Рішення № 10601208, 22.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.07.10 р.                     Справа № 36/108                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний центр “Діамант” с. Наварія (код ЄДРПОУ 32764382)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства “Азовінтекс” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 24155428)

про стягнення 79780,88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний центр “Діамант” с. Наварія до товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства “Азовінтекс” м. Маріуполь про стягнення 79780,80 грн.

Ухвалою суду від 20.05.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 36/108, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 31.05.2010 року справа № 36/108 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

07.07.2010 р. від відповідача надійшло клопотання № 522/754-06 за підписом представника Ніколенко І.В. про відкладення розгляду справи на іншу дату після 26.07.2010 р. у зв’язку з неможливістю прибуття до зали судового засідання 22.07.2010 р. з приводу знаходження у терміновому та невідкладному відрядженні в м. Львів. До клопотання додано відзив на позовну заяву

Згідно ст. 28 ГПК України відповідач як юридична особа мав можливість забезпечити представництво у суді своїх інтересів шляхом видачі довіреності іншому представнику, який не перебуває у відрядженні, або особистою присутністю керівника відповідача у судовому засіданні 22.07.2010 р. Ухвалою від 03.06.2010 р. про відкладення розгляду справи суд визначив явку сторін у судове засідання обов’язковою. Про дату, час, місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином (позивач – 12.06.2010 р., відповідач – 11.06.2010 р.), що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення. Тому вказане клопотання відповідача суд залишив без задоволення та розглянув спір між сторонами за наявними у справі документами, яких вважає достатніми для винесення судового рішення. Крім того, вказане клопотання судом відхиляється ще й з інших підстав у зв’язку з закінченням 31.07.2010 року двохмісячного строку для розгляду господарських спорів в суді, передбаченого ст. 69 ГПК України, та обмеженим терміном для повідомлення сторін про нову дату судового засідання (з врахуванням часу для виготовлення ухвали, її поштового відправлення, терміну поштового перебігу кореспонденції від Донецька до Львівської області та часу для прибуття представника позивача до суду). Заяв від сторін про продовження процесуального строку розгляду справи до суду не надходило.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

На умовах договору купівлі-продажу рухомого індивідуально визначеного майна від 18.01.2010 р. позивач (продавець) передав за актом прийому-передачі від 18.01.2010 р. відповідачу (покупцю) об’єкт купівлі-продажу – дизель-генератор АВР-ДГ-2-050 IP 54, (модель 62ZPP-52H12, серійний номер А280-355) 2003 року випуску. Завірені копії договору та акту прийому-передачі додані до позовної заяви.

Згідно пункту 2 вказаного договору ціна об’єкту купівлі-продажу становить 234000,00 грн., розрахунок здійснюється з розстроченням платежу: в день укладення договору сплачується 115000,00 грн., залишок в сумі 119000,00 грн. сплачується у 3 етапи: 39670,00 грн. – до 15.02.2010 р.; 39670,00 грн. – до 15.03.2010 р.; 39660,00 грн. – до 15.04.2010 р.

Як стверджує позивач станом на 11.05.2010 р. відповідач не в повному обсязі розрахувався за отримане майно, при цьому допустив прострочення платежів. Сума позову складається з 79330, 00 грн. основного боргу (39670,00 + 39660,00); 184,27 грн. інфляційних нарахувань; 266,61 грн. 3% річних. Розрахунки позовних вимог в якості додатку № 1 додані до позову.

Відповідач у відзиві на позов від 01.07.2010 р. заперечує на суму позовних вимог по основному боргу тим, що платіжними дорученнями № 108 від 14.01.2010 р. на суму 115000,00 грн., № 9481 від 27.04.2010 р. на суму 39670,00 грн., № 9892 від 12.05.2010 р. на суму 39670,00 грн. ним були перераховані позивачу кошти на загальну суму 194340,00 грн., залишок боргу складає 234000,00 грн. – 194340,00 грн. = 39660,00 грн. Оригінали платіжних доручень з відміткою банку додані до відзиву на позов.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач станом на день отримання судом позовної заяви 18.05.2010 р. та порушення провадження по даній справі 20.05.2010 р. фактично оплатив основний борг у сумі 194340,00 грн., неоплаченою залишилася заборгованість на суму 39660,00 грн. Тому позов в частині стягнення основного боргу на суму 79330,00 грн. підлягає частковому задоволенню на суму 39660,00 грн., в іншій частині позов відхиляється як необґрунтований.

У зв’язку з простроченням оплати згідно ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні та 3% річних. Перевіркою розрахунків позивача суд встановив, що дійсне прострочення, яке підтверджено матеріалами справи, по першому етапу платежу на суму 39670,00 грн. відбувалося у період з 15.02.2010 р. по 26.04.2010 р., по другому етапу на суму 39670,00 грн. – у період з 15.03.2010 р. по 11.05.2010 р. Тому сума інфляції за розрахунком суду складає 236,95 грн., а 3% річних – 371,70 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення інфляції на суму 184,27 грн., стосовно стягнення 3% річних на суму 266,61 грн.

Відповідач у відзиві на позов просить суд розстрочити на чотири місяці виконання рішення щодо стягнення боргу на суму 39660,00 грн., стягнення проводити рівними частинами щомісячно. В обґрунтування підстав розстрочення відповідач вказує на вкрай скрутне фінансове становище внаслідок світової фінансової кризи.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів у підтвердження власного скрутного фінансового стану та неможливості розрахуватися з позивачем у встановлений законом термін після винесення судом рішення без розстрочення платежу відповідач до суду не представив, що унеможливлює задоволення вищевказаної заяви про розстрочення. За вказаних обставин заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду по основному боргу на 4 місяці судом відхиляється як необґрунтована.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельного підприємства “Азовінтекс” (юридична адреса: 87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 68А; код ЄДРПОУ 24155428; рахунок 26005900175252 в ПУМБ м. Маріуполь, МФО 335742) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний центр “Діамант” (юридична адреса: 81105, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Наварія, вул. Шкільна, 2/3; код ЄДРПОУ 32764382; рахунок 2600313124 у ВАТ “Райффазен банк Аваль”, МФО 325570) суму 40110,88 грн. (а саме: основний борг в сумі 39660,00 грн., інфляцію в сумі 184,27 грн., 3% річних в сумі 266,61 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 401,11 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,65 грн.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 39670,00 грн.

У судовому засіданні 22.07.2010 р. оголошено рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя