Рішення № 10601799, 07.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/17907.07.10           

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.?

Представники сторін:

Від Позивача Галков І.О. –предст.,

Від Відповідача не з’явилися

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж»та просить стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 99075,03 грн., 9730,51 грн. неустойки, 6904,05 грн. інфляційних втрат, 1587,58 грн. –3% річних від суми заборгованості.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором фінансового лізингу № 799/04/2007 від 23.04.2007 в частині перерахування лізингових платежів, обумовлених Графіком внесення платежів.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.04.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(далі –Позивач, Лізингодавець, ТОВ «Ласка Лізинг») та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» (далі –Відповідач, Лізингоодержувач, ТОВ «БК «Укрбудмонтаж») укладено Договір фінансового лізингу № 799/04/2007 (далі –Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець зобов’язується придбати у свою власність обладнання (далі –майно) відповідно до встановленої Лізингоодержувачем специфікації продавця: тип: Обладнання; марка, модель: бетононасос НВТ60С 1413D III; рік випуску 2007; специфікація продавця: Додаток до договору купівлі-продажу від 23.04.2007, та передати його без надання послуг по технічній експлуатації Лізингоодержувачу як предмет лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоотримувач зобов’язується прийняти його на умовах даного договору.

          Пунктом 3.1 Договору передбачено, що передача Лізингодавцем майна, а також необхідних приналежностей та документів, які є невід’ємною частиною майна, і прийняття його Лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання Акта здачі-приймання майна.

Обладнання, що є предметом фінансового лізингу в кількості 1 одиниці передано ТОВ «БК «Укрбудмонтаж»за видатковою накладною № РН-0000136 від 26.04.2007 на суму 570003,60 грн. Факт одержання обладнання уповноваженим працівником ТОВ «БК «Укрбудмонтаж»підтверджується довіреністю серії ЯНШ № 478913 від 25.04.2007.

Відповідно до п. 2.3 Договору вартість майна, яке передається ТОВ «Ласка Лізинг»до ТОВ «БК «Укрбудмонтаж», складає суму еквівалентну 112872,00 «у.о.», в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 18812,00 «у.о.», виражена у гривнях України. Вартість майна (включаючи ПДВ), яке передається ТОВ «Ласка Лізинг»до ТОВ «БК «Укрбудмонтаж», в гривнях складає суму авансів, внесених відповідно до п. 6.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в «Графі 4»Графіка внесення платежів (далі – Додаток № 1 до Договору) по «Курсу 1»та викупну вартість, зазначену в Додатку № 1 до Договору по «Курсу 1».

Відповідно до п. 6.5 Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в Додатку № 1 до Договору.

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів (п. 6.6 Договору).

Згідно з п. 6.8 Договору Лізингоодержувач зобов’язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків Лізингодавця, а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Додатком № 1 до Договору фінансового лізингу № 799/04/2007 від 23.04.2007 сторони погодили Графік внесення платежів.

Відповідно до вказаного Графіку внесення платежів Відповідач повинен був провести лізингові платежі за 28, 29, 30 та 31 періоди відповідно 31.07.2009, 31.08.2009, 30.09.2009 по 3 269,10 у.о. та 23.10.2008 –2 499,50 у.о.

Згідно з п. 6.1 Договору сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Долару США по курсу згідно з пунктом 6.1.1 Договору.

Пунктом 6.1.1 Договору визначені такі поняття:

- «Курс 1»- курс, встановлений НБУ для одного Долару США станом на 23.04.2007;

- «Курс 2»- курс, встановлений НБУ для одного Долару США на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу відповідно до Графіку внесення платежів (Додаток № 1 до даного Договору).

Відповідно до п. 6.1.2 Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу вираженого в «у.о.»згідно з «Графою 3»Додатку № 1 до Договору на відповідну дату здійснення платежу та «Курсу 2», збільшеного на 1%. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як добуток відповідної суми в «у.о.», зазначеної в «Графі 4»Додатка № 1 та «Курсу 1».

