. Києва, МФО 320627, ідент. код 32668118) 5040 грн. (п’ять тисяч сорок гривень) боргу, 307, 58 грн. (триста сім гривень 58 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 27.07.2010