Рішення № 10601105, 19.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.10 р.                     Справа № 43/138                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Братченко Т.А.          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дирекція адміністративних будівель”, м. Донецьк

про стягнення суми боргу у розмірі 1505,68грн.; штрафу в розмірі 2634,94грн.

За участю представників:

від позивача: Сагайдак Л. Ю. За дов. №21/1-1951/Сг від 10.04.2010р.

від відповідача: представник не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Дирекція адміністративних будівель”, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 1505,68грн.; штрафу в розмірі 2634,94грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором №594/Вр від 19.08.2008р., в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачеві у розмірі 4140,62грн.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Відтак, у задоволенні клопотання про забезпечення позову у справі шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачеві у розмірі 4140,62грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.

13.07.2010р. позивач звернувся до суду з заявою №14/605, в якій пояснив, що 07.07.2010р. відповідачем сплачено суму боргу у сумі 1505,68грн., тому просив суд припинити провадження у справі №43/138 в цій частині.

У заяві №14/612 від 19.07.2010р. позивач зазначив, що відповідачем сплачено суму боргу у сумі 1505,68грн. та дотепер не сплачено суму штрафу у розмірі 2634,94грн., тому, керуючись ст.22 ГПК України просив суд стягнути з відповідача на свою користь штраф у сумі 2634,94грн., а також віднести на рахунок відповідача судові витрати.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причин нез’явлення не пояснив. 19.07.2010р. через канцелярію суду надав заяву без номеру про приєднання до матеріалів справи копій витребуваних документів, зокрема, реєстру оплачених платіжних документів.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез’явлення у судове засідання справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на охорону об’єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №594/Вр, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання здійснювати за допомогою системи охоронної сигналізації (СОС) охорону об’єктів, які внесені до дислокації (додаток №1 до договору) і позначені на план-схемі (додаток №3 до договору), а відповідач зобов’язався оплачувати надані послуги за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 2.3. договору, оплата замовлених послуг здійснюється відповідачем на умовах попередньої оплати, шляхом внесення щомісячних платежів на розрахунковий рахунок позивача у розмірі, визначеному дислокацією. Згідно до пункту 2.4. договору першу оплату відповідач здійснює впродовж п’яти банківських днів після підписання сторонами договору. Усі наступні платежі здійснюються відповідачем не пізніше п’яти днів до кінця кожного поточного місяця. Тобто за п`ять днів до кінця поточного місяця відповідач повинен оплатити замовлені ним охоронні послуги, які будуть надані в наступному місяці.

Датою оплати вважається дата зарахування грошей на розрахунковий рахунок позивача (пункт 2.6. договору).

Позивач щомісяця надає відповідачу рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт (акти виконаних робіт відповідач в обов’язковому порядку підписує і один примірник повертає позивачу). У разі відсутності заперечень щодо якості та обсягів наданих охоронних послуг впродовж 10 днів після закінчення місяця, в якому такі послуги були надані вважається, що відповідач прийняв надану позивачем послугу в повному обсязі, вартістю визначеною дислокацією. Відсутність нарікань на якість та обсяги наданих послуг з боку відповідача вважається їх прийняттям, навіть без узгодження (підписання) актів виконаних робіт (пункт 2.7. договору).

Відповідно до пункту 10.1. договору він набуває чинності після підписання його обома сторонами і діє до 19.08.2009р.

Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, договір вважається продовженим на тих же умовах. Пролонгація дії договору оформлюється сторонами шляхом підписання сторонами нової дислокації на відповідний термін дії договору (пункт 10.2. договору).

Як встановлено судом, сторонами підписано розрахунок-дислокацію на 2010р. та протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони від 01.01.2010р., за якими місячна ціна обслуговування складає 752,84грн. Таким чином на момент виникнення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах.