Однак, в порушення умов Договору та Графіку внесення платежів, за періоди лізингу з 31.07.2009 по 23.10.2008 Відповідач лізингові платежі не оплатив, у зв’язку з чим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 99075,03 грн. основного боргу.

При цьому, розрахунок суми основного боргу по сплаті лізингових платежів судом визнається обґрунтованим, оскільки такий здійснено відповідно до умов Договору та Закону України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон) з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3.2.2 Закону не є об’єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об’єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного НБУ на момент сплати.

На момент укладення договору фінансового лізингу комісія виражена у гривневому еквіваленті не перевищувала подвійну облікову ставку. У зв’язку із зміною курсу гривні відбулось відповідне збільшення комісійного платежу та відповідно до ст. 3.2.2 Закону зміна необхідних відрахувань податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 6.10 Договору при зміні податкових або прирівняних до них платежів, а також зборів, Лізингодавець вправі вимагати зміни суми лізингових платежів відповідно до таких змін, а Лізингоодержувач зобов’язаний прийняти такі зміни.

За наведених обставин, Позивачем здійснено нарахування ПДВ на розмір різниці між комісією лізингового платежу (розраховану на день сплати) та величини рівній подвійній обліковій ставці, розрахованій від вартості майна за період лізингу згідно зі ст. 3.2.2 Закону «Про податок на додану вартість».

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість за користування предметом лізингу по Договору фінансового лізингу № 799/04/2007 від 23.04.2007 Відповідачем не погашена, доказів протилежного суду не надано. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на положення Договору, що були підставою для здійснення нарахувань.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання зобов’язань по оплаті лізингових платежів встановлені в Графіку внесення платежів та за сумами, які складають заборгованість, заявлену до стягнення, є такими, що настали.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи Позивача, зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів відповідно до погодженого графіку), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 99075,03 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.5 Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплату встановлених Договором платежів, то Лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,1% від фактично простроченого платежу за кожний день прострочення, а Лізингоотримувач зобов’язується її сплатити.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем відповідно до положень п. 8.5 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати лізингових платежів, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що встановлена Договором відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сума пені, що заявлена до стягнення з Відповідача, розрахована Позивачем відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з ТОВ «БК «Укрбудмонтаж»в сумі 9730,51 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723, індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, обумовлений Договором, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування –з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Крім того, суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також суд враховує, що положення ст. 192, ст. 533 ЦК України, Указу Президента України від 25.08.96 № 762/96 «Про грошову реформу в Україні»передбачають виконання грошових зобов’язань у гривні, зокрема, згідно з п. 6 останнього, безготівкові розрахунки (включаючи перекази), а також бухгалтерський облік усіх операцій та складання звітності юридичними особами та іншими суб'єктами господарювання в усіх сферах діяльності здійснюються лише у гривнях.

З аналізу наданого Позивачем розрахунку вбачається, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних ним проводились на суму заборгованості вираженій в гривні України по лізинговим платежам за відповідний період на курс НБУ для визначення умовних одиниць по відношенню гривня/Долар США саме на день нарахування суми лізингового платежу.

Оскільки зобов’язання з оплати лізингових платежів у Відповідача виникли у гривні, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних проведений на суму заборгованості в гривні, при якому сума заборгованість у такій валюті визначена Позивачем на момент виникнення зобов’язань з оплати лізингових платежів, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню. Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції наданим Позивачем і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована ТОВ «Ласка Лізинг»відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж»(03179, м. Київ, вул. Котельникова, б. 51; 03115, м. Київ, Святошинська площа, б. 1, к. 272, код 34482827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, б. 5, корпус 2, код 33104543) 99075,03 грн. заборгованості, 9730,51 грн. неустойки, 6904,05 грн. інфляційних втрат, 1587,58 грн. –3% річних від суми заборгованості, 1172,97 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 26.07.2010