Ухвала суду № 106010913, 01.09.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 635/8632/21

Провадження № 1-і/545/106/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2022 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

судді - Потетій А.Г.

за участю секретаря - Данко А.Р.

прокурора - Мельничука О.О.

захисника - Бессонова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві в режимі відеоконференцзв`язку з Державною установою «Харківський слідчий ізолятор» клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Мельничука О.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220430000190 від 07.03.2021 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мерефа Харківського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 14.05.2018 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 1 рік, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Харківського районного суду Харківської області та визначено територіальну підсудність справ цього суду Полтавському районному суду Полтавської області.

29.08.2022року до Полтавського районного суду Полтавської області надійшло клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Мельничука О.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220430000190 від 07.03.2021 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Прокурор у судовому засіданні прохав продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_1

інкримінується вчинення тяжкого злочину, за який за законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років позбавлення волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Крім того, ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 неодноразово вчиняв злочини, за які притягувався до кримінальної відповідальності, що підтверджується довідкою про судимості, а на даний час постійно ніде не працює, не має стабільного джерела доходів, сталих соціальних зв`язків, не одружений та не має дітей, що свідчить про наявність можливості вчинити нове кримінальне правопорушення. Також інкриміновані злочини ОСОБА_1 вчинені в період іспитового строку.

Зазначене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Таким чином прокурор вважає, що на теперішній час продовжують існувати ризики які передбачені ст. 177 КПК України, зокрема: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та суду, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Бессонов В.А. надав до суду заперечення щодо продовження застосування до його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вказав, що ОСОБА_1 має соціальні зв`язки, прокурором не доведено належними доказами наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого, а тому прохав змінити обраний запобіжний захід на більш м`який у виді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, при цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З матеріалів кримінального провадження, вбачається, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2021 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, дія якого неодноразово продовжувалась, останній раз до 14 травня 2022 року.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності. 14.05.2018 ОСОБА_1 засуджений Харківським районним судом Харківської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 1 рік, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, проте продовжив свою злочинну діяльність та в період іспитового строку знов скоїв інкриміновані кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України, обвинувальні акти направлені до суду 19.09.2018 та 28.03.2019.

Відтак, ОСОБА_1 , усвідомлюючи тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, санкція статті найтяжчого із яких передбачає покарання у виді позбавлення воді на строк від 3 до 6 років, може переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тобто, в даному випадку існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, обвинувачений може вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного психологічного або фізичного впливу відносно потерпілого та свідків, які надали свідчення про причетність його до вчинення злочину. В даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Також, обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з відсутністю законних джерел заробітку та нестійких соціальних зв`язків, а також тому, що раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих кримінальних правопорушень та на шлях виправлення не став, після чого вчинив аналогічний корисливий злочин, що вказує на його стійку злочину направленість. Зазначене свідчить, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд також погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений постійного місця роботи та законних джерел заробітку не має, раніше судимий за злочини проти власності, на теперішній час в провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходяться два кримінальних провадження за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України та за ч. 1 ст. 309 КК України. Враховуючи зазначені обставини та обставини інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, вчинених з корисливих мотивів, суд приходить до висновку, що вказані обставини об`єктивно свідчать про наявність ризику продовження обвинуваченим своєї злочинної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Суд також враховує, що в провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуваєть інші кримінальні провадження, в яких обвинувачений не виконує належним чином своїх процесуальних обов?язків і до нього уже застосовувався такий запобіжних захід, як домашній арешт.

При цьому інших об`єктивних даних щодо спростування наданої характеристики особи обвинуваченого суду не представлено.

Отже, враховуючи вище викладене, з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором та слідчим обставин, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Такі висновки суду ґрунтуються на наданих доказах, які свідчать про вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років, що само по собі може спровокувати спробу підозрюваним переховуватись від органів досудового розслідування і суду, дані про особу підозрюваного, що підтверджує високий ризик вчинення нового злочину.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Одночасно, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Враховуючи встановлені обставини і ризики, суд вважає, що вони в даний час свідчать про неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`яких видів запобіжного заходу, що передбачені ч.1 ст.176 КПК України, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вище зазначеним ризикам, а тому строк тримання під вартою слід продовжити на 60 діб з продовженням права внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з роз`ясненням порядку та наслідків внесення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 331 КПК України, суддя, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Мельничука О.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220430000190 від 07.03.2021 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовані відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України у виді тримання під вартою продовжити на 60 діб, а саме з 01 вересня 2022 року до 30 жовтня 2022 року включно.

Продовжити ОСОБА_1 право на внесення застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 47580,00 грн. (сорок сім тисяч п`ятсот вісімдесят грн. 00 коп.), яку можливо внести на депозитний рахунок отримувача №UA398201720355289002000015950, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії даної ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, ОСОБА_1 вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: А.Г. Потетій