Рішення № 10600959, 27.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

27.07.2010Справа №2-32/3351-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Прокурор м. Армянська ( 96012, АР Крим, м. Армянськ, мкр. Васильєва, 1) в інтересах держави в особі Відділу комунальної власності Армянської міської ради (96012, АР Крим м. Армянськ, вул.. Сімферопольська, 7 ідентифікаційний код 25954887)

До відповідача Фізичної особи – підприємця Лєлякова Володимира Михайловича (96012, АР Крим м. Армянськ, мкр. Васильєва, 26, кв. 87 ідентифікаційний номер 20010509880)

Про розірвання договору оренди, спонукання до звільнення приміщень та стягнення 1380, 49 грн.

За участю представників:

Від позивача - не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Від прокуратури – Кулібаба С.Є. посвідчення № 07121

Представнику прокуратури роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Прокурор м. Армянська в інтересах держави в особі Відділу комунальної власності Армянської міської ради звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи – підприємця Лєлякова Володимира Михайловича про розірвання договору оренди № 11 від 23.11.2007р., спонукання до звільнення приміщень загальною площею 82,9 кв. м., що розташовані за адресою м. Армянськ, вул.. Іваніщева , 15 та стягнення 1 380, 49 грн. заборгованості по орендній платі.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.07.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 12.07.2010р., від 19.07.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди № 11 від 23.11.2007р. в частині повної та своєчасної оплати орендної плати.

Відповідач, втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, адреса відповідача зазначена у позовній заяві співпадає з відомостями, що містяться у довідці з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученій до матеріалів справи (а.с. 34).

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

27.07.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.

Вказане клопотання прийняте судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                  ВСТАНОВИВ :

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

23.11.2007р. між Відділом комунальної власності Армянської міської ради (Орендодавець) (позивач) та Фізичною особою – підприємцем Лєляковим Володимиром Михайловичем (Орендар) (відповідач) був укладений договір № 11 оренди комунального майна (а.с.6-7).

Пунктом 1.1 Договору сторони передбачили, що Орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 82, 9 кв.м.

Відповідно до пункту 4.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням 27-ої сесії 4 скликання № 466 від 12.07.2005р. та складає 320, 40 грн.

Орендна ставка за використання нерухомого майна складає 155 у відповідності до пункту 4.2.2 Договору.

Орендна плата нараховується з дня підписання акту прийому-передачі, що сторони визначили у пункті 4.3 Договору.

Строк дії договору зазначений у пункті 7.1 Договору та становить з 23.11.2007р. та до 23.10.2010р.

Так на виконання умов договору 23.11.2007р. сторонами був підписаний акт прийому-передачі. ( а.с. 8).

14.03.2008р. сторонами була підписана додаткова угода до договору, відповідно до якої орендна плата становить 117, 07 грн., а орендна ставка – 5%. (а.с.8).

У підтвердження обов’язків за договором відповідачем частково здійснювались оплати, що підтверджується банківськими виписками на суму 200,00 грн. від 27.02.2010р. на суму 700,00 грн. від 31.03.2010р.

Неналежне виконання обов’язків за договором оренди призвело до утворення заборгованості в розмірі 1380, 49 грн.. що і стало приводом для звернення до суду із відповідним позовом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була оплачена частина заборгованості в розмірі 600,00 грн. 05.07.2010р.

Вказана заборгованість погашена відповідачем 05.07.2010р., тобто після звернення прокурора із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку. (згідно штампу поштового відділення на конверті 18.06.2010р.).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі підлягає припиненню в чатині стягнення 600,00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем вказана сума заборгованості погашена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 780, 49 грн. та в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно вимоги прокурора про розірвання договору № 11 від 23.11.2007р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 3 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. (пункт 4 вказаної статті)

Так, у судові засідання 12.07.2010р., 19.07.2010р.. 27.07.2010р. представник позивача Відділу комунальної власності Армянської міської ради не з’явився, жодних пояснень на позов не надав. Вимоги ухвали суду виконував лише частково.

Отже суд позбавлений можливості встановити, чи були позивачем додержані умови статті 188 Господарського кодексу України при наявності наміру розірвати договір. Необхідні пояснення з цього приводу міг надати лише позивач, бо прокуратура не може володіти відповідними даними.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 7 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності, зокрема, таких умов, витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Явка представників у всіх ухвалах була визнана обовязковою.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Позивачем вказані вимоги закону та суду були проігноровані.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неоднаразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання позивачем доказів, якими він без поважних причин не скористався, у в зв’язку із чим суд вважає неможливим розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами в частині вимог про розірвання договору № 11 від 23.11.2007р. та, як слідство, зобов’язання відповідача звільнити нежитлові приміщення.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з нимдо господарського суду в загальному порядку. (частина 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, пунктом 5 статті 81, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Лєлякова Володимира Михайловича (96012, АР Крим м. Армянськ, мкр. Васильєва, 26, кв. 87 ідентифікаційний номер 20010509880) на користь Відділу комунальної власності Армянської міської ради (96012, АР Крим м. Армянськ, вул.Сімферопольська,7 ідентифікаційний код 25954887) 780, 49 грн. заборгованості.

3.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Лєлякова Володимира Михайловича (96012, АР Крим м. Армянськ, мкр. Васильєва, 26, кв. 87 ідентифікаційний номер 20010509880) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м.Сімферополь, ОКПО 37440405) державне мито в розмірі 102,00 грн.

4.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Лєлякова Володимира Михайловича (96012, АР Крим м. Армянськ, мкр. Васильєва, 26, кв. 87 ідентифікаційний номер 20010509880) в доход Державного бюджету України (одержувач: Державний бюджет м. Сімферополь, р/р 31214264700002 у ГУДКУ в АРК м. Сімферополь , ЄГРПОУ 34740405, код платежу 2205003, призначення платежу: за інформаційно – технічне забезпечення розгляду справ у Господарському суді АРК) 236,00 грн. витрат на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу.

5.          В іншій позов залишити без розгляду.

6.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника прокуратури у судовому засіданні 27.07.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 27.07.2010р.

          Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.