Надавши належну правову оцінку договору на охорону об’єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №594/ВР від 19.08.2008р., суд дійшов висновку, що до нього, як до договору про надання послуг, застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Як вбачається з умов договору сторонами передбачена попередня оплата охоронних послуг.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, останнім було надано відповідачу послуги з охорони у період з січня 2010р. по липень 2010р., вартістю у місяць 752,84грн. та загальною вартістю 5269,84грн. Нарікань на якість та обсяги наданих охоронних послуг від відповідача не надходило.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши договір на охорону об’єктів за допомогою системи охоронної сигналізації №594/ВР від 19.08.2008р., прийняв на себе зобов’язання своєчасно сплачувати охоронні послуги.

Строк оплати настав, однак, відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав. Послуги надані у період з січня 2010р. по травень 2010р., вартістю у місяць 752,84грн. та загальною вартістю 3764,20грн., сплачені відповідачем з порушенням строку передбаченого пунктом 2.4. договору, що підтверджується копіями банківських виписок за 13.01.2010р., 11.02.2010р., 17.03.2010р., 27.05.2010р. та листа №07/05-01 від 07.05.2010р. Також, під час розгляду справи, сторонами надано докази того, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем сплачено послуги надані у червні 2010р. у сумі 752,84грн. та у липні 2010р. у сумі 752,84грн., а саме: копії банківських виписок за 07.07.2010р. та реєстру оплачених платіжних документів, прийнятих по каналам зв’язку 07.07.2010р. від Клієнта ТОВ „Дирекція адміністративних будівель” по рахунку 260069062.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по сплаті охоронних послуг за червень 2010р. та липень 2010р. у сумі 1505,68грн. та про припинення провадження у справі №43/138 в цій частині, в зв’язку з відсутністю предмету спору, в порядку п.1-1. ст.80 ГПК України.

Згідно із пунктом 6.2. договору у разі порушення зобов’язань обумовлених пунктами 2.3., 2.4., 2.6., 3.2.14., 7.2. договору, відповідач сплачує позивачу штраф (штрафну неустойку) у розмірі 10% від суми кожного своєчасно невиконаного зобов’язання. Якщо порушення, про які йде мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більше рази) - відповідач сплачує позивачу штраф (штрафну неустойку) у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобов’язання.

За умовами ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Відповідно до ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Частина 2 ст.549 ЦК України особливістю штрафу визнає те, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З розрахунку суми штрафу наданого позивачем вбачається, що штраф розрахований у розмірі 50% від суми кожного своєчасно невиконаного зобов’язання за період з січня 2010р. по липень 2010р. виходячи з місячної вартості надаваних послуг у сумі 752,84грн.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст.3 ЦК України є свобода договору, тобто укладаючи договір №594/ВР від 19.08.2008р., сторони вільно та на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови і підписали договір без будь-яких зауважень, застережень, протоколу розбіжностей.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, у даному випадку штраф, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт систематичного несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань по оплаті послуг наданих позивачем у період з січня 2010р. по липень 2010р. є доведеним, тому згідно пункту 6.2. договору нарахування штрафу у розмірі 2634,94грн. є обґрунтованим.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач у судові засіданні не з`являвся, проти заявленого до стягнення штрафу не заперечив.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, вимоги позивача про стягнення штрафу у сумі 2634,94грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю, у зв’язку з погашенням відповідачем суми боргу після звернення позивача з позовом до суду та задоволенням позовних вимог про стягнення штрафу, відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.3, 525, 526, 546, 548, 599, 611, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі №43/138 в частині стягнення суми боргу у розмірі 1505,68грн., в зв’язку з відсутністю предмету спору, в порядку п.1-1. ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дирекція адміністративних будівель”, м. Донецьк про стягнення штрафу в розмірі 2634,94грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дирекція адміністративних будівель” (83000, м. Донецьк, б. Пушкіна, 2а; ідентифікаційний код 31906784) на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 а; ідентифікаційний код 08596860) штраф у розмірі 2634,94грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя