Рішення № 10601695, 22.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/16722.07.10 За позовом           Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у м. Києві ради

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»

про                     повернення майна та виселення

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Панкова О.А.

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у м. Києві ради звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»про повернення майна та виселення.

Ухвалою від 15.06.2010р. господарський суд порушив провадження у справі та призначив судове засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач з’являвся у судові засідання, підтримував обставини викладені у позові та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі винесене на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані позивачем оригінали документів, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у м. Києві ради (надалі –Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севастополь»(надалі –Відповідач) було укладено договір № 395/З від 01.04.2008р. (надалі –Договір).

Згідно до умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв в користування нежиле приміщення загальною площею 360 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 6.

Строк дії Договору встановлено по 07.12.2009р.

Позивач 09.12.2009р. на адресу відповідача надіслав лист № 4011/57 від 08.12.2009р. з пропозицією добровільно у десятиденний термін звільнити орендоване приміщення передати його по акту прийому-передачі Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у м. Києві ради та оплатити заборгованість по орендній платі та інші передбачені договором платежі по день фактичної здачі приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 6.

Орендар нежиле приміщення загальною площею 360 кв. м. за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 6, не звільнив та продовжує його використовувати.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до умов договору п. 9.2 встановлено, що питання про надання дозволу на продовження строку Договору оренди та його умови, вирішуються на підставі письмового звернення Орендаря до органу виконавчої влади (в копії Орендодавцю), поданого не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору. Продовження терміну оформлюється письмовою угодою сторін, яка є додатком до Договору, або укладанням нового договору. У разі, якщо звернення Орендаря не надійшло або Орендар не отримав дозволу на оренду об’єкту оренди, Орендар повинен звільнити об’єкт оренди по закінченню терміну дії Договору та передати Орендодавцю об’єкт оренди па акту прийому-передачі.

Пунктом 9.7.1 Договору передбачає, що договір припиняє свою дію у разі закінчення строку, на який його було укладено, якщо не було письмової угоди сторін про його продовження. В матеріалах справи відсутні докази, що між Позивачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Соломянського району м. Києва була укладена така угода.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суду та надати заперечення проти обставин, викладених в позові; відповідачем також не надано доказів виконання ним умов Договору в частині звільнення орендованого за договором приміщенні і повернення його Позивачеві.

Відповідачем також, станом на дату винесення рішення, не надано суду документів, що підтверджують його право на зайняття спірного в межах даної справи приміщення, у відповідності до норм чинного законодавства, та зокрема Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, після закінчення строку дії Договору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 35, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастополь»(03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, 6; ідентифікаційний код 24362305) з нежилого приміщення загальною площею 360 кв.м., за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 6, передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у м. Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6; ідентифікаційний код 35756919).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь» (03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, 6; ідентифікаційний код 24362305) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом’янської районної у м. Києві ради (м. Київ, вул. Соціалістична, 6; ідентифікаційний код 35756919) 85 (вісімдесят п’ять) грн. держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           І.О.Домнічева