Рішення № 10601905, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/11822.06.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Сілікатобетон”

до          товариства з обмеженою відповідальністю „Гамалія –Сервіс”

про                    стягнення 31822,47 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Мірошниченко С.П., предст, дов. б/н від 27.05.2010

від відповідача: Тріфонов С.О. -директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сілікатобетон” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Гамалія –Сервіс” про стягнення 31822,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Гамалія –Сервіс” своїх зобов’язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю „Сілікатобетон” товару в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 31822,47 грн.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.03.2010 року.

          Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника Голови господарського суду м. Києва від 23.04.2010 року продовжено строк вирішення спору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.05.2010 року за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

Під час судового розгляду справи позивач надав довідку про заборгованість відповідача перед ним згідно якої заборгованість складає 25522,47 грн.

Відповідач позовні вимоги на суму 25522,47 грн. визнав в повному обсязі.

          В судовому засіданні 22.06.2010 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

          В серпні - вересні 2008 року за усною домовленістю позивач здійснював поставку відповідачеві товару. Факт господарських взаємовідносин між сторонами та отримання відповідачем товару підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна №СБ-0007051 від 06.08.2008 на суму 18294,72 грн., довіреність ЯПЕ №575677 від 06.08.2008, рахунок –фактура № СБ-0001110 від 06.08.2008 на суму 18294,72 грн., податкова накладна №5143 від 06.08.08,

- видаткова накладна №СБ-0007052 від 06.08.2008 на суму 17984,64 грн., довіреність ЯПЕ №575677 від 06.08.2008, рахунок –фактура № СБ-0001109 від 06.08.2008 на суму 17984,64 грн., податкова накладна №5144 від 06.08.08,

- видаткова накладна №СБ-0007170 від 08.08.2008 на суму 17984,64 грн., довіреність ЯПЕ №575677 від 06.08.2008, рахунок –фактура № СБ-0001129 від 08.08.2008 на суму 17984,64 грн., податкова накладна №5235 від 08.08.08,

- видаткова накладна №СБ-0007289 від 12.08.2008 на суму 17984,64 грн., довіреність ЯПЕ №575677 від 06.08.2008, податкова накладна №5344 від 12.08.08,

- видаткова накладна №СБ-0007663 від 23.08.2008 на суму 17984,64 грн., довіреність ЯПЕ №575685 від 21.08.2008, податкова накладна №5705 від 23.08.08,

- видаткова накладна №СБ-0007858 від 29.08.2008 на суму 17104,55 грн., довіреність ЯПЕ №575685 від 21.08.2008, податкова накладна №5856 від 29.08.08,

- видаткова накладна №СБ-0008018 від 04.09.2008 на суму 17984,64 грн., довіреність ЯПЕ №575693 від 04.09.2008, податкова накладна №6006 від 04.09.08.

У зв’язку з отриманням товару у відповідача виникло зобов”язання щодо оплати його вартості.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов”язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 31822,47 грн.

Листом №1159 від 26.11.2009 року позивач 27.11.2009 звернувся до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 31822,47 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач існуючу заборгованість в повному обсязі не погасив.

При зверненні позивача до суду (лист було відправлено 19.02.2010, конверт є в матеріалах справи) останній визначав заборгованість відповідача перед ним в розмірі 31822,47 грн. Станом на день прийняття рішення згідно довідки про стан заборгованості, за підписом директора та головного бухгалтера позивача, заборгованість складає 25522,47 грн.

При цьому, судом встановлено, що частина заборгованості була погашена відповідачем до направлення позову до суду, а саме 30.12.2009 року позивачем було перераховано 3000,00 грн.

Після порушення провадження по справі відповідачем перераховано 3300 грн.

За таких обставин, господарський суд вважає, що провадження по справі в частині стягнення 6300 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ТОВ «Сілікатобетон»та ТОВ «Гамалія –Сервіс»цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов’язань щодо передачі ТОВ «Сілікатобетон»певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття ТОВ “Гамалія - Сервіс” зазначеної продукції і оплати її вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості 27.11.2009 року, однак відповідач заборгованості у встановлені строки не погасив.

Матеріалами справи встановлено та фактично не заперечується відповідачем наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 25522,47 грн., а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. судові витрати позивача, що сплачені ним за частину вимог щодо стягнення осново боргу, що була сплачена відповідачем до звернення позивача до суду в добровільному порядку покладаються на позивача. Судові витрати позивача за частину вимог, що погашені відповідачем під час судового розгляду справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 6300 грн. припинити.

Решту позовних вимог задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гамалія - Сервіс» (03680, м. Київ, вул. Радищева, 10/14, р/р 26007104016225 в КРД “Райффайзен Банк Аваль” , МФО 322904, ЄДРПОУ 30404939 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікатобетон»(40000, м. Суми, вул. Прикордонна, 14, р/р 26008040286700 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31065953) заборгованість в розмірі 25 522,47 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот двадцять дві гривні сорок сім копійок), а також 288,22 грн. (двісті вісімдесят вісім гривень двадцять дві копійки) витрат на сплату державного мита та 213,82 грн. (двісті тринадцять гривень вісімдесят дві) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова