Ухвала суду № 106010911, 01.09.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 635/594/22

Провадження № 1-і/545/107/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2022 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

судді - Потетій А.Г.

за участю секретаря - Данко А.Р.

прокурора - Мельничука О.О.

захисника - Головіної О.С.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві в режимі відеоконференцзв`язку з адвокатом Головіною О.С. та Державною установою «Харківський слідчий ізолятор», клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Мельничука О.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120212211600001115 від 15.11.2021, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Харківського районного суду Харківської області та визначено територіальну підсудність справ цього суду Полтавському районному суду Полтавської області.

29.08.2022року до Полтавського районного суду Полтавської області надійшло клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Мельничука О.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120212211600001115 від 15.11.2021, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Прокурор у судовому засіданні прохав продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_1 у зв`язку із не встановленням його місця перебування заочно було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_1 перебував у розшуку, не має стійких соціальних зв`язків, ухилявся від органів досудового розслідування, офіційно ніде не працює і не має постійних джерел заробітку.

Таким чином прокурор вважає, що на теперішній час продовжують існувати ризики які передбачені ст. 177 КПК України, зокрема: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та суду, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вказав, що він розкаявся у вчиненому, вину визнав, фактично відшкодував потерпілому завдані збитки від слідства не ухилявся, фактично був затриманий співробітниками поліції перебуваючи на лікуванні а тому прохав обрати відносно нього інший більш м`який запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Головіна О.С. у судовому засіданні заперечила щодо продовження застосування до її підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вказала, що ОСОБА_1 має соціальні зв`язки, прокурором не доведено належними доказами наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого, а тому прохала змінити обраний запобіжний захід на більш м`який врахувавши дуже поганий стан здоров`я підзахисного.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та відмови у задоволенні клопотання захисника.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, при цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З матеріалів кримінального провадження, вбачається, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 січня 2022 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10.03.2022 року включно, без визначення розміру застави, дія якого неодноразово продовжувалась судом, останній раз до 04.09.2022 року.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 у зв`язку із не встановленням його місця перебування заочно було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України шляхом вручення повідомлення про підозру, для передачі останньому, його рідному братові ОСОБА_2 , згідно ст.ст. 111, 135, 136, 278 КПК України.

ОСОБА_1 , усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнанні винуватим його у вказаному кримінальному правопорушенні, переховувався від органу досудового розслідування та суду, за місцем реєстрації АДРЕСА_1 , не мешкав.

Для встановлення місця знаходження ОСОБА_1 були проведені оперативно-розшукові заходи, в ході яких встановити його місце знаходження не стало можливим. Також, в ході подальшого досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 , не має стійких соціальних зв`язків, ухиляється від органів досудового розслідування, офіційно ніде не працює і не має постійних джерел заробітку.

Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину групою осіб, у населеному пункті, де він проживає, перебував у розшуку, не має стійких соціальних зв`язків, не працював і вказані обставини, у їх сукупності дають підстави вважати, що для запобігання ризикам, зазначеним у пунктах 1, 3, 5 частини 1 ст. 177 КПК України необхідно продовжити застосування до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, при цьому суд не вбачає підстав для зміни вказаного запобіжного заходу на більш м`який.

При цьому інших об`єктивних даних щодо спростування наданої характеристики особи обвинуваченого суду не представлено.

Крім того, наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв`язку із чим наявні ризики, передбачені п.3, п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

Так, ОСОБА_1 може встановити місцезнаходження потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 , та вчинити незаконний психологічний чи навіть фізичний вплив на них з метою зменшення провини, або взагалі з метою відмови від надання ними викривальних показань, для уникнення кримінальної відповідальності та покарання, у зв`язку із чим наявні ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, враховуючи вище викладене, з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором та слідчим обставин, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Такі висновки суду ґрунтуються на наданих доказах, які свідчать про вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років, що само по собі може спровокувати спробу підозрюваним переховуватись від органів досудового розслідування і суду, дані про особу підозрюваного, що підтверджує високий ризик вчинення нового злочину.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Одночасно, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Враховуючи встановлені обставини і ризики, суд вважає, що вони в даний час свідчать про неможливість застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`яких видів запобіжного заходу, що передбачені ч.1 ст.176 КПК України, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вище зазначеним ризикам.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який вчинено із застосуванням насильства, судом розмір застави не визначається.

За викладених обставин, суд вважає, що на даний час наявні достатні підстави для продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню існуючим ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 331 КПК України, суддя, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області Мельничука О.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120212211600001115 від 15.11.2021, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовані відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у виді тримання під вартою продовжити на 60 діб, а саме з 01 вересня 2022 року до 30 жовтня 2022 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: А.Г. Потетій