Рішення № 10601698, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/5221.07.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., розглянувши матеріали

За позовом Фізичної особи –підприємця Чупилка Віталія Олексійовича

доДочірнього підприємства "Дніпровський круг"

простягнення 9038,78 грн.

Представники сторін: від позивача Чупилка В.О.; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи –підприємця Чупилка Віталія Олексійовича про стягнення з Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" заборгованості за договором від 30.07.2008 № 30/07/1/08 на загальну суму 8712,40 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 2640,00 грн., пені у розмірі 1462,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 609,84 грн. та матеріальних витрат у розмірі 4000,00 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором підряду, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за здійснені позивачем роботи. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 2640,00грн., яку позивач просить стягнути з урахуванням пені, інфляційних втрат та матеріальних втрат, які позивач поніс у зв‘язку з тим, що він приїжджав до міста Києва з метою врегулювання спору 10 раз.

Відповідач явку своїх представників у судове засідання не забезпечив, на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 2640,00 грн. та інфляційних витрат у розмірі 512,16 грн. визнає, в частині стягнення пені просить суд застосувати строки позовної давності, а в частині стягнення матеріальних витрат заперечує, оскільки вважає, що позивач не довів вказані витрати.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

30.07.2008 року між Дочірнім підприємством "Дніпровський круг", як замовником (далі - відповідач) та Фізичною особою –підприємцем Чупилка Віталієм Олексійовичем, як виконавцем (далі - позивач) був укладений договір № 30/07/1/08 (далі - Договір), відповідно до умов якого, позивач зобов‘язується на свій ризик зі своїх матеріалів та матеріалів відповідача виконати і передати відповідачу на об‘єкти будівництва "13-ти поверховий житловий будинок по вул. Героїв Дніпра, 7 в м. Черкаси" роботи з улаштування вентиляційної шахти.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.4 Договору після підписання цього договору відповідач сплачує позивачу попередню оплату у розмірі 4600,00 грн. без ПДВ; акт приймання виконаних робіт підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для слати відповідачем вказаної в акті решти від вартості робіт, зазначеної в договірній ціні протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього акту.

На виконання умов договору, відповідачем, платіжним дорученням № 3984 від 01.08.2008р. було перераховано на рахунок позивача кошти на загальну суму 6000,00 грн.

В свою чергу, позивачем виконані роботи, передбачені договором на загальну суму 8640,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2008 року (форма КБ-3).

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором підряду складає 2640,00 грн. Заборгованість у розмірі 2640,00 грн. повністю визнається відповідачем.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання Договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.4 Договору, строк виконання зобов’язань по оплаті виконаних робіт, з урахуванням того, що в акті приймання виконаних робіт за серпень 2008р. відсутня дата його підписання, то судом рахується останній день місяця, а саме 31.08.2008р, станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок з позивачем мав бути здійснений протягом п‘яти банківських днів від дня підписання акту.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати виконаних робіт, згідно зазначеного акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 2640,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1462,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 609,84 грн. за період з листопада 2008 по день подачі позову та матеріальних витрат у розмірі 4000,00 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 Договору, за порушення строків оплати, передбачених п. 5.4 даного договору, відповідач сплачує позивачу неустойку робіт у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суму заборгованості.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане. Зазначене обумовлено також положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Матеріалами справи підтверджується, що оплата виконаних робіт, з урахуванням положень договору (п. 5.4) та відсутності дати підписання акту за серпень 2008 мала бути здійснена відповідачем по строку до 05.09.2008 (5 банківських днів від останнього дня місяця серпня 2008 року, оскільки відсутня дата підписання акту), відповідно нарахування штрафних санкцій слід проводити з 06.09.2008, оскільки з указаної дати відповідач вважається таким що прострочив виконання зобов’язання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 Цивільного кодексу України.

Тобто, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону та договору, позивач мав право вимагати від відповідача сплати пені у відношенні простроченої суми, і такі вимоги мали б бути задоволені судом в разі їх заявлення у строк до 06.09.2009 (протягом року з дня коли виникло таке право), та враховуючи, що на дату звернення позивача з позовом до суду (10.06.2010) закінчився строк позовної давності заява відповідача про закінчення строків давності є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені взагалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути інфляційні витрати на суму заборгованості у розмірі 2640,00 грн. починаючи з листопада 2008 по травень 2010, розрахунок інфляційних втрат не надав.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних збитків, наданий позивачем, суд вважає його арифметично невірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача частково, а саме: 484,44 грн.

Позовні вимоги про стягнення 4000,00 матеріальних витрат, які поніс позивач у зв‘язку з приїздом до міста Києва десять разів, для врегулювання спору з відповідачем, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано жодного доказу понесення ним витрат саме на таку суму, не надано доказів того, що витрати понесені у зв‘язку з наявним спором, а також не надано нормативного обґрунтування заявлених вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Крім того, державне мито у розмірі 0,38 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету у зв'язку з надмірною сплатою.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 2-Б, код 30931888 п/р 26007001300293 в ВАТ "БТА Банк" м. Київ, МФО 321723 або з будь якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Фізичної особи –підприємця Чупилка Віталія Олексійовича ( 19641, с. Вергуни, вул. Л.Українки, 145/1, Черкаський район, Черкаської області, код 2586701971) основну суму заборгованості у розмірі 2640 (дві тисячі шістсот сорок) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 44 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 58 коп. та 84 (вісімдесят чотири) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи –підприємця Чупилка Віталія Олексійовича (19641с. Вергуни, вул. Л.Українки, 145/1, Черкаський район, Черкаської області, код 2586701971) державне мито у розмірі 0 (нуль) грн. 38 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти